Рішення від 25.04.2025 по справі 902/137/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"25" квітня 2025 р.Cправа № 902/137/25

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правову допомогу у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Імпорт Ойл" (вул. Лісна, буд. 4, с. Переорки, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23214)

до: Дочірнього підприємства "ЦЕКИНІВСЬКЕ" (вул. Центральна, буд. 27, с. Цекинівка, Могилів-Подільський р-н, Вінницька обл., 24545)

про: стягнення 149 136,00 грн

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № №902/137/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Імпорт Ойл" до Дочірнього підприємства "ЦЕКИНІВСЬКЕ" про стягнення 149 136,00 грн. заборгованості.

10.04.2025 судом ухвалено рішення по справі, яким позов задоволено повністю.

11.04.2025 на адресу суду від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Імпорт Ойл" надійшла заява №б/н від 11.04.2025 про ухвалення додаткового рішення по справі, щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9500,00 грн.

Ухвалою суду від 17.04.2025 прийнято до розгляду заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Імпорт Ойл" надійшла заява №б/н від 11.04.2025 про ухвалення додаткового рішення по справі, щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та запропоновано відповідачу надати до суду у строк до 21.04.2025 письмові пояснення стосовно заяви позивача про понесені витрати на правову допомогу у справі №902/137/25.

У визначений в ухвалі строк будь яких пояснень чи заперечень до суду від відповідача не надійшло.

Розглянувши подану представником позивача заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу, суд враховує наступне.

Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України: учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

В силу дії пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (а саме: - подання (заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи); зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Оскільки розгляд справи №902/137/25 здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), суд приходить до висновку про прийняття додаткового рішення у даній справі також без проведення судового засідання. При цьому суд враховує, що позивачем дотримано процесуального строку подачі доказів на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи викладені вимоги ГПК України, КГС ВС у п. 4.2.4. постанови від 06.10.2020 у справі №922/376/20 викладено висновок, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Згідно ч. 3 ст. 233 ГПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами справи по суті.

За змістом статті 123 ГПК до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 2-6 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги до суду від відповідача не надходило.

Разом з тим, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою та необхідною.

Крім того, слід вказати, відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Разом з тим, у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Так, на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано копії: договору про надання правової допомоги №37/01 від 31 січня 2025 року, акт приймання - передачі наданих послуг від 31.01.2025 на суму 9500,00 грн та Ордер Серія АВ №1135989 від 05.02.2025.

Згідно з умовами пункту 2.1. Договору про надання правничої допомоги (далі Договір), відповідно до умов цього Договору Адвокат буде зобов`язується надавати Клієнту за його окремими усними чи письмовими запитами правову допомогу протягом строку дії Договору.

Пунктом 2.2 передбачено, що Адвокат може надати наступні види правничої допомоги: надання правничої інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності; підготовка та подача заяв, скарг, клопотань, пояснень, заперечень, відзивів та будь-яких інших процесуальних чи непроцесуальних документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів клієнта у якості заявника, потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами без обмеження повноважень; представництво фізичних і юридичних осіб в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; звернення до нотаріуса, державного реєстратора чи іншої уповноваженої особи в інтересах клієнта та/або від імені клієнта з метою здійснення будь-яких реєстраційних дій (накладення арешту на нерухоме майно, скасування арешту нерухомого майна та будь-які інші дії); звернення до органів державної виконавчої служби, приватних виконавців або будь-яких інших органів, які здійснюють виконання судових рішень, в інтересах та/або від імені клієнта з метою здійснення будь-яких дій (подання заяв, скарг, клопотань, інших документів, ознайомлення з документами тощо); інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктами 4.1. Договору, визначено, що вартість послуг є фіксованою, у цьому разі вона визначається у Додатку №1 даного Договору, який є конфіденційним та може бути розголошений виключно за письмовою згодою Сторін, крім випадків його розголошення при поданні до суду заяви про відшкодування судових витрат. Остаточна вартість послуг, наданих адвокатом визначається в рахунку на оплату правничих послуг.

Даний договір укладений на строк до 31.12.2025 року та набирає чинності з моменту його підписання (п. 47.1. Договору).

Як зазначено представником позивача в заяві, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу складає 9500,00 грн.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Водночас дослідивши надані заявником докази суд вважає за необхідне відзначити, що акт приймання - передачі наданих юридичних послуг містить наступний перелік послуг в загальному розмірі 9500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу а саме:

1. Ознайомлення з матеріалами. Узгодження правової позиції - 1000,00 грн.

2. Підготовка та подача позовної заяви - 6500,00 грн.

3.Підготовка та подача заяв та клопотань в процесуальному порядку - 2000,00 грн.

Суд зауважує, що послуга «Ознайомлення з матеріалами. Узгодження правової позиції» що зазначені в п.1 Акту охоплюється процесом підготовки та подання до Господарського суду Вінницької області позовної заяву у господарській справі №902/137/25 як окремим видом послуги яка зазначена в п. 2 Акту.

Перелік видів правової допомоги хоча і є невичерпним, однак відокремлення процесу Ознайомлення з матеріалами, узгодження правової позиції та підготовка та подача заяв та клопотань від безпосередньої правової допомоги у формі підготовки та подання до суду позовної заяви суд вважає протиправним та вчинено на шкоду іншій стороні.

Крім того, інших заяв та клопотань представником позивача подано не було.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що п. 2 Акту прийому-передачі наданих послуг від 31.01.2025 включає в себе п. 1 та п. 2 даного акту, а тому правомірним та обґрунтованим є вартість наданих послуг по цих пунктах в розмірі 6500,00 грн.

Також суд констатує, що вимога про відшкодування оплати послуги, що передбачена п. 3 Акту прийому-передачі наданих послуг від 31.01.2025, є неправомірною у зв`язку з тим, що розгляд справи №902/137/25 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження та представником позивача не було подано жодних заяв чи клопотань, окрім позовної заяви.

Таким чином суд не вбачає підстав для покладення на відповідача таких послуг, що відображені в пунктах 1 та 3 Акту приймання-передачі наданих в загальному розмірі 3000,00 грн з огляду на їх необґрунтованість, а тому вказані витрати покладаються на позивача.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

З огляду на такі обставини суд вважає за можливе застосувати положення частини 5 статті 129 ГПК України та врахувати під час вирішення питання про розподіл судових витрат наведені вище обставини. На думку суду заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу є не цілком обґрунтованим.

Оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на надання консультацій клієнту та складення позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, необхідний на надання таких послуг, суд робить висновок про те, що справедливим та співрозмірним у даному випадку є призначення позивачу 6500,00 грн. компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином суд частково покладає на відповідача понесені позивачем судові витрати відповідно до встановлених судом обставин на підставі частини 5 статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 4, 13, 123, 124, 126, 129, 233, 236, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Заяву представника позивача №б/н від 11.04.2025 про ухвалення додаткового рішення по справі №902/137/25, щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути Стягнути з Дочірнього підприємства "ЦЕКИНІВСЬКЕ" (вул. Центральна, буд. 27, с. Цекинівка, Могилів-Подільський р-н, Вінницька обл., 24545, код ЄДРПОУ 33980571) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Імпорт Ойл" (вул. Лісна, буд. 4, с. Переорки, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23214, код ЄДРПОУ 45186954) 6500,00 грн - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

3. Понесені Товариством з обмеженою "НК Імпорт Ойл" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. залишити за позивачем.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

5. Примірник повного додаткового судового рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом, позивачу в зареєстрований електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається відповідно до ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено 25.04.2025.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Центральна, буд. 27, с. Цекинівка, Могилів-Подільський р-н, Вінницька обл., 24545)