Ухвала від 25.04.2025 по справі 926/1353/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

25 квітня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/1353/25

Суддя Господарського суду Чернівецької області Гурин Микола Олександрович, розглянувши

заяву стягувача товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «МАГНАТ»

до боржника товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСІМТРАНС СЕРВІС АТП»

про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості в сумі 127096,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «МАГНАТ» звернулося до Господарського суду Чернівецької області із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСІМТРАНС СЕРВІС АТП» заборгованості за договором-заявкою на перевезення автомобільним транспортом №2/01 від 03.01.2025 на загальну суму 127096,00 грн, з яких: 119000 грн основний борг, 5744,60 грн пеня, 567,29 грн 3 % річних та 1785 грн індекс інфляції.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2024, заяву про видачу судового наказу передано на розгляд судді Гурину М.О.

Розглянувши подану заяву та додані до неї документи, суд встановив наступне.

За змістом статті 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.

Положеннями статті 148 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, та в разі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно частини 1 статті 151 Господарського процесуального кодексу України за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду заяви про видачу судового наказу ставка судового збору встановлюється в розмірі 0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що з 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028,00 грн.

Отже у даному випадку заявник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 302,80 грн.

Як встановлено судом, до заяви про видачу судового наказу додано платіжну інструкцію №1591 від 15.04.2025 про сплату судового збору в сумі 302,80 грн.

Проте, як вбачається з виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України від 22.04.2025, сплачений за цією платіжною інструкцією судовий збір вже був зарахований за звернення до Господарського суду Чернівецької області із заявою про видачу судового наказу у справі №916/1351/25.

Ані Господарський процесуальний кодекс України, ані Закон України «Про судовий збір» не передбачають можливості повторного подання вказаної платіжної інструкції на підтвердження сплати судового збору у інших справах, а тому платіжна інструкція №1591 від 15.04.2025 не може бути прийнята в якості доказів сплати судового збору у справі №926/1353/25.

Згідно статті 151 Господарського процесуального кодексу України за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом. У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

З огляду на викладене, надана заявником платіжна інструкція №1591 від 15.04.2025 не може бути прийнята судом в якості належного та допустимого доказу сплати судового збору у встановлених Законом України «Про судовий збір» порядку та розмірі, що свідчить про порушення заявником вимог, встановлених пунктом 1 частини 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

Крім того, суд зазначає, що у провадженні Господарського суду Чернівецької області перебуває справа №926/1351/25 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «МАГНАТ» про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСІМТРАНС СЕРВІС АТП» заборгованості на загальну суму 127096,00 грн, з яких: 119000 грн основний борг, 5744,60 грн пеня, 567,29 грн 3 % річних та 1785 грн індекс інфляції. Тобто, вказані вимоги заявлені між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що й у справі №926/1353/25.

Пунктом 4 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 175 суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

За приписами частини 2 статті 52 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для відмови у видачі судового наказу згідно пунктів 1, 4 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на положення статті 43 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини 1 якої учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На підставі викладеного, керуючись 147, 148, ст. 150-154, 175, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «МАГНАТ» у видачі судового наказу з вимогою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСІМТРАНС СЕРВІС АТП» заборгованості в сумі 127096,00 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повна ухвала складена і підписана 25.04.2025.

Суддя Микола ГУРИН

Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.