Рішення

від 14.04.2025 по справі 910/114/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2025 м. КиївСправа № 910/114/25

За позовом: заступника керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури в інтересах держави в особі:

позивача: СЕМЕНІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ НОВГОРОД-СІВЕРСЬКОГО РАЙОНУ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ;

до: товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ БЕРДС";

про: визнання недійсним пункту договору та стягнення 43.333,32 грн.

Суддя Сергій Балац

Секретар судового засідання Катерина Вознюк

Представники:

Прокурор у справі: Стретович М.О.;

позивача: не з`явилися;

відповідача: не з`явилися

С У Т Ь С П О Р У:

Заступник керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави із позовом в особі СЕМЕНІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ НОВГОРОД-СІВЕРСЬКОГО РАЙОНУ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ до товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ БЕРДС" про визнання недійсним пункту договору та стягнення 43.333,32 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням сторонами положень Податкового кодексу України у вигляді безпідставного включення до ціни укладеного між позивачем та відповідачем договору про закупівлю від 22.04.2024 № 92 суми податку на додану вартість, що призвело до звернення прокурора до господарського суду з вимогами про визнання недійсним пункту 3.1 договору про закупівлю від 22.04.2024 № 92 в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору та стягнення з відповідача 43.333,32 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/114/25 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 10.02.2025.

Ухвали у даній справі надсилалися судом відповідачеві шляхом доставки до електронного кабінету, що підтверджується повідомленнями про доставку електронних листів, які наявні в матеріалах справи.

Відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В підготовчому засіданні 10.02.2025 суд на місці ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 10.03.2025.

В судовому засіданні 10.03.2025 оголошено перерву до 07.04.2025.

В судовому засіданні 07.04.2025 суд перейшов до стадії ухвалення рішення та повідомив про дату і час його проголошення, а саме: 14.04.2025 о 12:45.

В судовому засіданні 14.04.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи прокурора по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як продавцем, укладено договір про закупівлю від 22.04.2024 № 92 (далі - Договір), відповідно до предмету якого відповідач зобов`язується поставити позивачу Комплекс РЕБ "Синиця 3" (ДК 021:2015 - 35730000-0 Електронні бойові комплекси та засоби радіоелектронного захисту) (далі - товар), а позивач - прийняти і оплатити такий товар (п. 1.11 Договору).

Пунктом 3.1 Договору визначено, що загальна ціна цього Договору становить 260.000,00 грн. в тому числі ПДВ 43.333,32 грн. Вартість товару включає в себе всі податки, збори, транспорті витрати на доставку товару за адресою позивача.

Пунктом 12.4 Договору, зокрема, передбачено, що на Договір поширюються положення пункту 19 Особливостей затверджених постановою КМУ від 12.10.2022 № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" (зі змінами), відповідно до якого істотні умови Договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків визначених в цих особливостях.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Так позивачем здійснено оплату Договору на загальну суму 260.000,00 грн. із призначенням платежу "0118240;3110; по програмі заходів тер. оборони (за ПСМК СИНИЦЯ 3); згідно накл №648 від 31.05.2024, договору №92 від 22.04.2024 р.; ПДВ-43333,32.".

Відповідно до листа управління ДКСУ у Семенівському районі Чернігівської області від 22.08.2024 № 01-49-06/595, проплата, зокрема, по Договору здійснена позивачем на підставі Програми заходів територіальної оборони та мобілізаційної роботи на 2024 - 2025 роки.

Прокурор стверджує, що товар за Договором входить до переліку товарів, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість під час дії правового режиму воєнного стану, відтак сторонами Договору безпідставно включено до ціни товару суму податку на додану вартість чим порушено пункт 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України".

Відтак, отримання відповідачем грошових коштів, в рахунок суми податку на додану вартість, які не підлягали сплаті, мало наслідком збагачення відповідача поза підставою, передбаченою законом, тому такі грошові кошти підлягають стягненню з відповідача, як безпідставно збережені на підставі приписів статті 1212 Цивільного кодексу України.

Вказані обставини призвели до звернення прокурора до господарського суду з вимогами про визнання недійсним пункту 3.1 Договору в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору та стягнення з відповідача 43.333,32 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням наступного.

Приписами частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Положеннями статті 217 Цивільного кодексу України визначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Пунктом 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, зокрема, передбачено, що тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України:

- товарів оборонного призначення, визначених такими згідно з пунктом 29 частини першої статті 1 Закону України "Про оборонні закупівлі", що класифікуються за такими групами, товарними позиціями та підкатегоріями УКТ ЗЕД, зокрема, 8543 20 00 00 (тільки для засобів радіоелектронної розвідки та радіоелектронної боротьби, що використовуються в оборонних цілях) (літ. ґ) підпункту 4);

- товарів, кінцевим отримувачем яких відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору визначено правоохоронні органи, Міністерство оборони України, Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, утворені відповідно до законів України, інші суб`єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, підприємства, які є виконавцями (співвиконавцями) державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, зокрема, радіоелектронні засоби виявлення та протидії безпілотним літальним апаратам, що класифікуються у товарній позиції 8543 згідно з УКТ ЗЕД, у тому числі антидронові рушниці (абз. 10 підпункту 5).

У разі здійснення операцій, звільнених від оподаткування податком на додану вартість відповідно до підпунктів 4 і 5 цього пункту (в частині постачання товарів за державними контрактами (договорами) з оборонних закупівель), положення пункту 198.5 статті 198 та статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій.

Умовами пункту 10 частини 1 статті 1 Закону України "Про оборонні закупівлі" визначено, що державні замовники у сфері оборони - визначені Кабінетом Міністрів України центральні органи виконавчої влади, інші державні органи, військові формування, утворені відповідно до законів України.

Пунктом 2 постанови КМУ від 03.03.2021 № 363 "Питання оборонних закупівель" державними замовниками у сфері оборони визначено Міністерство внутрішніх справ, Міністерство економіки, Міністерство оборони, Міністерство юстиції, Державну службу з надзвичайних ситуацій, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Державне космічне агентство, Адміністрацію Державної прикордонної служби, Адміністрацію Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Управління державної охорони, Національне антикорупційне бюро, Національну гвардію, Національну поліцію, Державну спеціальну службу транспорту, Державне бюро розслідувань, Державну судову адміністрацію, Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості.

Відтак, позивач не є державним замовником у сфері оборони, виключний перелік яких наведено у пункті 2 постанови КМУ від 03.03.2021 № 363, а закупівля здійснювалась не для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, оскільки не передбачала забезпечення придбаним товаром суб`єктів, визначених у пункті 10 частини 1 статті 1 Закону України "Про оборонні закупівлі".

При цьому, приймаючи до уваги пункт 12.4 Договору, положення Закону України "Про оборонні закупівлі" та постанови КМУ від 03.03.2021 № 363 "Питання оборонних закупівель" на Договір не розповсюджуються.

Таким чином, режим оподаткування визначений підпунктами 4 та 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України не може бути застосований до правовідносин за Договором, оскільки товар був придбаний не в порядку оборонної закупівлі та не державним замовником у сфері оборони.

Операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів підлягають звільненню від оподаткування податком на додану вартість згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України за умови, якщо:

- товари, щодо яких здійснюються такі операції, належать до категорії товарів, які визначені у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України та класифікуються у товарних позиціях згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), визначеною Законом України "Про митний тариф України" від 19.10.2022 № 2697-IX;

- кінцевим отримувачем відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами відповідного договору визначено суб`єктів, перерахованих у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

У разі недотримання таких умов вказані операції підлягатимуть оподаткуванню податком на додану вартість у загальновстановленому порядку

Визначальним для звільнення від оподаткування податком на додану вартість за вказаною нормою є не лише категорія товарів та суб`єкт кінцевого отримувача таких товарів, а й документальне підтвердження особи такого суб`єкта відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору, в якому визначено осіб, зазначених у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, кінцевими отримувачами.

Порядок оформлення сертифіката кінцевого споживача визначено Положенням про порядок надання гарантій та здійснення державного контролю за виконанням зобов`язань щодо використання у заявлених цілях товарів, які підлягають державному експортному контролю, затвердженим постановою КМУ від 27.05.1999 № 920 (далі - Положення).

Пунктом 5 Положення визначено, що з метою оформлення гарантій щодо кінцевого використання імпортованих в Україну товарів використовуються міжнародний імпортний сертифікат, сертифікат підтвердження доставки, сертифікат кінцевого споживача та інші документи, які містять державні гарантії та гарантії кінцевого споживача щодо використання товарів у заявлених цілях.

Відповідно до пункту 15 Положення, сертифікат кінцевого споживача - це документ, яким кінцевий споживач вказує на місце встановлення (використання) і ціль кінцевого використання товару та гарантує, що цей товар не буде використаний в інших цілях, ніж зазначені в сертифікаті, не буде переданий іншому суб`єкту підприємницької діяльності на території України або реекспортований без дозволу Держекспортконтролю, а також бере на себе інші гарантії щодо імпортованого в Україну товару у разі, коли це передбачено умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) згідно з вимогами держав - експортерів товарів (додаток 3).

Умовами пункту 16 Порядку передбачено, що сертифікат кінцевого споживача оформляється у трьох примірниках. Перший і другий примірники направляються кінцевим споживачем імпортеру товару, який передає перший примірник іноземному експортеру, а другий примірник - Держекспортконтролю разом із заявою на видачу імпортного сертифіката або іншого документа. Третій примірник залишається у кінцевого споживача товарів.

Відтак, сертифікат кінцевого споживача - це документ, який надається, зокрема, з метою підтвердження суб`єкта кінцевого отримувача товарів, який гарантує, що переданий йому товар не буде використовуватись в інших цілях або не буде переданий іншому суб`єкту.

Водночас, визначення суб`єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору насамперед обумовлено необхідністю підтвердити особу такого кінцевого отримувача товарів, операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України яких підлягають звільненню від оподаткування податком на додану вартість згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України та не може бути формальністю, адже операції, зокрема, щодо постачання товарів, суб`єкт кінцевого отримувача яких не відповідає визначеному переліку, виключає можливість звільнення таких операцій від оподаткування податком на додану вартість на підставі такої норми.

Тобто, за вказаною нормою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій, зокрема, щодо постачання на митній території України товарів, визначених у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, визначальним є документальне визначення суб`єкта кінцевого отримувача таких товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору.

При цьому, сертифікату кінцевого споживача, в якому було б зазначено, що кінцевим отримувачем товарів буде будь-яка особа з переліку, визначеного підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України матеріали справи не містять. Умовами Договору також не визначено, що кінцевим отримувачем товарів буде будь-яка особа з переліку, визначеного підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Відсутність такого документального підтвердження суб`єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами Договору свідчить про відсутність підстав для звільнення операцій з постачання таких товарів від оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, позовна вимога про визнання недійсним пункту 3.1 Договору є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, а приписи частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України до пункту 3.1 Договору в даному випадку застосовані бути не можуть.

Приписами частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У разі виникнення спору щодо набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, в тому числі щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Оскільки підставою отримання відповідачем грошових коштів у вигляді податку на додану вартість є укладений між позивачем та відповідачем Договір, який є виконаним та не визнаний недійсним в судовому порядку, вказаний правочин є підставою набуття таких коштів, яка існує та не відпала.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 43.333,32 грн. у вигляді податку на додану вартість є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, а приписи статті 1212 Цивільного кодексу України в даному випадку застосовані бути не можуть.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Твердження прокурора про те, що Договір було укладено на виконання Програми заходів територіальної оборони та мобілізаційної роботи на 2024 - 2025 роки, затвердженої рішенням 25 сесії міської ради 8 скликання 16.11.2023 № 1084 судом відхилені, враховуючи відсутність документального підтвердження суб`єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача, що є підставою для звільнення операцій щодо постачання товарів від оподаткування податком на додану вартість.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24 квітня 2025 року

Cуддя Сергій Балац