Ухвала від 25.04.2025 по справі 927/389/25

У Х В А Л А

25 квітня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/389/25

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши матеріали заяви Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (код 25932851, 68005, Одеська область, м. Чорноморськ, просп. Миру, 33) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаура Компані» (код 35989948, 14000, м. Чернігів, вул. Пушкіна, 34А) про видачу судового наказу

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2025 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаура Компані» заборгованості з орендної плати в сумі 255 939,34 грн згідно Договору оренди земельної ділянки від 12.11.2010, посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Слаєвою Р.К. за № 6750 та Додаткової угоди № 1 від 14.07.2020 до договору оренди земельної ділянки від 12.11.2010.

Згідно ст. 12, 147 Господарського процесуального кодексу України, господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема наказного провадження. Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

В той же час, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для подання позовної заяви (ст. 149 Господарського процесуального кодексу України).

У параграфі 3 глави 2 розділу І Господарського процесуального кодексу України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення підсудності за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 Господарського процесуального кодексу України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У чинній редакції Господарського процесуального кодексу України частина третя статті 30 цього Кодексу вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини.

За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука з приводу означає у зв`язку з чим-небудь, тому словосполучення з приводу нерухомого майна треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.

Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

Словосполучення з приводу нерухомого майна у частині третій статті 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18).

Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.

За змістом ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів поданої заяви про видачу судового наказу, предметом її розгляду є стягнення орендної плати згідно Договору оренди земельної ділянки від 12.11.2010, посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Слаєвою Р.К. за № 6750 та Додаткової угоди № 1 від 14.07.2020 до договору оренди земельної ділянки від 12.11.2010.

Згідно умов укладеного між сторонами договору оренди, земельна ділянка, яка передається в оренду знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Статтею 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо, зокрема справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Враховуючи наведені вище обставини, а також відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду, матеріали заяви Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області про видачу судового наказу підлягають направленню за встановленою підсудністю до Господарського суду Одеської області.

Керуючись ст. 30, 31, 233, 234, 236 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Матеріали заяви Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаура Компані» заборгованості в сумі 255 939,34 грн направити за встановленою підсудністю до Господарського суду Одеської області.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Дата набрання ухвалою законної сили 25.04.2025.

Суддя А.С.Сидоренко