Постанова

від 15.04.2025 по справі 523/13399/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2258/25

Справа № 523/13399/24

Головуючий у першій інстанції Аліна С.С.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Сєвєрової Є.С., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2024 року про відмову у відкритті провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Чорноморської міської територіальної громади Одеського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Чорноморська міська Державна нотаріальна контора Одеської області про встановлення факту проживання разом з батьками, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чорноморської міської територіальної громади Одеського району Одеської області, за участю третьої особи Чорноморської міської Державної нотаріальної контори Одеської області про встановлення факту проживання разом з батьками.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_1 місто Іллічівськ (Чорноморськ). Як зазначає позивач, він проживав разом з татом ОСОБА_3 та матір`ю ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 .

Рішенням Іллічівського міського суду від 05 грудня 1985 року про поділ майна суд встановив що з 1972 року по 1983 рік батьки позивача знаходилися у фактичних шлюбних відносинах, в період яких у них народився син ОСОБА_5 . З 1994 року по 2003 рік батько позивача - ОСОБА_3 був одружений з ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Спадкодавець залишив майно, що складається з частини автомобіля марки «ВАЗ 2105» 1983 року випуску, та грошових внесків, що зберігаються в банках м. Іллічівськ (Чорноморськ).

Як зазначає позивач ОСОБА_7 , йому було видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Однак, ОСОБА_7 вважає про те, що мав успадкувати ще квартиру в якій жила їх родина за адресою: АДРЕСА_1 , яку ОСОБА_3 , отримав 09 лютого 1976 року. ОСОБА_7 не був зареєстрований в цій квартирі, однак, фактично мешкав в ній з батьками цей факт підтверджується довідкою з архіву ДП «Морський торговій порт «Чорноморськ» за 22 жовтня 1984 року де вказано, що місце проживання ОСОБА_7 (1980 року народження) є АДРЕСА_1 .

Встановлення цього факту позивачу потрібно для отримання спадку за законом та уникнення непорозумінь в подальшому коли заявник буде звертатися до різноманітних організацій установ та підприємств, незалежно від галузевої належності, форм власності та підпорядкування, в органи місцевого самоврядування, державні адміністрації, в органах приватизації, управління юстиції тощо.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2024 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 до Чорноморської міської територіальної громади Одеського району Одеської області, за участю третьої особи Чорноморської міської Державної нотаріальної контори Одеської області про встановлення факту проживання разом з батьками - відмовлено.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2024 року скасувати та справу направити для продовження розгляду справи до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03 червня 2021 року по справі №523/3939/21 у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Чорноморська міська державна нотаріальна контора Одеської області про встановлення факту, що має юридичне значення відмовлено. ОСОБА_1 оскаржено зазначене рішення суду першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Так, за результатами розгляду апеляційної скарги рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 червня 2021 року скасовано, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Чорноморська міська державна нотаріальна контора Одеської області, залишено без розгляду. Роз`яснено заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Таким чином з дотриманням норм діючого законодавства ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідною позовною заявою на загальних підставах. Крім того зазначає, що відповідачем у цій справі вказано саме Чорноморську міську територіальну громаду Одеського району Одеської області, тобто посилання суду першої інстанції на тотожність складу учасників процесу, предмет і підстави позову є помилковими.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання, призначене на 15.04.2025 року 15:00 год. Чорноморська міська територіальна громада Одеського р-н Одеської обл.., та Чорноморська міська Державна нотаріальна контора Одеської обл.. явку своїх представників не забезпечили, про причини неявки суду не повідомив, належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відео конференції не виявив та заяв про відкладення судового засідання не подавав.

Від представника Чорноморська міська Державна нотаріальна контора Одеської обл.. на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника останньої.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів враховує, що предметом оскарження є ухвала суду першої інстанції та зважає на розумність строків розгляду справи, а також на те, що явка сторін та третіх осіб у судове засідання суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Оскільки явка учасників справи до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, поважність причин неучасті у судовому засіданні 15.04.2025 року учасників справи, належним чином повідомлених про розгляд справи, судом апеляційної інстанції не встановлено, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності учасників (відповідачів), які відсутні у судовому засіданні при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі у судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі Верховного Суду у справі № 361/8331/18.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам.

Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що питання щодо встановлення юридичного факту було вирішено судом заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03.06.2021 року, яким заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Чорноморська міська державна нотаріальна контора Одеської області про встановлення факту, що має юридичне значення залишено без задоволення.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 народився син ОСОБА_1 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 154.

Як зазначає позивач, він проживав разом з батьком ОСОБА_3 та матір`ю ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 .

Рішенням Іллічівського міського суду від 05 грудня 1985 року про поділ майна суд встановив що з 1972 року по 1983 рік батьки позивача знаходилися у фактичних шлюбних відносинах, в період яких у них народився син ОСОБА_5 .

З 1994 року по 2003 рік батько позивача - ОСОБА_3 був одружений з ОСОБА_8 .

Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , актовий запис № 906 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача - ОСОБА_3 помер. Спадкодавець залишив майно, що складається з частини автомобіля марки «ВАЗ 2105» 1983 року випуску, та грошових внесків, що зберігаються в банках м. Іллічівськ (Чорноморськ).

ОСОБА_1 , було видано свідоцтво про право на спадщину за законом зареєстровано в реєстрі за № 2905.

Однак, ОСОБА_1 вважає, що мав успадкувати ще квартиру в якій жила їх родина за адресою: АДРЕСА_1 , яку ОСОБА_3 , отримав 09 лютого 1976 року. ОСОБА_1 не був зареєстрований в цій квартирі, однак, фактично мешкав в ній з батьками на підтвердження чого позивачем додано довідку з архіву ДП «Морський торговій порт «Чорноморськ» від 22 жовтня 1984 року де вказано, що місце проживання ОСОБА_1 (1980 року народження) є АДРЕСА_1 .

Встановлення цього факту позивачу необхідно для отримання спадку за законом та уникнення непорозумінь в подальшому коли заявник буде звертатися до різноманітних організацій установ та підприємств, незалежно від галузевої належності, форм власності та підпорядкування, в органи місцевого самоврядування, державні адміністрації, в органах приватизації, управління юстиції тощо.

Колегія суддів виходить з такого.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Діяльність суду при здійсненні судочинства в цивільних справах відбувається у чіткій послідовності, визначеній нормами ЦПК України.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права.

Згідно пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до наведеної норми суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Необхідність застосування вказаної норми зумовлена неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову.

При цьому, предметом позову є об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, а підставою позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого у справі між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 640/9380/19 (провадження № 61-6741св21), від 15 листопада 2021 року у справі № 428/9280/20 (провадження № 61-12194св21), від 21 грудня 2021 року у справі № 295/983/21 (провадження № 61-13906св21), від 19 січня 2022 року у справі № 766/4505/20 (провадження № 61-14440св21).

Встановлена цивільним процесуальним законом неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили, яке згідно статі 129-1 Конституції України та статі 18 ЦПК України є обов`язковим для усіх органів та осіб.

Це повністю узгоджується із принципом юридичної визначеності, який є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права і відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності"). Європейський суд з справ людини у рішеннях від 25 липня 2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії", від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України" зазначав, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності (визначеності), який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів, а сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи (рішення від 24 липня 2003 року у справі "Рябих проти Росії", заява № 52854/99).

Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2019 року у справі № 826/3678/16 вказав, що позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.

У постанові від 9 вересня 2020 року у справі № 520/18820/19 (провадження № 61-2294св20) Верховний Суд дійшов висновку про те, що критеріями відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України є: наявна тотожність спірних правовідносин (спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав у різних цивільних справах) та судове рішення по тотожній справі, що набрало законної сили.

При цьому критерій тотожності підлягає оцінці тільки після набрання відповідним рішенням законної сили.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четверта статті 263 ЦПК України).

Відтак, подібність справ і відносин визначається за такими основними критеріями: суб`єктним, об`єктним і змістовним. Необхідно враховувати суб`єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору); об`єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.

Для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору і не дає суду підстав, зокрема відмовити у відкритті провадження.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10 серпня 2022 року у справі № 712/9540/21, від 16 листопада 2022 року у справі у справі № 357/278/22, від 03 серпня 2023 року у справі № 910/13049/22.

Водночас, з Єдиного державного реєстру судових рішень та наданих скаржником копій судових рішень, апеляційним судом встановлено, що у справі № 523/3939/21 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Чорноморська міська державна нотаріальна контора Одеської області, заявник просив суд встановити факт його проживання разом з батьком та матір`ю у період з 1980 року по 1983 рік за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03.06.2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Чорноморська міська державна нотаріальна контора Одеської області.

Постановою Одеського апеляційного суду від 30.03.2022 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03.06.2021 року скасовано. Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Чорноморська міська державна нотаріальна контора Одеської області, залишено без розгляду. Роз`яснено заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

При цьому, з мотивувальної частини вказаної постанови вбачається, що суд послався на ч. 6 ст. 294 ЦК України, згідно якої, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Залишення позову (заяви) без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Відмовляючи у відкритті провадження у вказаній справі на підставі частини першої статті 186 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що у провадженні Суворовського районного суду м. Одеси перебувала справа № 757/22119/22-ц за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Чорноморська міська державна нотаріальна контора Одеської області, за результатом розгляду якої судом першої інстанції ухвалено рішення про відмову у задоволення заяви.

Таким чином, на момент постановлення оскаржуваної ухвали у даній справі судовий наказ, на який посилається суд першої інстанції, був визнаний таким, що не підлягає виконанню, однак судом першої інстанції вказаного факту враховано не було.

Таким чином, на момент постановлення оскаржуваної ухвали районним судом не враховано, що рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03.06.2021 року, на яке посилається суд першої інстанції, було скасовано постановою Одеського апеляційного суду від 30.03.2022 року, та залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю спору про право.

Разом з тим, звернувшись до суду з позовними вимогами, які переглядаються у цій справі, на відміну від попередніх вимог, пред`явлених в порядку окремого провадження, які розглядалися у справі № 523/3939/21 і були залишені без розгляду, ОСОБА_1 зазначав відповідачем - Чорноморську міську територіальну громаду Одеського району Одеської області, а третьою особою - Чорноморську міську Державну нотаріальну контору Одеської області. Тоді як у справі за заявою про встановлення факту учасниками справи є: заявник - ОСОБА_1 та заінтересована особа - Чорноморська міська Державна нотаріальна контора Одеської області.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За таких обставин колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що у суду першої інстанції не було підстав для застосування частини першої статті 186 ЦПК України, оскільки сторони у цій справі є іншими, ніж під час розгляду заяви про встановлення факту у справі № 523/3939/21.

Отже, станом на час постановлення судом ухвали від 19 серпня 2024 року, у провадженні Суворовського районного суду м. Одеси чи іншого суду не перебувала справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що постановляючи оскаржувану ухвалу, судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Чорноморської міської територіальної громади Одеського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Чорноморська міська Державна нотаріальна контора Одеської області про встановлення факту проживання разом з батьками, з вказаних вище підстав.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , зокрема, про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді даної справи, що призвело до постановлення помилкової ухвали, знайшли своє підтвердження.

ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2024 року скасувати.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чорноморської міської територіальної громади Одеського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Чорноморська міська Державна нотаріальна контора Одеської області про встановлення факту проживання разом з батьками, направити для продовження розгляду справи до Суворовського районного суду м. Одеси.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 25.04.2025 року.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: Є.С. Сєвєрова

С.О. Погорєлова