Постанова

від 24.04.2025 по справі 913/493/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 року м. Харків Справа № 913/493/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Сгара Е.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І.

при секретарі судового засідання Ламановій А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Верхацький І.В. довіреність №134 від 20.12.2024

від відповідача: Воробйова Т.В. наказ №7к від 31.10.2022, витяг з ЄДР

розглянувши апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Сватівський центр первинної медико-санітарної допомоги Сватівської міської ради Луганської області, м.Сватове Луганської області (вх.409Л)

на рішення Господарського суду Луганської області від 06.02.2025 (повний текст складено 06.02.2025) у справі №913/493/24 (суддя Шеліхіна Р.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг, м.Київ

до відповідача Комунального некомерційного підприємства Сватівський центр первинної медико-санітарної допомоги Сватівської міської ради Луганської області, м.Сватове Луганської області

про стягнення 353521,35 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства Сватівський центр первинної медико-санітарної допомоги Сватівської міської ради Луганської області про стягнення 353521,35 грн, з яких: 224643,51 грн основний борг; 44408,34 грн пеня; 17183,05 грн три проценти річних; 67286,45 грн інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 06.02.2025 у справі №913/493/24:

-позов задоволено повністю;

-стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Сватівський центр первинної медико-санітарної допомоги Сватівської міської ради Луганської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг основний борг у розмірі 224643,51 грн, інфляційні втрати в розмірі 67286,45 грн, 3% річних у розмірі 17183,05 грн, пеню в розмірі 44408,34 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 4242,26 грн.

Не погодившись із вищевказаним рішенням, Комунальне некомерційне підприємство Сватівський центр первинної медико-санітарної допомоги Сватівської міської ради Луганської області звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Луганської області від 06.02.2025 року по справі №913/493/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржником зазначено наступне:

- введення воєнного стану в Україні та тимчасова окупація Сватівської міської територіальної громади є обставинами, які унеможливили виконання зобов`язань відповідачем за умовами договору, а також проведення господарської діяльності в зазначених умовах;

- первинна документація КНП «Сватівський ЦПМСД» не була евакуйована з тимчасово окупованої території громади, у зв`язку з чим неможливо встановити наявність виникнення заборгованостей по зобов`язанням;

- на момент подачі позову Відповідач не ухилявся від сплати заборгованості, але не мав та не має документації та розрахунків необхідних для сплати заборгованості, а позивачем ніякої документації та розрахунків Споживачу не надавались, а також звернень від Постачальника до Споживача для урегулювання зобов`язання за Договором не надходило;

- Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» не надано доказів того, що порушення зобов`язання за Договором завдало значних збитків Постачальнику, а стягнення пені у сумі 44 408,34 грн, 3% річних у сумі 17 183,05 грн, інфляційних втрат у сумі 67 286,45 грн, може завдати КНП «Сватівський ЦПМСД» значних ускладнень при подальшому здійснені своєї діяльності, оскільки заклад охорони здоров`я фінансується з місцевого бюджету громади;

- вважає, що судом при вирішенні питання стягнення з відповідача пені, процентів річних та інфляційних втрат не взято до уваги, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, а також ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу;

- сума утримання з бюджету громади на погашення пені, річних та інфляційних втрат заявлених у позові складає 128 877,84 грн., що складає більше 50% місячного фонду оплати праці установи. Тобто, сплата вказаних коштів потягне за собою несвоєчасну виплату заробітної плати працівникам підприємств, установ, організацій громади, які фінансуються з місцевого бюджету, а також несвоєчасну сплату податків та зборів на користь держави, які встановлені чинним законодавством України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2025: апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Сватівський центр первинної медико-санітарної допомоги Сватівської міської ради Луганської області на рішення Господарського суду Луганської області від 06.02.2025 у справі №913/493/24 залишено без руху; встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надати докази направлення апеляційної скарги та доданих до неї документів Товариству з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг, відповідно до вимог ст. 259 ГПК України.

У зв`язку із усуненням недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2025, зокрема: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства Сватівський центр первинної медико-санітарної допомоги Сватівської міської ради Луганської області на рішення Господарського суду Луганської області від 06.02.2025 у справі №913/493/24; призначено справу до розгляду на "24" квітня 2025 р. о 12:00 годині.

На адресу Східного апеляційного господарського суду 03.04.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким останнє просило в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з підстав, викладених у відзиві.

Позивач в судовому засіданні 24.04.2025 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та таким, що підлягає залишенню без змін.

Відповідач в судовому засіданні 24.04.2025 наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи документів та було встановлено місцевим господарським судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг, EIC-код 56Х930000010610Х, (далі постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством Сватівський центр первинної медико-санітарної допомоги Сватівської міської ради Луганської області, EIC-код 56XS000124L3W00E, (далі споживач) укладено договір постачання природного газу від 11.11.2021 №11-1121/21-БО-Т (далі договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.3. договору за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.

У відповідності до п. 2.1. договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з жовтня 2021 року по грудень 2022 року (включно), у кількості 66,300 тис. куб. метрів.

За умовами п. 2.3. договору підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника (надалі Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.

Згідно з п. 3.1. договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5. договору).

Пунктом 3.5.1. договору визначено, що споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також акт), підписані уповноваженим представником постачальника (п.3.5.2. договору).

Відповідно до п. 3.5.3. договору споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору (п. 3.5.4. договору).

Пунктом 3.6. договору передбачено, що звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.

В розділі 4 договору сторони погодили ціну природного газу.

Згідно з п. 4.1. договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:

Ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ 13 658,42 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163,89 грн за 1000 куб. м.

Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16 554,00 грн (п. 4.1. договору).

Загальна вартість цього договору на дату укладання становить 914 608,50 грн, крім того ПДВ 182 921,70 грн, разом з ПДВ 1 097 530,20 грн (п. 4.3. договору).

Пунктом 5 договору сторони погодили порядок та умови проведення розрахунків.

У договорі передбачено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5. цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду (п. 5.1. договору).

Оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору.

Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору (п. 5.3 договору).

Пунктом 6.2 договору визначені обов`язки споживача, зокрема, споживач зобов`язаний самостійно контролювати власне використання природного газу за цим договором і своєчасно коригувати замовлені обсяги шляхом підписання додаткової угоди; прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

На виконання умов укладеного сторонами договору, позивач у період з листопада 2021 року по лютий 2022 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 443 538,81 грн, про що зазначено в актах приймання-передачі природного газу:

від 30.11.2021 в об`ємі 3,72311 тис.куб.м природного газу на суму 61 632,35 грн;

від 31.12.2021 в об`ємі 7,23000 тис.куб.м природного газу на суму 119 685,39 грн;

від 31.01.2022 в об`ємі 9,89635 тис.куб.м природного газу на суму 163 824,12 грн;

від 28.02.2022 в об`ємі 5,94400 тис.куб.м природного газу на суму 98 396,95 грн.

Вищевказані акти приймання-передачі природного газу були підписані з боку позивача, підпису та печатки відповідача вказані акти не містять.

З матеріалів справи вбачається, що 15.01.2024 позивачем направлено на адресу електронної пошти відповідача акти приймання-передачі природного газу за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року та акт звіряння розрахунків за період з 01.11.2021-31.12.2023.

Доказів надання позивачу обґрунтованої відмови від підписання зазначених актів відповідач до суду не надав.

Як було зазначено Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг, відповідач в порушення умов договору не виконав в повному обсязі свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого природного газу.

Не погодившись із вищевказаними обставинами, Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства Сватівський центр первинної медико-санітарної допомоги Сватівської міської ради Луганської області про стягнення 353521,35 грн, з яких: 224643,51 грн основний борг; 44408,34 грн пеня; 17183,05 грн три проценти річних; 67286,45 грн інфляційні втрати.

Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду Луганської області від 06.02.2025 у справі №913/493/24: позов задоволено повністю; стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Сватівський центр первинної медико-санітарної допомоги Сватівської міської ради Луганської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг основний борг у розмірі 224643,51 грн, інфляційні втрати в розмірі 67286,45 грн, 3% річних у розмірі 17183,05 грн, пеню в розмірі 44408,34 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 4242,26 грн.

При перегляді рішення Господарського суду Луганської області від 06.02.2025 у справі №913/493/24 судова колегія апеляційного господарського суду виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

З листа ТОВ Оператор ГТС України від 28.10.2024 №ТОВВИХ-24-16349 вбачається, що обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS000124L3W00E за період з 15.11.2021 по 01.03.2022 та внесений в алокацію постачальника ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (ЕІС-кодом 56X930000010610X), становить:

з 15.11.2021 по 30.11.2021 3 723,11 м3;

з 01.12.2021 по 31.12.2021 7 230,00 м3;

з 01.01.2022 по 31.01.2022 9 896,35 м3;

з 01.02.2022 по 28.02.2022 5 944,00 м3;

з 01.03.2022 0,00 м3.

Аналогічні відомості щодо обсягу спожитого Комунальним некомерційним підприємством Сватівський центр первинної медико-санітарної допомоги Сватівської міської ради Луганської області були зазначені в актах приймання-передачі природного газу від 30.11.2021, від 31.12.2021, від 31.01.2022, від 28.02.2022 та інформації щодо остаточної алокації відборів відповідача.

Наведені вище обставини свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг на виконання умов договору здійснило постачання Комунальному некомерційному підприємству Сватівський центр первинної медико-санітарної допомоги Сватівської міської ради Луганської області природного газу на загальну суму 443 538,81 грн.

Проте, Комунальне некомерційне підприємство Сватівський центр первинної медико-санітарної допомоги Сватівської міської ради Луганської області свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого газу всупереч умов договору, ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України не виконало в повному обсязі (виконано частково на суму 218 895,30 грн.) , у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 224643,51 грн.

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг було заявлено до стягнення:

- пеню в сумі 44 408,34 грн за період з 16.03.2022 по 15.10.2022;

- інфляційні втрати в сумі 67 286,45 грн за період з 01.04.2022 по 30.09.2024;

- 3% річних у сумі 17 183,05 грн за період з 16.03.2022 по 15.10.2024.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.216 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6. ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Враховуючи наведене, з огляду на умови договору, положення діючого законодавства та факт невиконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати вартості поставленого природного газу, перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 44408,34, інфляційні втрати в розмірі 67286,45 грн, 3% річних у розмірі 17183,05 грн, грн за вищевказані періоди.

Доводи Комунального некомерційного підприємства Сватівський центр первинної медико-санітарної допомоги Сватівської міської ради Луганської області щодо наявності форс-мажорних обставин, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України та введення військового стану не спростовують вищевикладеного, зважаючи на наступне.

Згідно статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Торгово-промислова палата України 28 лютого 2022 року повідомила, що на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні від 02.12.1997 № 671/97-ВР та інших документів вона засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05:30 ранку 24.02.2022 строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. Для засвідчення форс-мажорних обставин ТПП підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності.

Пунктом 10.1. Договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків згідно з цим Договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення Договору і сторони не могли передбачити їх.

Відповідно до п.10.3 Договору сторони зобов`язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дня їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства.

Проте, відповідачем не надано доказів, які би свідчили про виконання останнім умов п.10.3 Договору щодо повідомлення позивача про форс-мажорні обставини та надання відповідних документів протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення.

Також колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 920/505/22).

Також, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Разом з тим, Комунальним некомерційним підприємством Сватівський центр первинної медико-санітарної допомоги Сватівської міської ради Луганської області не надано суду першої інстанції жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст.76-77 Господарського процесуального кодексу України, які би свідчили про те, що військова агресія Російської Федерації проти України унеможливлює виконання відповідачем обов`язку зі сплати заборгованості за спожитий природний газ.

Крім того, як було зазначено самим апелянтом, територія Сватівської міської територіальної громади належить до тимчасово окупованих Російською федерацією територій України починаючи з 08.03.2022 року.

Проте, предметом даного позову є стягнення з відповідача заборгованості за спожитий природний газ за період січень-лютий 2022 року, що спростовує доводи апелянта про неможливість виконання зобов`язань щодо оплати вартості отриманого природного газу через наявність форс-мажорних обставин.

Доводи апелянта про те, що судом при вирішенні питання стягнення з відповідача пені, процентів річних та інфляційних втрат не взято до уваги, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, а також ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки відповідачем не заявлялось клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та не подавались документи на підтвердження свого майнового стану.

Посилання апелянта на неможливість встановлення обсягу поставленого природного газу та його вартості, спростовуються інформацією, яка викладена в листа ТОВ Оператор ГТС України від 28.10.2024 №ТОВВИХ-24-16349, актах приймання-передачі та інформації щодо остаточної алокації відборів споживача.

Інші доводи апелянта були спростовані в даній постанові апеляційного господарського суду, крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що апеляційна скарга Комунального некомерційного підприємства Сватівський центр первинної медико-санітарної допомоги Сватівської міської ради Луганської області підлягає залишенню без задоволення а рішення Господарського суду Луганської області від 06.02.2025 у справі №913/493/24 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Сватівський центр первинної медико-санітарної допомоги Сватівської міської ради Луганської області на рішення Господарського суду Луганської області від 06.02.2025 у справі №913/493/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 06.02.2025 у справі №913/493/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Е.В. Сгара

СуддяР.А. Гетьман

СуддяО.І. Склярук

Повний текст постанови складено та підписано 24.04.2025 року