Рішення

від 24.04.2025 по справі 332/312/25

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/312/25

Провадження № 2/332/1010/25

Рішення

Іменем України

24 квітня 2025 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Яцуна О.С.,

при секретарі судового засідання: Коваль В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Попова Катерина Романівна, до Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання,

Встановив:

У січні 2025 року ОСОБА_1 ,від іменіякого дієадвокат ПоповаКатерина Романівна, звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», Приватного Акціонерного Товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання в розмірі 100000,00 грн.

Ухвалою суду від 24.04.2025 провадження у даній справі в частині позовних вимог до АТ «Запорізький завод феросплавів» закрито, у зв`язку з укладенням 14.04.2025 між позивачем та відповідачем АТ «Запорізький завод феросплавів» мирової угоди. Відтак, суд в рамках даної справи розглядає вимоги позивача лише до відповідача ПрАТ «Дніпроспецсталь».

В обґрунтування своїх доводів до ПрАТ «Дніпроспецсталь» ОСОБА_1 зазначив, що він перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Дніпроспецсталь» 09 років 09 місяців. За період тривалої роботи на підприємстві в умовах впливу шкідливих виробничих факторів він набув ряд професійних захворювань, що підтверджується Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), медичним висновком лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного характеру захворювання (отруєння).

Відповідно до вищевказаного Акту розслідування, у позивача виявлені хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пило токсичний бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В, ЛН-другого ступеня. Вібраційна хвороба першої-другої стадії від комбінованої дії загальної та локальної вібрації з церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом, вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях у поєднанні з полірадикулопагією попереково-крижовою та шийною з вираженими статико-динамічними порушеннями, двостороннім плечолопатковим пері артрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом, у поєднанні з періартрозами ліктьових (ПФ першого-другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів зі стійким больовим синдромом. Променева катаракта обох очей. Ці захворювання виникли внаслідок тривалої роботи в умовах шкідливих виробничих факторів (шум, хімічні фактори) та недосконалого технологічного процесу. Крім того, йому встановлено інвалідність третьої групи безстроково у зв`язку з професійним захворюванням з втратою професійної працездатності 60%.

Представник відповідача ПрАТ «Дніпроспецсталь» подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить зменшити суму відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, що підлягає стягненню з ПрАТ «Дніпроспецсталь» на користь позивача до суми 20000,00 грн. Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 був повідомлений підприємством про умови праці, про наявність важких та шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки для здоров`я, щорічно проходив медичні огляди з метою визначення можливості за станом здоров`я працювати у вказаних умовах праці. Позивачем не надано доказів щодо зміни в організації свого життя, прикладання додаткових зусиль, наявності у нього моральної шкоди, наявність встановленого у позивача професійного захворювання не є беззаперечним доказом наявності моральної шкоди.

Від представника позивача адвоката Попової К.Р., надійшла заява про розгляд справи без її участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Від представникавідповідача адвоката Білик О.В., надійшла заява про розгляд справи без її участі за наявними матеріалами справи, наполягає на позиції, викладеній у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував з ПрАТ «Дніпроспецсталь» у трудових відносинах в період з 08.10.1992 по 20.12.1999. Звільнений на підставі ст. 38 КЗпП (а.с. 23-25).

Умови праці на робочому місці відповідача не відповідали безпечним стандартам. Згідно Акту розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 04.12.2020, позивачу встановлені діагнози: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пило токсичний бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В, ЛН-другого ступеня. Вібраційна хвороба першої-другої стадії від комбінованої дії загальної та локальної вібрації з церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом, вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях у поєднанні з полірадикулопагією попереково-крижовою та шийною з вираженими статико-динамічними порушеннями, двостороннім плечолопатковим пері артрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом, у поєднанні з періартрозами ліктьових (ПФ першого-другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів зі стійким больовим синдромом. Променева катаракта обох очей (а.с. 14-16).

Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги Серії АБ № 0041992 від 04.01.2021, позивачеві встановлено 60% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності безстроково (а.с. 12).

Згідно довідки до акта огляду МСЕК Серії 12 ААВ № 092744 від 04.01.2021, позивачеві встановлена група інвалідності третя, причина інвалідності професійне захворювання, інвалідність встановлена безстроково (а.с. 13).

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Відповідно до ч. 8 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 153 Кодексу Законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», до професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою. Перелік професійних захворювань за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, затверджується КМУ.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до норм ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При встановленні можливої суми відшкодування в грошовому еквіваленті суд зіставляє глибину моральних страждань і суму заявлених компенсацій. При цьому враховуються: загальні страждання, психологічний і фізичний стан потерпілого, погіршення функціонування його певних органів.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного суду України від 27.01.2004 по справі № 1-9/2004, ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

В ході розгляду справи встановлено, що у зв`язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, що полягає в тому, що ОСОБА_1 втратив професійну працездатність у загальному розмірі 60%, його визнано особою з інвалідністю третьої групи. Після втрати працездатності у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, повинен докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

За таких обставин, з урахуванням вимог ст. 23 ЦК України, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, наявності на робочому місці відповідача шкідливих виробничих факторів, тих обставин, що професійне захворювання у ОСОБА_1 пов`язано із роботою в небезпечних і шкідливих умовах на підприємстві відповідача, і що таке захворювання завдало потерпілому моральної шкоди, фізичних і моральних страждань, суд вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду і він має право на її відшкодування.

Посилання відповідача на те, що позивач був обізнаний про можливість впливу шкідливих факторів, самостійно та за власним бажанням прийняв рішення про необхідність працювати саме на такому робочому місці, на думку суду, не знімають відповідальності з відповідача за незабезпечення максимально безпечних умов праці та не позбавляють позивача права на отримання відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Отримане професійне захворювання спричиняє позивачу як фізичний біль, так і моральні страждання, оскільки і біль і страждання є невід`ємні одне від одного. Моральна шкода, завдана ОСОБА_1 в результаті професійного захворювання, є сукупністю тих моральних переживань, страждань та інших негативних емоцій, які викликані такими психотравмуючими чинниками як фізичні страждання, пов`язані з перенесенням сильного та виснажливого фізичного болю, що пов`язаний з професійним захворюванням, і якого позивачу вже ніколи не позбутися, моральні переживання за подальший стан свого здоров`я; переживання, пов`язані з пережитим відчуттям незадоволеності, оскільки своїм часом позивач розпоряджатися в повній мірі не може у зв`язку з необхідністю проходити тривалий курс лікування, приймати ліки; переживання, пов`язані з тим, що позивач не може виконувати свої звичайні повсякденні обов`язки та приділяти необхідну увагу сім`ї.

З урахуванням вищезазначеного, а також, приймаючи до уваги, що ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24.04.2025 в рамках даної справи вимоги позивача до АТ «Запорізький завод феросплавів» задоволені в розмірі 35000,00 грн за умовами мирової угоди, суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги до ПрАТ «Дніпроспецсталь» частково, стягнувши з відповідача моральну шкоду, спричинену внаслідок професійного захворювання, в розмірі 25000,00 грн.

Щодо оподаткування моральної шкоди.

Відповідно п.п. 164.2.14 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім, зокрема, сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння шкоди його життю та здоров`ю.

За текстом цього підпункту поняття моральної шкоди не поділено на категорії осіб, оскільки визначено тільки її загальне поняття, суми якого можуть бути стягнуті з різних підстав. Обмеження розміру моральної шкоди для платників податку, на користь яких за рішенням суду стягнуто суму моральної шкоди, спричинену внаслідок заподіяння шкоди їх життю та здоров`ю, погіршує конституційні права та законні інтереси таких осіб, що в певній частині нівелює рішення суду, щодо захисту таких прав.

Тому в рамках даної справи є вірним стягнення суми моральної шкоди без урахування утримання податку з доходів і зборів.

Подібний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 в рамках справи № 599/645/21.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Початкова сума, заявлена до стягнення з обох відповідачів складала 100000,00 грн. Позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача ПрАТ «Дніпроспецсталь» задоволені в розмірі 25000,00 грн, тобто, в розмірі 25% від первіснозаявленої суми. Відтак, з відповідача ПрАТ «Дніпроспецсталь» на користь держави підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 25% в сумі 302,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), від імені якого діє адвокат Попова Катерина Романівна, до Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна (місцезнаходження: м.Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 81, ЄДРПОУ 00186536) про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, спричинену внаслідок професійного захворювання у розмірі 25000,00 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна в дохід держави судовий збір в розмірі 302,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Суддя О.С. Яцун