Постанова

від 14.04.2025 по справі 905/1571/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 року м. Харків Справа № 905/1571/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.

за участю представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзтехноінвест»

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзтехноінвест» (вх. №562) на рішення Господарського суду Донецької області від 18.02.2025 у справі №905/1571/24

за позовною заявою: Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзтехноінвест», м.Добропілля

про стягнення збитків в сумі 487100,00 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця», (далі - позивач), звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзтехноінвест» (далі - відповідач) про стягнення збитків в сумі 487100,00 грн, завданих втратою права на податковий кредит.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.02.2025 у справі №905/1571/24 позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзтехноінвест», м.Добропілля про стягнення збитків в сумі 487100,00 грн, задовольнити повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзтехноінвест» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» збитки в сумі 487100,00 грн, судовий збір в сумі 5845,20 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, незважаючи на обов`язок, передбачений договором та податковим законодавством, не забезпечив реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, чим позбавив позивача права на податковий кредит у розмірі 487100,00 грн. Суд встановив, що така бездіяльність є протиправною, прямо спричинила збитки позивачу, а відповідач не довів відсутності вини. Враховуючи це, а також усталену практику Верховного Суду, суд дійшов висновку про наявність усіх елементів цивільного правопорушення і стягнув збитки з відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Союзтехноінвест» з відповідним рішенням суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог; судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що:

- суд першої інстанції не встановив, який саме вид збитків заявлено до стягнення реальні збитки чи упущену вигоду;

- позивач не довів наявності реальних збитків, оскільки не надав жодних доказів фактичної сплати 487 100,00 грн до бюджету як наслідку відсутності зареєстрованої податкової накладної. Зокрема, не встановлено, в якому саме податковому періоді виникла ця сума до сплати, не подано податкової декларації з ПДВ, додатка Д1 або інших документів, які б підтверджували факт утворення податкового зобов`язання без права на податковий кредит.

07.04.2025 через систему «Електронний суд» від представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В обґрунтування відзиву вказує, що:

-йдеться про упущену вигоду (неможливість зменшити податкове зобов`язання), але наголошує, що встановлення такої обставини не впливає на факт їх наявності та обов`язок їх відшкодування;

-втрачений податковий кредит є реальним збитком, що витікає з господарської операції. Сума ПДВ (487 100 грн) була фактично сплачена як частина вартості товару, однак через відсутність зареєстрованої ПН позивач не зміг її включити до податкового кредиту, що прямо зумовило збільшення податкового зобов`язання. Відповідач не зареєстрував податкову накладну, що позбавило позивача можливості реалізувати своє право на податковий кредит, це є прямим причинно-наслідковим зв`язком, на думку позивача.

Детальний рух справи викладено в процесуальних документах суду.

У судове засідання від 14.04.2025 з`явився представник Акціонерного товариства «Українська залізниця» та представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзтехноінвест».

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила таке.

19.09.2022 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" особі регіональної філії "Одеська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Союзтехноінвест" (далі постачальник) укладено договір №ОД/Т-22-291НЮ (далі договір), у відповідності до п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити і передати у зумовлені строки у власність покупцю вугілля, відповідно до специфікації №1 до договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов договору.

За умовами п.4.12 договору днем отримання товару вважається дата підписання сторонами або їх уповноваженими представниками Акту прийому-передачі партії товару та видаткової накладної.

Термін сплати за відвантажений товар настає на 5 банківський день з дати підписання акту приймання передачі товару (п.5.5 договору).

Постачальник зобов`язаний на дату виникнення податкових зобов?язань з ПДВ (за операціями із цього договору) скласти в електронній формі податкову накладну/розрахунок з дотриманням вимог чинного законодавства щодо порядку складання та форми податкових накладних та зареєструвати її у встановлені чинним законодавством строки в ЄРПН. Застосовується до постачальників - платників податку на додану вартість (п.7.2.1 договору).

Пунктом 8.6 договору сторони погодили, що постачальник зобов`язаний на дату виникнення податкових зобов`язань з ПДВ (за операціями із цього договору) скласти в електронній формі ПН/РК з дотриманням вимог чинного законодавства щодо порядку складання та форми податкових накладних та зареєструвати її у встановлені чинним законодавством строки в ЄРПН. Відповідно до пункту 44 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України постачальник визначає дату виникнення податкових зобов?язань за касовим методом, згідно з яким, датою виникнення податкових зобов?язань є дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок постачальника або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставленого (або того, що підлягає поставці) вугілля. Постачальник зобов???язаний з дотриманням вимог діючого законодавства (з використанням відображеної у встановленому порядку цифрового підпису уповноваженої постачальником особи та спеціалізованого програмного забезпечення, яке використовується для реєстрації податкових накладних), провести реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних у строк згідно з чинним законодавством України.

У разі порушення визначених чинним законодавством порядку та/або терміну складання ПН/РК та/або строків її/його реєстрації в ЄРПН, відмови, призупинення реєстрації, або неподання в ЄРПН, постачальник зобов?язаний відшкодувати замовнику збитки, пов?язані із втратою останнім права на податковий кредит (п. 8.7 договору).

Сторонами суду не надано доказів, що договір №ОД/Т-22-291НЮ визнавався недійсним у судовому порядку, а тому останній підлягав обов`язковому виконанню сторонами.

Згідно зі специфікацією №1 до договору загальна сума поставки складає 12000000,00 грн, з урахуванням ПДВ 2000000,00 грн.

На виконання умов договору 25.10.2022 відповідач передав позивачу вугілля марки ДГ 13-100 у загальній кількості 243,55 тон на суму 2922600,00 грн, яке було поставлено залізничним транспортом, що підтверджується Актом приймання-передачі вугільної продукції від 25.10.2022, залізничною накладною №41688664 та видатковою накладною №14 від 25.10.2022 на суму 2922600,00 грн, у тому числі ПДВ 487100,00 грн.

У свою чергу, позивач повністю оплатив поставлений товар, що підтверджується платіжною інструкцією №232139 від 04.11.2022 на суму 2922600,00 грн.

Як зазначає позивач, 04.11.2022 відповідачем складено податкову накладну №15 та направлено її для реєстрації в ЄРПН, проте станом на теперішній час зазначену податкову накладну не зареєстровано, а в Електронному кабінеті платника податку визначено статус "відмовлено за рішенням комісії."Скаргу не задоволено", що свідчить про відмову податкового органу в реєстрації податкової накладної.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача листами від 04.01.2023 №Т-22/1 та від 27.04.2023 № НЗТ-806/24 щодо необхідності реєстрації податкової накладної, а також понесенням збитків, пов`язаних із втратою права на податковий кредит.

У відповідь, листами від 04.01.2023 №01-230104 та від 27.07.2023 №01-230727 відповідач повідомляв, що ним вживаються заходи щодо розблокування податкових накладних, в тому числі податкової накладної №15, а також щодо оскарження рішень податкового органу, в тому числі в судовому порядку.

Так, за змістом відзиву на позовну заяву відповідачем повідомлено наступне:

На час виникнення спірних правовідносин ТОВ «Союзтехноінвест» як платник податків перебувало на обліку в Головному управлінні ДПС у м.Києві.

25.11.2022 по поданій відповідачем податковій накладній №15 контролюючим органом в автоматичному режимі надіслано квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної (перша квитанція), в якій щодо податкової накладної зазначалося наступне: «Документ прийнято. Реєстрація зупинена. Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 04.11.2022 №15 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН складена та подана платником податку, який відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Додатково повідомляємо: показник "D"=.1161%, "P"=0.».

01.12.2022 після отримання квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, ТОВ «Союзтехноінвест» подало до контролюючого органу повідомлення №1 про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної, реєстрація якої зупинена, та копії документів (в електронній формі засобами електронного зв`язку, з урахуванням вимог Законів України «Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами).

Комісією Головного управління ДПС у м. Києві за результатом розгляду документів, надісланих з повідомленням від 01.12.2022 №1, щодо тієї ж податкової накладної прийнято рішення від 12.12.2022 №7831688/44267272 про відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідачем оскаржено в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби України від 28.12.2022 №80401/44267272/2 скарга ТОВ «Союзтехноінвест» залишена без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних - без змін.

Як зазначає відповідач, зазначені рішення в судовому порядку не оскаржувалися.

Натомість, 13.12.2023 року ТОВ «Союзтехноінвест» направило на адресу Головного управління ДПС у м. Києві (на ім`я комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних) нові пояснення - від 13.12.2023 №01-131223, у яких виклало нові доводи і аргументи щодо реального характеру здійсненої поставки товару на адресу Регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», і поставило питання про реєстрацію тієї ж податкової накладної. До нових пояснень ТОВ «Союзтехноінвест» додало копії первинних документів, які не подавалися раніше (з повідомленнями від 01.12.2022 №1).

Листом від 29.12.2023 № 114727/6/26-15-18-04-06 Головне управління ДПС у м. Києві на зазначені пояснення повідомило, що комісією Головного управління ДПС у м. Києві за результатом розгляду документів, надісланих з повідомленням від 01.12.2022 року № 1, прийнято рішення від 12.12.2022 року №7831688/44267272 про відмову в реєстрації податкової накладної від 04.11.2022 № 15 в Реєстрі у зв`язку з наданням платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства, а саме первинні документи щодо придбання/постачання товарів/ послуг. ТОВ «Союзтехноінвест» скористалось своїм правом та оскаржило рішення зазначеної Комісії в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги від 21.12.2022 року №9275232995 комісією центрального рівня прийнято рішення від 28.12.2022 року №80401/44267272/2 про залишення скарги без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної від 04.11.2022 року № 15 в Реєстрі без змін. Рішення комісії центрального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено лише в судовому порядку.

Зважаючи на це, у липні 2024 ТОВ «Союзтехноінвест» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною бездіяльність комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо не розгляду по суті пояснень ТОВ «Союзтехноінвест» від 13.12.2023 року №01-131223 щодо податкової накладної від 04.11.2022 року №15 за поставкою товару на користь Регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» та без ухвалення відповідного рішення згідно з Порядком прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджено наказом Міністерства фінансів України 12.12.2019 року №520.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12.08.2024 по справі №200/4487/24, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024, у задоволенні позову ТОВ «Союзтехноінвест» було відмовлено.

Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про те, що право платника податків декілька разів подавати до контролюючого органу письмові пояснення та копії документів щодо зупиненої податкової накладної і обов`язок комісії регіонального рівня податкового органу декілька разів приймати рішення щодо зупиненої податкової накладної законодавством не було передбачено ні тоді, ні станом на час подання нових пояснень, ні станом натепер.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.12.2024 ТОВ «Союзтехноінвест» було відмовлено у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням вищенаведених обставин, відповідач наполягає на тому, що ТОВ «Союзтехноінвест» виконало усі залежні від нього дії, аби зареєструвати податкову накладну від 04.11.2022 №15 в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін, однак, остання так і не була зареєстрована із формальних причин.

В свою чергу, позивач категорично не погоджується з доводами відповідача і наполягає на тому, що у зв`язку з порушенням відповідачем обов`язку щодо реєстрації податкової накладної на суму ПДВ по наданим послугам Акціонерному товариству "Українська залізниця" завдано майнові збитки на загальну суму 487100,00 грн внаслідок втрати права на податковий кредит.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 487100,00 грн збитків, завданих втратою права на податковий кредит.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Предметом розгляду у справі є вимога Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування збитків у розмірі 487 100,00 грн, які, на думку позивача, були завдані ТОВ "Союзтехноінвест" у зв`язку з втратою позивачем права на податковий кредит через нерозміщення податкової накладної в ЄРПН.

Таким чином, суть спору полягає у з`ясуванні того, чи підлягає відшкодуванню сума ПДВ, яку позивач не зміг включити до складу податкового кредиту через невиконання відповідачем свого зобов`язання щодо реєстрації податкової накладної, передбаченого як умовами договору, так і нормами Податкового кодексу України.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності, полягає у ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

Відтак саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

У даному випадку позивач доводить наявність підстав для стягнення з відповідача збитків у розмірі 487100,00 грн посиланням на обставини порушення відповідачем податкового законодавства, яке полягає у нездійсненні реєстрації податкової накладної з ПДВ у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №914/2524/21 зазначено, що хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації належним чином податкових накладних.

Водночас вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.

За приписами абзаців 1, 2, 19 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Згідно з абзацами 1, 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем товарів або послуг, а відтак з огляду на положення вищезазначених норм, обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну покладено на постачальника (продавця), яким у даному випадку є відповідач.

Вказаним зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Подібні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №925/17/18.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН. Разом з цим, відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.

Оскільки саме від постачальника (продавця), який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (постачальник) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

У матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем реєстрації податкової накладної №15 від 04.11.2022 за фактом поставки позивачу товару відповідно до видаткової накладної №14 від 25.10.2022. Така бездіяльність відповідача позбавляє позивача права на віднесення суми сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на суму 487100,00 грн.

Очевидним є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача, щодо виконання визначеного законом обов`язку реєстрації податкової накладної, та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивачем та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є його збитками.

Згідно з ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили, і фактом реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення).

Якщо відповідач не виконав встановлений законом обов`язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21, а також об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №908/76/18, від 10.01.2022 у справі №910/3338/21, від 31.01.2023 у справі №904/72/22.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення у діях відповідача: протиправність (відсутність реєстрації ПН), збитки (втрата податкового кредиту), причинно-наслідковий зв`язок та вина (яка вважається наявною і не була спростована відповідачем).

Разом з тим, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не встановив, який саме вид збитків заявлено до стягнення реальні збитки чи упущену вигоду, та не розмежував правові підстави відповідальності. Однак ці доводи є безпідставними з огляду на таке.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, втрати, які особа зробила або мусить зробити (реальні збитки), доходи, які б особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). За загальним правилом право особи на відшкодування збитків безпосередньо пов`язане з порушенням її цивільних прав.

До складу збитків, згідно статті 225 ГК України, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язань другою стороною.

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобов`язання за договором.

При цьому господарський суд ще раз зазначає, що для застосування такого виду господарської санкції, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.

З аналізу змісту позовної заяви, мотивувальної частини рішення суду першої інстанції та наведених обставин справи вбачається, що позивач просив про відшкодування збитків у вигляді втрати права на податковий кредит, тобто суми податку на додану вартість, яка не могла бути включена до складу податкового кредиту через відсутність зареєстрованої податкової накладної. Така втрата майнової вигоди, як обґрунтовано зазначив місцевий суд, є упущеною вигодою в розумінні ч.2 ст. 22 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 225 Господарського кодексу України.

Таким чином, твердження апелянта про відсутність правової кваліфікації збитків не відповідає дійсності, оскільки суд першої інстанції правильно визначив характер понесених втрат та застосував відповідні норми матеріального права.

Доводи апелянта про те, що позивач не довів реальних збитків через неподання податкової декларації з ПДВ або інших підтверджуючих документів щодо фактичної сплати 487 100,00 грн до бюджету, не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

По-перше, позивач заявив до стягнення не реальні збитки, а упущену вигоду у вигляді втрати права на податковий кредит, що прямо витікає з обставин справи та узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 225 Господарського кодексу України. Упущена вигода це доходи, які особа могла б реально отримати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. У даному випадку це можливість зменшити податкове зобов`язання на суму ПДВ, сплачену постачальнику, але не підтверджену зареєстрованою податковою накладною.

По-друге, чинне податкове законодавство не надає покупцю (отримувачу товару) можливості самостійно зареєструвати податкову накладну та не передбачає жодного механізму реалізації податкового кредиту без її реєстрації у ЄРПН. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної є необхідною умовою для включення сум ПДВ до податкового кредиту. Її відсутність об`єктивно позбавляє платника податку права на такий кредит.

По-третє, правовий висновок про те, що втрата права на податковий кредит через порушення контрагентом обов`язку щодо реєстрації податкової накладної є формою збитків, у вигляді упущеної вигоди, прямо закріплено в усталеній практиці Верховного Суду. Зокрема, у постановах ВС у справах №925/556/21 (Велика Палата Верховного Суду від 01.03.2023), №914/2524/21, №910/3338/21 наголошується: доказом збитків є сам факт відсутності зареєстрованої податкової накладної за наявності здійсненої оплати. При цьому закон не вимагає додатково подавати декларації або інші докази, оскільки втрата права на податковий кредит не обумовлюється фактом конкретної сплати суми до бюджету.

Таким чином, вимога апелянта про подання декларації або інших фіскальних документів є хибною, оскільки суперечить природі збитків і не відповідає позиції Верховного Суду. Суд першої інстанції обґрунтовано встановив сам факт порушення з боку відповідача, причинний зв`язок та майнову втрату позивача, що є достатнім для задоволення позову про відшкодування збитків.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзтехноінвест» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Донецької області від 18.02.2025 у справі №905/1571/24 має бути залишене без змін.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275-276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзтехноінвест» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 18.02.2025 у справі №905/1571/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 24.04.2025.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.С. Хачатрян