Ухвала

від 25.04.2025 по справі 760/9363/25

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/9363/25 1-кс/760/5335/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2025 року місто Київ

Слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна ОСОБА_4 , розглянувши клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 22024101110000347 від 24.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , як прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні, звернувся до суду з клопотанням в якому просить накласти арешт на тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає ОСОБА_5 , а саме на: мобільний телефон «Iphone» IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 .

На обґрунтування клопотання зазначив, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024101110000347, внесеного до єдиного реєстру досудових розслідувань 24.04.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

У ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що у ході виконання доручення встановлено, що ТОВ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "ОНИКС" (код ЄДРПОУ: 02074346), з 15.01.1992 по 25.11.2014 р.р. зареєстрована за адресою: м. Донецьк, вул. Куйбишева, 200, вказане ТОВ після окупації м. Донецьк було перереєстровано за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Ювілейна, будинок 70.

Встановлено, що ТОВ ВКФ "Оникс" володіє торговою маркою "Лучіано" під якою виготовляє кондитерські вироби на виробничих потужностях в м. Вишневе, Київської області та в подальшому реалізовує їх через мережу фірмових магазинів.

Крім того, за результатами проведених заходів встановлено, що 28.10.2014 на тимчасово окупованій території м. Донецьк, за адресою: м. Донецьк, вул. Куйбишева 200, зареєстровано «ОБЩЕСТВО С ОГРАНИЧЕННОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТЬЮ ПРОИЗВОДСТВЕННО-КОММЕРЧЕСКАЯ ФИРМА "ОНИКС"».

ООО ПКФ "Оникс" виготовляє кондитерські вироби під торговою маркою "Лучіано" та реалізує їх через мережу фірмових магазинів в м. Донецьк.

Згідно російських офіційних реєстрів, 29.11.2022 ООО ПКФ "Оникс" перереєстровано по законам рф, ОГРН: ИНН: 9309011607, податковий орган "Межрайонная инспекция ФНС России № 9 по Донецкой Народной Республике" статутний капітал 8 млн. російських рублів.

Так, з 23.08.2023 генеральним директором ООО ПКФ "Оникс" являється ОСОБА_6 , бухгалтер ТОВ ВКФ "Онікс", а засновниками ТОВ ВКФ "Оникс":

- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_3 , паспорт громадянина України НОМЕР_4 від 18.12.1997, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , частка статутного капіталу 47,5%;

- ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_5 , паспорт громадянина України НОМЕР_6 від 11.02.2011, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , фактично проживає за адресами: АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , частка статутного капіталу 47,5%;

- ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_7 , паспорт громадянина України НОМЕР_8 від 24.12.1997, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 , проживає за адресою: АДРЕСА_9 , частка статутного капіталу 5%.

Директором ТОВ ВКФ "Оникс" є: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН: НОМЕР_9 , паспорт громадянина України НОМЕР_10 від 23.04.1999, уродженка м. Костянтинівка, Донецької області, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Головний бухгалтер ТОВ ВКФ "Оникс": ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН: НОМЕР_11 , паспорт громадянина України НОМЕР_12 від 08.10.2009, уродженка м. Часів Яр, Донецької області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_10 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_11 .

Станом на 08.08.2022 бухгалтером ТОВ ВКФ "Оникс" являлась ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженка м. Донецьк, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_12 , ІПН: НОМЕР_13 , паспорт громадянина України НОМЕР_14 від 03.07.2010, паспорт рф НОМЕР_15 , НОМЕР_18

Встановлено, що вчинення вказаного кримінального правопорушення стало можливим у зв`язку з наданням 21.12.2022, засновниками ТОВ ВКФ "Оникс" ОСОБА_7 та ОСОБА_8 довіреностей на ОСОБА_6 , ОСОБА_11 (співробітниця ТОВ ВКФ "Онікс, має паспорт громадянина рф) та ОСОБА_12 (співробітниця ТОВ ВКФ "Онікс, має паспорт громадянина рф) на розпорядження та управління часткою в статутному капіталі суб`єктів господарської діяльності та 24.12.2022 довіреностей на представництво інтересів з питань управління та розпорядження корпоративними правами суб`єктів господарської діяльності.

Вказані довіреності були підготовлені та завірені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженка м. Донецьк, РНОКПП: НОМЕР_16 , паспорт НОМЕР_17 від 29.10.1997, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_13 . Діяльність нотаріуса проводить за адресою: АДРЕСА_14 .

Також, відповідно до повідомлення ГВ "І" УЗНД ГУ СБУ у м. Києві та Київській області ОСОБА_5 проживає у квартирі за наступною адресою:

АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 408936657, на праві власності зареєстроване на ОСОБА_5 .

02.04.2025 на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва проведено обшук у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає ОСОБА_5 , під час якого виявлено та вилучено: мобільний телефон «Iphone» IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 .

У ході огляду встановлено, що вилучені речі мають значення для досудового розслідування кримінального провадження та після цього визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задовольнити з підстав у ньому наведених.

Представник власника майна у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання про арешт майна з підстав його необґрунтованості. Зазначала, що згідно ч.5 ст. 171 КПК України прокурором пропущено строк подання клопотання про арешт майна (48 год. з моменту закінчення обшуку), а також прокурором не обгрунтовано мету та підстави щодо накладення арешту.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (псуванню, перетворенню, використанню) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Відповідно до ч. 10, 11 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, зокрема, на рухоме, нерухоме майно. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).

Судом встановлено, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024101110000347, внесеного до єдиного реєстру досудових розслідувань 24.04.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

02.04.2025 на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва проведено обшук у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає ОСОБА_5 , під час якого виявлено та вилучено: мобільний телефон «Iphone» IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 . Ухвалою суду про надання дозволу на обшук було надано дозвіл на відшукання та вилучення, в тому числі, мобільних телефонів.

03.04.2025 вилучені речі під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , оглянуто слідчим та визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 22024101110000347, про що свідчать протокол огляду від 03.04.2025 року та постанова про визнання речовим доказом від 03.04.2025.

Того ж дня, 03.04.2025 року клопотання про накладення арешту направлено в суд, про що свідчить штамп на поштовому конверті поштового відправлення. Таким чином, строк звернення в суд з клопотанням про накладення арешту, передбачений ч.5 ст. 171 КПК України, органом досудового розслідування не порушено.

Як вбачається з матеріалів клопотання, у прокурора є достатні та обґрунтовані підстави вважати, що вказані речі зберегли на собі сліди злочину, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Отже відповідне майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям визначеним у ст. 98 КПК України критеріям, повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу - відчуження, приховання, використання тощо на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Оцінюючи в сукупності надані стороною кримінального провадження докази, при вирішенні питання про накладення арешту на майно, приймаючи до уваги те, що наявна сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказане у клопотанні майно, може бути речовим доказом у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження. А тому є всі передбачені ст.170 КПК України підстави для арешту, в межах даного кримінального провадження, вказаного у клопотанні майна.

При розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя також враховує, що арешт майна це тимчасовий захід забезпечення кримінального провадження і на даний час у сторони обвинувачення є необхідність встановити і перевірити обставини та відомості щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, провести ряд слідчих та процесуальних дій, зокрема, допитати свідків, провести експертні дослідження тощо, у межах кримінального провадження № 22024101110000347.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора, а також може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням, зважаючи на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а тому приходить до висновку, що клопотання прокурора необхідно задовольнити.

Також слід роз`яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України власник або володілець майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Керуючись ст. 98, 170 - 173, 175 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 22024101110000347 від 24.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає ОСОБА_5 , а саме на:

- мобільний телефон «Iphone» IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 .

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Cлідчий суддя ОСОБА_1