Рішення

від 16.04.2025 по справі 910/16336/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.04.2025Справа № 910/16336/24За позовом Державної установи "Держгідрографія" (04176, м. Київ, вул. Електриків, 26, ідентифікаційний номер 21720000)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурси Батьківщина" (01103, м. Київ, вул. Менделєєва, 12, офіс 94/1, ідентифікаційний номер 45635427)

про розірвання договору та стягнення 63 028,14 грн.

Суддя Мандичев Д.В.

секретар судового засідання Улахли О.М.

помічник (за дорученням судді) Голишева У.І.

Представники сторін:

від позивача - Лугін І.Ю.,

від відповідача - не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна установа "Держгідрографія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурси Батьківщина" про розірвання договору про закупівлю товариству від 13.09.2024 №35/24, стягнення 13 028,14грн. -пені та 50 000,00грн.-моральної шкоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 позовну заяву залишено без руху.

17.01.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків, встановлених в ухвалі суду від 13.01.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 26.02.2025.

21.02.2025 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

25.02.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 закрито підготовче провадження у справі № 910/16336/24 та призначено справу до розгляду по суті на 16.04.2025.

У судовому засіданні 16.04.2025 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, проте про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.09.2024 між Державною установою «Держгідрографія» (далі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурси Батьківщина" (далі - Постачальник) укладено договір про закупівлю № 35/24, пунктом 1.1 якого встановлено, що Постачальник за Договором зобов`язується поставити (передати у власність) Покупця у визначені Договором строки: код ДК 021:2015:09110000-3 Тверде паливо (Вугілля кам`яне) (далі - Товар), а Покупець - прийняти та оплатити такий Товар на умовах цього Договору.

Найменування, характеристики, кількість та обсяг поставки Товару зазначено в Специфікаціях (Додатки №№ 1-2), що є невід`ємною частиною цього Договору (п.1.2 Договору).

Згідно з пунктом 3.1 Договору ціна Договору, що підлягає оплаті становить 592 199, 00 грн. без ПДВ.

У пункті 3.2 Договору вказано, що ціна за одиницю Товару зазначена у Специфікаціях (Додатки №№ 1-2) та залишається незмінною на весь період дії Договору, крім передбачених Договором випадках.

Відповідно до підпункту 4.2 Договору оплата здійснюється за фактично поставлений Товар протягом 15 робочих днів з дати підписання уповноваженими представником Покупця Видаткової накладної та підписанням Сторонами Акта виконання заявки на підставі виставленого Постачальником рахунку.

Пунктом 5.2.1 Договору визначено, що строк дії договору поставки Товару до 31.12.2024.

За змістом п.п. 5.1-5.2.2 Договору строк поставки партії Товару становить не більше 5 робочих днів з дати надання письмової заявки Покупцем на конкретну партію Товару. Одержувачі та місце поставки Товару визначено у Специфікаціях (Додатки №№ 1-2) до Договору.

Як передбачено пунктом 6.2.1 Договору, Покупець має право достроково розірвати Договір у разі невиконання зобов`язань Постачальником, повідомивши про це його у строк не пізніше 20 календарних днів до розірвання Договору.

Відповідно до пункту 6.3 Договору Постачальник зобов`язаний забезпечити у визначені строки поставку Товару, який відповідає умовам якості, з оформленням необхідних документів та Актом виконання заявки та провести доставку Товару Покупцю.

Згідно пунктом 7.1 Договору, Сторона, яка порушила зобов`язання, визначені цим Договором та/або чинним законодавством України, зобов`язана відшкодувати завдані цим збитки Стороні, права або законні інтереси якої порушено.

Пунктом 7.5 Договору встановлено, що крім штрафних санкцій, Постачальник компенсує Покупцю збитки, зумовлені невиконанням або неналежним виконанням своїх зобов`язань.

У пунктах 12.1, 12.2 Договору сторони визначили, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання його обома Сторонами і діє до 31.12.2024, але у будь якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке сталося під час Договору.

16.09.2024 сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору, якою досягнуто згоду про зміну ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення на 11,00 грн. та внесені відповідні зміни до Договору, а саме: ціна Договору та вартість Товару за Договором без ПДВ становить 592 188, 00 грн. Також сторони домовилися викласти Специфікацію №№ 1-2 (Додатки №№ 1-2 до Договору) в новій редакції до Додаткової угоди.

На виконання вимог Договору позивачем листом від 26.09.2024 № 1452/15/24 надіслано відповідачу заявку на поставку товару за Специфікацією № 1 та листом від 26.09.2024 № 1453/15/24 - заявку на поставку товару за Специфікацією № 2.

Дані заявки надіслані позивачем 26.09.2024 на електронну адресу відповідача, зазначену в договорі: ua_resurs@ukr.net, та 27.09.2024 рекомендованим листом за адресою: 01103, м. Київ, вул. Менделєєва, 12, офіс 94/1.

Водночас, посилаючись на те, що відповідач поставку товару у п`ятиденний термін не здійснив, позивач надіслав повідомлення про дострокове розірвання Договору від 07.10.2024 № 1506/15/24 на електронну адресу відповідача ua_resurs@ukr.net та рекомендованим листом із трек-номером 0214000019917 на адресу його місцезнаходження.

Надалі, 01.11.2024 позивачем пред`явлено відповідачу претензію № 1648/12-1/24 щодо стягнення пені у розмірі 0,1 % вартості товару відповідно до пункту 7.2. Договору. Згідно з трекінгом відправлення 0209427651360 на сайті АТ «Укрпошта» лист отримано відповідачем 06.11.2024.

У відзиві на позовну заяву відповідач наголосив, що надані позивачем заявки не містять вимогу про постачання конкретних партій Товару, а містять лише посилання на Специфікації № 1, № 2, що передбачають декілька видів товару та адрес поставки. До того ж, на момент відмови позивача від Договору відповідач не порушив строк постачання товару.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як слідує з умов п.п. 5.1-5.2.2 Договору, строк поставки партії Товару становить не більше 5 робочих днів з дати надання письмової заявки Покупцем на конкретну партію Товару. Одержувачі та місце поставки Товару визначено у Специфікаціях (Додатки №№ 1-2) до Договору.

Судом установлено, що позивачем листами від 26.09.2024 № 1452/15/24, № 1453/15/24 надіслано 27.09.2024 заявки на поставку товару за Специфікаціями № 1, № 2 на поштову адресу відповідача, що одержані останнім 09.10.2024.

Одночасно суд зауважує, що Договором від 13.09.2024 №35/24 не передбачено можливості та порядку направлення сторонами листів (заявок, повідомлень) на електронну адресу, та що відповідне направлення буде вважатися належним.

Таким чином, з урахуванням дати отримання відповідачем листів засобами поштового зв`язку, строк поставки за вказаними заявками тривав до 16.10.2024 включно.

У той же час, позивач листом від 07.10.2024 № 1506/15/24 направив відповідачу повідомлення про дострокове розірвання Договору від 13.09.2024 №35/24, що одержаний відповідачем 16.10.2024 згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення з трек-номером 0214000019917.

Отже, на момент одержання відповідачем листа про дострокове розірвання Договору від 13.09.2024 №35/24 строк поставки товару ще не сплив.

Частина 1 статті 615 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відтак, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Відповідно до пункту 6.2.1 Договору Покупець має право достроково розірвати Договір у разі невиконання зобов`язань Постачальником, повідомивши про це його у строк не пізніше 20 календарних днів до розірвання Договору.

Згідно з пунктом 13.3 Договору покупець має право відмовитися від договору в односторонньому порядку, що має наслідком розірвання договору, надіславши повідомлення Постачальнику в разі, зокрема, в інших випадках, передбачених договором та/або законодавством. Договір вважається розірваним у день отримання відповідного повідомлення Постачальником.

З огляду на наведене, позивачем не дотримано встановленого договором порядку для дострокового розірвання Договору від 13.09.2024 №35/24, оскільки станом на момент надіслання повідомлення строк поставки товару ще не сплив, тобто невиконання відповідачем зобов`язань не настало.

Утім, передумовою для дострокового розірвання Договору від 13.09.2024 №35/24 у пункті 6.2.1 Договору визначено саме невиконання зобов`язань Постачальником. До того ж, строк для повідомлення Постачальника про дострокове розірвання договору має бути не пізніше 20 календарних днів до розірвання Договору.

За наведених обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку відмовити в задоволенні позовної вимоги про розірвання договору про закупівлю від 13.09.2024 №35/24.

Щодо нарахованої позивачем пені на ціну договору 592 188,00 грн. за період із 16.10.2024 до 06.11.2024 у сумі 13 028,14 грн., суд зауважує наступне.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України, в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту п. 7.2 Договору за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості.

Водночас, як установлено судом вище, строк поставки за заявками від 26.09.2024 № 1452/15/24, № 1453/15/24 тривав до 16.10.2024 включно, та в цей же день відповідач отримав від позивача лист про дострокове розірвання договору від 13.09.2024 №35/24.

Таким чином, суд вважає недоведеним позивачем настання прострочення відповідача з поставки товару за період із 16.10.2024 до 06.11.2024, що свідчить про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення пені.

Одночасно, розглянувши позовні вимоги про стягнення з відповідача 50 000,00 грн. моральної шкоди, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із частинами першою - третьою статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За змістом частини четвертої статті 23 ЦК України при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди, насамперед першої та апеляційної інстанцій, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування підстав для стягнення 50 000,00 грн. моральної шкоди позивач послався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором, що виявилося в не поставці відповідачем вугілля, яке мало бути використане для опалення приміщень позивача.

Разом із тим, судом вище встановлено відсутність порушення відповідачем умов договору від 13.09.2024 №35/24 у частині поставки товару, що свідчить про відсутність порушення прав позивача.

До того ж, на підтвердження завдання позивачу моральної шкоди останнім до позовної заяви не надано належних та допустимих доказів щодо завдання такої шкоди.

Суд наголошує, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25.04.2025

Суддя Д.В. Мандичев