Рішення

від 23.04.2025 по справі 922/58/25

ДВОРІЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/58/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Тонкій Є.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Осан" (61106, м. Харків, бульвар Івана Каркача, буд 2А) до Приватного підприємства "Осан" (61106, м. Харків, бульвар Івана Каркача, буд 2А) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Ясінського А.В. (довіреність № 01.02 від 12.02.2025),

відповідача - Вишневецької Т.А. (ордер серія АХ № 1225461 від 09.12.2024)

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Осан" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІП фабрика", в якій просить суд стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СІП фабрика" (Код ЄДРПОУ 41449170, проспект Науки 22, офіс 4,м. Харків, 61166) на користь ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ОСАН" (бульвар Івана Каркача, буд. 2-а, м. Харків, 61106, ЄДРПОУ 30426905) грошову суму в розмірі 695 113 (шістсот дев`яносто п`ять тисяч сто тринадцять) гривень 00 коп., з яких: основний борг - 622 160,00 (шістсот двадцять дві тисячі сто шістдесят) гривень 00 коп; пеня, подвійна облікова ставку НБУ - 72 935,00 (сімдесят дві тисячі дев`ятсот тридцять п`ять) гривень 00 коп; а також понесені судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.01.2025 позовну заяву Приватного підприємства "Осан" (вх.№ 58/25) залишено без руху. Встановлено Приватному підприємству "Осан" строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено Приватному підприємству "Осан" спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: зазначення про наявність або відсутність електронного кабінету позивача та відповідача; уточнення ціни позову та суми стягнення; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

16.01.2025 від Приватного підприємства "Осан" через систему ""Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків (Документ сформований в системі «Електронний суд» 15.01.2025, вх.№ 1145/25), в якій позивач підтвердив наявність електронного кабінету у позивача та відповідача, уточнив, що сума позову та сума стягнення становить 695 095 (шістсот дев`яносто п`ять тисяч дев`яносто п`ять) гривень 00 коп., та повідомив про наявність у позивача та відповідача оригіналів письмових та електронних доказів, копії яких було надано до позовної заяви від 09.01.2025 року про стягнення заборгованості за договором № 05/05/2024 від 05.05.2024 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/58/25. Справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено розгляд справи в судовому засіданні "12" лютого 2025 р. о 11:30.

31.01.2025 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (Документ сформований в системі «Електронний суд» 31.01.2025, вх.№ 2735/25), в якому відповідач просить у задоволенні позову ПП «ОСАН» до ТОВ «СІП ФАБРИКА» про стягнення суми заборгованості у частині вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 356 800,00 грн. та відповідної суми пені відмовити.

Як вказує відповідач у відзиві на позовну заяву, позивачу не було поставлено лише 121 шт. SIP-панелей на суму 265 360,00 грн., а не 320 шт. на суму 622 160,00 грн. як про це стверджує позивач у своєму позові. Видаткові накладні №1 від 19.09.2023 р., №2 від 01.02.2024 р., №3 від 15.02.2024 р., №4 від 11.03.2024 р., №5 від 12.04.2024 р. та №6 від 08.05.2024 р. були підписані позивачем без жодних зауважень. В свою чергу, видаткова накладна №7 від 27.05.2024 р. позивачем до цього часу підписана так і не була.

Відповідачем на адресу позивача було надіслано вимогу від 30.09.2024 р., в якій відповідач з метою приведення бухгалтерської документації підприємства у відповідність вимог чинного законодавства просив підписати оригінали первинних документів у строк до 7 днів з дня пред`явлення даної вимоги та повернути один екземпляр виконавцю. У випадку ненадходження на адресу виконавця оригіналів документів протягом 7 днів з моменту отримання даної вимоги замовником вважається, що видаткові накладні та акти виконаних робіт погоджені сторонами. Серед інших, до вказаної вимоги відповідачем була додана також і видаткова накладна №7 від 27.05.2024 р. на суму 356 800,00 грн. Однак, позивачем зазначена видаткова накладна на адресу відповідача повернута так і не була. Будь-якої мотивованої відмови від підписання зазначеної видаткової накладної позивачем не надано.

На переконання відповідача, факт поставки товару за накладною №7 підтверджується Разовим договором на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №27052024/1 від 27.05.2025 р., укладеним між ФОП Лєсніковим Євгенієм Олександровичем та ПП «ОСАН», Договором-заявкою на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №27052024 від 27.05.2024 р., укладеним між ФОП Лєсніковим Є.О. та ФОП Гончаренко Максимом В`ячеславовичем, Актом приймання-передачі наданих послуг №36 від 29.05.2024 р., укладеним між ФОП Лєсніковим Є.О. та ПП «ОСАН», Актом виконаних робіт №28-05 від 29.05.2024 р., укладеним між ФОП Лєсніковим Є.О. та ФОП Гончаренком М.В., а також товарно-транспортною накладною №1 від 28.05.2024.

Крім того, на підтвердження своєї позиції відповідач надав заяву свідка ОСОБА_1 , який працював в ПП «СІП ФАБРИКА» на посаді складальника виробів із деревини, та зазначив намір подати заяву свідка ОСОБА_2 , який працював в ПП «СІП ФАБРИКА» на посаді оператора автоматичних та напівавтоматичних ліній верстатів та установок.

05.02.2025 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив (Документ сформований в системі «Електронний суд» 05.02.2025, вх.№ 3248/25), де позивач частково не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, з огляду на таке.

Позивачу не зрозуміле твердження відповідача відносно "відмови" позивача (замовника) від підписання буцім-то наданої ним видаткової накладної № 7.

Вказана відповідачем видаткова накладна № 7 ані травні, ані в червні-липні 2024 року на підписання позивачу не надавалась. Лише 30.09.2024 року, тобто через 4 календарних місяців після їх складання, на адресу позивача було направлено на підписання видаткова накладна № 07 від 28.05.2024 року на загальну суму 356 800,00 грн та № 08 від 28.05.2024 року на загальну суму 265 360,00 грн. При цьому у відзиві відповідача інформація про наявність видаткової накладної № 08 від 28.05.2024 року на загальну суму 265 360,00 грн. взагалі відсутня та крім цього відповідач підтверджує не поставку ним на адресу позивача 121 шт. SIP-панелей саме на суму 265 360,00 грн., що викликає у позивача сумніви відносно наявності дійсності видаткової накладної № 07 від 28.05.2024 року на загальну суму 356 800,00 грн.

Факт «відмови замовника від підписання» в момент отримання товару за видатковою накладною № 07 від 28.05.2024 року документально відповідачем не підтверджено, відсутні будь-які акти відмови замовника від підпису, покази свідків.

Факт надання транспортних послуг ФОП Лєсніковим Є.О. та оплата його послуг у розмірі 47 000,00 грн позивачем не спростовуються.

Надана відповідачем копія товарно-транспортної накладної № 1 від 28.05.2024 року, на думку позивача, не підтверджує реального виконання відповідачем договірних робіт та поставки SIP-панелей у кількості 160 шт на загальну суму 356 800,00 грн. за видатковою накладна № 7 від 27.05.2024 року, бо раніше за видатковими накладними № 03 від 15.02.2024 року та № 04 від 11.03.2024 року позивачем було отримано від відповідача саме SIP-панелі у кількості 160 шт на загальну суму 356 800,00 грн., а будь-яке інше документальне підтвердження реальності такого виконання, у тому числі отримання товару довіреною особою, на підставі належним чином оформленої довіреності, до суду не надано.

Також позивач звертає увагу, що відповідачем не зазначено у відзиві про намагання позивача врегулювати порушення умов Договору шляхом направлення претензії від 25.10.2024 року за № 90/2.10. щодо необхідності оплати заборгованості.

Відносно показів свідків-працівників відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_1 позивач повідомляє, що покази свідка-працівника ОСОБА_2 до матеріалів справи не надано, а у письмових показах свідка-працівника ОСОБА_1 відсутня інформація, яка підтверджує відвантаження та отримання позивачем SIP-панелей у кількості 160 шт на загальну суму 356 800,00 грн. саме за видатковою накладною № 7. Крім того, вказані особи є найманими працівниками відповідача, що може викликати сумніви відносно достовірності викладених ними фактів та обставин.

11.02.2025 від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшло заперечення (Документ сформований в системі «Електронний суд» 10.02.2025, вх.№ 3729/25), в якому представник відповідача зазначає таке.

Під «відмовою» позивача від підписання видаткової накладної № 7 відповідач має на увазі неповернення позивачем на адресу відповідача підписаного екземпляру зазначеної видаткової накладної, який неодноразово надавався йому на підпис, в тому числі направлявся разом із вимогою від 30.09.2024 р. разом із іншими первинними документами та був отриманий позивачем 21.10.2024 р. відповідно до наданого відповідачем до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення. Видаткова накладна № 7 неодноразово надавалася уповноваженим представникам позивача, надсилалася на їхні електронні адреси разом з іншими первинними документами та актами звірок.

Нотаріально посвідчену заява свідка ОСОБА_2 відповідач надав разом із запереченням. У своїх заявах свідки зазначають, що протягом 2023-2024рр. на адресу позивача було відвантажено 1120 шт. SIP-панелей партіями по 160 шт, останнє відвантаження мало місце наприкінці травня 2024 р. Тобто свідками підтверджується факт відвантаження на адресу позивача саме 1120 шт. SIP-панелей, що в сумі включає й спірні 160 панелей за видатковою накладною № 7. При цьому, заяви свідків складені у відповідності до вимог ст. 88 ГПК України, містять всі обов`язкові реквізити та посвідчені нотаріально.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.02.2025 постановлено перейти до розгляду справи №922/58/25 за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи здійснювати зі стадії відкриття провадження у справі. Призначено справу №922/58/25 до розгляду у підготовчому засіданні на 26 лютого 2025 року о 12:00.

У підготовчому засіданні 26.02.2025 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу підготовчого засідання, про відкладення підготовчого засідання на 11.03.2025 на 12:00.

В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне підготовче засідання ухвалами від 26.02.2025.

03.03.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналів заяв свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (вх.№ 5518/25).

Від представника Приватного підприємства "Осан" 11.03.2025 через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення (Документ сформований в системі «Електронний суд» 10.03.2025, вх.№ 6213/25), в яких позивач зазначає, що у наданій відповідачем копії товарно-транспортної накладної № 1 від 28.05.2024 року відсутня будь-яка інформація відносно наявності підпису бухгалтера, загальної суми, на яку відпущено товар, супровідні документи на вантаж. На зворотному боці ТТН міститься чийсь підпис (без вказівки П.І.Б., посади) та печатка ТОВ «СІП ФАБРИКА», прийняв водій/експедитор, здав водій/експедитор - П.І.Б, посада, підпис відсутні. ОСОБА_3 , підпис якого наявний в графі "прийняв", є довіреною особою позивача у м. Ужгороді, де представляє його інтереси в органах державної влади, підприємствах установах та організаціях незалежно від їх форм власності та підпорядкування, на підставі наданої довіреності № 01.01./1 від 08.01.2024 року. Позивач з пояснень ОСОБА_3 повідомляє, що ОСОБА_3 на прохання водія ОСОБА_4 розписався в ТТН на підтвердження надання ним транспортних послуг, при цьому будь-які вантажі він не приймав, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей за формою №М-2 він не отримував, бо не є працівником підприємства позивача.

У підготовчому засіданні 11.03.2025 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу підготовчого засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.04.2025 на 11:30.

В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 11.03.2025.

31.03.2025 від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення (Документ сформований в системі «Електронний суд» 29.03.2025, вх.№ 7948/25), де відповідач наголошує на тому, що ТТН №1 від 28.05.2024 р. була складена та оформлена у відповідності до чинних на дату її складання Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затв. Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363. Відсутність на першій сторінці вказаної ТТН підпису бухгалтера, обов`язки якого покладені на директора Голякова Д.І., оскільки згідно штатного розкладу на підприємстві посада бухгалтера не передбачена, а також відомостей про загальну суму, на яку відпущено товар, та супровідні документи на вантаж за наявності цієї інформації на зворотній стороні ТТН, не є істотними недоліками та не може вказувати на безтоварність господарської операції. На додаткове звернення відповідача перевізником ФОП Лєсніковим Є.О. надано вказану ТТН №1 від 28.05.2024 з підписами водія ОСОБА_4 в рядках прийняв водій/експедитор та здав водій/експедитор.

02.04.2025 від представника позивача надійшли додаткові пояснення (Документ сформований в системі «Електронний суд» 01.04.2025, вх.№ 8209/25), де позивач звертає увагу, що відповідачем не надається копія письмового звернення відповідача до ФОП Гончаренко М.В. про надання ним будь-яких додаткових документів, а також письмова відповідь ФОП Гончаренко М.В з поясненнями, чому ТТН № 1 від 28.05.2024 року (надана з листом від 27.01.2025 року) та ТТН № 1 від 28.05.2024 року (надана додатково після 27.01.2025 року) мають суттєві відмінності, а саме ТТН, що надана Відповідачем до суду 29.03.2025 року, вже містить на першій сторінці загальну суму, на яку відпущено товар, та назву супровідних документів На зворотному боці даної ТТН вже містяться підписи невідомої особи, яка прийняла та здала товар, при цьому П.І.Б та посада відсутні.

У судовому засіданні 02.04.2025 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу судового засідання, про перерву в судовому засіданні до 23.04.2025 до 12:00.

В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 02.04.2025.

У судовому засіданні 23.04.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні 23.04.2025 представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову в частині вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 356 800,00 грн та відповідної суми пені.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень, та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

У судовому засіданні 23.04.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 травня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІП фабрика» (Виконавець, Відповідач) та Приватним підприємством «ОСАН» (Замовник, Позивач) укладено Договір № 05/05/23 (далі - Договір), відповідно до якого Виконавець прийняв на себе обов`язок виготовити комплект із SIP-панелей для надбудови будівлі (виготовлення Комплекту) за адресою: м.Ужгород, вул. Мукачівська 44, а Замовник зобов`язався сплати вартість виготовлення Комплекту у строки та у розмірі, передбаченими договором.

Згідно з п. 2.1-2.2 Договору Виконавець виконує роботи за договірними цінами. Замовник та Виконавець досягли угоди про вартість робіт за договором у сумі 2882000 грн 00 коп., у тому числі ПДВ 480333 грн 33 коп.

Склад та вартість комплекту була погоджена сторонами шляхом підписання Специфікації, де загальна кількість SIP-панелей становить 1241 шт. на загальну вартість 2 882 000,00 грн, у тому числі ПДВ 20%.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що Замовник здійснює попередню оплату у розмірі 2882000 грн 00 коп., у тому числі ПДВ, на виготовлення Комплекту в три етапи: передоплата 920 000,00 грн - не пізніше 7-ми банківських днів з моменту підписання договору; передоплата 1 500 000,00 грн - до 21.09.2023 р.; передоплата 462 000,00 грн - до 30.09.2023 р.

Відповідно до п. 3.2 Договору Виконавець приступає до робіт на зим договором з дня надходження оплати на поточний рахунок Виконавця згідно з пунктом 3.1. У разі затримки Замовником передоплати за договором на строк більший, ніж зазначений у п. 3.1, виконання робіт зсувається на строки, що визначаються Виконавцем згідно його виробничого графіка.

Виконавець зобов`язався виконати роботи з виготовлення Комплекту в цілому протягом 10 місяців після одержання передплати від Замовника в повній сумі (п.4.3 Договору).

Комплект передається від Виконавця до Замовника частинами згідно накладних (п.4.5 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору у разі порушення своїх зобов`язань з цим договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України. Порушеннями зобов`язання є його не виконання або не належне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених цим договором.

Пунктом 5.3 Договору сторони закріпили, що у разі затримки у передачі Комплекту Замовнику понад строк, передбачений у п.4.3, Виконавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставлених частин Комплекту згідно Специфікації за кожен день такого прострочення.

Приватним підприємством "Осан" на виконання умов Договору здійснено наступні платежі:

- 920 000,00 грн 08.05.2023 року згідно платіжної інструкції № 4605;

- 1 500 000,00 грн 20.09.2023 року згідно платіжної інструкції № 7264;

- 462 000,00 грн 27.09.2023 року згідно платіжної інструкції № 7415.

З матеріалів справи вбачається, що а Договором №05/05/23 від 05.05.2023 здійснено поставки:

- 19.09.2023 за видатковою накладною № 1 поставлено 161 SIP-панель на загальну суму 453 920,00 грн,

- 01.02.2024 за видатковою накладною № 02 поставлено 160 SIP-панелей на загальну суму 366 400,00 грн,

- 15.02.2024 за видатковою накладною № 03 поставлено 160 SIP-панелей на загальну суму 358 600,00 грн,

- 11.03.2024 за видатковою накладною № 04 поставлено 160 SIP-панелей на загальну суму 356 000,00 грн,

- 12.04.2024 за видатковою накладною № 05 поставлено 160 SIP-панелей на загальну суму 372 864,00 грн,

- 08.05.2024 за видатковою накладною № 06 поставлено 160 SIP-панелей на загальну суму 352 056,00 грн.

Видаткові накладні підписано представниками Замовника та Постачальника та скріплено печатками сторін.

Позивач стверджує, що станом на 27.07.2024 Виконавцем не було виготовлено та не передано Замовникові 320 SIP-панелей на загальну суму 622 160,00 гривень, в тому числі ПДВ 20%. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 05/05/23 в частині повної та своєчасної поставки SIP-панелей позивачем нараховано та заявлено до стягнення 72 935,00 грн пені.

31.10.2024 року за № 90/1.10 позивач направив на адресу відповідача претензію від 25.10.2024, в якій повідомив, що на час направлення претензії потреба на виготовлення відповідачем 320 SIP-панелей відсутня, та просив повернути кошти у розмірі 622 160,00 гривень. З доданої до позовної заяви роздруківки трекінгу поштового відправлення вбачається, що претензію отримано представником відповідача за довіреністю 02.11.2024. Проте, як вказує позивач, відповідачем претензія була проігнорована.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 4 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 05 травня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІП фабрика» та Приватним підприємством «ОСАН» укладено Договір № 05/05/23 (далі - Договір), який за своєю правовою природою є договором поставки. Сторонами визначено предмет договору, строки оплати, порядок та строк здійснення поставки. На виконання умов договору позивачем здійснено оплату товару на умовах попередньої оплати 08.05.2023, 20.09.2023 та 27.09.2023, у зв`язку з чим у відповідача, з урахуванням положень п. 4.3 Договору, виник обов`язок поставити Комплект у строк до 27.07.2024. Сторонами не заперечується факт здійснення поставок за видатковими накладними № 1 вд 19.09.2023, № 2 від 01.02.2024, № 3 від 15.02.2024, № 4 від 11.03.2024, № 5 від 12.04.2024, № 6 від 08.05.2024.

Разом з тим, відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, вказує, що відповідачем не було поставлено на адресу відповідача лише 121 SIP-панель на суму 265 360,00 грн, а поставка 160 SIP-панелей на загальну суму 356 800,00 грн відбулась 28.05.2024.

До матеріалів справи відповідачем додано копію видаткової накладної № 7 від 28.05.2024, підписаної представником відповідача та скріпленої печаткою відповідача. Проте підпису представника відповідача видаткова накладна № 7 не містить.

Відповідачем на адресу позивача надіслано вимогу від 30.09.2024 р., в якій відповідач з метою приведення бухгалтерської документації підприємства у відповідність вимог чинного законодавства просив підписати оригінали первинних документів, зокрема, оригін6ал видаткової накладної №7 від 28.05.2024, протягом 7 днів з дня пред`явлення вимоги та повернути один екземпляр відповідачу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв`язку з чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов`язків, зокрема, і щодо обов`язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості наданих послуг.

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 10.11.2020 у справі № 910/14900/19 зазначив, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції.

Суд наголошує, що визначальною ознакою господарської операції у розумінні статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів. Подібні за змістом висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2019 року в справі № 905/49/15, від 29.11.2019 року в справі № 914/2267/18.

Верховний Суд також неодноразово звертав увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (такий висновок, зокрема, викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 910/5041/22).

Як вбачається з обставин та матеріалів справи, між Фізичною особою-підприємцем Лєсніковим Євгенієм Олександровичем (Експедитор) та Приватним підприємством «ОСАН» (Замовник) 27.05.2024 укладено Разовий договір на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №27052024/1, за умовами якого Експедитор зобов`язався за плату і за рахунок Замовника організувати доставку довіреного Замовником вантажу до пункту призначення та видачу його особі, яка має право на одержання вантажу (Вантажоодержувачеві), а Замовник зобов`язався сплатити за організацію перевезення вантажу встановлену плату. Сторони визначити основні умови перевезення:

маршрут перевезення: Харків - Ужгород

адреса завантаження: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 54

дата подачі автотранспорту: 28.05.2024

найменування вантажу, кількість: сендвіч панелі до 21 т

адреса розвантаження: м. Ужгород

вимоги до транспортного засобу/тип кузова: 22т, заднє завантаження

марка та номер транспортного засобу, номер причепа/П.І.П. водія, номер телефону: DAF НОМЕР_1/ НОМЕР_1 , ОСОБА_4, права НОМЕР_5, тел. НОМЕР_2

відповідальна особа Експедитора, номер телефону: ОСОБА_6 НОМЕР_6

плата за організацію перевезення, порядок, форма і строки оплати: 47000 грн на ФОП 3 групи, оплата 100% суми перед вивантаженням.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Згідно абз. 1 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до абз. 1 ст. 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно абз. 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Крім того, між Фізичною особою-підприємцем Лєсніковим Євгенієм Олександровичем (Експедитор) та Фізичною особою-підприємцем Гончаренком Максимом В`ячеславовичем (Перевізник) 27.05.2024 укладено Договір-заявку на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №27052024, відповідно до умов якого Експедитор замовляє, а Перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом і приймає на себе зобов`язання щодо забезпечення доставки автомобільним транспортом на наступних умовах:

дані по авто і водію: DAF НОМЕР_3 / НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , тел. НОМЕР_2

маршрут: Харків - Ужгород

дані про вантаж: сендвіч панелі до 21 т

вимоги до авто: тент , до 22 т, бокове завантаження

дата та час завантаження: 28.05.2024 на 9:00

адреса завантаження: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 54

адреса розвантаження: Україна, м. Ужгород

контактна особа: НОМЕР_6 ОСОБА_6

вартість перевезення і умови оплати: 44000,00 грн, безготівковий перерахунок на ФОП 3 групи, оплата на вивантаженні

додаткові умови: присутність водія на завантаженні обов`язкова, фото фіксація документів і вантажу.

Факт виконання вищевказаних договорів Актом приймання-передачі наданих послуг №36 від 29.05.2024 р., укладеним між ФОП Лєсніковим Є.О. та ПП «ОСАН», де останні підтвердили, що за період з 29 травня 2024 року по 29 травня 2024 року Експедитор передав, а Замовник прийняв транспортні послуги автотранспортом НОМЕР_1/ НОМЕР_1 вартістю 47 000,00 грн; Актом виконаних робіт №28-05 від 29.05.2024 р., підписаним ФОП Лєсніковим Є.О. ФОП Гончаренком М.В., де вказано, що з 28.05.2024 по 29.05.2024 транспортні послуги автомобілем DAF держ. № а/м НОМЕР_1 , держ. № н/п НОМЕР_4 за маршрутом від м. Харків, Харківська обл., (Україна) до м. Ужгород, Закарпатська обл. (Україна), водій ОСОБА_4, виконані ФОП ОСОБА_4 в повному обсязі.

До матеріалів справи відповідачем також додано копію товарно-транспортної накладної №1 від 28.05.2024, в якій вказано прізвище, ім`я, по батькові Перевізника: ФОП ОСОБА_4, найменування замовника: ПП «ОСАН», вантажовідправника: ТОВ «СІП ФАБРИКА», вантажоодержувача: ПП «ОСАН», найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж: sip-панелі у кількості 160 шт. вагою 8 т, документи з вантажем: видаткова накладна №07, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер): DAF XF460 НОМЕР_7, причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер): KOEGEL НОМЕР_8, пункти навантаження: м. Харків та розвантаження: м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44, підпис відповідальної особи вантажовідправника та вантажоодержувача: ОСОБА_3 .

Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Міністерством транспорту України від 14.10.1997 № 363 (в редакції від 12.07.2019), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Пункт 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначає, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Верховний Суд у постанові №520/223/20 від 13.07.2022 визначив, хоча товарно-транспортна накладна не є первинним документом, коли спір стосується встановлення реальності господарської операції, її наявність та належне оформлення є належним доказом переміщення товару, враховуючи, що перевезення є одним із етапів поставки. Це стосується й інших документів, які повинні супроводжувати поставку відповідно до правових норм, умов договору або загальної практики.

Вартість послуг з організації перевезення сплачена Приватним підприємством "Осан" на рахунок ФОП Лєснікова Є.О. 29.05.2024 р. у сумі 47 000,00 грн.

Вартість послуг перевезення вантажу сплачена ФОП Лєсніковим Є.О. на рахунок ФОП Гончаренко М.В. 29.05.2024 р. у сумі 44 000,00 грн.

Як вбачається з заяви свідка ОСОБА_1 , який працював в ТОВ "СІП ФАБРИКА" на посаді складальника виробів із деревини, останній з вересня 2023 року за усним розпорядженням директора виконував роботи з виготовлення SIP-панелей на замовлення ПП "ОСАН", SIP-панелі відвантажувалися партіями по 160 шт. сім разів, останнє відвантаження було наприкінці травня 2024 р. ОСОБА_1 повідомляє, що особисто кожного разу допомагав із завантаженням SIP-панелей у вантажний автомобіль. Разом з вантажем водію завжди надавалися товаросупровідні документи, а саме: видаткові накладні та товарно-транспортні накладні у декількох екземплярах.

Як вбачається з заяви свідка ОСОБА_2 , який працював в ТОВ "СІП ФАБРИКА" на посаді оператора автоматичних та напівавтоматичних ліній верстатів та установок, відвантажували SIP-панелі на адресу ПП "ОСАН" починаючи з вересня 2023 року по кінець травня 2024 року включно партіями орієнтовано по 160 шт. разом із товаросупровідними документами.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Таким чином, позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції на іншою суд і виносить власне рішення (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 зі справи № 917/1307/18).

Матеріалами справи встановлено наявність між сторонами договірних відносин щодо поставки товару за Договором № 05/05/23 від 05 травня 2023 року.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1998 та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Колегія суддів відзначає, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Обґрунтовуючи свої доводи, позивач посилається на те, що поставка SIP-панелей у кількості 320 шт. не відбулася, а поставка товару за видатковою накладною №7 не мала місце, адже видаткова накладна №7 не підписана представником позивача.

В свою чергу, відповідач вказує, що поставка SIP-панелей 28.05.2024 у кількості 160 шт. на загальну суму 356 800,00 грн підтверджується Разовим договором на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №27052024/1 від 27.05.2024, укладеним між Фізичною особою-підприємцем Лєсніковим Євгенієм Олександровичем та Приватним підприємством «ОСАН», Договором-заявкою на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №27052024 від 27.05.2024, укладеним між Фізичною особою-підприємцем Лєсніковим Євгенієм Олександровичем та Фізичною особою-підприємцем Гончаренком Максимом В`ячеславовичем, товарно-транспортною накладною №1 від 28.05.2024, Актом приймання-передачі наданих послуг №36 від 29.05.2024 р., укладеним між ФОП Лєсніковим Є.О. та ПП «ОСАН», Актом виконаних робіт №28-05 від 29.05.2024 р., підписаним ФОП Лєсніковим Є.О. ФОП Гончаренком М.В., показаннями свідків.

Як вбачається з обставин та матеріалів справи, позивач не заперечує підписання товарно-транспортної накладної №1 від 28.05.2024 представником Приватного підприємства "ОСАН" ОСОБА_3, при цьому вказуючи, що таке підписання відбулося на прохання водія Гончаренка М.В. на підтвердження надання ним транспортних послуг без приймання будь-яких вантажів. Доказів на підтвердження вказаного матеріали справи не містять.

Досліджуючи надані відповідачем Разовий договір на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №27052024/1 від 27.05.2024, Договорір-заявку на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №27052024 від 27.05.2024, товарно-транспортну накладну №1 від 28.05.2024, суд встановив, що маршрут перевезення, адреса завантаження та розвантаження, вантаж у вказаних документах збігаються з даними, визначеними у Договорі № 05/05/23 від 05 травня 2023 року.

Відтак, з врахуванням наведеного, надаючи оцінку всім доказам та доводам позивача та відповідача у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», суд дійшов висновку, що за стандартом вірогідності доказів відповідач з розумною впевненістю довів, факт здійснення поставки SIP-панелей у кількості 180 шт. загальною вартістю 356 800,00 грн, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем порушення останнім зобов`язань за Договором № 05/05/23 від 05.05.2023 в частині здійснення поставки товарів на суму 265 360,00 грн, а відтак ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в примусовому порядку.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 72 935,00 грн суд зазначає наступне.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.

Пунктом 5.3 Договору № 05/05/23 сторони закріпили, що у разі затримки у передачі Комплекту Замовнику понад строк, передбачений у п.4.3, Виконавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставлених частин Комплекту згідно Специфікації за кожен день такого прострочення.

Враховуючи викладене, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, за підрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 31 303,72 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд також спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», де Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 13, 14, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІП фабрика" (проспект Науки 22, офіс 4, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 41449170) на користь Приватного підприємства "Осан" (61106, м. Харків, бульвар Івана Каркача, буд 2А, код ЄДРПОУ 30426905) суму основного боргу в розмірі 265 360,00 грн, пеню в розмірі 31 303,72 грн, а також судовий збір в розмірі 3560,06 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Приватне підприємство "Осан" (61106, м. Харків, бульвар Івана Каркача, буд 2А, код ЄДРПОУ 30426905).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СІП фабрика" (проспект Науки 22, офіс 4, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 41449170).

Повне рішення складено "25" квітня 2025 р.

Суддя О.О. Присяжнюк