Постанова

від 15.04.2025 по справі 904/4771/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 904/4771/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О. В. - головуючий, Жуков С. В., Погребняк В. Я.,

за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.

розглянув касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2024

та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 в частині відмови у визнанні грошових вимог

у справі за заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс"

про банкрутство

Учасники справи:

ГУ ДПС у Дніпропетровській обл.: Кравцов В. В.;

ТОВ "Пром Гарант Плюс": не з`явився;

Ліквідатор ТОВ "Пром Гарант Плюс": не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий зміст заявлених вимог

1.1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2023 відкрито провадження у справі № 904/4771/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Пром Гарант Плюс", визнано грошові вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області на суму 87140 грн (1 черга), на суму 20718,55 грн (2 черга), та на суму 79295408 грн (3 черга); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Зайцева Д. С.

1.2. 19.12.2023 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява Головного управління ДПС (далі - ГУ ДПС) у Дніпропетровській області про визнання додаткових грошових вимог до боржника на суму 41 345 044,80 грн та судового збору у розмірі 5 368 грн. Заявлені грошові вимоги складаються із сум пені, нарахованої боржнику відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1, підпункту 129.3.3 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу (далі - ПК) України.

1.3. Розпорядник майна частково визнав грошові вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області до боржника, а саме на суму 14,91 грн з віднесенням до 6 черги задоволення вимог кредиторів та на суму 5 368 грн (судовий збір) з віднесенням до 1 черги задоволення вимог кредиторів.

2. Стислий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024, яка залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2024, визнано грошові вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області до ТОВ "Пром Гарант Плюс" на суму 5 368 грн (судовий збір - 1 черга) та на суму 41 324 057,57 грн (6 черга). Решту вимог у сумі 20 987,23 грн відхилено.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що відхилені вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області складаються з пені, нарахування якої здійснено з порушенням строку у 1095 днів, встановленого підпунктом 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 ПК України.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

3.1. Ухвалою попереднього засідання Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2023 зобов`язано розпорядника майна внести до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Пром Гарант Плюс" вимоги наступних кредиторів, визнаних судом:

- ГУ ДПС у Дніпропетровській області на суму 87 140 грн (1 черга), на суму 20 718,55 грн (2 черга), на суму 79 295 408 грн ( 3 черга), на суму 37 393 753,45 грн (6 черга);

- ПАТ "Укрнафта" на суму 5 368 грн (1 черга), на суму 83 205 639,26 грн (4 черга).

3.2. Згідно з довідкою про стан розрахунку з бюджетом ТОВ "Пром Гарант Плюс" має заборгованість перед ГУ ДПС у Дніпропетровській області на суму 41 345 044,80 грн, яка складається з податкового боргу, що виник внаслідок несплати платником податків сум грошових зобов`язань, а саме:

- з ПДВ у сумі 40 838 654,97 грн. (пеня);

- з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 687,58 грн (пеня);

- з акцизного податку на пальне у сумі 504 702,25 грн (пеня).

3.3. В період з 18.03.2020 по 30.06.2023 строк давності, передбачений статтею 102 ПК України, був зупинений у зв`язку із карантином, а в період з 17.03.2022 по 01.08.2023 - у зв`язку з дією правового режиму воєнного, надзвичайного стану.

3.4. ГУ ДПС у Дніпропетровській області нараховано пеню з порушенням строку у 1095 днів (з урахуванням зупинення перебігу строку давності) на загальну суму 20987,23 грн, а саме: з 02.04.2017 у сумі 19 122,84 грн; з 14.04.2017 у сумі 638,28 грн; з 27.05.2017 у сумі 619,55 грн; з 27.06.2017 у сумі 606,56 грн. Загальна сума становить 20 987,23 грн і в цій частині заявлені грошові вимоги не підлягають визнанню.

4. Стислий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи

4.1. ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені судами попередніх інстанцій рішення в частині відмови у визнанні грошових вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області та постановити нове рішення про визнання вказаних вимог у повному обсязі.

4.2. Скаржник вважає, що судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних рішеннях неправильно застосовано норми матеріального права, а саме підпункт 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 ПК України. Оскільки списання пені є фактично погашенням податкового зобов`язання, положення підпункту 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 ПК України не застосовуються до податкових зобов`язань юридичних осіб, які перебувають у процедурі банкрутства.

5. Позиція інших учасників справи щодо касаційної скарги

5.1. Ліквідатор ТОВ "Пром Гарант Плюс" арбітражний керуючий Сокол О. Ю. у відзиві заперечував проти касаційної скарги, просив Суд залишити скаргу без задоволення, а ухвалені судами попередніх інстанцій рішення в оскаржуваній частині - без змін, оскільки судами було дотримано норми матеріального і процесуального права, чому передувало повне і всебічне дослідження обставин даної справи.

5.2. Решта учасників даної справи відзиви на касаційну скаргу не надали, що відповідно до положень частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

6. Касаційне провадження

6.1. Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2024 касаційну скаргу ГУ ДПС у Дніпропетровській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2024 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 у цій справі залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: надати документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 10 736 грн, вказати підставу (підстави), передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга, та чітко зазначити порушення яких саме норм матеріального та/або норм процесуального права припустилися суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень, і в чому конкретно полягає неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, а також надати Суду докази надіслання іншим учасникам справи копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 ГПК України.

6.2. 23.12.2024 ГУ ДПС у Дніпропетровській області подало до Верховного Суду клопотання про усунення недоліків касаційної скарги.

6.3. Ухвалою Верховного Суду від 13.01.2025 у наступному складі колегії суддів: Пєсков В.Г. - головуючий, судді: Картере В. І., Огороднік К.М., відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2024 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 27.02.2025 - 09:45.

6.4. 20.02.2025 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку з відрядженням судді Картере В. І. для розгляду справи № 904/4771/23 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Пєсков В. Г., судді: Жуков С. В., Огороднік К. М.

6.5. 27.02.2025 суддею Верховного Суду Пєсковим В. Г. подано заяву про самовідвід у справі № 904/4771/23 в порядку статті 35 ГПК України.

6.6. Ухвалою Верховного Суду від 27.02.2025 заяву судді Пєскова В. Г. про самовідвід у справі №904/4771/23 задоволено, справу № 904/4771/23 разом з касаційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2024 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 передано для повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

6.7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/4771/23 визначено колегію суддів у такому складі: головуючий суддя - Васьковський О. В., судді: Погребняк В. Я., Жуков С. В. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 28.02.2025).

6.8. Ухвалою Верховного Суду від 12.03.2025 прийнято справу №904/4771/23 за касаційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2024 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 до провадження визначеної колегії суддів. Призначено касаційну скаргу до розгляду в судовому засіданні на 15.04.2025 - 14:30.

6.9. 14.03.2025 до Верховного Суду від ГУ ДПС у Дніпропетровській області надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

6.10. Ухвалою Верховного Суду від 17.03.2025 вказану заяву було задоволено та вирішено проводити судові засідання у справі № 904/4771/23 за участю представника ГУ ДПС у Дніпропетровській області Кравцова В. В. в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

6.11. 07.04.2025 до Верховного Суду від ліквідатора ТОВ "Пром Гарант Плюс" арбітражного керуючого Сокола О. Ю. надійшло клопотання, в якому він зазначив про те, що підтримує заперечення проти касаційної скарги, викладені у відзиві, та просить Суд розглянути справу без його участі на підставі наявних у справі документів.

6.12. Оскільки явка учасників справи не була визнана Судом обов`язковою, а також зважаючи на те, що участь у судовому засіданні є процесуальним правом, а не обов`язком учасника відповідного судового провадження, яке (право) використовується ним на власний розсуд, колегія суддів вирішила задовольнити клопотання ліквідатора.

6.13. В судовому засіданні 15.04.2025 представник ГУ ДПС у Дніпропетровській області підтримав касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просив Суд скаргу задовольнити.

6.14. Решта учасників справи явку своїх представників у судове засідання 15.04.2025 не забезпечили, про поважність причин нез`явлення, окрім ліквідатора ТОВ "Пром Гарант Плюс", Суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу не надходило.

6.15. Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю учасників справи, які не забезпечили явку своїх представників.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. ГУ ДПС у Дніпропетровській області, яке є ініціюючим кредитором у справі № 904/4771/23 про банкрутство ТОВ "Пром Гарант Плюс", подано до суду першої інстанції заяву з додатковими кредиторськими вимогами до боржника у розмірі 41345044,80 грн, яка складається із сум пені, нарахованої боржнику відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1, підпункту 129.3.3 пункту 129.3 статті 129 ПК України.

7.2. Місцевий господарський суд за результатами розгляду вказаних грошових вимог дійшов висновку про їх часткове визнання, а саме у сумі 5 368 грн (судовий збір) з віднесенням до 1 черги задоволення вимог кредиторів та у сумі 41324057,57 грн з віднесенням до 6 черги відповідно. Решту вимог на суму 20987,23 грн суд відхилив, вказавши про те, що податковим органом здійснено нарахування пені з порушенням встановленого підпунктом 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 ПК України строку у 1095 днів.

7.3. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

7.4. ГУ ДПС у Дніпропетровській області в касаційній скарзі стверджує про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме підпункту 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 ПК України в частині відхилених грошових вимог, при цьому підставою для касаційного оскарження ухвалених судами рішень вказує пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.

7.5. Оцінивши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами у цій справі обставин в оскаржуваній частині вимог, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

7.6. За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

7.7. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема статтями 45, 46, 47 КУзПБ.

7.8. В силу вказаних вище норм, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

7.9. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником; надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

7.10. Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18 та від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20).

7.11. Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

7.12. Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20 дійшов висновку про те, що з огляду на положення статей 45-47 КУзПБ податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.

7.13. Згідно з встановленими судами попередніх інстанцій у цій справі обставинами ТОВ "Пром Гарант Плюс" має заборгованість перед ГУ ДПС у Дніпропетровській області на суму 41 345 044,80 грн, яка складається з податкового боргу, що виник внаслідок несплати платником податків сум грошових зобов`язань, а саме:

- з ПДВ у сумі 40 838 654,97 грн (пеня);

- з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 687,58 грн (пеня);

- з акцизного податку на пальне у сумі 504 702,25 грн (пеня).

7.14. За змістом пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

7.15. В пункті 102.4 статті 104 ПК України передбачено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу.

7.16. Відповідно до підпункту 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 ПК України пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню у випадку закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків.

7.17. Здійснюючи перевірку розміру та періоду нарахування заявлених ГУ ДПС у Дніпропетровській області додаткових кредиторських вимог, судами попередніх інстанцій враховано зупинення строку давності, передбаченого статтею 102 ПК України, в період з 18.03.2020 по 30.06.2023 у зв`язку із запровадженням карантину, а з 17.03.2022 по 01.08.2023 - у зв`язку з дією правового режиму воєнного, надзвичайного стану.

7.18. За розрахунками місцевого господарського суду, з якими погодився суд апеляційної інстанції, ГУ ДПС у Дніпропетровській області здійснено нарахування пені з порушенням строку у 1095 днів (з урахуванням зупинення перебігу строку давності) на загальну суму 20 987,23 грн із загального розміру заявлених додаткових кредиторських вимог, а саме: з 02.04.2017 у сумі 19 122,84 грн, з 14.04.2017 у сумі 638,28 грн, з 27.05.2017 у сумі 619,55 грн, з 27.06.2017 у сумі 606,56 грн.

7.19. У зв`язку з наведеним, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відхилення вказаних грошових вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

7.20. ГУ ДПС у Дніпропетровській області оскаржує ухвалені судами попередніх інстанцій рішення саме в частині відхилених кредиторських вимог, зазначаючи про неправильне застосування судами в наведеній частині вимог норм матеріального права, а саме підпункту 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 ПК України. Підставою для касаційного оскарження ухвалених судами рішень податковий орган визначив пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.

7.21. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України в підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

7.22. Зміст наведеної норми права свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

7.23. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 916/1431/23, від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21, від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).

7.24. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 910/800/19).

7.25. Водночас, для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо законності та обґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування якої саме норми права у подібних відносинах не був врахований судами попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи, від якого висновку необхідно відступити, з наведенням обґрунтування такої необхідності та/або який висновок сформувати (пункт 183 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 918/686/21).

7.26. У постанові від 02.06.2022 у справі № 922/3062/20 Верховний Суд зазначив, що розглядаючи грошові вимоги контролюючого органу до боржника заявлені у розмірі пені, нарахованої на податкове зобов`язання чи штрафні санкції, господарський суд зобов`язаний встановити, зокрема:

- базу нарахування пені (правові підстави виникнення податкового зобов`язання та момент його узгодження (у т. ч. з урахуванням результатів оскарження), правові підстави та строк сплати штрафу);

- з якого моменту у контролюючого органу виникло право нараховувати пеню платнику податку та чи було таке право реалізовано у передбачений ПК України спосіб;

- період нарахування пені, таким чином перевірити дотримання 1095 денного строку з дня коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків;

- заявлення цих вимог до боржника у межах справи про банкрутство до настання строку/умов анулювання пені відповідно до підпункту 129.9 статті 129 ПК України.

7.27. Скаржник, обмежившись посиланням на положення ПК України (пункт 1.3 статті 1, підпункти 129.1.1, 129.1.2, 129.1.4 пункту 129.1, підпункт 129.3.3 пункту 129.3, підпункт 129.9.1 пункту 129.9 статті 129), належним чином не обґрунтував необхідність формування висновку щодо вказаних норм в контексті спірних правовідносин, з урахуванням встановлених обставин цієї справи, як і не доведено порушення або неправильне застосування судами зазначених норм, а тому Верховний Суд не вбачає підстав для формування висновку щодо питання застосування зазначених скаржником норм права.

7.28. Відповідно до приписів статті 300 ГПК України Верховний Суд позбавлений можливості самостійно доповнювати зміст підстави касаційного оскарження.

7.29. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з цих підстав.

7.30. Наведеним у касаційній скарзі обґрунтуванням не доведено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права в частині ухваленого рішення про відмову у визнанні кредиторських вимог до боржника, у зв`язку з чим колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення касаційної скарги.

8. Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

8.1. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

8.2. Статтею 309 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

8.3. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, дійшла висновку, що скаржником не доведено порушення норм матеріального та/або процесуального права при ухваленні судами першої та апеляційної інстанцій рішень в оскаржуваній частині, тому підстави для зміни або скасування судових рішень відсутні і касаційна скарга задоволенню не підлягає.

8.4. Зважаючи на відмову у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2024 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 у справі № 904/4771/23 в частині відмови у визнанні грошових вимог залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді С. В. Жуков

В. Я. Погребняк