Рішення

від 25.04.2025 по справі 908/61/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 7/2/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2025 Справа № 908/61/25

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, за участі секретаря судового засідання Даниленко Віти Сергіївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу № 908/61/25

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» (53264, Дніпропетровська область, Нікопольський район, село Першотравневе, вул.Центральна, буд. 15, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 35834331)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» (69091, м.Запоріжжя, вул. Вознесенівська, буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 30847304)

про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів

за участю представників учасників справи:

від позивача: Гедіков С.Л., довіреність б/н від 01.11.2024

від відповідача: Єренко Д.В., ордер серія АР № 121679 від 09.01.2025, посвідчення адвоката № 969 від 18.07.2012

Процесуальні дії у справі. Процесуальні питання, вирішені судом.

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (документ сформований в системі «Електронний суд» 06.01.2025, зареєстрований в канцелярії Господарського суду Запорізької області вх. № 64/08-07/25 від 06.01.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» (далі - ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» (далі - ТОВ «Славутич») про зобов`язання ТОВ «Славутич» здійснити поставку насіння соняшнику в кількості 421,451 тон, за ціною 19000,38 грн за тону, на умовах FCA (склад Постачальника) - Дніпропетровська область, Нікопольський район с. Долинське, вул. Центральна, 1 (тлумачення Інкотермс 2010), згідно з умовами договору поставки № А 1715 від 02.09.2024, стягнення неустойки у сумі 784757,45 грн та збитків у сумі 3737,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язання щодо поставки насіння соняшнику у кількості 421,451 тон, за ціною 19000,38грн за тону, на умовах FCA (склад Постачальника) - Дніпропетровська область, Нікопольський район с. Долинське, вул. Центральна, 1 (тлумачення Інкотермс 2010), згідно з умовами договору поставки № А 1715 від 02.09.2024, що і стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про зобов`язання ТОВ «Славутич» здійснити зазначену поставку та стягнути з контрагента неустойку та збитки.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 06.01.2025 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/61/25 та визначено до розгляду судді Лєскіній І.Є.

Ухвалою суду від 09.01.2025 відкрито провадження у справі № 908/61/25 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 06.02.2025 об 11год. 00хв.

У системі «Електронний суд» відповідачем 23.01.2025 сформовано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Також відповідачем подано клопотання (вх. № 1725/08-08/25 від 24.01.2025) про виклик свідка. Обґрунтовуючи подане клопотання, відповідач не погоджується з доводами позивача з приводу того, що 24.09.2024 останній надав автомобіль ДАФ із причепом НОМЕР_1 / НОМЕР_2 з водієм ОСОБА_1 , для встановлення дійсних обставин справи відповідач вважає за необхідне викликати та допитати як свідка вказаного водія.

Позивачем 03.02.2025 в системі «Електронний суд» сформовано відповідь на відзив, в якій просить суд взяти до уваги викладені у відповіді на відзив обставини та задовольнити позовні вимоги повністю. Також у відповіді позивач заперечив проти поданого відповідачем клопотання про виклик та допит свідка ОСОБА_1 , вказуючи на те, що водій ОСОБА_1 не оформлював і не подавав відповідну заяву до суду, а тому правових підстав для його виклику в суд не існує.

Відповідачем 05.02.2025 в системі «Електронний суд» сформовано заперечення на відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 06.02.205 брали участь представники сторін.

Ухвалою суду від 06.02.2025 суд відклав підготовче засідання на 11.02.2025 о 14год. 00хв. У задоволенні клопотання ТОВ «Славутич» (вх. № 1725/08-08/25 від 24.01.2025) про виклик свідка суд відмовив із мотивів, викладених в ухвалі суду від 06.02.2025.

У підготовчому засіданні 11.02.2025 брали участь представники сторін.

Судом оголошено про надходження письмових пояснень від позивача (сформовані в системі «Електронний суд» та зареєстровані в канцелярії суду за вх. № 2987/08-08/25 від 11.02.2025).

У судовому засіданні представником відповідача заявлено усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання відповідачу строку на ознайомлення зі змістом письмових пояснень, що надійшли 11.02.2025.

Ухвалою суду від 11.02.2025 суд відклав підготовче засідання на 04.03.2025 о 14год. 00хв.

У підготовчому засіданні 04.03.2025 брали участь представники позивача та відповідача.

Судом оголошено про надходження додаткових пояснень від позивача (сформовано в системі «Електронний суд» 28.02.2025, зареєстровані в канцелярії суду за вх. № 4695/08-08/25 від 03.03.2025) та додаткових пояснень від відповідача (сформовано в (сформовано в системі «Електронний суд» 04.03.2025, зареєстровані в канцелярії суду за вх. № 4917/08-08/25 від 04.03.2025).

Судом у підготовчому засіданні 04.03.2025 з`ясовано у представників сторін, чи всі докази подані, чи можливо закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті. Представники сторін повідомили суд, що всі докази надані та не заперечили проти призначення справи до судового розгляду по суті. Ухвалою суду від 04.03.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, закрито підготовче провадження. Розгляд справи по суті призначено на 19.03.2025 о 12год. 00хв.

У судовому засіданні 19.03.2025 брали участь представники сторін. Суд заслухав вступне слово представників позивача та відповідача. Представником позивача заявлено усне клопотання про виклик свідків. Суд запропонував подати зазначене клопотання у письмовому вигляді. Представник позивача зазначив, що буде подано письмове клопотання, заявлене усне клопотання просив залишити без розгляду.

Суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 25.03.2025 о 9 год. 30 хв., усне клопотання представника позивача залишив без розгляду.

У системі «Електронний суд» 20.03.2025 позивачем сформовано клопотання про виклик свідків:

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( сторож);

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (вагар);

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (завідувач току);

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (сторож); -

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (тракторист).

У судовому засіданні 25.03.2025 брали участь представники сторін.

Ухвалою від 25.03.2025 задоволено клопотання позивача, відкладено розгляд справи по суті, у судове засідання 01.04.2025 о 15 год. 00 хв. для допиту викликано свідків, яких попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання:

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_4 , місце роботи: ТОВ «Славутич», сторож);

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_6 , місце роботи: ТОВ «Славутич», вагар);

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_8 , місце роботи: ТОВ «Славутич», завідувач току);

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_10 , місце роботи: ТОВ «Славутич», сторож);

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_11 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_12 , місце роботи: ТОВ «Славутич», тракторист).

У судовому засіданні 01.04.2025 приймали участь представники сторін та свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 .. Судом у порядку ст. 211 ГПК України проведено допит свідків та оголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 10.04.2025 о 14год. 15 хв.

У судому засіданні 10.04.2025 приймали участь представники обох сторін.

Зважаючи на обсяг доказів, що підлягають дослідженню, суд оголосив протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 16.04.2025 о 14год. 00 хв.

У судовому засіданні 16.04.2025 брали участь представники обох сторін.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічного засобу, відповідно до положення ст. 222 ГПК України.

Суд закінчив з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами, провів судові дебати, на підставі ст. 219 ГПК України оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та повідомив про відкладення його проголошення до 25.04.2025 о 12 год. 15 хв.

Суд 25.04.2025 проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Стислий виклад позицій позивача, відповідача.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказує, що між відповідачем ТОВ «Славутич» та позивачем ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» 02.09.2024 укладено Договір поставки №А1715 та Специфікація №1 до вказаного договору, за умовами якого відповідач (постачальник) взяв на себе зобов`язання передати у власність позивача (покупця), а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар: насіння соняшнику врожаю 2024 року у кількості та на умовах специфікації.

Зазначає про невиконання відповідачем як постачальником умов договору поставки №А1715 від 02.09.2024 щодо видачі позивачу (покупцю) усієї кількості товару, який підлягав поставці, що унеможливлює для позивача фактичне отримання такого товару у повному обсязі та, як наслідок, порушує майнові права та інтереси позивача.

Вважає, що порушене право позивача полягає у позбавленні можливості реалізувати право на отримання товару за договором у повному обсязі.

Просить суд зобов`язати відповідача виконати умови договору, стягнути з останнього неустойку та збитки.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на безпідставність позовних вимог, по-перше, з огляду на невиконання позивачем обов`язку щодо повідомлення про транспортні засоби, які мали бути надані для отримання товару, та час їх прибуття до місця поставки, по-друге, на неможливість зобов`язати відповідача виконати умови договору, строк дії якого, на його думку, закінчився 30.09.2024.

Обставини справи, встановлені судом, та докази, що їх підтверджують.

Між відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Славутич» (далі - ТОВ «Славутич», Постачальник) та позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» (далі - ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08», Покупець) 02.09.2024 укладено Договір поставки № А1715 (далі - Договір).

За умовами Договору поставки Постачальник взяв на себе зобов`язання передати у власність Покупця, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити Товар: насіння соняшнику врожаю 2024 року (п. 1.1, 1.2 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору загальна кількість Товару, поставка якого здійснюється відповідно до цього Договору, складає суму усіх партій товару згідно видаткових накладних. Кількість кожної партії узгоджується сторонами заздалегідь в Специфікаціях до цього Договору, які підписані Постачальником і Покупцем і є його невід`ємною частиною.

Ціна Товару вказується у Специфікаціях до цього Договору, які є його невід`ємною частиною (п. 3.1).

Умови передачі Товару: FCA (склад Постачальника) - Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Долинське, вул. Центральна, 1, або на інших умовах за домовленістю між Сторонами, що будуть погоджені у Специфікації (тлумачення Інкотермс 2010) (п. 1.3).

Моментом виконання обов`язку Постачальника по передачі товару є момент вручення товару Покупцеві. Факт передачі/отримання товару підтверджується підписом уповноважених осіб Покупця і Постачальника на екземплярі належним чином оформленої видаткової накладної (п. 1.4).

Відповідно до п. 1.5 Договору право власності на Товар переходить до Покупця у момент виконання зобов`язання Постачальника з передачі Товару згідно умов постачання (Правил Інкотермс)

Поставка товару здійснюється партіями за допомогою автомобільного транспорту згідно умов поставки, визначених у п. 1.3 договору, в терміни, обумовлені сторонами в Специфікаціях на кожну партію Товару (п. 4.2).

На підтвердження передачі товару уповноваженими особами сторін підписується видаткова накладна (п. 4.3).

Кожен автомобіль з Товаром повинен супроводжуватися товаро-транспортною накладною з відбиткою круглої печатки Постачальника (п. 4.2).

Порядок оплати Товару встановлений у п.п. 5.1, 5.2 Договору та у Специфікації до нього.

У п. 9.4 Договору сторони визначили електронні адреси для направлення та отримання податкових накладних:

Покупця - sayko@ofc-pkd.com.ua

Продавця - ІНФОРМАЦІЯ_6.

Всі документи, що стосуються цього договору, передані за допомогою засобів факсимільного зв`язку або на адреси електронної пошти, зазначені в розділі 9 цього договору (електроні цифрові копії) повинні розглядатися як такі, що мають юридичну силу, за умови, що вони підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками, і можуть бути використані як письмові докази при розгляді спору між сторонами, в тому числі в судових інстанціях (п. 9.6).

Сторони у п. 9.10 Договору також погодили використання електронного документообігу та кваліфікованого електронного підпису для підписання Договору, додатків до нього, Специфікацій, будь-яких додаткових угод, а також при складанні первинних облікових документів.

Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 9.1).

Також сторонами 02.09.2024 підписано Специфікацію № 1 до Договору поставки № А 1715 від 02.09.2024 (далі - Специфікація), якою погоджено вид та кількість товару, ціну, строк та умови поставки, оплати товару.

Так, сторони домовились, що предметом Договору є насіння соняшнику врожаю 2024 року у кількості 1000 тон (+/- 10%) за ціною 19000,38 грн з ПДВ за одиницю товару (тону), загальна вартість товару з ПДВ 14% - 19000380,00 грн.

Відповідно до п. 2 Специфікації умови передачі товару: FCA (склад Постачальника) - Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Долинське, вул. Центральна, 1, (тлумачення Інкотермс 2010).

Оплата Товару здійснюється після його передачі (п.п. 3, 4 Специфікації).

Термін поставки: до 30.09.2024.

Специфікація вступає в силу з моменту її підписання сторонами та діє протягом строку дії Договору поставки № А 1715 від 02.09.2024 (п. 9).

З метою недопущення випадків шахрайства Покупець до початку подачі автомобілів під завантаження Товаром надає Постачальнику в письмовому вигляді інформацію про транспортні засоби (найменування та державний номер), які будуть здійснювати перевезення Товару. Така інформація надається у вигляді переліку транспортних засобів шляхом направлення його на електронну адресу Постачальника, вказану в Договорі поставки. Постачальник зобов`язується контролювати хід відвантаження і здійснювати відвантаження товару за цією Специфікацією виключно в транспортні засоби, інформація про які надана Покупцем (п. 10 Специфікації).

Договір та Специфікацію підписано без зауважень.

На виконання зазначеного Договору та Специфікації в період 04-05.09.2024 здійснено часткову поставку Товару в кількості 215,660 тон та 262,889 тон (усього 478,549 тон).

Зазначене підтверджується матеріалами справи, а саме: видатковими накладними №0000039 від 04.09.2024 (а.с.12 т.1) та №0000040 від 05.09.2024 (а.с.19 т.1), товаро-транспортними накладними (а.с.12-18, 20-28 т. 1) та не оспорюється сторонами.

Платіжними інструкціями №13210 від 05.09.2024 на суму 550015,40 грн, №845295 від 06.09.2024 на суму 4214919,42 грн, №13251 від 09.09.2024 на суму 1141842,50 грн, №13263 від 10.09.2024 на суму 1832096,98 грн, №13302 від 13.09.2024 на суму 780071,47 грн, №13903 від 15.10.2024 на суму 573600,07 грн здійснено оплату за поставлену частину партії товару.

Факт укладення договору поставки, підписання Специфікації, їх зміст, як і факт поставки та оплати частини Товару визнаються учасниками справи.

Разом із цим, поставка решти партії товару не відбулась, що також визнається сторонами.

Проте, сторони по-різному пояснюють причини нездійснення поставки.

У подальшому, 14.10.2024 позивачем на зареєстровану адресу відповідача направлено вимогу про виконання умов договору поставки в частині допоставки 421,451 тон товару (з урахуванням мінімально визначеної кількості товару 900 тон, похибка у розмірі 10%).

Лист із указаною вимогою повернувся за закінченням терміну зберігання.

Позивачем 08.11.2024 повторно направлено аналогічну вимогу відповідачеві (на зареєстровану адресу місцезнаходження та на адресу місця поставки, де розташовані приміщення відповідача).

Відповіді на вимоги у матеріалах справи відсутні.

Станом на дату звернення з цим позовом до суду товар позивачем (Покупцем) в обсягах та на умовах, передбачених договором, не отримано.

Зазначене також визнано учасниками справи, докази протилежного матеріали справи не містять.

Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення. Висновки суду.

Щодо виконання обов`язку з поставки товару.

Між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини з виконання договору поставки.

До предмету доказування в цій справі входить: факт виконання сторонами обов`язків за договором поставки в частині передачі та отримання товару.

Правовідносини сторін за договором поставки регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, на підставі договорів та інших правочинів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України внормовано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (ч. 1, 2 ст. 538 ЦК України).

Статтями 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України закріплено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 662 ЦК України покладає на продавця обов`язок передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування (ч. 1 ст. 664 ЦК України).

Покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ст. 689 ЦК України).

Статтею 691 ЦК України встановлено обов`язок покупця оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Умови договору поставки №А1715 від 02.09.2024 свідчать про те, що зобов`язання сторін є зустрічними.

Строк поставки товару: з моменту підписання договору та до 30.09.2024 включно.

Спір між сторонами виник через відсутність згоди у питанні належного виконання обов`язку з поставки товару (на думку Покупця) та, відповідно, належного виконання обов`язку із вчинення дій, необхідних для забезпечення передання Товару, з отримання товару (на думку Продавця).

Як установлено судом та не оспорюється сторонами, відповідач виконав зобов`язання в частині поставки Товару у кількості 478,549 тон.

Факт виконання обов`язку Продавця передати (надати) товар у передбаченій Договором кількості (мінімум 900 тон з урахуванням умов Специфікації), як і факт виконання обов`язку Покупця вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, підлягають доведенню в цій справі з огляду на заявлені позовні вимоги.

У силу приписів ст. 129 Конституції України, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) однією із засад господарського судочинства є змагальність.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Положеннями ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зауважує, що важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні існують такі основні стандарти доказування: «баланс ймовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Законом України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України: змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, тобто фактично впроваджено у господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, із введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Указана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає таке.

На виконання умов договору та Специфікації ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» 04.09.2024 працівником товариства, менеджером ОСОБА_7 , на адресу електронної пошти ТОВ «Славутич», зазначену у договорі (ІНФОРМАЦІЯ_6) направлено перелік транспортних засобів, які будуть надані під завантаження Товару, починаючи з 04.09.2025.

У подальшому, 04.09.2024 та 05.09.2024, як свідчать матеріали справи (копії товаро-транспортних накладних, а.с. 13-18, 20-28 т.1), зазначені автомобілі були навантажені Товаром, який поставлений позивачу та ним оплачений.

Відповідач проти наведених фактів не заперечив.

Позивач також зазначає, що інша партія товару поставлена відповідачем не була, про що повідомлено менеджеру засобами телефонного зв`язку з огляду на значне зростання ціни на товар. Указує, що спілкування щодо кількості готового до передачі товару та дати подачі транспортних засобів у межах визначеного строку поставки відбувалось засобами телефонного зв`язку за звичаями ділового обороту, що склались, в тому числі між позивачем та відповідачем.

Позивач також зазначає, що 24.09.2024 для отримання недопоставленої кількості партії товару ним було направлено на адресу місця поставки транспортний засіб: DAF XF 460 FAR, номерний знак НОМЕР_1 із причепом (н.зн. НОМЕР_2 ), яким керував водій ОСОБА_1 .

Проте, зазначений автомобіль не був навантажений товаром та повернувся порожнім.

На підтвердження надає копію договору перевезення вантажів № А-000577/152 від 27.03.2023, укладеного між ТОВ «ТРАНС ЕКСПЕДИШН» (Перевізник) та ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» (Замовник), Специфікації № 61 до цього договору від 03.09.2024, претензії перевізника, відповіді на претензію, платіжної інструкції №14172 на суму 3737,20грн, подорожнього листа №012409 від 24.09.2024.

Заперечуючи проти обставин, на які посилається позивач, відповідач зазначає таке.

Позивач повинен був надати перелік транспортних засобів завчасно до початку поставки партії товару, тобто відповідач вважає, що направленню транспортного засобу під завантаження 24.09.2024 повинно було передувати окреме інформування позивачем ТОВ «Славутич» про такий транспортний засіб.

Відповідач заперечує проти того, що направлення 04.09.2025 на електронну адресу ТОВ «Славутич» переліку транспортних засобів, які будуть надані під завантаження товару, починаючи з 04.09.2025, відповідає вимогам п. 10 Специфікації та розповсюджується на весь період поставки (до 30.09.2024 включно).

Відповідач також стверджує, що станом на 24.09.2024 і до 30.09.2024 відповідний товар був у наявності. На підтвердження надає копію оборотно-сальдової відомості ТОВ «Славутич» за період 24.09.2024-30.09.2024, підписаної головним бухгалтером ОСОБА_8 25.01.2025.

Відповідач також наполягає на тому, що транспортний засіб ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» 24.09.2024 під навантаження не надавався. На підтвердження надав заяви п`ятьох свідків, які є працівниками товариства відповідача. Зі змісту заяв вбачається, що у період з 24.09.2024 по 30.09.2024 включно транспортний засіб ДАФ із причепом НОМЕР_1 / НОМЕР_2 на адресу місця поставки товару не приїздив. Жодні інші транспортні засоби, на які б навантажували товар для ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» також не приїздили у зазначений період часу.

Указує, що надані позивачем докази на підтвердження залучення перевізника та направлення наданого ним транспортного засобу на адресу поставки не є належними та допустимими.

Оцінивши наведені аргументи сторін та надані докази за своїм внутрішнім переконанням відповідно до стандарту доказування «вірогідності доказів», суд прийшов до таких висновків.

Умовами договору поставки №А1715 від 02.09.2024 не передбачено конкретної форми та способу повідомлення покупця продавцем про готовність товару.

Відповідач у своїх заявах по суті справи, представник відповідача у судових засіданнях не пояснили, яким чином позивача було поінформовано про готовність товару до передачі з 04.09.2025.

Тому, враховуючи обставини справи, зокрема те, що частина партії товару була поставлена позивачу 04-05.09.2024, зважаючи на положення ст. 664 ЦК України, взявши до уваги електронне листування сторін (а.с. 70-84, 113-116, 156-156-164 т.1), копію письмових пояснень ОСОБА_7 , усні пояснення представників позивача, суд приходить до висновку, що вірогідним є твердження про те, що таке інформування могло бути здійснено в усній формі засобами телефонного зв`язку, в тому числі й щодо обсягів готового товару.

При цьому суд зазначає, що він оцінив той факт, що ОСОБА_7 є працівником позивача. Проте, висновки суду ґрунтуються на сукупності доказів та встановлених обставин, а не виключно на поясненнях зазначеної особи.

Також суд зазначає, що факт обміну електронними листами не заперечується сторонами. Доводи відповідача про те, що листи позивач повинен був направляти з електронної пошти, зазначеної у п. 9.4 договору (sayko@ofc-pkd.com.ua), суд відхиляє з огляду на положення п.9.6 договору, відповідно до якого листи повинні направлятися на адреси електронної пошти, вказані у п. 9.4 договору, але не зазначено, з яких адрес. Також матеріали справи свідчать про прийняття відповідачем листа із переліком транспортних засобів, направленого з електронної пошти ОСОБА_7 , а також про направлення відповідачем листів саме на електронну адресу зазначеного працівника позивача (filimonov@ ofc-pkd.com.ua).

Також надаючи оцінку листуванню сторін, суд звертається до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21.

Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21).

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що з 04.09.2024 вся партія була готова до передачі позивачу, але позивач її не отримав з огляду на таке.

Матеріали справи свідчать про вчинення позивачем послідовних дій, спрямованих на забезпечення виконання умов договору: направлення на виконання п. 10 Специфікації списку транспортних засобів, отримання частини товару упродовж 04-05.09.2024, направлення 24.09.2024 транспортного засобу для отримання товару на адресу місця поставки, направлення на адресу відповідача 14.10.2024 та 08.11.2024 вимог про виконання умов договору в частині передачі товару.

Із урахуванням встановлених обставин, маловірогідним є варіант розвитку подій, за якого позивач, отримавши частину товару впродовж 04-05.09.2024, відмовився від отримання решти наявної у відповідача партії товару, проте, в подальшому почав наполягати на виконанні умов договору та отриманні товару.

Суд також відхиляє доводи відповідача про відсутність належних та допустимих доказів направлення 24.09.2024 транспортного засобу, оскільки сукупність письмових доказів (договір перевезення, специфікація до нього, подорожній лист, претензія перевізника, відповідь на неї, докази оплати послуг перевізника) дають підстави вважати, що більш вірогідним видається, що ці події мали місце.

Щодо втрати чинності наказом Мінтрансу, Мінстату України №488/346 від 29.12.1995, яким затверджена форма подорожнього листа, суд зазначає, що такі листи продовжують використовуватися суб`єктами господарювання в цілях підтвердження витрат пального, оскільки альтернативна форма на теперішній час нормативно-правовими актами не затверджена.

При цьому висновки суду ґрунтуються на сукупності доказів, а не виключно на зазначеній копії подорожнього листа.

Суд також зазначає, що доводи відповідача про те, що за Специфікацією № 61 до договору перевезення визначений строк надання послуг із перевезення - одна доба з 04.09.2024, не відповідають змісту цієї Специфікації, оскільки у п. 1.2 зазначена дата завантаження «з 04.09.2024», а не конкретна дата 04.09.2024.

На противагу доводам та доказам, наданим позивачем, відповідач надав заяви свідків:

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (сторож);

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (вагар);

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (завідувач току);

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (сторож); -

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (тракторист).

Зміст зазначених заяв викладено вище.

Представником позивача заявлено клопотання про виклик цих свідків, яке суд задовольнив.

У судове засідання 01.04.2025 викликались перелічені свідки.

У судовому засіданні 01.04.2025 допитані свідки ОСОБА_4 (завідувач току), ОСОБА_9 (вагар), ОСОБА_6 (тракторист).

Допитані свідки пояснили суду, що транспортні засоби позивача ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» у вересні 2024 року, у тому числі у період з 24.09.2024 по 30.09.2024, під завантаження за адресою: Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Долинське, вул. Центральна, 1 , не приїжджали.

Пояснення свідків щодо порядку в`їзду до території підприємства кардинально різнились: свідок ОСОБА_4 пояснив, що в`їзд здійснюється виключно з дозволу керівництва та він особисто контролює це, тоді як свідок ОСОБА_3 повідомила, що ворота завжди відкриті та будь-який транспортний засіб може безперешкодно заїхати на територію.

Суд також бере до уваги, що свідки не змогли пояснити факт зазначення ними у своїх показаннях, викладених у заявах свідків, точних даних про транспортний засіб (номерні знаки, марку, модель), а також коду ЄДРПОУ позивача, а саме: звідки відомі ці дані, як вони збереглись у пам`яті тривалий час.

Окрім цього, свідки повідомили, що зміст їх письмових заяв (показань) узгоджувався із нотаріусом.

Зазначене суперечить ст. 88 ГПК України, положенням Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012.

Свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_5 за викликом суду не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Відтак, на підставі ч. 2 ст. 89 ГПК України суд не бере до уваги їх показання.

Із приводу доводів відповідача про наявність у нього станом на 24.09.2024 товару у необхідній кількості, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю, суд зазначає, що сам по собі факт наявності певної кількості соняшнику не свідчить про факт виконання обов`язку (вчинення всіх необхідних дій) щодо його поставки позивачу відповідно до умов договору.

До того ж матеріали справи не містять доказів, що зазначений в оборотно-сальдовій відомості соняшник у кількості 453,111 тон, призначений для поставки саме позивачу, а не іншим контрагентам.

Отже, підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами, надавши ту їх необхідну кількість, яка відповідає стандарту доказування «вірогідність доказів», порушення відповідачем зобов`язання в частині поставки товару у строки та кількості, передбачені договором поставки та Специфікацією до нього.

Також відповідач посилається на неможливість ухвалення рішення суду про зобов`язання виконати умови договору, вважаючи, що строк дії договору закінчився 30.09.2024.

Проте, суд, звертаючись до положень договору та специфікації, констатує, що сторони в п. 9.1 погодили, що договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Разом з цим, пунктом 6 Специфікації визначено не строк дії договору, а термін поставки - до 30.09.2024.

Окрім цього, відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Серед підстав припинення зобов`язань, передбачених ст.ст. 599-609 ЦК України, відсутня така підстава, як закінчення строку дії договору.

Щодо обраного позивачем способу захисту суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під час вирішення спору, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №923/364/19 та від 16.06.2020 у справі №904/1221/19.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як примусове виконання обов`язку в натурі.

Зазначений спосіб захисту (примусове виконання обов`язку в натурі) застосовується в зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов`язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов`язку чи уникає його. Стосується він, зокрема, невиконання обов`язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов`язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором.

Із урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем обрано належний та ефективний спосіб захисту, який забезпечить відновлення порушеного права.

Відтак, позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо стягнення неустойки.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено настання правових наслідків у разі порушення зобов`язання, серед яких - сплата неустойки (п. 3 ч. 1).

Згідно зі ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У частині 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями договору поставки №А1715 від 02.09.2024, а саме, пунктом 6.2, сторонами погоджено, що у разі невиконання (неналежного виконання) Постачальником своїх зобов`язань по передачі товару, Постачальник сплачує Покупцеві неустойку у розмірі 0,1% від вартості не переданого (не в повному обсязі переданого) або несвоєчасно переданого товару за кожен день прострочення виконання зобов`язань.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з умовами Специфікації № 1 до Договору поставки вся кількість Товару мала бути поставлена Позивачу у строк до 30.09.2024.

У п. 6.8. договору поставки сторонами погоджено, що позовна давність для стягнення штрафних санкцій, неустойки, пені становить три роки. Штрафні санкції, неустойка, пеня стягується з Постачальника за весь період неналежного виконання ним зобов`язань за Договором.

На підставі викладеного позивачем нараховано неустойку з 01.10.2024 року по день складання позову включно (06.01.2025), виходячи із кількості 421,451 тон непоставленого товару в обумовлені Договором строки: (421,451 т х 19000,38 грн.) х 98 днів (з 01.10.24р. по 06.01.24р.) х 0,1 % : 100% = 784757,45 грн.

Перевіривши розрахунок, суд зазначає, що він є арифметично вірним, а стягнення неустойки у такому розмірі та за такий період відповідає положенням законодавства та договору.

Отже, позов у цій частині, з урахуванням встановлення порушення виконання зобов`язання відповідачем, підлягає задоволенню.

Щодо стягнення збитків.

За приписами ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з п. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків, відповідно до п. 1 ст. 611 ЦК України та ст. 224 ГК України, є порушення зобов`язання.

Оскільки внаслідок невиконання зобов`язання з поставки товару - порушення зобов`язання - відповідачем позивач поніс додаткові витрати у вигляді оплати послуг перевізника в розмірі 3737,20 грн, хоча фактично послуги з перевезення не отримав з вини відповідача, суд вважає вимоги про стягнення збитків у заявленій сумі обгрунованими, такими, що доведені належними та допустимими доказами, та отже такими, підлягають задоволенню.

Щодо решти пояснень та доводів учасників справи суд зауважує таке.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд із цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи документів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову у даній справі не спростовує.

Судові витрати.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 105554,68 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 11, 13, 14, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повістю.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Славутич» (69091, м.Запоріжжя, вул.Вознесенівська, буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 30847304) поставити Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» (53264, Дніпропетровська область, Нікопольський район, село Першотравневе, вул.Центральна, буд. 15, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 35834331) згідно з умовами договору поставки №А 1715 від 02.09.2024 насіння соняшнику в кількості 421,451 тон, за ціною 19000,38 грн. за тону на умовах FCA (склад Постачальника) - Дніпропетровська область, Нікопольський район с. Долинське, вул. Центральна, 1 (тлумачення Інкотермс 2010).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» (69091, м.Запоріжжя, вул.Вознесенівська, буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 30847304) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» (53264, Дніпропетровська область, Нікопольський район, село Першотравневе, вул.Центральна, буд. 15, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 35834331) неустойку у розмірі 784757 (сімсот вісімдесят чотири тисячі сімсот п`ятдесят сім) гривень 45 копійок, збитки у розмірі 3737 (три тисячі сімсот тридцять сім) гривень 20 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» (69091, м.Запоріжжя, вул.Вознесенівська, буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 30847304) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» (53264, Дніпропетровська область, Нікопольський район, село Першотравневе, вул.Центральна, буд. 15, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 35834331) судовий збір у розмірі 105554 (сто п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) гривні 68 копійок.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 25.04.2025.

Суддя І.Є. Лєскіна