Рішення

від 25.04.2025 по справі 644/1014/25

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Суддя Паляничко Д. Г.

Справа № 644/1014/25

Провадження № 2/644/1923/25

25.04.2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2025 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді - Паляничко Д.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Костильова О.В.,

одноособово, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань № 4 приміщення Індустріального районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька» (83000, м. Донецьк, вул. Постишева, б. 70, ЄДРПОУ 05478812), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, м-н Свободи, 3-й під`їзд, 1-й поверх, каб. 58, ЄДРПОУ 14099344) про припинення трудових відносин,

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад:

1.1. позиції позивача

03 лютого 2025 року ОСОБА_1 (надалі за текстом - ОСОБА_1 позивачка), в особі представника - адвоката Маюрнікової Віти Нестерівни, яка діє на підставі доручення № 4382/2024-3733369 від 24.12.2024, звернулася до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з позовною заявою до Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька» (надалі за текстом - КП «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька»/відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області (надалі за текстом - ГУ ПФУ/третя особа), предметом якої є: припинення шляхом розірвання трудового договору, укладеного між ОСОБА_1 та КП «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька» на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 14.04.2014.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що 28.02.2013 позивачка була прийнята на роботу на посаду двірника у КП «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька», з цієї дати розпочала виконання трудових обов`язків.

14.04.2014 Указом виконуючого обов`язки Президента України, Головою Верховної Ради України Турчиновим О. введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 год 30 хв 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на території України введено воєнний стан, який продовжується і у теперішній час.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 № 309 (із змінами) територія м. Донецька є тимчасово окупованою територією України, у зв`язку з чим позивачка перемістилася з територій, де органи влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

02.12.2024 ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою УПСЗН Індустріального району ХМР № 63232-5003544541.

У грудні 2024 року позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Харківській області з метою фізичної ідентифікації як ВПО, що одержує пенсію через поточний рахунок в банківській установі та з метою здійснення перерахунку пенсії, на що отримала відмову, у зв`язку з тим, що вона до теперішнього часу перебуває у трудових відносинах з відповідачем.

Припини трудовий договір шляхом звільненням з роботи позивачка позбавлена можливості, оскільки м. Донецьк є тимчасово окупованою територією України, де органи влади України не здійснюють свої повноваження, у зв`язку з чим змушена звернутися до суду з вказаним позовом.

1.2.заперечень відповідача

Відповідач КП «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька» не скористалося процесуальним правом на пропозицію суду, викладену в ухвалі Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 07.02.2025, подати відзив на позов, спростувати наведені позивачем аргументи та доводи у позовній заяві.

2. заяви, клопотання

21.02.2025 на адресу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова через систему «Електронний суд» надійшла заява від представника позивача - адвоката Маюрнікової Віти Нестерівни, яка діє на підставі доручення № 4382/2024-3733369 від 24.12.2024, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, що призначено на 28.02.2025 об 11 год 30 хв та усі наступні судові засідання (а.с. 25-28).

15 квітня 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника позивача, адвоката Маюрнікової Віти Нестерівни, надійшла заява про проведення підготовчого судового засідання у відсутність позивачки та її представника та призначення справи до судового розгляду (а.с. 47).

15.04.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника позивача Маюрнікової Віти Нестерівни, яка діє на підставі доручення № 4382/2024-3733369 від 24.12.2024, надійшла заява про проведення судового засідання у відсутність позивачки та її представника, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, не заперечують проти заочного розгляду справи (а.с. 48).

Від КП «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька» жодних заяв та клопотань на адресу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова не надходило.

3.інші процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 03.02.2025 справа № 644/1014/25 визначена на розгляд судді Паляничко Д.Г. (а.с. 16).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 07.02.2025 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі № 644/1014/25 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін(а.с. 17-20).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27.02.2025 заяву представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.

Позивачка та представник позивачки у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно, матеріали справи містять клопотання, у якому просять суд здійснити розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, не заперечують проти ухвалення заочного рішення(а.с. 48).

Відповідно до вимог п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України судова повістка відповідачу КП «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька» про виклик в судові засідання, призначені на 28.02.2025, 02.04.2025, 25.04.2025 надсилалася судом за юридичною адресою: м. Донецьк, вул. Постишева, б. 70, згідно інформації зазначеної у позовній заяві (а.с. 1).

Рекомендовані повідомлення про виклик КП «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька» повернулися до суду, як неотримані відповідачем із зазначенням у довідці про причини повернення: «тимчасово не обслуговується» (а.с. 23-24, 38-39), така довідка поштового відділення вважається неналежним повідомленням сторони про дату судового розгляду.

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, в тому числі, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Заразом, відповідач повідомлялося про виклик у судові засідання, призначені на 28.02.2025 та 25.04.2025 через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, розміщені 07.02.2025 та 04.04.2025 (а.с. 22, 43) за посиланням http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/, відповідно до положень ч.11 ст.128 ЦПК України та на підставі ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15.04.2014.

За приписами ч.11 ст.128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Отже, враховуючи вказане вище, відповідач КП «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька» належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи по суті, не прибув до суду повторно без поважних причин, відзиву на позовну заяву не надав, жодних заяв та клопотань до суду не надходило.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Строки, встановлені ЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (ст. 1 ЦПК, ст. 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Суд звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, що відповідає правовому висновку, що міститься у постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 918/539/16.

З приводу чергової неявки в судове засідання відповідача КП «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька» та можливості продовження розгляду справи за його відсутності, суд врахувавши обставини справи, дійшов переконання про можливість розгляду та закінчення розгляду справи за відсутності відповідача КП «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька», оскільки його відсутність не перешкоджає вирішенню справи по суті на підставі наявних у справі доказів, про що суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

З огляду на те, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, суд за згодою представника позивача, розглядає справу за відсутності відповідача та, згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 25.04.2025 зі згоди представника позивачки, прийнято рішення про заочний розгляд справи за позовною заявою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про припинення трудових спорів на підставі наявних у справі доказів (а.с. 50-52).

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, мотиви їх відхилення та врахування, мотивована оцінка суду аргументів сторін, порушені чи оспорені права, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Суд установив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонеркою, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , дата видачі 12.16.2005 серії НОМЕР_2 (а.с. 7).

Згідно довідки № 6332-5003544541 від 02.12.2024 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 7).

Відповідно до відомостей про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб від 02.12.2024 ОСОБА_1 28.02.2013 прийнята на роботу (основне місце роботи) Комунальним підприємством «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька», ЄДРПОУ 05478812 (а.с. 8-9).

У період з лютого 2013 року по жовтень 2014 року позивачка працювала в Комунальному підприємстві «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька», що підтверджується копією форми ОК-5 Пенсійного фонду України та відповідач здійснював відрахування обов`язкових страхових платежів за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 (а.с. 10-12).

14.04.2014 Указом виконуючого обов`язки Президента України, Головою Верховної Ради України Турчиновим О. було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 год 30 хв 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на території України введено воєнний стан, який продовжується і у теперішній час.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 територія м. Донецька є тимчасово окупованою територією України з 14.04.2014, у зв`язку з чим позивачка перемістилася з територій, де органи влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

5.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Суд під час розгляду справи керується принципом верховенства права та розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 2 ст. 8 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян, на підставі Конституції України гарантується.

Згідно із ч. 1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

Конституційний суд України у рішеннях від 07.07.2004 у справі №1-14/2004, від 16.10.2007 у справі №1-16/2007 та від 29.01.2008 у справі №1-5/2008 вказав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Відповідно до вимог ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Згідно зі ст. 1 КЗпП України, законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 21 КЗпП України трудовий договір - угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно зі статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

У п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП визначено, що однією з підстав припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника як спосіб захисту його трудових прав передбачено ст. 38 КЗпП України, згідно з якою працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника, або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

За змістом ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 260 від 08.06.2001 «Про затвердження форми трудового договору між працівником і фізичною особою» та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27 червня 2001 року за № 554/5745, зняття з реєстрації у центрі зайнятості трудового договору можливо за умови звернення до нього обох сторін трудових відносин. У разі виникнення трудового спору між сторонами трудових відносин: фізичною особою - роботодавцем та найманим працівником, а також у разі відсутності однієї зі сторін у центрі зайнятості, підставою для зняття трудового договору з реєстрації є рішення суду, яке набрало законної сили, про припинення дії трудового договору.

Відповідно до п. 4 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» зареєстрована (взята на облік) внутрішньо переміщена особа, яка не звільнилася з роботи (не припинила інший вид зайнятості), у разі неможливості продовження роботи (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання, для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю та соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття може припинити трудові відносини, надавши нотаріально посвідчену письмову заяву про припинення працівником трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява таким громадянином надіслана роботодавцю рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього такої заяви).

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За встановлених судовим розглядом обставин щодо порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний позивачем спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22.05.2019 у справі №757/61865/16-ц.

У постанові Верховного Суду від 25.11.2019 у справі №201/1384/16-ц визнано ефективним і таким, що не суперечить закону спосіб захисту порушеного права шляхом припинення трудових відносин на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Згідно ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»( далі - Закон) тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Положеннями ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», передбачено гарантії прав і свобод громадян України, які виїхали за межі тимчасово окупованої території, визначено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ від 15.03.2022, який набрав чинності 24.03.2022, визначає, крім іншого, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Стаття 4 Закону встановлює особливості розірвання трудового договору з ініціативи працівника, а саме у зв`язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа організація, та існування загрози для життя і здоров`я працівника, який може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві.

6.Висновки суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_1 28.02.2013 прийнята на роботу в КП «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька» (а.с. 8-9).

Через збройну агресію Російської Федерації проти України 14.04.2014, що призвело до бойових дій та окупації частини територій України, через активні бойові дії та тимчасову окупацію території України, позивачка вимушений була виїхати з окупованого м. Донецька і не мала можливості дотриматись порядку припинення трудових відносин, проте фактично вони припинились. Позивачка переїхала до міста Харкова та зареєструвалася як внутрішньо переміщена особа, де і мешкає по теперішній час (а.с. 7).

Зважаючи на той факт, що підприємство, в якому працювала позивачка, знаходиться на непідконтрольній владі України території, до своїх трудових обов`язків у КП «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька» вона повернутись не змогла, як не змогла подати заяву про звільнення, оскільки листування з окупованими територіями не здійснюється.

Суд погоджується з доводами позивачки про те, що у зв`язку з тимчасовою окупацією території Донецької області, ОСОБА_1 фактично припинила роботу в КП «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька» з 14.04.2014.

Згідно довідки за формою ОК-5 вбачається, що за період з листопада 2014 року по теперішній час інформація від КП «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька» відносно виплаченої позивачці заробітної плати до Пенсійного фонду України не передавалась.

Враховуючи той факт, що станом на день розгляду справи територія м. Донецьк Донецької області, де знаходиться відповідач, є тимчасово окупованою відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 376 від 28.02.2025 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», АТ «Укрпошта» не здійснюється пересилання пошти на тимчасово окуповані території, які не підконтрольні Україні, тому позивачка не мала можливості подати поштовим відправленням заяву про припинення трудових відносин, оскільки такі відправлення на вказану територію не приймаються.

Отже, суд вважає, що наразі трудові відносини між сторонами фактично не існують, однак процедура припинення трудових відносин відповідно до законодавства України про працю повністю не виконана.

Судовим розглядом встановлено, що дійсно КП «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька», код ЄДРПОУ 05478812, розташоване на території, яка є тимчасово окупованою територією України, що визначено Верховною Радою України.

Трудові відносини між позивачкою та КП фактично припинені, проте позивачка позбавлена можливості оформити припинення трудових відносин у встановленому законодавством порядку, що порушує її конституційні права.

При таких обставинах, враховуючи те, що установа відповідача знаходиться на непідконтрольній Україні території, у позивачки відсутня можливість припинити трудовий договір в інший спосіб, окрім звернення до суду, оскільки поштова служба зв`язку не працює, зважаючи на об`єктивні обставини, що склалися в межах цієї справи, бути наділеним правом на розірвання договору з метою надання можливості позивачці в подальшому реалізовувати своє право на працю, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 та КП «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька» з 14 квітня 2014 року, на підставі ст. 38 КЗпП України.

7. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. Згідно з вимогами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачкою сплачено судовий збір в сумі 1 211,20 грн.

Отже, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі,заразом позивач не просить суд стягнути суму сплаченого судового збору з відповідачки, тому суд дійшов переконання, що судові витрати з відповідачки не стягуються відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 4, 5, 7, 10, 11, 12, 13, 43, 76-81, 83, 83, 84, 89, 133, 141, ст.178, 247, 258, 259, 263-265, ч.4 ст.268, ст. 273, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про припинення трудових відносин задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Комунальним підприємством «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька» з 14 квітня 2014 року на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.

Повне ім`я сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактичне місце проживання за довідкою ВПО: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 13.10.2000 Ясинуватським РВ УМВС України в Донецькій області, тел. НОМЕР_5 .

Відповідач - Комунальне підприємство «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька», юридична адреса: 83000, м. Донецьк, вул. Постишева, б. 70, ЄДРПОУ 05478812.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, юридична адреса: 61022, м. Харків, м-н Свободи, 3-й під`їзд, 1-й поверх, каб. 58, ЄДРПОУ 14099344, тел. +38 (057) 715 75 75, ел. пошта gu@kh.pfu.gov.ua.

Суддя Д.Г. Паляничко