Ухвала

від 23.04.2025 по справі 910/13732/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

23.04.2025Справа № 910/13732/24

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф.ТЕХНОЛОДЖІ» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/13732/24

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Красилівський агрегатний завод»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф.ТЕХНОЛОДЖІ»

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість»

про стягнення 10402272 грн,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф.ТЕХНОЛОДЖІ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Красилівський агрегатний завод»

про стягнення інфляційних втрат та 3% річних у сумі 1934486,22 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін:

від позивача - не з`явився.

від відповідача - Лесик Б.Б.,

від третьої особи - Шевченко Б.В.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва було передано позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф.ТЕХНОЛОДЖІ» (далі - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Красилівський агрегатний завод» (далі - позивач), з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 04.02.2025, 5657376 грн пені за договором поставки № 05_193 від 23.12.2023, 1596840 грн штрафу за договором поставки № 05_193 від 23.12.2023, 5657376 грн пені за договором поставки № 05_194 від 23.12.2023, 1596840 грн штрафу за договором поставки № 05_194 від 23.12.2023, а разом - 14508432 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.12.2024 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву відповідача про стягнення з позивача 1564258,68 грн інфляційних втрат та 370227,54 грн 3% річних, нарахованих позивачу за прострочення ним строків здійснення попередньої оплати за договорами поставки № 05_193 від 23.12.2023 та № 05_194 від 23.12.2023.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 первісний позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 3649920 грн пені, 1596840 грн штрафу, нарахованих за договором поставки №05_193 від 23.12.2023, та 5657376 грн пені, 1596840 грн штрафу, нарахованих за договором поставки № 05_194 від 23.12.2023, а також 187514 грн судового збору. У решті первісного позову відмовити. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

07.04.2025 від представника відповідача надійшла заява про відшкодування витрат на правову допомогу та прийняття додаткового рішення. У поданій заяві останній просить суд покласти на позивача 80060 грн понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду цієї справи.

Ухвалою суду від 10.04.2025 вище вказану заяву відповідача прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 23.04.2025 та встановлено позивачу у строк до 23.04.2025 надати суду свої письмові пояснення чи заперечення щодо заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

21.04.2025 від позивача надійшли заперечення на заяву про відшкодування витрат на правову допомогу та прийняття додаткового рішення, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення, оскільки відповідачем усупереч положенням частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не було заявлено до закінчення судових дебатів, що докази понесення таких витрат будуть подані протягом п`яти днів після прийняття рішення.

У судовому засіданні 23.04.2025 представник відповідача просив задовольнити заяву про стягнення витрат на правову допомогу.

Представник третьої особи заперечував проти задоволення заяви відповідача, оскільки відповідачем в порушення положень частини 8 статті 129 ГПК України не було подано заяви про те, що докази понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Представник відповідача у судовому засіданні повідомив суд про те, що клопотання про відшкодування судових витрат було зазначено у пункті 3 відзиву на позовну заяву, відповідно до якого судові витрати, пов`язані із розглядом справи 910/13732/24, зокрема, витрати на правову допомогу відповідач просив суд покласти на позивача.

У судовому засіданні представник третьої особи повідомив суд, що на його переконання пункт 3 відзиву на позовну заяву свідчить про виконання відповідачем пункту 8 частини 2 статті 165 ГПК України, однак це не є виконанням положень частини 8 статті 129 ГПК України, а тому вказана заява відповідача про ухвалення додаткового рішення не підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши думку представників відповідача та третьої особи, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті додаткового рішення виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було подано відзив на позовну заяву, який зареєстровано канцелярією суду 29.11.2024, у якому відповідач заявив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести в зв`язку із розглядом справи, складає 200000 грн., зокрема, це витрати на правову допомогу у цій справі у сумі 170000 грн.

Дійсно, у пункті 3 прохальної частини відзиву відповідачем заявлено вимогу про покладення на позивача усіх судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, і витрат на правничу допомогу.

У зустрічній позовній заяві відповідачем також було повідомлено про орієнтовний розрахунок інших можливих витрат у справі (крім судового зору), які відповідач може понести, і який складає 200000 грн.

У пункті 7 прохальної частини зустрічного позову було висловлено прохання про покладення на позивача, крім судового збору, й інших можливих витрат у справі, зокрема, витрат на правничу допомогу.

Однак, жодного доказу на понесення цих витрат до відзиву, зустрічного позову або інших заяв по суті спору чи заяв з процесуальних питань відповідачем додано не було, як і не було зазначено про те, що такі докази будуть подані після винесення судом рішення по суті.

Цю обставину представник відповідача, який брав участь в усіх судових засіданням, підтвердив і не спростовував.

Питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, які заявлялися відповідачем у відзиві на позов та зустрічному позові, судом у рішенні від 02.04.2025 не вирішувалось.

Частиною 2 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як убачається із матеріалів справи, і це не заперечується представниками сторін і третьої особи, відповідачем жодні докази понесених ним витрат на послуги адвокатів до закінчення судових дебатів та ухвалення рішення по суті подано не було, як і ніколи не заявлялося про те, що такі докази будуть подані після ухвалення судом рішення за результатами розгляду справи.

Згідно з частиною 1 статті 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Суд зазначає, що договори про надання правої допомоги від 12.11.2024 з адвокатським бюром «Богдан Лесик і партнери» та від 13.11.2024 з адвокатським бюром «Макарчук і партнери», як і додаткові угоди № 1 до них від 14.11.2024 «Протоколи погодження договірної ціни», з яких убачалася вартість послуг адвокатів, відповідачем були укладені задовго до ухвалення судом рішення, і суд не визнає поважними причини не подання цих доказів у встановлений законом строк.

Дійсно, складання між вказаними адвокатськими бюро і відповідачем актів приймання-передачі послуг, за вище наведеними договорами про надання правової допомоги, відбулося після ухвалення судом рішення, однак відповідачем до закінчення судових дебатів не було заявлено про подання цих доказів протягом 5-ти днів після ухвалення рішення. І знов, поважності причин не подання цієї заяви у встановлений законом строк суд не вбачає.

Відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 ГПК України).

Отже, на момент винесення судом рішення у цій справі, у матеріалах справи були відсутні будь-які докази, що підтверджували понесення відповідачем витрат на правничу допомогу, на підставі яких суд мав би можливість присудити відповідачу конкретну суму відшкодування таких витрат.

Тому, враховуючи вищезазначені обставини та у сукупності положення частини 8 статті 80, статті 118, частини 2 статті 126, частини 8 статті 129, частини 1 статті 221 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для покладення на позивача витрат відповідача на правничу допомогу останньому.

Керуючись статтями 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Ф.ТЕХНОЛОДЖІ» у прийнятті додаткового рішення.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України і може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Сташків Р.Б.