Рішення від 23.04.2025 по справі 509/253/25

Справа № 509/253/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Панасенка Є.М.,

при секретарі судового засідання Степанової Н.С.,

розглянівши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного підприємства «ТВК-5» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором суборенди №С2-05/2024 від 01 березня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2025 року до Овідіопольського районного суду Одеської області звернулось Приватне підприємство «ТВК-5» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором суборенди №С2-05/2024від 01березня 2024року у розмірі 19871,77 гривень, витрати за сплачений судовий збір у сумі 2422,40 гривень та витрати за правничу допомогу 7000,00 гривень.

Подана позовна заява мотивована тим, що 01 березня 2024 року між ПП «ТВК-5» (Сторона 1) та громадянкою України ОСОБА_1 (Сторона 2) укладено Договір суборенди №С2-05/2024.

Відповідно до п.1.1. Договору, Суборендар ПП «ТВК-5» передає, а Суборендар приймає у тимчасове оплачуване користування частину нежитлової будівлі, загальною площею 140 кв.м. (місце №С2-05), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , іменоване далі за текстом «Об`єкт суборенди».

Вартість суборендної плати згідно із умовами Договору визначається згідно п. 5.1 Договору та Додатком № 1 до даного Договору.

Відповідно до п.1 Додатку №1 до Договору суборенди №С2-05/2024 від 01.03.2024 року, щомісячна Суборендна плата за Договором становить суму у розмірі 17800,00 грн.(сімнадцять тисяч вісімсот гривень 00 коп.), без ПДВ.

Відповідно до п.2 Додатку №1 до Договору суборенди №С2-05/2024 від 01.03.2024 року, Суборендна плата нараховується Суборендареві з дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі в суборендне користування.

Приватне підприємство «ТВК-5» свої обов`язки за Договором суборенди № С2-05/2024 від 01.03.2024 року виконало своєчасно та в повному обсязі.

Натомість ОСОБА_1 не сплатила суборендну плату по теперішній час.

Так,в періодз 01травня 2024року по31травня 2024року у ОСОБА_1 утворилась заборгованістьпо сплатісуборендної платина загальнусуму 17800,00(сімнадцятьтисяч вісімсот)гривень 00копійок,та по сплатівикористаної електроенергіїплати назагальну суму118(стовісімнадцять)гривень 26копійок. Тобто, загальна заборгованість у період з 01 травня 2024 року по 08 січня 2025 року у ОСОБА_1 за Договором суборенди №С2-05/2024 від 01.03.2024 року складає 17918 (сімнадцять тисяч дев`ятсот вісімнадцять гривень) 26 копійок.

Окрім того, згідно до п.5 Додатку №1 до Договору суборенди №С2-05/2024 від 01.03.2024 року, на протязі дії даного Договору Суборендар повинен протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунків Суборендавцем та передачі їх уповноваженому представнику Суборендаря, сплачувати послуги з обслуговування Об`єкта суборенди.

У зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за Договором суборенди №С2-05/2024 від 01.03.2024 року на адресу ОСОБА_1 Приватним підприємством «ТВК-5» направлено лист-повідомлення про розірвання Договору суборенди №С2-05/2024 від 01.03.2024 року відповідно до п.9.2. Договору, припинення його дії з 02.06.2024 року та вимогою погашення боргу у сумі 17918 гривень 26 коп. До даного листа було долучено Акт приймання-передачі з суборендного користування.

Так, заборгованість ОСОБА_1 перед ПП «ТВК-5» з інфляційними витратами та 3 % річних складає 19753,67 грн. (дев`ятнадцять тисяч сімсот п`ятдесять три гривні шістьдесят сім копійок) (17800,00 (сума боргу)+1584,51 (інфляційне збільшення)+357,46 (штрафні санкціі за період з 01.05.2024 року по 31.12.2024 року)+ 11,70 (штрафні санкції за період з 01.01.2025 р. по 08.01.2025 року) = 19753,67 грн.

Ухвалою суду від 20 січня 2025 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи за його відсутності та просив задовольнити позовні вимоги, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив. Відзиву чи письмових заперечень від відповідача до суду не надходило. Також суд розміщував оголошення про виклик відповідача до суду на офіційному вебсайті судової влади.

Згідно ч.1ст. 280 ЦПК Українисуд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідност. 280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно дост. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 55 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про судоустрій України і статус суддів» гарантовано право кожному захищати свої права та інтереси у суді.

Відповідно до ст.1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересівфізичних осіб, прав та інтересівюридичних осіб, інтересів держави.

Згідно до ч.3 ст.2 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справимають рівніправа щодоздійснення всіхпроцесуальних правта обов`язків,передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідност.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставиниз урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02 жовтня 2018 рокуу справі № 910/18036/17).

У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 82 ЦПК Україниобставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставинабо добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Результат наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що визнання обставин, які не підлягають доказуванню можливе, зокрема, за умов: визнання їх всіма учасниками справи та відсутності у суду обґруНормами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Так, судом встановлено, що між Приватним підприємством «ТВК-5» та ОСОБА_1 укладено Договір суборенди №С2-05/2024 від 01 березня 2024 року (далі Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, Суборендар ПП «ТВК-5» передає, а Суборендар приймає у тимчасове оплачуване користування частину нежитлової будівлі, загальною площею 140 кв.м. (місце №С2-05), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , іменоване далі за текстом «Об`єкт суборенди».

Вартість суборендної плати згідно із умовами Договору визначається згідно п. 5.1 Договору та Додатком № 1 до даного Договору.

Відповідно до п.1 Додатку №1 до Договору суборенди №С2-05/2024 від 01.03.2024 року, щомісячна Суборендна плата за Договором становить суму у розмірі 17800,00 грн.(сімнадцять тисяч вісімсот гривень 00 коп.), без ПДВ.

Відповідно до п.2 Додатку №1 до Договору суборенди №С2-05/2024 від 01.03.2024 року, Суборендна плата нараховується Суборендареві з дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі в суборендне користування.

Приватне підприємство «ТВК-5» свої обов`язки за Договором суборенди № С2-05/2024 від 01.03.2024 року виконало своєчасно та в повному обсязі.

Натомість ОСОБА_1 не сплатила суборендну плату по теперішній час.

Так, в період з 01 травня 2024 року по 31 травня 2024 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість по сплаті суборендної плати на загальну суму 17800,00 (сімнадцять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок.

Окрім того, згідно до п.5 Додатку №1 до Договору суборенди №С2-05/2024 від 01.03.2024 року, на протязі дії даного Договору Суборендар повинен протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунків Суборендавцем та передачі їх уповноваженому представнику Суборендаря, сплачувати послуги з обслуговування Об`єкта суборенди.

Послуги з обслуговування Об`єкта суборенди включають в себе:

-Електроенергія, спожита Суборендарем (на підставі показників окремих приборів обліку лічильників, які встановлені в Об`єкті суборенди та згідно тарифів постачальника електроенергії);

- Утримання та обслуговування електромереж (+15% від обсягу спожитої Суборендарем електроенергії в Об`єкта суборенди, в тому числі: загальні втрати електромереж 9%; утримання, ремонти мереж та обладнання (в т.ч. трансформаторної підстанції)- 6%);

-Інші необхідні послуги з Обслуговування Об`єкта суборенди.

Так, в період з 01 травня 2024 року по 31 травня 2024 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість по сплаті використаної електроенергії плати на загальну суму 118 (сто вісімнадцять) гривень 26 копійок.

Отже, загальна заборгованість у період з 01 травня 2024 року по 08 січня 2025 року у ОСОБА_1 за Договором суборенди №С2-05/2024 від 01.03.2024 року склала 17918 (сімнадцять тисяч дев`ятсот вісімнадцять гривень) 26 копійок.

Нормами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі договору, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг. За договором позивач зобов`язався надати, а відповідач оплатити послуги із проведення комплексу заходів, які є складовою загальної інформаційної кампанії з метою інформування цільової аудиторії про важливість профілактики раннього виявлення інфаркту міокарда та можливості отримання безоплатної екстреної допомоги при гострому інфаркті міокарда, в рамках реалізації проекту "Поліпшення охорони здоров`я на службі у людей".

За приписами частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Так, позивачем надані підтверджуючі докази до позовної заяви, а саме підстави виникнення заборгованості за Договором суборенди №С2-05/2024 від 01.03.2024 року, а саме : Договір суборенди №С2-05 від 01.03.2024 року; Додаток № 1 до Договору суборенди № С2-05/2024 від 01.03.2024 року; Акт приймання-передачі в суборендне користування від 01.03.2024 року до Договору суборенди № С2-05/2024 від 01.03.2024 року; претензія від 02.06.2024 року за №0206/1.24 з квитанціями про направлення; бухгалтерська довідка.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Так, на листи ОСОБА_1 ,надіслані позивачемна адресувідповідачане надсилала відповідей або будь-які інші-пропозиції з приводу заборгованості та її сплати на адресу Підприємства. Про зміну місця мешкання або реєстрації для зв`язку, в порушення умов договору, ОСОБА_1 підприємству не повідомляла.

Приписами статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями ч.ч.1, 2ст.530 ЦК Українипередбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.ст.525,526 Цивільного кодексу Українизобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору таЦивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язанняабо одностороння зміна його умов не допускається.

Як передбачено ч.1ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до п.3 ч.1ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості за договором суборенди №С2-05/2024 від 01.03.2024 року становить 19871,77 гривень та складається з:

17800,00 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот гривен 00 копійок) основного боргу;

- 118,16 грн. (сто вісімнадцять гривень двадцять шість копаійок) за спожиту електроенергію;

- 1584, 51 грн. (одна тисяча п`ятсот вісімдесятн чотири гривень п`ятдесят одна копійка) інфляційних витрат;

- 369,10 грн. (триста шістьдесят дев`ять дев`ять гривень десять копійок) 3 % річних Судом встановлено, що відповідач своєчасно не сплачував грошові кошти за отримані послуги за Договором суборенди №С2-05/2024 від 01.03.2024 року, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунках заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов договору суборенди №С2-05/2024 від 01.03.2024 року, а також статей 509, 526, 901 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором - не виконав.

Суд погоджується із наданим позивачем розрахунками заборгованості, та доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч.1ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Крім того, позивачем заявлено про відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 7000 гривень. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до договору про надання правової допомоги від 01.12.2024 року, укладеного між клієнтом Приватним підприємством «ТВК-5» та адвокатом Філіпенко Наталією Олександрівною, предметом договору є надання правової допомоги клієнту.

Відповідно до п.6.1 Договору надання правової допомоги №17 від 01.12.2024 року, сторони погодили про вартість правової допомоги, яка встановлена у додатковому погодженні до Договору у розмірі 7000 грн.

Відповідно до додаткового погодження до Договору надання правової допомоги №17 від 01.12.2024 року надав правову допомогу ПП «ТВК-5» щодо представництва прав та захист законних інтересів клієнта в суді за позовом до Рига О.М..

Згідно з Актом виконаних робіт до Догвоору №17 від 01.12.2024 року датованим 23.04.2025 вартість наданих послуг за збирання документів, доказів, підготовку правової позиції та подачу позовної заяви та інших процесуальних документів за позовом до ОСОБА_1 складає 7 000 гривень.

Відповідно до ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Така заява була зроблена представником позивача зокрема у позовній заяві.

Відповідно дост. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 року №301/1894/17 вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У відповідності до п. 3 ч. 2ст. 141 ЦПК Україниіншісудові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких зокрема відносяться витрати на професійну правничу допомогу покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про стягнення витрат на правову допомогу в межах доведених позивачем витрат в сумі 7000 гривень.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже судовий збір підлягає відшкодуванню з відповідача.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.

Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вимога про стягнення судового зборупідлягає задоволенню.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст.526,527,549-552,625-627,629,901-907 ЦК України, ст.ст.ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 19, ч. 8 ст. 28, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.4 ст.223,ч.2 ст.247,258-259,263-265,268,280-282,354ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Приватного підприємства «ТВК-5» (Код ЄДРПОУ 45331191, 67806, Одеська область, Одеський район, смт Авангард, вул. Базова 21, IBAN : НОМЕР_2 в ПАТ АБ «Південний» м.Одеса) 19871 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят одна гривня) 77 копійок, яка складається з :

-17800,00 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот гривен 00 копійок) основного боргу;

- 118,16 грн. (сто вісімнадцять гривень двадцять шість копійок) за спожиту електроенергію;

- 1584, 51 грн. (одна тисяча п`ятсот вісімдесят чотири гривень п`ятдесят одна копійка) інфляційних витрат;

- 369,10 грн. (триста шістьдесят дев`ять дев`ять гривень десять копійок) 3 % річних.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 на користь Приватного підприємства «ТВК-5» (Код ЄДРПОУ 45331191, 67806, Одеська область, Одеський район, смт Авангард, вул. Базова 21, IBAN : НОМЕР_2 в ПАТ АБ «Південний» м.Одеса) - 2 422, 40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) судового збору та 7000,00 грн. (сім тисяч гривень нуль копійок) за правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, строк на подання заяви про його перегляд може бути поновлено, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити рішення суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Головуючий: Є. М. Панасенко