Рішення

від 25.04.2025 по справі 908/225/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/11/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2025 Справа № 908/225/25

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області, (69089, м. Запоріжжя, вул. Героїв 37-батальону, буд. 53) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області), (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 72А)

до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9А) в особі Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», (49000, м. Дніпро, вул. Космічна, 35)

про відшкодування 86311,76 грн. збитків завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сфері охорони, захисту та використання лісів

27.01.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 54-781ВИХ-25 від 27.01.2025, сформована в системі «Електронний суд» ЄСІТС 27.01.2025, (вх. № 248/08-07/25 від 27.01.2025) Першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області), м. Запоріжжя до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Київ в особі Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Дніпро про стягнення 86311,76 грн. збитків завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сфері охорони, захисту та використання лісів.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2025 справу № 908/225/25 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.02.2025 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/225/25 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/11/25, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заявлені прокурором вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на приписи ст., ст. 13, 66 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст., ст. 11, 15, 16, 104, 1166, 1172 ЦК України, ст., ст. 5, 20, 41, 47, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст., ст. 1, 16, 17, 19, 63, 64, 69, 86, 89-91, 105, 107 Лісового кодексу України, положення Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761. Мотивуючи заявлені вимоги прокурор зазначає, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 12023082230000415 встановлено, що працівниками Філії «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» виявлено незаконну рубку лісових насаджень невстановленими особами на території кварталу 2 Крутоярівського лісництва поблизу села Розумівка Запорізького району Запорізької області на земельній ділянці, що входить до складу Державного лісового фонду України та перебуває у постійному користуванні Філії «Запорізьке лісове господарство» ДП «Ліси України». З метою підтвердження фактів порушення вимог природоохоронного законодавства та розміру завданих державі збитків, слідчим із залученням представників Держекоінспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) та Філії «Запорізьке лісове господарство» ДП «Ліси України» 27.06.2023 проведено огляд місця події (місця, де невстановленими особами було здійснено самовільне вирубування дерев) та виявлена незаконна вирубка дерев. Відповідно до висновку судової інженерно-екологічної експертизи від 16.02.2024 сума завданих державі збитків внаслідок незаконної порубки дерев складає 86311,76 грн., які на даний час не відшкодовані. В ході досудового розслідування, особи, які вчинили кримінальне правопорушення, не встановлені. Відповідно до Наказу генерального директора ДП «Ліси України» від 12.04.2024 № 695 Філію «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» припинено шляхом закриття, правонаступником її майна, прав та обов`язків є Філія «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - Філія). Посадовими особами Філії, усупереч вимогам ст., ст. 19, 69 89, 90, 91 Лісового кодексу України та Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761, не забезпечено належну охорону та збереження лісових ресурсів, що призвело до самовільної вирубки дерев, чим заподіяно шкоди на суму 86311,76 грн. Шкода, завдана навколишньому природному середовищу внаслідок незаконного вирубування дерев має бути відшкодована постійним лісокористувачем ДСГП «Ліси України» з огляду на те, що зазначена земельна ділянка в межах кварталу 2 Крутоярівського лісництва перебуває у його постійному користуванні. Враховуючи викладене, прокурор просить суд позов задовольнити повністю, а також стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.02.2025 про відкриття провадження у справі № 908/225/25 відповідачу запропоновано у строк до 04.03.2025, проте не пізніше 15 днів з дня отримання даної ухвали, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, а також у строк до 31.03.2025, проте не пізніші 10 днів з дня отримання від позивача відповіді на відзив на позовну заяву, подати суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Цією ж ухвалою суду прокурору та позивачу запропоновано у строк до 17.03.2025, проте не пізніше 10 днів з дня отримання від відповідача відзиву на позовну заяву, подати суду відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.04.2025 продовжено за ініціативою суду Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Дніпро процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву до 25.03.2025.

25.03.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області від Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на підставі ст., ст. 165, 251 ГПК України надійшов Відзив на позовну заяву вих. № б/н, сформований в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 24.03.2025, (вх. № 6531/08-08/25 від 25.03.2025). У відзиві відповідачем зазначено про необґрунтованість заявлених прокурором позовних вимог та суперечливість долучених до справи доказів у зв`язку з наступним. Реєстрація кримінального провадження № 12023082230000415 за ч. 1 ст. 246 КК України та досудове розслідування було здійснене за заявою відповідача, а відповідач, в свою чергу, визначений як потерпілий від вказаних незаконних дій невстановлених осіб. У долученому до позовної заяви протоколі огляду місця події від 30.04.2024 відсутні посилання на нормативно правові акти, якими керувались при його складанні. В протоколі огляду місця події від 27.06.2023 вказано, що цей протокол складено у с. Розумівка на підставі кримінального провадження № 12023082230000415 та зазначено, що огляд проводився у виділі 2 та 6 кварталу 2 Крутоярівського лісництва. Мотивуючі позовні вимоги прокурор вказує, що кількість дерев, відносно яких виявлено порубку до ступеня припинення зросту, складає 35 дерев породи «акація», 12 дерев породи «сосна», а також виявлено порубку 1 дерева породи «сосна кримська» до ступеня не припинення. Разом із тим, відповідач зауважує, що у протоколі огляду місця події чітко зазначено лише про те, що до ступеня не припинення пошкоджене (виявлено порубку) 1 дерево породи «сосна кримська». В той же час, стосовно ступеня припинення зросту 35 дерев породи «акація» та 12 дерев породи «сосна» на аркуші 4 протоколу огляду місця події від 27.06.2023 не зазначено жодної інформації, окрім діаметрів наведених у переліку дерев. Тобто, згідно вказаного протоколу загальна кількість дерев, відносно яких виявлено порубку до ступеня припинення зросту не зазначена, а кількість дерев до ступеня не припинення росту складає 1 дерево породи «сосна кримська». З висновку експерта вбачається, що предметом судової інженерно-екологічної експертизи від 16.02.2024 було встановлення суми збитків, завданих довкіллю внаслідок незаконної порубки 48 дерев. Одним із джерел інформації наданої експерту (вихідних даних) для проведення експертизи був Протокол огляду місця події від 27.06.2023 на 6 аркушах. У своєму висновку експерт встановив, що сума збитків, завданих довкіллю внаслідок незаконної порубки 48 дерев (породи «акація» в кількості 35 дерев, породи «сосна» в кількості 12 дерев та 1 дерево породи «сосна кримська» до ступеня не припинення) становить 86311,76 грн. Однак, з таким висновком експерта відповідач не погоджується, так як вважає, що в даному випадку експерт самостійно визначив ступінь припинення росту 47 дерев, а саме 35 дерев породи «акація» та 12 дерева породи «сосна» всупереч тому, що про це не було зазначено у Протоколі огляду місця події від 27.06.2023. Таким чином, самостійне визначення у експертному висновку ступеня припинення росту 47 дерев вказує на неналежне виконання експертом своїх обов`язків, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість заявленої до стягнення суми збитків. Відповідно, і розрахована сума збитків є необґрунтованою. Також у кримінальному провадженні не встановлено винних осіб, та дій чи бездіяльності відповідача, які б виразилися у неналежному здійсненні заходів з охорони та збереження лісу у формі бездіяльності та призвели до заподіяння шкоди. При цьому відповідачем звернуто увагу на те, що розрахунок розміру шкоди не здійснювався Державною екологічною інспекцією Південного округу. Розрахунок шкоди не може ґрунтуватися на припущеннях позивача, оскільки вони не є фактичними даними в розумінні ст. 73 ГПК України. Відсутність належних та достовірних доказів, які б підтвердили точну кількість пнів, їх ознаку та діаметр, у результаті незаконної рубки, виключає можливість становлення дійсного розміру шкоди, завданої відповідачем навколишньому природному середовищу, як обов`язкової умови для настання відповідальності. Аналогічну позицію Верховний Суд виклав у постанові від 16.08.2022 у справі № 925/1598/20. Крім того, долучені до матеріалів справи докази не містять будь-яких доказів протиправних дій (бездіяльності) працівників відповідача. Не встановлені такі факти і в межах кримінального провадження № 12023082230000415. Отже, матеріалами справи не встановлено наявності вини працівника відповідача під час виконання ним своїх трудових обов`язків. Крім того, відповідач звертає увагу суду, що виявлення незаконного вирубування дерев на території кварталу 2 Крутоярівського лісництва, що розташоване у с. Розумівка Запорізького району Запорізької області, відбулось безпосередньо відповідачем, про що було відразу повідомлено правоохоронні органи для вжиття заходів реагування. Така поведінка відповідача має безсумнівно вказувати на добросовісність його дій, спрямованих як на захист лісу, так і на встановлення осіб, винних у незаконній порубці дерев. Відповідач об`єктивно не мав можливості здійснювати заходи контролю за дотриманням лісового законодавства у період дії правового режиму воєнного стану з огляду на те, що здійснення заходів державного нагляду (контролю) на час військового стану було припинено підзаконним нормативним актом, а саме Постановою КМУ від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану». У зв`язку із чим відповідач був позбавлений можливості у здійсненні заходів державного контролю в сфері охорони лісу, що є незалежною від волі відповідача обставиною, та виключає наявність провини з його сторони. Вочевидь, що з моменту запровадження в Україні воєнного стану внаслідок російської агресії, відповідач був позбавлений можливості застосовувати в своїй діяльності весь спектр заходів по охороні лісу, а саме таких як патрулювання наземне, патрулювання з використанням літаків, гвинтокрилів, безпілотних літальних апаратів з причин, незалежних від нього, в силу дії непереборної сили. Отже, відповідач не мав можливості виконувати в повному обсязі покладені на нього нормативними актами обов`язки щодо забезпечення збереження лісів у нічний час, внаслідок російської агресії, оскільки не наділений правом на порушення режиму комендантської години і був обмежений діяти у нічний час доби. На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора в повному обсязі.

04.04.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області від Запорізької окружної прокуратури Запорізької області на підставі ст., ст. 166, 251 ГПК України надійшла Відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 7302/08-08/25 від 07.04.2025). У Відповіді на відзив прокурор підтримав заявлені позовні вимоги з раніше наведених у позові фактичних обставини справи та нормативних посилань. Стовно доводів відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву, прокурор зазначив наступне. Постановою Кабінету Міністрів від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану. Зазначенні вимоги законодавства стосуються проведення заходів державного нагляду (контролю) уповноваженими особами у діяльності суб`єктів господарювання. ДП «Ліси України» в особі філії «Східний лісовий офіс» є таким спеціалізованим лісогосподарським підприємством, яке уповноважене на реалізацію правомочностей щодо володіння та користування об`єктами права державної власності з метою забезпечення у процесі лісокористування збереження життєздатності лісового середовища та його біологічного різноманіття, збереження лісів, що становлять природоохоронну цінність, постійне, невиснажливе лісокористування, раціональне та ефективне використання лісових ресурсів. У даній справі відповідач, як постійний лісокористувач має обов`язок попередити, припинити та/або зафіксувати незаконну порубку дерев на підвідомчій території, водночас належних та достатніх заходів не вжив; неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків з охорони лісу свідчить про вину заподіювача шкоди. Складення актів проведення контрольного заходу від 15.08.2023 та 17.08.2023 працівниками філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» не свідчить про вжиття такого комплексу заходів, що забезпечило б збереження лісів від незаконних рубок, як це передбачено нормами Лісового кодексу України, Статутом та посадовими обов`язками лісника. Звернення до правоохоронних органів вже по факту здійснених незаконних дій, свідчить про намагання відповідача встановити обставини незаконної діяльності (за допомогою правоохоронних органів), в той час як обов`язок відповідача не допустити такої незаконної діяльності. Відповідачем не вжито необхідних та достатніх заходів для забезпечення охорони лісових насаджень, що в свою чергу підтверджує протиправність поведінки у формі бездіяльності, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій території. В цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Настання ж збитків стало прямим наслідком неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, встановлених законодавством і установчими документам. Зазначене свідчить про наявність складу цивільного правопорушення та наявність підстав для відшкодування відповідачем шкоди, завданої діяннями осіб, які вчинили незаконну порубку лісу. Право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами. Враховуючи викладене, саме постійний лісокористувач Запорізьке лісництво філії «Запорізьке лісове господарство», правонаступником якого є ДП «Ліси України» в особі філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», має понести відповідальність у вигляді відшкодування збитків, завданих інтересам держави внаслідок незаконної порубки дерев третіми особами та має нести матеріальну відповідальність у повному обсязі. Експертизу проведено у межах кримінального провадження № 12023082230000415 від 27.06.2023 на підставі постанови слідчого СВ ВП № 6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області від 05.09.2024. Проведення судової експертизи доручено судовому експерту Запорізького НДЕКЦ МВС Павелко Владлену Олексійовичу; експерта попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову від виконання покладених на неї обов`язків. Експерту, який проводив інженерно-екологічну експертизу присвоєно кваліфікацію за видом спеціальності « 10.19 Дослідження обставин та організаційно-технічних причин і наслідків впливу техногенних джерел на об`єкти довкілля». Прокурором до матеріалів справи долучено усі належні та допустимі докази, на підставі яких можна встановити розмір збитків, завданих навколишньому природному середовищу внаслідок незаконного вирубування дерев. За таких обставин, доводи викладені у відзиві є необґрунтованими та не спростовують обставини, наведені у позовній заяві. З урахуванням наведеного прокурор просить суд позов задовольнити.

Відповідач процесуальним правом на подання заперечень на відповідь на відзив не скористався, відповідний процесуальний документ суду не надав.

Позивач про відмову від позову прокурора не заявив, проти позову прокурора не заперечив, письмових пояснень по суті спору суду не надав.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 17.03.2025 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, ведення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Запоріжжі і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, суд першої інстанції позбавлений можливості розглянути справу у строки, передбачені національним законом, рішення прийнято без його проголошення - 25.04.2025.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

Згідно з Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.06.2023 від ДСГП «Ліси України» (код 44768034) надійшла заява, якою повідомлено про те, що інженером з охорони захисту лісів в кварталі 2 відділ 4 та 6 Крутоярівського лісництва, розташованого поблизу с. Розумівка Запорізького району Запорізької області невстановлена особа викорчувала дерева породи «сосна кримська» та дерева породи «акація» (ЄО 4819).

За цією заявою 27.06.2023 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження № 12023082230000415 за ч. 1 ст. 246 КК України та розпочато досудове розслідування, яке здійснюється Відділом поліції № 6 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області.

Відповідно до Акту огляду місця вчинення правопорушення лісового господарства від 27.06.2023 Філії «Запорізьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України» (копія якого міститься в матеріалах справи), працівниками Крутоярівського лісництва Філії «Запорізьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України» 27.06.2023 о 8:30 годині в кварталі 2 відділ 4 та 6 виявлено пошкодження дерев (сосна кримська) в кількості 13 штук та молодняка (акації білої) в кількості 36 дерев до ступеня припинення росту в результаті розкорчовування ділянки площею 0,126 га, що є порушенням лісоохоронного законодавства та призвело до спричинення збитків у розмірі 94537,65 грн. Розрахунок вказаних збитків здійснено на підставі додатку 1,2 «Такса для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємства, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубування та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення та неприпинення росту» до постанови КМУ від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення шкоди заподіяної лісу».

27.06.2023 старшим слідчим слідчого відділення відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області в межах кримінального провадження № 12023082230000415 від 27.06.2023.2023 складено Протокол огляду місця події за участю спеціаліста еколога ОСОБА_2 та лісничого Крутоярівського лісництва ОСОБА_1 та проведеним оглядом на території кварталу 2 Крутоярівського лісництва Філії «Запорізьке лісове господарство» ДП «Ліси України» встановлено, зокрем, наступне.

В ході огляду ділянки на місцевості поблизу с. Розумівка Запорізького району Запорізької області виявлено незаконні порубки наступних дерев: до ступеня припинення зросту виявлено 35 дерев породи «акація» та 12 дерев породи «сосна», а також виявлено порубку 1 дерева породи «сосна кримська» до ступеня не припинення.

Відповідно до Висновку експерта від 16.02.2024 № СЕ-19/108-24/971-ФХЕД Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, складеного на підставі постанови від 16.01.2024 про проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12023082230000415, винесеної старшим слідчим СВ відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, з урахуванням наданих на дослідження вихідних даних щодо кількості, стану, місця та дати виявлення незаконної порубки дерев, експертом було проведено розрахунок розміру шкоди завданої лісу, відповідно до Додатку 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної ліку» від 23.07.2008 № 665 (6). Так, згідно висновку судового експерта сума шкоди, яка була завдана довкіллю в результаті незаконної порубки (викорчовування) деревини до ступеня припинення росту в кварталі 2 відділі 4 та 6 Крутоярівського лісництва, розташованого поблизу с. Розумівка Запорізького району Запорізької області, відповідно до протоколу огляду місця події від 27.06.2023 становить 86311,76 грн.

Перший заступник керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області, звертаючись до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області), за якою відкрито провадження у даній справі № 908/225/25, зокрема, зазначив, що в ході досудового розслідування, особи, які вчинили кримінальне правопорушення, не встановлені; шкода, завдана навколишньому природному середовищу залишається невідшкодованою. Шкода, завдана навколишньому природному середовищу внаслідок незаконного вирубування дерев на території кварталу 2 у відділі 4 та 6 Крутоярівського лісництва, що розташоване поблизу с. Розумівка Запорізького району Запорізької області, що входить до складу Державного лісового фонду України, має бути відшкодована постійним лісокористувачем ДСГП «Ліси України» з огляду на те, що земельна ділянка в межах кварталу 2 Крутоярівського лісництва, перебуває у його постійному користуванні.

Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши представлені прокурором і відповідачем письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Щодо правомірності звернення прокурора з даним позовом до суду.

Аналізуючи підстави подання позову прокурором, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття «інтереси держави» визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч., ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокурором у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права» передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

При цьому, на сьогодні однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

У свою чергу, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (пункт 70 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц). Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (наведені правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах прокурором у позовній заяві вказано Державну екологічну інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області), якою на теперішній час не здійснено достатніх заходів спрямованих на захист інтересів держави щодо стягнення у судовому порядку збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання лісових ресурсів.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

За приписами статті 1 цього Закону, державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних контрольних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

За змістом ст. 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Державному контролю підлягають, зокрема, використання і охорона лісів та іншої рослинності України, стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

У п., п. 1, 3 розділу І Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2022 № 230, визначено, що Державна екологічна інспекція відповідного округу (далі - Інспекція) є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Основними завданнями Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах відповідної території.

За змістом п. 2 розділу ІІ вказаного Положення, Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства в т.ч. про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок та інш.

В п. 10 розділу ІІ Положення про Державну екологічну інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області), затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 № 31, визначено, що Інспекція пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, звертається до суду з відповідними позовами.

Отже Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області) є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Запорізькою окружною прокуратурою Запорізької області до Держекоінспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) було направлено лист від 22.11.2024 № 54-10155ВИХ-24, в якому повідомлено про встановлення в межах кримінального провадження № 12023082230000415 за фактом незаконної порубки лісових насаджень порушення вимог законодавства у сфері охорони, захисту та використання лісів, з проханням повідомити інформацію щодо звернення/намірів звернення до суду з позовною заявою про стягнення завданої державі шкоди.

Держекоінспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області) у відповідь листом від 30.12.2024 № 5732/10-08/06/2-34 повідомила, що заходи досудового та судового врегулювання спору щодо відшкодування шкоди, завданої незаконною порубкою лісових насаджень у розмірі 86311,76 грн. відносно ДСГП «Ліси України» Філія «Запорізьке лісове господарство» не вживались; Інспекція всебічно підтримує Запорізьку окружну прокуратору Запорізької області з питання звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Інспекції по стягненню збитків.

Таким чином, володіючи необхідною інформацією та маючи відповідні повноваження для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області) самостійні заходи для звернення з позовом до суду не вжила, що свідчить про пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень.

Листом від 23.01.2025 № 54-700вих-25 Першим заступником Запорізької окружної прокуратури Запорізької області на виконання ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомлено Державну екологічну інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області) про направлення до Господарського суду Запорізької області відповідної позовної заяви.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області).

Щодо заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

В ч. 1 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 1 Лісового кодексу України ліси України, є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

До лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі (ч. 1 ст. 4 Лісового кодексу України).

Частиною 1 ст. 57 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Відповідно до частини 5 розділу 8 «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Згідно з ч. 1 ст. 16, ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (ст. 63 Лісового кодексу України).

З положень статті ст. 64 Лісового кодексу України слідує, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання (ст. 65 Лісового кодексу України).

В пункті 2 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів», встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів, зобов`язані, зокрема, забезпечувати збереження підросту і не призначених для рубки дерев; виконувати інші вимоги, передбачені цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами з питань спеціального використання лісових ресурсів.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі статтею 89 цього Кодексу, охорону і захист лісів на території України здійснюють: державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління; лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.

Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу (ст. 90 Лісового кодексу України).

Повноваження посадових осіб державної лісової охорони визначені у статті 91 Лісового кодексу України, згідно з якою вказані посадові особи мають право, зокрема, складати протоколи та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, про правопорушення у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; направляти у відповідні державні органи матеріали про притягнення осіб до дисциплінарної, адміністративної і кримінальної відповідальності, позови до суду.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 21.09.2021 № 509 було припинено Держане підприємство «Запорізьке лісомисливське господарство» шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного підприємства «Пологівське лісомисливське господарство», яке є правонаступником прав та обов`язків ДП «Запорізьке лісомисливське господарство».

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 № 961 припинено ДП «Пологівське лісомисливське господарство» шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»; визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (далі ДСГП «Ліси України») є правонаступником прав та обов`язків ДП «Пологівське лісомисливське господарство».

Скороченим найменуванням Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань є ДП «Ліси України».

Згідно з п., п. 1.1, 7.1 Положення про Філію «Запорізьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України», затвердженого наказом ДСГП «Ліси України» від 16.12.2022 № 42, Філія є відокремленим підрозділом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі Підприємство). Філія володіє та користується майном, земельними ділянками, мисливськими угіддями, якими наділило її Підприємство для досягнення мети діяльності Філії, згідно з законодавством, Статутом Підприємства та цим Положенням.

За змістом п. 2.1, пп. 2.2.2, 2.2.3, 2.2.8 п. 2.2. Положення, Філія створена зокрема з метою одержання Підприємством прибутку від здійснення на промисловій та комерційній основі господарської діяльності, яка направлена на ведення лісового господарства, охорону, захист, раціональне використання та відтворення лісів; охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування Підприємству. Предметом діяльності Філії є, в т.ч., забезпечення охорони лісів від незаконних рубок; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства; дотримання встановленого законодавством режиму використання земель.

Мотивуючи позовні вимоги, прокурор вказав, що посадовими особами Філії, усупереч вимогам ст., ст. 19, 69, 89, 90, 91 Лісового кодексу України та Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761, не забезпечено належну охорону та збереження лісових ресурсів, що призвело до самовільної вирубки дерев у кварталі 2 (виділи 4 та 6) 27 Крутоярівського лісництва, яке розташоване поблизу с. Розумівка Запорізького району Запорізької області на земельній ділянці, що входить до складу державного лісового фонду України та перебувають у постійному користуванні ДП «Ліси України», чим заподіяно шкоди державі на суму 86311,76 грн.

Водночас, як зазначено у позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, відповідно до Наказу генерального директора ДП «Ліси України» від 12.04.2024 № 695 Філію «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» припинено шляхом її закриття, а все майно, активи та пасиви передані/прийняті на облік Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», яка, відповідно, є правонаступником майна, прав та обов`язків Філії «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Відповідно до ч. 1 ст. 105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода (ст. 107 Лісового кодексу України).

Відповідно до частини 1, пункту 3 частини 2 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у ст. 1166 ЦК України, зі змісту якої зокрема слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; 2) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вину особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 4 ст. 68 цього ж Закону підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 69 вказаного Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди.

За приписами ст., ст. 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

З положень ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України слідує, що на постійних лісокористувачів покладений обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.

Окремо слід зазначити, що відповідно до статті 3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» одним із основних принципів охорони навколишнього природного середовища є запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища.

Тобто такі заходи покликані усувати будь-які можливості незаконного впливу іншими особами на природній фонд та в першу чергу запобігати вчиненню цих порушень.

Отже, враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що саме на постійних лісокористувачів покладений обов`язок щодо забезпечення організації захисту лісів з метою їх збереження та охорони, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Системний аналіз положень ст. 86, п. 1 ч. 2 ст. 105, ст. 107 Лісового кодексу України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; а також, що підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 12.09.2024 у справі 907/181/22.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну рубку дерев, а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та неперешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків.

Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев.

Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у даному випадку, здійснення незаконної порубки дерев.

Як встановлено судом вище, працівниками Крутоярівського лісництва Філії «Запорізьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України» 27.06.2023 о 8:30 годині в кварталі 2 відділ 4 та 6 під час виявлено пошкодження дерев (сосна кримська) в кількості 13 штук та молодняка (акації білої) в кількості 36 дерев до ступеня припинення росту в результаті розкорчовування ділянки площею 0,126 га, що є порушенням лісоохоронного законодавства, про що було складено Акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 27.06.2023. Також в цьому акті вказано розмір шкоди заподіяної незаконною рубкою.

Отже факт самовільної рубки дерев було встановлено безпосередньо працівниками ДП «Ліси України».

За вказаним фактом 27.06.2023 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за заявою ДСГП «Ліси України» зареєстровано кримінальне провадження № 12023082230000415 за ч. 1 ст. 246 КК України та розпочато досудове розслідування.

В подальшому, під час досудового розслідування кримінального провадження № 12023082230000415, з метою підтвердження фактів порушення вимог природоохоронного законодавства та розміру завданих державі збитків, слідчим із залученням спеціаліста еколога ОСОБА_2 та лісничого Крутоярівського лісництва ОСОБА_1 проведено огляд місця події та виявлені незаконні порубки дерев до ступеня припинення росту та одного дерева до ступеня неприпинення, що зафіксовано у протоколі огляду місця події від 27.06.2023.

Як зазначалося вище, в протоколі огляду місця події від 27.06.2023 вказано докладний перелік виявлених пнів дерев сосни та акації булої та їх місцезнаходження: виділ 4 та 6 квартал 2 Крутоярівського лісництва, розташованого поблизу с. Розумівка Запорізького району Запорізької області, із зазначенням їх кількості та діаметрів. Всього згідно з протоколом огляду було виявлено пні дерев у кількості 48 штук.

Згідно вищезазначеного протоколу під час огляду були застосовані технічні засоби: рулетка вимірювальна металева зав. № 11 (свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 12-0859-22 від 10.11.2022 (чинне до 10.11.2024).

Щодо посилання відповідача на те, що у протоколі огляду місця події від 27.06.2023 чітко зазначено лише про те, що до ступеня неприпинення пошкоджене (виявлено порубку) 1 дерево породи «сосна кримська». В той же час, стосовно ступеня припинення зросту 35 дерев породи «акація» та 12 дерев породи «сосна» на аркуші 4 протоколу огляду місця події від 27.06.2023 не зазначено жодної інформації, окрім діаметрів наведених у переліку дерев, то суд зазначає, що за наявності докладно наведеного у протоколі переліку та опису виявлених пнів дерев у кількості 48 штук, із зазначенням породи кожного дерева та діаметрів пнів, наведені відповідачем доводи не спростовують вказаних зафіксованих у протоколі відомостей, які в подальшому стали вихідними даними для розрахунку розміру шкоди.

При цьому, суд зауважує, що протокол огляду місця події від 27.06.2023 підписаний в т.ч. присутніми при огляді спеціалістом екологом Томашевською Е. та лісничим Крутоярівського лісництва ОСОБА_1 без зауважень; вказано, що протокол прочитаний, записаний вірно.

Розмір шкоди, завданої довкіллю в результаті незаконної рубки дерев визначений у Висновку експерта від 16.02.2024 № СЕ-19/108-24/971-ФХЕД Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, складеному на підставі та з урахуванням наданих на дослідження вихідних даних щодо кількості, стану, місця та дати виявлення незаконної порубки дерев і діаметру пнів, відповідно до протоколу огляду місця події від 27.06.2023.

Розрахунок проведений відповідно до Додатку 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної ліку» від 23.07.2008 № 665 (6), як то слідує зі змісту висновку та, згідно висновків експерта, загальний розмір заподіяних збитків лісу внаслідок незаконного вирубування дерев склав 86311,76 грн.

Висновок складений судовим експертом Запорізького НДЕКЦ МВС Владленом Павелко, який згідно з висновком має кваліфікацію судового експерта з правом проведення інженерно-екологічної експертизи з правом проведення за експертною спеціальністю « 10.19 Дослідження обставин та організаційно-технічних причин і наслідків впливу техногенних джерел на об`єкти довкілля» (свідоцтво № 18599, видане Експертно-кваліфікаційною комісією МВС 01.07.2022). Експерта попереджено про кримінальну відповідальність за ст., ст. 384,385 КК України за завідомо неправдивий висновок та відмову від виконання покладених на неї обов`язків.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що прокурором до матеріалів справи надані належні та допустимі докази на підтвердження розміру збитків, завданих навколишньому природному середовищу внаслідок незаконного вирубування дерев, розрахунок яких здійснений правомірно з урахуванням діаметрів пнів незаконно зрубаних дерев, їх кількості та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Незаконна рубка дерев відбулась на території кварталу 2 виділи 4 та 6 Крутоярівського лісництва в межах земельної ділянки, що входять до складу лісового фонду України та перебуває у постійному користуванні ДП «Ліси України» в особі Філії «Запорізьке лісове господарство» (на теперішній час Філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України»), проти чого відповідач не заперечив.

Суд приймає до уваги, що охорона і захист лісів є складовою частиною діяльності відповідача, а сам факт самовільної рубки дерев свідчить про неналежне виконання останнім обов`язку щодо здійснення заходів з охорони лісів від незаконних рубок.

Таким чином, прокурором доведено, що на відповідних земельних ділянках мала місце незаконна вирубка дерев, що свідчить про протиправність поведінки Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Запорізьке лісове господарство», правонаступником якої є Філія «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України», внаслідок чого навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду в розмірі 86311,76 грн.

Оскільки відповідач, як лісокористувач, не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку дерев, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України, то вимога про стягнення з відповідача завданої шкоди є обґрунтованою.

При цьому, як зазначалося вище, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольних постійному лісокористувачу ділянках лісу.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та її об`єктивним наслідком - заподіяною шкодою.

Оскільки у спорах про відшкодування шкоди вина відповідача презумується, тому саме відповідач мав довести відсутність його вини у заподіянні шкоди.

Відповідач, заперечуючи проти позову не надав допустимих, належних і достатніх доказів забезпечення належного виконання обов`язків з вжиття заходів, направлених на збереження лісу та лісових насаджень в їх сукупності, з метою уникнення випадків незаконної порубки дерев.

Заперечення відповідача про відсутність його вини у вчиненому правопорушенні та, як наслідок, відсутність складу деліктного правопорушення, що виключає підстави для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення завданої шкоди, спростовуються вищенаведеними висновками суду, а також наступним.

Та обставина, що кримінальне провадження за фактом вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконною вирубкою дерев, було відкрито за заявою самого ДСГП «Ліси України» не спростовує вини останнього та не звільняє від відповідальності відповідача, оскільки господарське правопорушення має свої самостійні елементи, котрі визначаються нормами господарського, в т.ч. природоохоронного законодавства.

Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» судом до уваги не приймається, оскільки дія цієї постанови не впливає на обов`язок відповідача забезпечити належну охорону та збереження лісу на підвідомчій йому території.

Крім того, як зазначено судом вище, відповідно до п., п. 2.1, 2.2 Положення про Філію «Запорізьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України», Філія створена зокрема з метою отримання прибутку від здійснення господарської діяльності, яка направлена на ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів. Забезпечення охорони лісів від незаконних рубок є одним із напрямків (предметів) діяльності Філії.

В контексті наведених вище висновків суду, відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, тому зобов`язаний відшкодувати державі шкоду, заподіяну внаслідок допущеної ним бездіяльності щодо незабезпечення заходів з охорони лісу.

Посилання відповідача на введений в Україні воєнний стан та запровадження комендантської години на території Запорізької області у зв`язку із чим він був позбавлений можливості застосовувати в своїй діяльності весь спектр заходів по охороні лісу, з причин, незалежних від нього внаслідок дії непереборної сили, суд також вважає безпідставними.

Відповідач не обґрунтував та не довів неможливість забезпечення охорони і збереження лісу та попередження відповідних порушень без патрулювання саме з використанням літаків, гвинтокрилів, безпілотних літальних апаратів тощо, як то зазначено ним у відзиві.

Визначення терміну комендантська година міститься у пункті 5 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а саме це заборона перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень.

Матеріали справи не містять доказів здійснення незаконної вирубки дерев саме під час комендантської години, неможливості виконання відповідачем своїх обов`язків щодо забезпечення охорони лісових насаджень та недопущення незаконної вирубки дерев внаслідок запровадження воєнного стану.

Крім того, відповідно до ст. 89 Лісового кодексу України державна лісова охорона має статус правоохоронного органу. Разом з тим, під час комендантської години заборонено пересуватися вулицями, якщо це не пов`язано з виконанням службових або надзвичайних обов`язків, і підтвердженням наявності таких обов`язків є відповідна перепустка. Між тим, у матеріалах справи відсутні докази щодо факту звернення відповідача до Запорізької обласної військової адміністрації про видачу її посадовим особам державної лісової охорони відповідних перепусток на вільне пересування під час комендантської години з метою здійснення патрулювання лісів та відповідної відмови у видачі таких перепусток.

При цьому, у силу приписів ст. 74 ГПК України доведення відповідних обставин є обов`язком відповідача, однак, у даному випадку, останнім не надано належних доказів на підтвердження своєї позиції, з огляду на що такі доводи є необґрунтованими.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість шкода, завдана навколишньому природному середовищу внаслідок незаконного вирубування дерев в розмірів 86311,76 грн. на час прийняття рішення не відшкодована розмір вказаної шкоди відповідає фактичним обставинам справи, то позовні вимога прокурора про стягнення з відповідача 86311,76 грн. збитків завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сфері охорони, захисту та використання лісів підлягають задоволенню судом.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Прокурор надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню судом.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області), м. Запоріжжя до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Київ в особі Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Дніпро про стягнення 86311,76 грн. збитків завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сфері охорони, захисту та використання лісів задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», (01601, місто Київ, вул. Шота Руставелі, будинок 9А, ідентифікаційний код юридичної особи 44768034) в особі Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», (49000, м. Дніпро, вул. Космічна, буд. 35, код ВП 45632138) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області), (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 72-А, ідентифікаційний код юридичної особи 43877338, розрахунковий рахунок UA628999980333199331000008373, Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області/ТГ с. Долинське/24062100, код бюджетної класифікації 24062100, банк отримувача: Казначейство України) шкоду, завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сфері охорони, захисту та використання лісів, в сумі 86311 (вісімдесят шість тисяч триста одинадцять) грн. 86 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», (01601, місто Київ, вул. Шота Руставелі, будинок 9А, ідентифікаційний код юридичної особи 44768034) в особі Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», (49000, м. Дніпро, вул. Космічна, буд. 35, код ВП 45632138) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Запорізької окружної прокуратури, (69005, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, буд. 29-а, розрахунковий рахунок UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету 2800) 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

Повне судове рішення складено « 25» квітня 2025 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.