Ухвала

від 25.04.2025 по справі б8/180-10

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № Б8/180-10 (911/3801/23)

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.

перевіривши касаційну скаргу громадянина Швеції ОСОБА_2

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025

у справі № Б8/180-10 (911/3801/23)

за позовом Керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області

в інтересах держави в особі: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Чернігівській та Черкаській областях

до Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Корост-Беп»

2. Арбітражний керуючий В`язовченко Анатолій Михайлович

3. ОСОБА_1

4. Громадянина Швеції ОСОБА_2

про усунення перешкод у здійсненні права розпорядження майном шляхом визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права,

в межах справи № Б8/180-10

про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція»

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.03.2024 відмовлено у задоволенні позовних вимог керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області до Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» про усунення перешкод у здійсненні державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівський областях права розпоряджання державним майном, шляхом визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно СЕА № 250834 від 13.12.2012, виданого виконавчим комітетом Коцюбинської селищної ради, в частині посвідчення права власності Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» на будівлю котельні «літера И-И2» загальною площею 443,3 кв. м. за адресою: Київська область, Бучанський район, селище Коцюбинське, вул. Пономарьова 7, та скасування державної реєстрації права власності на будівлю котельні «літера И-И2» загальною площею 443,3 кв. м. у складі об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером № 17366501 (у тому числі у всіх невід`ємних архівних складових частинах Державною реєстру речових прав на нерухоме майно), яким зареєстровано право приватної власності Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» на будівлі і споруди, розташовані за адресою: Київська область, м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 7, номер запису: 178 в книзі 3-96.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2024 у справі № Б8/180-10 (911/3801/23) задоволено. Рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2024 у справі № Б8/180-10 (911/3801/23) скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Усунено перешкоди у здійсненні державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівський областях права розпоряджання державним майном та визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно СЕА № 250834 від 13.12.2012, видане Виконавчим комітетом Коцюбинської селищної ради, в частині посвідчення права власності Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» на будівлю котельні «літера И-И2» загальною площею 443,3 кв.м за адресою: Київська область, Бучанський район, селище Коцюбинське, вул. Пономарьова 7. Скасовано державну реєстрацію права власності на будівлю котельні «літера И-И2» загальною площею 443,3 кв.м у складі об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером № 17366501 (у тому числі у всіх невід`ємних архівних складових частинах Державною реєстру речових прав на нерухоме майно), яким зареєстровано право приватної власності Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» на будівлі і споруди, розташовані за адресою: Київська область, м. Ірпінь, смт Коцюбинське, вул. Пономарьова, 7, номер запису: 178 в книзі 3-96. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» на користь Київської обласної прокуратури 5 368,00 грн (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень нуль копійок) судового збору за подання позовної заяви. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» на користь Київської обласної прокуратури 8 052,00 грн (вісім тисяч п`ятдесят дві гривні нуль копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

20.03.2025 через систему «Електронний Суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга громадянина Швеції ОСОБА_2 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 у справі № Б8/180-10 (911/3801/23), в якій просить суд поновити строк на касаційне оскарження; скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції.

Клопотання про поновлення строку подання касаційної скарги мотивовано тим, що 04.03.2025 засобами поштового зв`язку до скаржника з Північного апеляційного господарського суду надійшов повний текст оскаржуваного судового рішення. Відтак, скаржник має право на поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки касаційна скарга подається до 24.03.2025, тобто протягом двадцяти днів з дня вручення постанови. Крім того, 17.02.2025 до електронного кабінету Електронного Суду повіреного адвоката Титича В.М. надійшла постанова Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025, що підтверджується видруком з електронного кабінету. Скаржник зазначає, що усі адвокати - партнери Повіреного, в т.ч. адвокат Титич В.М., мобілізовані до Збройних Сил України. Дані обставини на думку скаржника є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги громадянина Швеції ОСОБА_2 у справі № Б8/180-10(911/3801/23) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Погребняк В.Я., судді - Васьковський О.В., судді - Огороднік К.М, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2025.

Ухвалою Верховного Суду від 15.04.2025 задоволено заяву судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Погребняка В.Я. від 15.04.2025 про самовідвід у справі №Б8/180-10 (911/3801/21). Справу №Б8/180-10 (911/3801/21) за касаційною скаргою громадянина Швеції ОСОБА_2 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 передано на повторний автоматизований розподіл судової справи.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 16.04.2025 №32.2-01/559 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №Б8/180-10(911/3801/21) у зв`язку з ухвалою про самовідвід судді Погребняка В.Я.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2025 визначено колегію суддів у складі: Огородніка К.М. (головуючий), Жукова С.В., Картере В.І.

01.04.2025 через систему «Електронний суд» від Бучанської окружної прокуратури надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою. Заперечення мотивоване тим, що доводи щодо поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, які стосуються мобілізації до Збройних Сил України представника третьої особи - адвоката Титича В.М. та усіх адвокатів - партнерів, не підтверджені будь-якими доказами. Крім того, скаржником не обгрунтовано та не наведено процесуальних порушень допущених під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, передбачених п.5 частини 1 та п.п. 1-4 частини 3 ст. 310 ГПК України, що є обов`язковою умовою для виникнення права на касаційне оскарження судових рішень на підставі п.4 частини 2 ст. 287 ГПК України.

Перевіривши касаційну скаргу, дослідивши матеріали справи Верховний Суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 повний текст якої складено 14.02.2025 (забезпечено надання загального доступу 18.02.2025) тобто останнім днем подання касаційної скарги є 06.03.2025.

Однак, касаційну скаргу на оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції надіслано 20.03.2025, що свідчить про пропуск процесуального строку.

Відповідно до частини 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судового рішення, що оскаржується, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 288 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

При цьому згідно із пунктом 7 частини другої, пунктом 1 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено дату отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується. Крім того, до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.

Суд бере до уваги надані скаржником громадянином Швеції ОСОБА_2 докази отримання ним 04.03.2025 засобами поштового зв`язку постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025.

Водночас, однією з підстав пропущення строку на касаційне оскарження, скаржник зазначає про надіслання 17.02.2025 до електронного кабінету Електронного Суду повіреного адвоката Титича В.М. постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025, що підтверджується видруком з електронного кабінету. Також Скаржник зазначає, що усі адвокати - партнери Повіреного, в т.ч. адвокат Титич В.М., мобілізовані до Збройних Сил України. Однак не надає жодного доказу на підтвердження вказаної обставини.

Клопотання про поновлення процесуального строку має містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення, якщо визнає причини пропуску поважними.

Крім того, відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Крім того, у цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями (дивись пункти 25, 26, 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19)

У випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі оскарження судового рішення суду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах і чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У випадку оскарження судового рішення суду на підставі 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник має зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частин першої, третьої статті 310 ГПК України.

Тобто, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або інші порушення норм процесуального права передбачені частиною першою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказуватися пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено відповідні пункти частин першої або/та третьої або частини другої статті 310 ГПК України.

Верховний Суд звертає увагу, що підстава касаційного оскарження судових рішень за пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, фактично реалізовується лише у поєднанні разом з підставою касаційного оскарження судового рішення визначеної пунктом/пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Скаржник вважає, що оскаржувана постанова є незаконною такою, що ухвалена з порушенням норм прцесуального права, що призвело до унеможливлення встановити реальні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи та є наявність застосування підстав визначених частиною 3 ст. 310 ГПК України.

Проте, скаржник, не зазначає, як конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) відповідним пунктом частини другої статті 287 ГПК України, так і підставу касаційного оскарження з урахуванням статті 310 ГПК (конкретна її частина/частини та конкретний її пункт/пункти) з відповідним посиланням на відповідний пункт, відповідної частини статі 287 ГПК України у разі, якщо вважає, що судами допущено порушення норм процесуального права через неналежну оцінку наданих доказів.

З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та підставами, які скаржник не навів у її тексті.

Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України) в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.

Відповідно до частин 2, 5 ст. 292 та ст. 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 288, 290, 291, 292 ГПК України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу громадянина Швеції ОСОБА_2 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 у справі № Б8/180-10 (911/3801/23) - залишити без руху.

2.Надати громадянину Швеції ОСОБА_2 строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: надати докази перебування адвоката Титича В.М. в лавах Збройних Сил України; виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

3.Роз`яснити скаржнику у справі № Б8/180-10 (911/3801/23), що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Жуков С.В.

Картере В.І.