Рішення

від 25.04.2025 по справі 760/27186/24

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/27186/24

Провадження №2/760/5055/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2025 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Тесленко І. О.,

за участю секретаря судового засідання Бережної С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Перша Київська державна нотаріальна контора, Дев`ята Київська державна нотаріальна контора, Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту зі спадкового майна,

встановив:

у жовтні 2024 року до Солом`янського районного суду міста Києва, звернувся ОСОБА_1 , з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Перша Київська державна нотаріальна контора, Дев`ята Київська державна нотаріальна контора, Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту зі спадкового майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує наступне. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (далі по тексту - « ОСОБА_3 »), що підтверджується свідоцтвом про смерть (копія додається). Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, а саме: квартира АДРЕСА_1 (далі по тексту - «Квартира» або «Спадкове майно»).

Як вбачається з Інформаційної довідки КВ-2019 № 19562 від 14.06.2019 року, виданої Комунальним підприємством Київської міської ради «Київським міським бюро технічної інвентаризації» (копія додається), згідно даних реєстрових книг Бюро, Квартира на праві власності зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М. від 20.06.2002 р. № 5995 та зареєстрованого в Бюро 06.01.2006 р. за реєстровим № 375/31357 (далі по тексту - «Договір дарування»).

Квартира була подарована ОСОБА_3 її братом - ОСОБА_4 (далі по тексту - « ОСОБА_4 »), що належала йому на праві приватної власності.

ОСОБА_1 (далі по тексту - « ОСОБА_1 » або «Позивач») є сином та єдиним спадкоємцем померлої, що підтверджується свідоцтвом про народження (копія додається) та довідкою про коло спадкоємців (копія додається).

01.10.2024 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марченко А.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.

Проте, приватний нотаріус Марченко А.В. повідомив ОСОБА_1 про неможливість видати свідоцтво про спадщину у зв`язку з тим, що на Квартиру накладено арешт, та виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку з не знятими станом на 01.10.2024 р. арештами спадкового майна (копія додається).

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав (копія додається), 07.02.2006 р. державним реєстратором Першої київської державної нотаріальної контори було накладено арешт на Квартиру, реєстраційний номер обтяження: 2851974, підстава: ухвала Солом`янського районного суду м. Києва № б/н від 03.02.2006 р.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 03.02.2006 року було накладено арешт на Квартиру, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 (копія додається).

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав 14.03.2006 р. державним реєстратором Дев`ятої київської державної нотаріальної контори було накладено арешт на Квартиру, реєстраційний номер обтяження: 2963314, підстава: постанова державної виконавчої служби у Солом`янському районі м. Києва № АВ 674285 від 27.02.2006 р.

Як вбачається з постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.02.2006 року (копія додається), державним виконавцем було постановлено накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_4 , а саме на Квартиру і заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_4 , а саме Квартири.

Відповідно до ч. 1, 2 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню. Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки.

Листом Солом`янського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) повідомлено, що виконавче провадження, згідно якого було внесено запис про арешт Квартири в Автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутнє, а всі документи по виконавчому провадженню - знищені (копія додається).

Відтак, у зв`язку із відсутністю матеріалів виконавчого провадження, знищених за терміном зберігання, Позивач не може здійснити в досудовому порядку виконавчі дії щодо зняття арештів зі спадкового майна.

Як вже було зазначено вище, Позивач є єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 є власником Квартири на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М. від 20.06.2002 р. № 5995 та зареєстрованого в Бюро 06.01.2006 р. за реєстровим № 375/31357.

Дане підтверджується Інформаційною довідкою КВ-2019 № 19562 від 14.06.2019 року, виданої Комунальним підприємством Київської міської ради «Київським міським бюро технічної інвентаризації», вказаною вище.

Як вбачається з рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 05.12.2008 року (копія додається), судом було вирішено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петрова Світлана Миколаївна, про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності на майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, задоволено частково; визнано договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 20.06.2002 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою Світланою Миколаївною, частково недійсним в 1 / 2 його частині; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1 / 2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16.04.2009 року (копія додається) апеляційна скарга ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 відхилена, а рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 05.12.2008 року залишено без змін.

Ухвалою Колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 09.11.2009 (копія додається) касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 05.12.2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 16.04.2009 року залишено без змін.

На момент накладення арешту, Квартира належала ОСОБА_3 на підставі Договору дарування від 20.06.2002 р., і вже не перебувала у власності її брата - ОСОБА_4 .

Проте, попри те, що власницею Квартири вже була ОСОБА_3 , Солом`янським районним судом міста Києва арешт було накладено на Квартиру, яка начебто перебувала на праві приватної власності її брата ОСОБА_4 .

Питання щодо зняття арешту, накладеного ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 03.02.2006 на Квартиру, не вирішено ні судом першої інстанції, ні апеляційним та касаційним судами.

Натомість, відповідні обтяження - арешти на Квартиру на підставі ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 03.02.2006 року про забезпечення позову в межах цивільної справи зареєстровані в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Також звертає увагу суду, що на теперішній час, жодних вимог до ОСОБА_3 не було пред`явлено Відповідачем, а 1 / 2 частина Квартири ніким не витребовувалась.

Відповідач ніколи не проживала в Квартирі адже постійно проживає за кордоном, є громадянкою іншої країни, тим самим вона обмежує право Позивача розпоряджатися і користуватися Квартирою.

Також, усупереч презумпції цивільного права про те, що власність зобов`язує, діє безвідповідально, зокрема не виявляє турботу щодо своєї частки права власності на Квартиру і не обізнана про її стан.

Водночас саме Позивач несе тягар утримання Квартири та оплачує за надані житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується рядом платіжних інструкцій (копії додаються).

Оскільки накладення арешту на майно порушує право Позивача на спадкування та право власності, захист якого передбачено ст. ст. 319, 321, 391 ЦК України, Позивач змушений звертатися до суду з позовом і заявляти вимоги про зняття арешту зі спадкового майна.

Звертаємо увагу суду, що ні в рішенні Солом`янського районного суду міста Києва від 05.12.2008 року, ні після набрання законної сили рішенням, заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на Квартиру не були скасовані.

Відповідачем також не було ініційовано питання про скасування заходів забезпечення позову, попри те, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 05.12.2008 року її позовні вимоги були задоволені частково.

Так, згідно відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Квартира досі перебуває під обтяженням.

Позивач не може звернутися до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, так як він не був учасником справи, в межах якої здійснено забезпечення позову.

Відповідач вже протягом 16 років не ініціює скасування заходів забезпечення позову самостійно, попри те, що цивільна справа остаточно розглянута в судовому порядку.

Також вона не здійснила жодних дій для реєстрації прав власності на нерухоме майно у період з 16.04.2009 року (дати набрання законної сили ухвали Апеляційного суду м. Києва), коли діяло Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, ні з 01.01.2013, коли почав діяти Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно».

Наразі відсутні будь-які підстави для обтяження квартири. Наявність же арештів на нерухоме майно перешкоджає Позивачу як спадкоємцю ОСОБА_3 в повній мірі реалізувати свої права, такий арешт порушує його права, а тому порушене право Позивача підлягає поновленню.

Окрему увагу суду звертає на те, що арешт був накладений на всю Квартиру. З огляду на викладене, зважаючи, що право Позивача порушене і він в інший спосіб, крім як звернення до суду з позовом про зняття арешту, не має змоги захистити своє порушене право, тому порушене право підлягає судовому захисту шляхом зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 .

На підставі вищевикладеного просив зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , що належала на праві власності померлій ОСОБА_3 , який був накладений державним реєстратором Першої київської державної нотаріальної контори 07.02.2006 р., реєстраційний номер обтяження: 2851974 на підставі ухвали Солом`янського районного суду міста Києва № б/н від 03.02.2006 р. та виключити запис з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна; зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , що належала на праві власності померлій ОСОБА_3 , який був накладений державним реєстратором Дев`ятої київської державної нотаріальної контори 14.03.2006, реєстраційний номер обтяження: 2963314 на підставі постанови Державної виконавчої служби у Солом`янському районі м. Києва № АВ 674285 від 27.02.2006 р. та виключити запис з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна.

28 жовтня 2024 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи передані судді Тесленко І.О. Фактично справу передано судді згідно реєстру передачі справ 29 жовтня 2024 року.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 11 грудня 2024 року справу прийнято до провадження та постановлено вищевказану справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання.

Відповідач та треті особи відзиву та письмових пояснень не надали.

Ухвала від 11 грудня 2024 року та копія позовної заяви з доданими матеріалами надсилалася за зареєстрованим місцем проживання відповідача. Разом з тим, до суду повернувся поштовий конверт із вказаними документами з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

При цьому, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).

В судове засідання позивач та представник позивача не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином. 25.04.2025 року від представника позивача до суду надійшла заява у якій він просив розгляд справи здійснити за його відсутності.

Відповідач та треті особи в судове засідання повторно не з`явились, про дату, часта місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Оскільки у встановлений судом строк відповідачем відзиву на позовну заяву не подано, на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до листа Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (Втх. №КВ-2019 №19562 від 14.06.2019 року), згідно з даними реєстрових книг Бюро, кв. АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_3 (а.с. 11).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 10).

ОСОБА_3 є матір`ю позивача - ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження від 22 березня 1975 року серія НОМЕР_1 (а.с. 12).

Як вбачається з довідки про коло спадкоємців від 15.05.2024 року, єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_3 є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 13).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 01.10.2024 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 15 - 16).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №378102943 від 10.05.2024 року, на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровано обтяження - арешт нерухомого майна, реєстраційний номер 2851974, зареєстровано 07.02.2006 13:14:32 за №2851974 реєстратором Перша державна нотаріальна контора, 01135, м. Київ / м. Київ, пр-т Перемоги, 11, підстава обтяження - ухвала, бн, 03.02.2006, Солом`янський районний суд м. Києва, додаткові дані - р.№3-113, вх. 536; тип обтяження - арешт нерухомого майна, реєстраційний номер 2963314, зареєстровано 14.03.2006 13:07:21 за №2963314 реєстратором Дев`ята київська нотаріальна контора, підстава обтяження - постанова, АВ 674285, 27.06.2006, Державна виконавча служба у Солом`янському районі м. Києва, кв. 779 від 14.03.2006 р, вих. 131/5 від 27.02.2006 р. (а.с. 14).

Ухвалою Солом`янского районного суду м. Києва від 03.02.2006 року, з метою забезпечення позову накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 (а.с. 17).

Постановою про арешт боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.02.2006 року, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_4 , яка належить ОСОБА_4 (а.с. 18).

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 05 грудня 2018 року (справа №2-1633/2008), позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петрова Світлана Миколаївна, про визнання договору дарування дійсним та визнання права власності на майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, задоволено частково; визнано договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 20.06.2002 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 частково недійсним в 1 / 2 його частині; визнано за ОСОБА_2 право власності на 1 / 2 частину квартири АДРЕСА_1 (19 - 34).

Як вбачається з листа Солом`янського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві від 05.07.2024 року, виконавче провадження, згідно якого внесено запис про арешт в автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутнє; відділ не має можливості надати копію постанови №АВ674285 від 27.02.2006 р. (а.с. 25).

За змістом ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ч. ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Підпунктами 4.15. та 4.18. п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України за №296/5 від 22.02.2012, передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Ураховуючи, що приватним нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з підстав наявності заборони відчуження на спадкове майно, позивач набув право звернення до суду з позовом, як спадкоємець померлого власника арештованого майна.

З аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII, щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту вбачається, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини встановлені ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до висновку Верховного Суду України від 15 березня 2013 року у справі №6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Згідно з ст. 59 зазначеного Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Отже, позов про зняття арешту з майна боржника може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Судом встановлено, що позивач є спадкоємцем на нерухоме майно, на яке накладено арешт.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожний громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

За змістом ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права власності. Зокрема, встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом зняття такого арешту, оскільки позовні вимоги відповідають закону та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

При цьому суд враховує, що скасувати арешт в іншому порядку неможливо, оскільки виконавче провадження, під час якого накладено арешт, знищено за закінченням строків зберігання. Отже державний виконавець позбавлений можливості вирішити питання про звільнення майна з-під арешту у позасудовому порядку.

Отже, наявність накладеного обтяження порушує права позивача на вступ у спадщину, що дає підстави для задоволення позову, оскільки іншим шляхом відновити порушені права позивача неможливо.

Арешт на спадкове майно було накладено судом та органом виконавчої служби у 2006 році, на даний час інформації щодо чинного виконавчого провадження в автоматизованій системі не має, судовий розгляд справи в забезпечення якої накладався арешт судом завершено, рішення набрало законної сили, однак, арешт, накладений на майно боржника, знято не було.

На теперішній час наявність цього обтяження (арешту) квартири перешкоджає позивачу в оформленні спадщини, що відкрилась після смерті його матері.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Оскільки, за наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, то на підставі ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у вказаному вище розмірі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 317, 319, 321,391 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 133, 141, 212 - 218, 258, 259, 264, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Перша Київська державна нотаріальна контора, Дев`ята Київська державна нотаріальна контора, Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту зі спадкового майна, - задовольнити.

Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , що належала на праві власності померлій ОСОБА_3 , який був накладений державним реєстратором Першої київської державної нотаріальної контори 07.02.2006 р., реєстраційний номер обтяження: 2851974 на підставі ухвали Солом`янського районного суду міста Києва № б/н від 03.02.2006 р. та виключити запис з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна.

Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , що належала на праві власності померлій ОСОБА_3 , який був накладений державним реєстратором Дев`ятої київської державної нотаріальної контори 14.03.2006, реєстраційний номер обтяження: 2963314 на підставі постанови Державної виконавчої служби у Солом`янському районі м. Києва № АВ 674285 від 27.02.2006 р. та виключити запис з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП невідомо) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 2 422,40 грн. судового збору сплаченого за подання позову.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП невідомо);

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

Перша Київська державна нотаріальна контора (місцезнаходження: 01135, місто Київ, пр-т Перемоги, буд. 11, код ЄДРПОУ 02901807),

Дев`ята Київська державна нотаріальна контора (місцезнаходження: 03087, місто Київ, вул. Волинська, буд. 6, код ЄДРПОУ 02883156),

Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (місцезнаходження: 03186, місто Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. 76-Б, код ЄДРПОУ 35008087).

Суддя І. О. Тесленко