Рішення

від 15.04.2025 по справі 904/5691/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2025м. ДніпроСправа № 904/5691/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" (Дніпропетровська обл., м. Кам`янське)

до Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643)

про відшкодування шкоди

Представники:

від позивача: Фірсова С.В.;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "ДніпроАЗОТ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Російської Федерації про відшкодування завданої майнової шкоди у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації в розмірі 5142000,00грн.

Позовні вимоги мотивовані заподіянням Російською Федерацією шкоди внаслідок знищення та пошкодження майна у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, а саме 15.07.2022 внаслідок ракетного обстрілу було пошкоджено і зруйноване нерухоме майно Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ", яке розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Горобця С.Х.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.01.2025.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2025 відкладено підготовче засідання на 18.02.2025.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 13.03.2025.

28.02.2025 до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи якісної копії рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2009 по справі №7/144-08.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2025 відкладено підготовче засідання на 01.04.2025.

У судове засідання 01.04.2025 відповідач не забезпечив явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Відповідач не надав відзив на позов.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в засіданні на 15.04.2025.

Позивачем на виконання частини першої статті 172 Господарського процесуального кодексу України направлено копії позовної заяви і доданих до неї документів до посольства Російської Федерації в Україні, за адресою: 03409, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 27 (а.с. 174-176 том 1).

Відповідно до частини першої статі 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно, - можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Таким чином, Закон України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема в якості відповідача.

Водночас, у зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24.02.2022, Україна розірвала дипломатичні відносини з РФ, що унеможливлює із цієї дати направлення різних запитів і листів до посольства РФ в Україні, з огляду на припинення його роботи на території України.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі №308/9708/19 щодо судового імунітету РФ у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором, Верховний Суд дійшов висновку, що РФ, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі громадянину України. Верховний Суд виходив із того, що названа країна-агресор діяла не у межах свого суверенного права на самооборону, навпаки віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, а тому безумовно надалі не користується у такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Таким чином, починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства РФ в Україні запитів щодо згоди РФ бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв`язку з вчиненням РФ збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24.02.2022 таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з РФ.

У постановах від 18.05.2022 у справах №428/11673/19 та №760/17232/20-ц Верховний Суд розширив правові висновки, згідно з якими підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004). Підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним із міжнародно-правовими зобов`язаннями України в сфері боротьби з тероризмом.

Судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення Російською Федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що звертаючись із позовом до Російської Федерації для правильного вирішення спору позивач не потребує згоди компетентних органів держави Російської Федерації на розгляд справи у судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та Російською Федерацією з цього питання.

При цьому судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі №308/9708/19, відповідно до якої національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом "генерального делікту").

Враховуючи розірвання дипломатичних відносин України з РФ, що унеможливлює надсилання ухвал суду на адресу відповідача в особі посольства РФ в Україні повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань у даній справі судом здійснено шляхом розміщення на офіційному веб-сайті судової влади України (https://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/) відповідних оголошень-повідомлень. Жодних заяв чи клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, але не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, а тому є можливим розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 15.04.2025 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "ДніпроАЗОТ" є власником виробничої будівлі складу рідкого аміаку, розташованого за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. С.Х. Горобця, буд. 1/513-1, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.12.2017, індексний номер 106020964, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1425850012104 та договором міни №661/2-15 від 26.12.2002, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 327/ (а.с.118, 119, 115, 116).

Земельна ділянка, на якій знаходиться пошкоджене майно, перебуває в оренді, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер витягу 76790114, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 910337112104, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер 46842424 та договором оренди земельної ділянки №14037 від 01.07.2015 строком дії до 26.12.2024 площею 2,6402 для розміщення виробничої будівлі складу рідкого аміаку (а.с. 99-102, 109-113 том 1).

15.07.2022 близько 20:45год. підрозділами збройних сил Російської Федерації здійснено обстріл ракетами невстановленого типу нерухомості підприємства, а саме виробничої будівлі складу рідкого аміаку, трубопроводів та електричних мереж, внаслідок чого було завдано майнової шкоди.

За цим фактом Відділенням поліції №2 Кам`янського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області відкрито кримінальне провадження №12022041780000336 від 16.07.2022 за ознаками частин першої статті 438, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с. 97 том 1).

Постановою Слідчого відділу Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області від 17.05.2024 в рамках кримінального провадження №42022042030000026 від 24.02.2022 за ознаками частин першої, другої статті 438, частин другої, третьої статті 100 Кримінального кодексу України, Акціонерне товариство "ДніпроАЗОТ" залучено, як потерпілу юридичну особу.

Факти руйнувань та знищення майна Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" також підтверджуються матеріалами фото та відео фіксації, актом огляду технічного стану будівельних конструкцій корпусу 513 (инв. №1008), внутрішньоцехової естакади в осях 1а-2а, естакади В-Г в осях 24-29 від 18.07.2022, актом позапланової вибіркової інвентаризації від 18.07.2022 (а.с. 84-86 том 1).

З метою оцінки вартості реальних збитків нерухомого майна, Акціонерним товариством "ДніпроАЗОТ" було залучено суб`єкта оціночної діяльності - Фізичну особу-підприємця Назаренко Г.А. за договором №1807122023/665/23-2 від 07.12.2023.

За результатами обстеження було складено звіт №1807122023. Відповідно до звіту в результаті обстеження нерухомого майна встановлені наступні дефекти та пошкодження:

- Побутовий корпус 513 в осях 9-12Л/М, прибудований до виробничого корпусу з північного боку 1966 р. Будівля опалюється, цегляна, побудована за безкаркасною схемою, з несучими стінами. Перекриття та покриття - залізобетонні плити, монолітні ділянки по металевим балкам, які бетоновані по металевій сітці. Приміщення сходової клітки, із залізобетонними маршами розташоване у західній частині будівлі. Покрівля односхила, м`яка з рулонних покрівельних матеріалів.

Внаслідок попадання уламків засобів ураження, виникло порушення цілісності окремих складових (будівельних конструкцій та інженерних систем), у тому числі порушення цілісності, герметичності, геометрії, тощо. При візуальному огляді корпусу виявлено: тріщини, руйнування штукатурного шару, зсув цегли в цегляній кладці, Стіни по осі Л у вузлах спирання несучих металевих балок перекриття та покриття у місці розташування гільз для пропуску електричних кабелів на 1-му поверсі (за електричними щитками); тріщини, руйнування штукатурного шару, зсув цегли в цегляній кладці стіни по осі Л у вузлах спирання несучих металевих балок, перекриття та покриття; у місці розташування гільз для пропуску електричних кабелів на 1-му поверсі (за електричними щитками); порушення спирання, (перекіс) залізобетонних плит покриття (вставки) у осі Л; наскрізна тріщина в цегляній кладці внутрішньої перегородки на 2-му поверсі біля двірного отвору;

- збільшення розкриття раніше існуючих тріщин (обвалення маяків); збільшення розкриття деформаційного шва за висотою стінок (вісь Л);

- збільшення перекосу конструкцій маршів сходової клітки (нахил щаблів більше 10° від горизонталі);

- тріщини у штукатурному шарі сходового майданчика на 11-му поверсі, навколо віконних перемичок, у кутах приміщень, випадання шматків штукатурки; руйнування та випадання закладення швів між плитами покриття та перекриття; вирвано підвіконня у приміщенні сходової клітки;

- пошкодження вікон, випадання скління;

- відрив дверей від дверної коробки, руйнування дверного полотна (II поверх);

- пошкодження рубероїдного килима м`якої крівлі, внаслідок чого збільшилося замочування плит покриття.

- Виробничий корпус 513 в осях 9-12/ГК побудований в 1938р., неопалювана одноповерхова будівля прямокутної форми, побудована з червоної цегли за безкаркасною схемою з несучими стінами, посиленими пілястрами в місцях спирання підкранових балок і металевих двосхилих ферм покриття. Покриття - з монолітного залізобетону по металевим прогонам, розкріпленим тяжами. Покрівля двосхила з м`яких покрівельних матеріалів. При візуальному огляді корпусу виявлено:

- руйнування залізобетонного покриття на перетині осей 9/К - 3,0 м2;

- руйнування покрівлі з м`яких покрівельних матеріалів - 4.0м2;

- руйнування кута стіни з червоної цегли ~ 6,0 м2; руйнування парапету.

- Ділянка естакади В-Г в осях 24-29 виконана в металевих конструкціях (колони, балкові

прольоти, зв`язки, рамки-надбудови та інші).

При візуальному огляді ділянка естакади В-Г в осях 24-29 виявлено:

- загиб колон по осям 256,286;

- руйнування та падіння колон по осям 26б, 27б;

- деформація, погнутість; отвори пробиті уламками елементів балкових прогонів, зв`язків;

рамок-надбудови.

Всього ушкоджених металоконструкцій естакади, які необхідно демонтувати - 11,0т.

- Внутрішньоцехова естакада в осях 1а-2а виконана в металевих конструкціях (стійки, балковий прогін, зв`язки, рамки-надбудови). При візуальному огляді ділянка естакади в осях 1а-2а4 виявлено:

- місцеве пошкодження стінок металевих балок, деформація полок, прогин балок;

- локальне пошкодження гілки стійки по осі 2а;

- деформація, пошкодження, відрив рамок-надбудови, горизонтальних зв`язків.

Всього ушкоджених металоконструкцій естакади, які підлягають демонтажу - 1,0т. Крім будівельних конструкцій пошкодження зазнали:

- технологічні трубопроводи різних діаметрів - 1300м.п:

- електричні мережі 200м.п. (а.с. 50-81 том 1).

За результатами оцінки вартості реальних збитків внаслідок втрати, руйнування або пошкодження майна у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, а саме у зв`язку зі здійсненням ракетної атаки 15.07.2022, ринкова вартість збитків пошкодженого майна Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" становить 5142000,00грн.

Відповідні незаконні, протиправні дії Російської Федерації, як в контексті норм національного законодавства України, так і в контексті норм міжнародного права, призвели до порушення права власності Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" внаслідок пошкодження і руйнування об`єкту нерухомості, що і стало причиною звернення до суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 Цивільного кодексу України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Аналіз змісту статей 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України свідчить, що реальні збитки можуть розраховуватись як у формі втрат, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, так і у формі витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення пошкодженої речі. Потерпілий за власним вибором може вимагати відшкодування або реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або реальної вартості будівельних робіт, необхідних для відновлення пошкодженого нерухомого майна.

Відповідно до абзацу 13 пункту 2 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації - додатку до Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України №326 від 20.03.2022 під збитками розуміють:

- вартість втраченого, пошкодженого та (або) знищеного майна, що зазнало руйнівного впливу внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, ракетно-бомбових ударів в ході збройної агресії Російської Федерації, розмір витрат, необхідний для відновлення порушеного права (реальні збитки);

- розмір доходу, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії Російської Федерації (упущена вигода).

Метою оцінки збитків є: визначення розміру реальних збитків (у вартісному виразі); визначення упущеної вигоди; визначення витрат, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу (пункт 8 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації).

Як встановлено підпунктом 18 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації №326 від 20.03.2022, визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Відповідно до пункту 5 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Незалежна оцінка збитків проводиться суб`єктами оціночної діяльності суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі суб`єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України №3904/1223 від 18.10.2022 затверджена Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності (далі - Методика).

У пункті 4 Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності встановлено, що відповідно до цієї Методики об`єктом оцінки збитку є економічні втрати підприємств, установ та організацій, інших суб`єктів господарювання всіх форм власності, згідно з підпунктами 18 і 19 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №326 від 22.03.2022 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №951 від 22.07.2022).

Оцінка шкоди та збитків, що проводиться відповідно до цієї Методики, здійснюється з метою, зокрема визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, для цілей подання позовів (у тому числі колективних) постраждалими до судових інстанцій, зокрема міжнародних, а також подання позову державою Україна до міжнародних судових інстанцій (пункт 5 розділу І Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності).

Така мета згідно з цією Методикою досягається шляхом визначення у вартісному виразі, зокрема: розміру реальних збитків; потреб у витратах, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу внаслідок збройної агресії (пункт 6 розділу І Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності).

Згідно з пунктом 7 Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності оцінка збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи (експертного дослідження).

Як зазначалось вище, позивачем у встановленому законом порядку було надано звіт №1807122023 «Про оцінку вартості реальних збитків внаслідок втрати, руйнування або пошкодження майна (що належить АТ «ДніпроАЗОТ», ЄДРПОУ 05761620) у зв`язку зі збройною агресією РФ, а саме у зв`язку зі здійсненням ракетної атаки 15.07.2022, в тому числі для цілей подання позовів», матеріали фото та відео фіксації, акт огляду технічного стану будівельних конструкцій корпусу 513 (інв. №1008), внутрішньоцехової естакади в осях 1а-2а, естакади В-Г в осях 24-29 від 18.07.2022, акт позапланової вибіркової інвентаризації від 18.07.2022 (а.с. 50-86 том 1).

Згідно з наведеним звітом №1807122023 ринкова вартість понесених збитків пошкодженого майна Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" від ракетної атаки РФ 15.07.2022 становить 5142000,00грн.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ЕS-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за Конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти російської федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також, Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ЕS-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 "Про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил Російської Федерації та її політичного і військового керівництва під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що ґрунтуючись на Декларації про державний суверенітет України та Конституції України, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. У світлі положень IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року одним із наслідків збройної агресії Російської Федерації проти України стала тимчасова окупація частини території України.

Відповідно до частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Російської Федерації проти України в розумінні частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.

У зв`язку з чим, суд вважає, що позивачем у справі на підставі належних та допустимих доказів доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відновлення його порушених прав, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" до Російської Федерації про відшкодування завданої майнової шкоди у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації в розмірі 5142000,00грн задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) на користь Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" (51909, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. С.Х.Горобця, 1, ідентифікаційний код 05761620) 5142000,00грн - майнової шкоди.

Стягнути з відповідача - Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) 77130,00грн - судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 25.04.2025.

Суддя В.О. Татарчук