Рішення

від 23.04.2025 по справі 363/5497/24

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

23.04.2025 Справа № 363/5497/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Рудюка О.Д.,

за участю секретаря Онопрієнка І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою Органу опіки та піклування Димерської селищної ради, в інтересах дитини: ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області про позбавлення батьківських прав,

встановив:

Органу опіки та піклування Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області, в інтересах дитини: ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що батьками малолітньої дитини ОСОБА_1 є батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_4 . Мати малолітньої дитини померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Фактично після смерті матері дитина проживає разом з батьком. В кінці 2022 року на батька дитини почали надходити усні скарги з приводу невиконання своїх батьківських обов`язав. Фахівцями Центру надання соціальних послуг було проведено оцінку потреб сім`ї з 15.12.2022 року по 15.12.2023 року та складено акт. Де встановлено, що дитина висловлювала небажання жити з батьком у зв`язку із знущанням над нею. Також зафіксовано, що дитина конфліктує з батьком, тікає з дому, має занедбаний вигляд, жебракує, погано годується. У зв`язку із триваючим порушенням прав дитини розпорядженням Димерської селищного голови № 236 від 02.10.2024 року вирішено про негайне відібрання малолітньої дитини ОСОБА_1 . 03.10.2024 року батьком дитини було написано заяву про добровільну відмову від дитини, відмовляється піклуватися про дитину. У зв`язку за таких обставин та триваючий супроводом сім`ї, Орган опіки та піклування Димерької селищної ради не має іншого способу вплинути на поведінку батька дитини та захистити права дитини як зі звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав.

На підставі викладеного, позивач просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , щодо малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 05.11.2024 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

14.02.2025 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, до суду подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Подав клопотання про розгляд справи без його участі, проти позовних вимог не заперечує. Своє право, щодо подання відзиву на позовну заяву не реалізував.

Представник третьої особи служби у справах дітей Димерської селищної ради, в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку, до суду подала заяву про розгляд справи у її відсутність позовні вимоги просить задовольнити.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.

Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серія НОМЕР_1 виданого 03.06.2013 року, батьками є: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_5 .

Згідно до копії свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_2 видано 19.03.2021 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , актова запис № 304.

Рішенням Виконавчого комітету Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області № 1376 від 30.12.2024 року «Про затвердження висновку Служби у справах дітей Димерської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », вирішено затвердити висновок Служби у справах дітей Димерської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно висновку Служби у справах дітей Димерської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою захисту прав та інтересів дитини, Служба у справах дітей Димерської селищної ради, вважає за доцільне позбавити громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Наказом Служби у справах дітей Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області № 58 від 14.10.2024 року «Про тимчасове влаштування дитини залишеною без батьківського піклування ОСОБА_1 », вирішено влаштувати малолітню дитину, яка залишилась без батьківського піклування, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до Дитячого будинку сімейного типу Бородуліних за адресою: АДРЕСА_1 , на підстав розпорядження від 02.10.2024 року № 236 «Про негайне відібрання малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці, що визначено частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства».

Частиною 7 статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами 1-4 статті 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною 1 статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тобто, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, стаття 166 Сімейного кодексу України.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Частиною 1 статті 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Як роз`яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, який являється батьком малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідомо не виконує покладених на нього законом обов`язків щодо виховання та належного утримання дитини, він не займається її вихованням та не проявляє інтересу до її життя, навчання, відпочинку та оздоровлення. Відповідач не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, не приймає участь у її вихованні. Крім того, ОСОБА_2 свідомо відмовився від батьківських прав стосовно малолітньої ОСОБА_1 , що підтверджується його особистою письмовою заявою від 03.10.2024 року та заявою про не заперечення позовних вимог від 27.02.2025 року.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги про позбавлення батьківських прав відповідача, є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками та умисно ухиляється від їх виконання, щодо виховання та належного утримання своєї доньки, він не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовку її до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 164, 165, 166, 192 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», на підставі статей 4, 12, 13, 77, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

вирішив:

позов задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо їх малолітньої дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211.20 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Органу опіки та піклування Димерської сільської ради (ЄДРПОУ 04359488, 07342, Київська область, Вишгородський район, с-ще Димер, вул. Соборна, 19).

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ).

Треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області (ЄДРПОУ 44055588, 07330, Київська область, Вишгородський район, с-ще Димер, вул. Соборна, 19).

Повний текст рішення складено до 25.04.2025 року.

Суддя О.Д. Рудюк