Постанова

від 23.04.2025 по справі 0907/8067/2011

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 0907/8067/2011

Провадження № 22-ц/4808/604/25

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.,

суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В.,

за участю секретаря Кузнєцова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 07 березня 2025 року, ухвалену в складі судді Татарінової О.А., у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: в.о. начальника Івано-Франківського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кузик І.І., Івано-Франківський відділ ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 , на дії державного виконавця,

в с т а н о в и в:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, заінтересовані особи: в.о. начальника Івано-Франківського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кузик І.І., Івано-Франківський відділ ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 , на дії державного виконавця.

В обґрунтування скарги зазначив, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 18.05.2012 року у справі №0907/8067/2011 вирішено стягувати з ОСОБА_1 аліменти в користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі по 570 грн. щомісячно до досягнення ним повноліття та сина - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердому грошовому розмірі по 460 грн. щомісячно до досягнення ним повноліття. Стягнення аліментів розпочати з 07.11.2011 року.

Однак, стягувач аліментів ОСОБА_2 уже тривалий час, понад 8 років, проживає на території Росії. Будь-якого зв`язку із нею немає. Реквізитів банківського рахунку куди би він міг перераховувати аліменти стягувач ОСОБА_2 ні заявнику, ні органу ДВС не надала. У зв`язку із чим ОСОБА_1 не має відомостей куди перераховувати аліменти.

Вважає, що таким чином стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій.

15.01.2025 року він звернувся із заявою до Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просив винести постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Однак, у своїй відповіді в.о. начальника відділу ДВС від 18.02.2025 №25762 вказав, що зважаючи на вищенаведене і керуючись ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу з наведених ОСОБА_1 підстав не є можливим.

Зазначає, що є стороною виконавчого провадження, а тому має право звернутись із скаргою на дії, бездіяльність або рішення виконавця в рамках даного виконавчого провадження.

Враховуючи наведене, просить суд визнати неправомірною бездіяльність в.о. начальника Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кузика Івана Івановича, яка полягає у невинесенні постанови про повернення виконавчого документу стягувачу ОСОБА_2 (згідно рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18.05.2012 року справа №0907/8067/2011) на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»; зобов`язати в.о. начальника Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кузика Івана Івановича винести постанову про повернення виконавчого документу стягувачу ОСОБА_2 (згідно рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18.05.2012 року справа №?0907/8067/2011) на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 07 березня 2025 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає таку ухвалу незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин справи.

Зазначає, що саме у зв`язку з тим, що стягувач ОСОБА_2 , яка понад 8 років проживає на території російської федерації, не виходить на зв`язок та не надає реквізитів банківського рахунку ні апелянту, ні органу державної виконавчої служби, у нього немає можливості перераховувати аліменти. Тому є підстави згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» для винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу. А в.о. начальника Івано-Франківського відділу ДВС Кузик І.І. діяв всупереч нормам чинного законодавства, не винісши постанову про повернення виконавчого документа.

Просить оскаржувану ухвалу Івано-Франківського міського суду від 07 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким його скаргу на дії державного виконавця задовольнити.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явилися.

Апелянт ОСОБА_1 подав клопотання про розгляд справи без його участі. Вказав, що апеляційну скаргу підтримує повністю та просить її задовольнити.

Представник Івано-Франківського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та ОСОБА_2 причини неявки суду не повідомили, повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності учасників справи, що не прибули в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно дочастини 1статті 367ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним єрішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права.Судове рішеннямає відповідатизавданню цивільногосудочинства, визначеному цим Кодексом.При виборіі застосуваннінорми правадо спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на виконанні у Івано-Франківському відділі державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №34477958 з виконання виконавчого листа №0907/8067/2011, виданого 25 вересня 2012 року Івано-Франківським міським судом про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі по 570,00 грн. та сина - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі по 460,00 грн. щомісячно до досягнення ними повноліття. Стягнення аліментів розпочато з 07 листопада 2011 року.

27 вересня 2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Леськів Л.З. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №34477958 з виконання виконавчого листа у цій справі про стягнення аліментів (а.с. 64 (зворот)).

05 серпня 2014 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Валовін О.В. винесено постанову про розшук майна боржника у ВП №34477958 (а.с. 72).

05 серпня 2014 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Валовін О.В. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП №34477958 (а.с. 72).

21 лютого 2018 року державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Каліфіцьким А.С. винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування зброєю, пристроями для відстрілу патронів, обліку та видачі дозволів у ВП №34477958 (а.с. 71).

21 лютого 2018 року державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Каліфіцьким А.С. винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України у ВП №34477958 (а.с. 70).

21 лютого 2018 року державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Каліфіцьким А.С. винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами у ВП №34477958 (а.с. 69).

21 лютого 2018 року державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Каліфіцьким А.С. винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання здійснення обліку та видачу дозволів на полювання у ВП №34477958 (а.с. 68).

01 березня 2019 року старшим державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Трощак К.М. винесено постанову про накладення штрафу на боржника в сумі 53369 грн. 50 коп. у ВП №34477958 (а.с. 67).

09 вересня 2019 року старшим державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Трощак К.М. винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України у ВП №34477958 (а.с. 66).

17 жовтня 2019 року старшим державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Трощак К.М. винесено постанову про арешт коштів боржника у ВП №34477958 (а.с. 65).

27 жовтня 2023 року старшим державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Демків С.Я. винесено постанову про арешт коштів боржника у ВП №34477958 (а.с. 73).

Відповідно до копії розрахунку заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_2 станом на 01.03.2025 року становить 228138 грн. 14 коп. (а.с. 64).

15 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просив винести постанову про повернення виконавчого документа стягувачці ОСОБА_2 на підставі пункту 4 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 32-33).

Згідно з копією відповіді в.о. начальника Івано-Франківського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кузика І.І. від 18 січня 2025 року №25762 у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено (а.с. 35-36).

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відсутність реквізитів стягувача для перерахування аліментів не свідчить про неможливість виконання рішення суду, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» передбачено зарахування коштів на рахунок органу державної виконавчої служби для подальшої виплати стягувачу, а боржник не звертався до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області із заявою про отримання таких реквізитів для погашення заборгованості, яка утворилась в даному виконавчому провадженні.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками, з огляду на наступне.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський судз правлюдини (далі ЄСПЛ) неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень (рішення у справах «Ясіун`єне проти Литви» від 06 березня 2003 року, «Руйану проти Румунії» від 17 червня 2003 року, «Півень проти України» від 29 червня 2004 року).

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі №1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Частиною 1 статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Відповідно до частини 1 статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України, статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі №641/7824/18 (провадження №61-10355св19) вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

ЄСПЛ у справі «Горнсбі проти Греції» (рішення від 19 березня 1997 року, №18357/91, § 40) вказував у своїх рішеннях, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок стягнення аліментів. За частиною 1 вказаної статті порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону України «Про виконавче провадження», органи державної виконавчої служби мають рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також рахунки, у тому числі в іноземній валюті, в державних банках для зарахування коштів виконавчого провадження, обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам.

Згідно з частиною 1, 2 статті 47 зазначеного Закону, грошові кошти, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу фізичній особі стягнуті з боржника кошти перераховуються виконавцем на зазначений у заяві про примусове виконання рішення рахунок у банку або іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг (заяві про зміну реквізитів рахунку у банку або іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг) чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

За частиною 7 вищевказаної статті Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо стягнуті з боржника грошові кошти не витребувані стягувачем протягом одного року з дня їх зарахування на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за умови повідомлення виконавцем стягувача про наявність стягнутих на його користь грошових коштів.

Вищенаведеними нормами закону прямо передбачено, що кошти, стягнуті з боржника, повинні зараховуватися на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби та в подальшому державним виконавцем мають бути перераховані на рахунок стягувача.

Відповідно до копії розрахунку, що міститься в матеріалах справи, заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_2 становить 228138 грн. 14 коп.

Водночас, доказів того, що ОСОБА_1 звертався до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області із заявою про надання реквізитів для погашення цієї заборгованості, матеріали справи не містять. І під час розгляду справи в апеляційній інстанції таких також не надано.

В справі відсутні докази виконання боржником судового рішення, вжиття дієвих заходів щодо погашення заборгованості.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що факт ненадання стягувачкою реквізитів для перерахування аліментних платежів не свідчить про неможливість виконання рішення суду, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» передбачено зарахування коштів на рахунок органу державної виконавчої служби для подальшої виплати їх стягувачу.

Доводи апеляційної скарги не спростовуютьвисновку судупершої інстанціїта недають підставвважати,що судомпорушено нормиматеріального тапроцесуального права,а лишезводяться допереоцінки доказів та незгоди скаржника із ухваленим судовим рішенням.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківськогоміського судувід 07березня 2025року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: І.В. Бойчук

О.В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 25 квітня 2025 року.