Рішення

від 23.04.2025 по справі 761/10478/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/10478/24

Провадження № 2/761/5278/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Путрі Д.В.

представника позивача Гуцуляка Д.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні в місті Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

У березні 2024 року Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - позивач) звернулося до Шевченківського районного в м. Києві суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.08.2014 в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання публічним акціонерним товариствам «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем). Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору. У разі відмови споживача від отримання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал», для оформлення припинення надання цих послуг.

Відповідач разом з неповнолітнім ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , до якої позивач надає житлово-комунальні послуги з постачання холодної води та водовідведення.

Вказана квартира належала ОСОБА_4 , який помер. Кірей-Решмід В.В. та ОСОБА_3 , як спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, ОСОБА_2 отримує послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових мереж) за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору, оскільки після розміщення повідомлення та договору у вищевказаній газеті, на адресу ПрАТ «АК «Київводоканал», жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг та договору від відповідачів не надходило. Внаслідок неналежного виконання протягом тривалого часу зобов`язань за Договором у відповідача в період з 01.07.2014 року по 31.12.2023 року виникла заборгованість у розмірі 28621,06 грн, яка складається заборгованості з оплати ЖКП з централізованого постачання холодної води та водовідведення в розмірі 27481,76 грн, заборгованості зі сплати внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку в розмірі 73,57 грн, заборгованості з внесення плати за абонентське обслуговування в розмірі 1065,73 грн. Крім цього, в зв`язку з простроченням щодо оплати ЖКП позивач нарахував 3 % річних в сумі 3848,42 грн, інфляційні втрати в розмірі 18657,97 грн.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10.07.2024 р. Позов ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,- задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» кошти заборгованості з водопостачання та водовідведення в розмірі 27481,76 грн, заборгованості зі сплати внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку в розмірі 73,57 грн, заборгованості з внесення плати за абонентське обслуговування в розмірі 1065,73 грн., 3 % річних в сумі 3848,42 грн, інфляційні втрати в розмірі 18657,97 грн, судовий збір - 3028 грн. 00 коп., , а всього в сумі - 54155,45 грн.

Ухвалою суду від 12.02.2025 р. заяву відповідача про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 10 липня 2024 року по цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги, -задоволено, заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 липня 2024 року по цивільній справі за №761/10478/24 скасовано та призначено цивільну справу до розгляду в спрощеному позовному провадження за участю сторін із проведенням судового засідання.

У відзиві на позов представник відповідача заперечує щодо його задоволення, зазначає, що жодних договорів Відповідач з Позивачем не укладала, послугами Позивача не користувалася та в квартирі з 2019 року ніхто не проживав, отже і послуги ніхто не міг отримувати. Вважає нарахування водопостачання є безпідставним та розрахунок заборгованості не відповідає дійсності. Враховуючи запровадження з 30.03.2020 року карантину COVID-19 та військового стану в Україні, заборгованість нарахована до 30.03.2017 року не підлягає стягненню через застосування строків позовної давності. Крім цього, позивач пропустив строк для звернення з вимогою до спадкоємців, жодної вимоги Відповідач від Позивача не отримувала ні особисто, ні через нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Заборгованість нарахована до смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 не підлягає стягненню з Відповідача оскільки, Позивач не пред`явив вимоги до спадкоємців протягом строку встановленого ст. 1281 ЦК України. Також зазначає, що при відсутності персонального лічильника, помісячне споживання періодами то стабільне, то різко відрізняється.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що для виникнення правовідносин з надання послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення на підставі публічної оферти не потрібно інших доказів, ніж публікація публічного договору та відсутність заперечень з іншої сторони. Прийняття оферти виконавця послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових мереж) може бути у вигляді мовчання. Зазначає, що застосування позовної давності можливе до лютого 2017 року, а щодо заборгованості, що утворилася у період з лютого 2017 року по грудень 2023 року, строк позовної давності не може бути пропущеним, оскільки такий перебіг продовжений в силу Закону № 540-IX та введення воєнного стану на території України. Звертає увагу, строк звернення з вимогою до спадкоємців не пропущено, позивач дізнався про прийняття спадщини та одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину - 02.01.2024 р., позовна заява була подана через канцелярію Шевченківського районного суду м. Києва 20.03.2024 р. Крім цього, відповідач була зобов`язана повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини. Також зазначає, що споживач має право на несплату вартості послуг за період тимчасової відсутності споживача і членів його сім`ї (у разі відключення виконавцем холодної та гарячої води і опломбування запірних вентилів у квартирі (будинку садибного типу) та відновлення надання послуг шляхом зняття пломб за свій рахунок протягом доби згідно з письмовою заявою. Відповідач до Товариства із заявами про тимчасову відсутність та про тимчасове відключення водопостачання не звертався, про фактичну кількість проживаючих осіб протягом позовного періоду за вищевказаною адресою в письмовому вигляді Товариство не повідомляли, доказів того, що у спірний період Відповідач не мала доступу до власного майна до суду надано не було.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову.

Суд, вислухавши пояснення присутніх учасників, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що власниками квартири за адресою: АДРЕСА_2 є відповідач ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.07.2022 р.

Попереднім власником квартири був ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З копії спадкової справи до майна ОСОБА_4 вбачається, що 02.07.2022 р. ОСОБА_2 та неповнолітньому ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом.

26.04.2014 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 року №1198, яким внесено зміни до закону України «Про житлово-комунальні послуги», який доповнено новими частинами.

Відповідно до ч.7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

05.08.2014 в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання публічним акціонерним товариствам «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем).

Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору. У разі відмови споживача від отримання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал», для оформлення припинення надання цих послуг.

Згідно розрахунку заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення з 01.07.2014 року по 31.12.2023 року виникла заборгованість у розмірі 28621,06 грн, яка складається заборгованості з оплати ЖКП з централізованого постачання холодної води та водовідведення в розмірі 27481,76 грн, заборгованості зі сплати внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку в розмірі 73,57 грн, заборгованості з внесення плати за абонентське обслуговування в розмірі 1065,73 грн.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, просив стягнути з відповідача борг, в тому числі як спадкоємця колишнього власника квартири - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщиниі не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання щодо повернення боргу входять

до складу спадщини, то застосуванню підлягають норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Коженіз спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю

між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

При цьому у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах,

що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватися у межах вартості отриманого ними у спадщину майна.

У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця і відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців. Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових правта інтересів спадкоємців такої особи.

Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином,

що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, як зазначалося вище, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Разом із тим, положення зазначеної правової норми застосовуються у випадку дотримання кредитором положень статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимогидо спадкоємців.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 13 березня

2024 року у справі № 638/6853/21 (провадження № 61-16912св23).

Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знаві не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимогидо спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців,що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі

№ 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) зроблено правовий висновок про те, що поняття «строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність». Так, частина четверта статті 1281ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідноз частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відтак, визначені статтею 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін. […] Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

Стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів. Пред`являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду:

від 30 листопада 2022 року у справі № 171/2639/18 (провадження № 61-18637св21), від 15 березня 2023 року у справі № 394/893/20 (провадження № 61-17358св21) від 13 березня 2024 року у справі № 638/6853/21 (провадження № 61-16912св23) та багатьох інших.

Аналіз ст. 1281 ЦК України дає підстави вважати, що законодавець визначає два можливі варіанти обчислення строків для звернення кредитора до спадкоємців із вимогами:

- протягом шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, як загальне правило (ч.2 ст.1281 ЦК);

-протягом шести місяців з дня, коли кредитор дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину (ч.3 ст.1281 ЦК).

Позивач ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» зазначає, що строк звернення з вимогою до спадкоємців не пропущено, оскільки позивач дізнався про прийняття спадщини та одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину - 02.01.2024 р., позовна заява була подана через канцелярію Шевченківського районного суду м. Києва 20.03.2024 р., тим самим мотивуючи своє право на пред`явлення позовних вимог до спадкоємців протягом шести місяців з дня коли він дізнався про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Між тим, в матеріалах спадкової справи до майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вимога до ОСОБА_2 відсутня, як і відсутня в матеріалах справи.

Тобто, як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» вимог до ОСОБА_2 не пред`являв.

Безпосереднє звернення до суду з позовною заявою про стягнення боргу з спадкоємців, без пред`явлення вимоги до спадкоємців, не може бути прийнято судом як виконання вимог, встановлених частинами другою або третьою статті 1281 ЦК України, так як зверненню до суду з такими вимогами повинна передувати вимога кредитора до спадкоємців і лише за відсутності її задоволення спадкоємцями одноразовим платежем, кредитор набуває право на звернення до суду з вимогами про звернення стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі (абзац 2 ч.2 ст.1282 ЦК України).

Схожого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23.10.2024 р. у справі №444/1936/17, в якій звернення позивача до суду з позовом до спадкоємців боржника не може свідчить про пред`явлення до спадкоємців боржника відповідних вимог про погашення боргу.

У Постанові Верховного Суду у постанові від 15 березня 2018 року у справі №401/710/15-ц вказано на те, що прийнявши спадщину відповідач набув право на квартиру, успадкувавши також права та обов`язки спадкодавця. Тому незалежно від того чи отримав відповідач свідоцтво про право на спадщину, чи здійснив реєстрацію права власника на успадковане нерухоме майно, він має належним чином утримувати майно, що належить йому.

Виходячи з положень ст.ст. 1268,1297 ЦК України, отримання свідоцтва про право на спадщину та проведення його державної реєстрації спадкоємцем, який прийняв спадщину у складі якої є нерухоме майно, є обов`язком спадкоємця. Однак, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

З огляду на викладене, підстави для стягнення з відповідача боргу, як спадкоємця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.07.2014 року по 28.07.2019 р. відсутні.

Щодо заборгованості, яка виникла з 28.07.2019 р., варто зазначити наступне.

Судом було встановлено, що позивач належним чином виконує свої договірні зобов`язання шляхом надання відповідачам централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення.

Тобто, ОСОБА_2 є споживачем та отримує послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових мереж) за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору, жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг та договору від відповідача не надходило.

Зобов"язання у споживача можуть виникати і за відсутності оформлених договірних відносин на підставі факту користування послугами та за тарифами, що визначені у встановленому законом порядку. Про таке, зокрема, вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача щодо фактичного не проживання у квартирі, за якою обліковується заборгованості, оскільки у відповідності з вимогами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» про вказані обставини позивач повідомлений не був.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

У пункті 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які діяли до 22 лютого 2022 року зазначено, що споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).

Отже, споживач має право не сплачувати вартість житлово-комунальних послуг у випадку, якщо він подасть відповідну письмову заяву до надавача послуг та документально оформить свою відсутність в квартирі.

Стороною відповідача не надано доказів звернення до ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» із заявою про не проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , у спірний період та що вона бажає припинити отримання житлово-комунальних послуг на певний час, зокрема, на час його відсутності за вказаною адресою, а тому підстав для звільнення відповідача від оплати житлово-комунальних послуг немає.

Згідно п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 ч.1 п. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги ).

Згідно зі ст. 179 ЖК УРСР, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватизованого житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п.5) ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Разом з тим, згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, законодавством покладено обов`язок саме на наймачів (власників) сплачувати житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ст.ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з тим, згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч.2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Відтак, відповідач порушила умови договору, внаслідок неналежного виконання зобов`язань у відповідача в період з 28.07.2019 по 31.12.2023 року виникла заборгованість у розмірі 16834,15 грн, а саме: 11387,83 грн - заборгованість за послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення, 73,57 грн - розмір внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку, плата за абонентське обслуговування - 1065,73 грн, а також інфляційні витрати в сумі - 3547,23 грн, 3% річних в сумі - 759,79 грн.

Заперечуючи проти позову відповідач також просила застосувати позовну давність до вимог позивача, за період до 30.03.2017 р.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) зазначено, що «для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (див. пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16). Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц)».

З огляду на те, що позовні вимоги щодо заборгованості до 30.03.2017 р. залишено без задоволення по суті, відсутні підстави для застосування позовної давності в цій частині.

Судом також враховано, що окрім відповідача, власником частки квартири є неповнолітній ОСОБА_3 .

Між тим,батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов`язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. (ст. 177 ч.1 СК України)

П. 99.2 ст. 99 ПК України передбачає, що грошові зобов`язання малолітніх/неповнолітніх осіб виконуються їх батьками (усиновителями), опікунами (піклувальниками) до набуття малолітніми/неповнолітніми особами цивільної дієздатності в повному обсязі. Батьки (усиновителі) малолітніх/неповнолітніх і малолітні/неповнолітні у разі невиконання грошових зобов`язань малолітніх/неповнолітніх несуть солідарну майнову відповідальність за погашення грошових зобов`язань та/або податкового боргу.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» коштів заборгованості з водопостачання та водовідведення з урахуванням інфляційних та 3 % річних за період з 28.07.2019 по 31.12.2023 року у розмірі 16834,15 грн.

На момент розгляду справи відповідач не сплатила зазначену суму заборгованості. Будь-яких доказів, що підтверджують невідповідність розміру заборгованості умовам договору, суду надано не було. Розрахунок заборгованості відповідачами жодним чином не спростований. Умови договору також не оспорюються.

Щодо стягнення судового збору варто зазначити наступне.

Згідно з ст. 141 ч.1 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просив стягнути з відповідача 51127,45 грн, фактично задоволено позовні вимоги на суму 16834,15 грн, що складає 32,9 %.

Відтак, потрібно стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі - 996,20 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог (задоволено 32,9 %.)

Щодо стягнення витрат з позивача на користь відповідача варто зазначити наступне.

За подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачем сплачено 605,60 грн, з урахуванням часткового задоволення позову, з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 406,36 грн судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог (67,1 %)

П. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В той же час, ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на правничу допомогу відповідачем надано: договір про надання правничої допомоги від 19.11.2024 р., додаткову угоду №1 від 19.11.2024 р., якою передбачено вартість та порядок оплати правничої допомоги на суму 17000,00 грн, квитанції про сплату 20000,00 грн за надану правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг від 22.04.2025 р. з переліком та вартістю наданих послуг на суму 20000,00 грн,

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Згідно ч.5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник позивача подав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.3,4,5 ст.141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої увалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч.3,4,5 ст.141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно сказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. ( правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 11 листопада 201 року у справі № 873/137/21).

У постановах Верховного Суду від 7 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 8 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21 зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Беручи до уваги складність справи та об"єм виконаних саме адвокатом робіт (наданих послуг), критерії необхідності подання ним документів та значимості таких дій у справі, прийняття участі у судових засіданнях, наявність клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, враховуючи те, що позовну заяву задоволено частково, суд вважає можливим стягнути з позивача на корить відповідача 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На думку суду, вказаний розмір витрат на правничу допомогу співмірний зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 319, 322, 525, 526 ЦК України, 151, 162, 179 ЖК УРСР, ст.ст. 3-5,12-13, 19, 76-92, 95, 141, 187, 211, 258-259, 264-265, 268, 272-273, 352, 354-355, п.п.9 п.1 Розділу ХІІІ, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» кошти заборгованості з водопостачання та водовідведення з урахуванням інфляційних та 3 % річних за період з 28.07.2019 по 31.12.2023 року у розмірі 16834,15 грн, судовий збір в сумі 996,20 грн, а всього 17830,35 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог,- відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал`на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 406,36 та витрати на правничу допомогу 5000,00 грн, а всього 5406,36 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», код ЄДРПОУ 03327664, адреса: м.Київ, вул.Лейпцизька, 1-а.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя: Осаулов Андрій Анатолійович