Рішення від 24.04.2025 по справі 140/982/25

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 року ЛуцькСправа № 140/982/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Свіптрейд до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Свіптрейд (далі ПП Свіптрейд) звернулося з позовом до Рівненської митниці (далі Рівненська митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA204140/2025/000001/1 від 21.01.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач внаслідок укладеного з іноземною компанією зовнішньоекономічного контракту придбав товар (вантажний автомобіль) та подав через декларанта митному органу митну декларацію та додані до неї документи, що підтверджують складові митної вартості, яка визначена за першим методом. Однак відповідач прийняв оскаржуване рішення, яким здійснив коригування митної вартості у зв`язку із зауваженнями до поданих документів, які, на думку митного органу, містили розбіжності. Внаслідок цього позивач надав митному органу письмові пояснення та додаткові документи, однак останні не були взяті до уваги митницею.

На думку позивача, подані документи не містили розбіжностей, а сумніви митного органу щодо складових митної вартості товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Вважає, що у відповідача були відсутні обґрунтовані сумніви для прийняття рішення про коригування митної вартості та для відмови у застосуванні першого методу визначення митної вартості, а тому рішення про коригування митної вартості не відповідає принципу належного урядування, оскільки не містить чітких мотивів його прийняття.

Також вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України (далі МК України), оскільки не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У зв`язку з цим відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом.

За наведених підстав позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) (а.с. 46).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги заперечила та у їх задоволенні просила відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказала, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, встановлено розбіжності та неточності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару. Оскільки позивачем не було надано документів на запит митного органу, які б підтверджували або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. У зв`язку з цим декларанта повідомлено про намір прийняття рішення про коригування митної вартості товару та після проведення консультацій із декларантом, зважаючи на неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта відповідної інформації, митну вартість згідно зі статтею 64 МК України визначено за резервним методом.

З наведених підстав представник відповідача вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є законним та обґрунтованим (а.с. 50-52).

У відповіді на відзив представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити (а.с. 79-80).

Ухвалою суду від 19.02.2025 відмовлено в задоволенні клопотання представника Рівненської митниці про розгляд справи із викликом (повідомленням) сторін (а.с. 76).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 12.12.2024 між ПП Свіптрейд (Покупець) та Компанією «ADK GROUP SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA» (Продавець) укладено контракт №09/24-ADK/SWIP, за умовами якого продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити згідно інвойсів автомобілі легкові нові та бувші у використанні, сідельні тягачі нові та бувші у використанні, причіпи, напівпричіпи нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні, спеціальну сільськогосподарську техніку нову та бувшу у використанні, нові та бувші у використані автобуси та мікроавтобуси (надалі Товар).

Відповідно до п. 2.2 контракту №09/24- ADK/SWIP встановлено, що ціна на Товар визначена у відповідному інвойсі (та/або проформі інвойс) і встановлюються в Євро/ або в доларах США.

На виконання умов договору сторонами погоджено інвойс № FS/2025/01/4 від 14.01.2025, згідно з яким вартість товару напівпричіп тентований марки SCHMITZ, моделі CARGOBULL, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 становить 13500,00 євро (а.с. 18).

З метою здійснення митного оформлення вказаного товару, що постачався, згідно з вищевказаним контрактом, декларантом подано 21.01.2025 до Рівненської митниці митну декларацію (далі МД) №25UA204140000461U7, у якій декларантом визначено митну вартість товару на рівні 13500,00 євро, яку визначено за першим методом за курсом валюти 43,4998 грн за 1 євро, що еквівалентно 587247,30 грн (а.с.17).

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного основного методу її обчислення декларантом до вказаної МД були подані такі документи: інвойс №FS/2025/01/4 від 14.01.2025; міжнародну товарно-транспортну накладну від 14.01.2025; сертифікат з перевезення EUR. 1 PL/MF/AT 0257146 від 15.01.2025; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 11.05.2025; платіжну інструкцію в іноземній валюті № 114 від 15.01.2025; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №58625 від 21.01.2025; контракт № 09/24-ADK/SWIP від 12.12.2024; митну декларацію країни відправлення №25PL3410100008FCB5 від 15.01.2025.

21.01.2025 Рівненська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA204140/2025/000001/1 та сформувала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204140/2025/000015 (а.с. 14-15).

У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності, а також не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме:

- подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 11.05.2023 №GU746312 містить відомості про фірму, на яку зареєстрований транспортний засіб, які не кореспондуються із відомостями про покупця та продавця, заявлені декларантом;

- митна декларація країни відправлення від 15.01.2025 №25PL3410100008FCB5 не містить жодних відміток митниці відправлення;

- у наданій до митного оформлення автотранспортній накладній від 14.01.2025 №Б/Н відсутні дані перевізника транспортного засобу.

Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товару, в тому числі стосовно числових значень складових митної вартості.

Відповідно до статті 64 МК України Рівненська митниця володіла інформацією щодо митної вартості транспортного засобу з урахуванням марки, моделі, календарного року виготовлення та технічних характеристик, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 05.12.2024 №UA400040/2024/030453 19500 євро/од.

Також у рішенні зазначено, що заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів згідно з переліком: 1) висновок про якісні та вартісні характеристики транспортного засобу, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого транспортного засобу в повному обсязі та інформації, наявній в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу 11.05.2023 № НОМЕР_2 ; 2) копію митної декларації заявленої країни відправлення з відмітками митниці відправлення; 3) виписку з бухгалтерської документації продавця.

Додатково повідомлено, що у відповідності до частини 6 статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ним митної вартості.

За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 МК України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МК України, митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МК України.

Митну вартість товару визначено на підставі інформації щодо митної вартості транспортного засобу з урахуванням марки, моделі, календарного року виготовлення та технічних характеристик, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 05.12.2024 №UA400040/2024/030453 19500 євро/од. Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 19500,00 євро, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 848246,1000 грн (19500,00 євро * 43,4998 грн/євро).

Випуск у вільний обіг товарів здійснено за МД від 21.01.2025 №25UA204140000503U5 у відповідності до положень ч. 7 ст. 55 МК України.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Як передбачено частиною другою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень слідує, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) декларант разом із митною декларацією надав: інвойс №FS/2025/01/4 від 14.01.2025; міжнародну товарно-транспортну накладну від 14.01.2025; сертифікат з перевезення EUR. 1 PL/MF/AT 0257146 від 15.01.2025; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 11.05.2023; платіжну інструкцію в іноземній валюті № 114 від 15.01.2025; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №58625 від 21.01.2025; контракт № 09/24-ADK/SWIP від 12.12.2024; митну декларацію країни відправлення №25PL3410100008FCB5 від 15.01.2025.

Також додатково надав митниці звіт №32/25 про оцінку транспортного засобу, складений 21.01.2025 спеціалістом оцінювачем підприємцем ОСОБА_1 , відповідно до висновку якого вартість напівпричіпа марки SCHMITZ CARGOBULL SCS 24/L, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , що ввезений на митну територію України на дату оцінки складає 13485,00 євро

На думку суду, відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Суд зауважує, що розбіжності у поданих документах щодо ціни товарів відсутні. При цьому, ціна товару відповідає митній вартості, яка відображена у митній декларації, оскільки інші витрати, що впливають на митну вартість, позивач не поніс.

Зауваження щодо задекларованих складових такої митної вартості у відповідача відсутні.

Разом з тим щодо сумнівів митниці відносно того, що подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 11.05.2023 № НОМЕР_2 містить відомості про фірму, на яку зареєстрований транспортний засіб, які не кореспондуються із відомостями про покупця та продавця, заявлені декларантом, суд зазначає наступне.

Усталеною міжнародною практикою реалізація транспортного засобу може здійснюватися особами, які не вказані в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, за умови надання відповідних документів купівлі-продажу, отримання коштів за реалізований автомобіль, а також експортного оформлення таких засобів (на умовах комісії, доручення тощо). Тому продавець та власник не завжди буде однією особою. Водночас чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.

Більше того, визначення покупця (отримувача) товару чи власника товару не впливає на його митну вартість.

При цьому, вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частині третій статті 53 МК України, може мати місце лише тоді, коли подані згідно з частиною другою цієї статті документи містять такі розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

З поданих декларантом документів (контракту №09/24-ADK/SWIP від 12.12.2024, інвойсу від 14.01.2025 №FS/2025/01/4) зрозуміло, що продавцем транспортного засобу є компанія «ADK GROUP SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA», яка також, зокрема, вказана відправником у міжнародній автотранспортній накладній від 14.01.2025 №Б/Н. Доказів перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця, матеріали справи не містять.

Стосовно твердження митного органу про те, що в наданій до митного оформлення автотранспортній накладній від 14.01.2025 №Б/Н відсутні дані перевізника транспортного засобу, то суд зазначає, що відповідачем не наведено взаємозв`язку між рівнем митної вартості, визначеної декларантом, та незаповненими графами у міжнародній вантажно-митній декларації.

Крім того суд зазначає, що умови поставки визначені в інвойсі від 14.01.2025 №FS/2025/01/4, в якому зазначено місце поставки DAP Рівне.

Умови DAP Інкотермс (Delivered At Point named point of destination, перекладається Поставка в пункті), означають, що продавець виконав свої зобов`язання щодо поставки, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув в зазначений пункт призначення. Згідно умов поставки DAP Інкотермс продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений пункт призначення, виконати експортне митне оформлення для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак, продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.

Вказане свідчить про те, що міжнародна товарно-транспортна накладна формувалась експортером (продавцем), а, відтак будь-які можливі порушення законодавства чи помилки експортера не свідчать і не можуть свідчити про порушення декларантом будь-якого законодавства, а відтак і не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

З приводу зауважень митного органу про те, що митна декларація країни відправлення від 15.01.2025 №25PL3410100008FSB5 не містить жодних відміток митниці відправлення слід зазначити наступне.

У письмових поясненнях вих. №21/01-ДМС від 21.01.2025 позивач повідомив митний орган про те, що надана копія митної декларації країни відправлення є роздруківка електронної митної декларації країни відправлення, що унеможливлює наявність на ній будь-яких відміток.

Порядок заповнення митних декларацій країн-походження (експортних митних декларацій) врегульований законодавством Європейського Союзу. Проходження товару через митний кордон Євросоюзу за експортними митними деклараціями є підтвердженням належного оформлення та заповнення граф даного документу з точки зору законодавства Європейського Союзу.

Також суд зазначає, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. Митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 Митного кодексу України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів.

Отже, такі твердження митного органу не можуть бути підставою для коригування митної вартості задекларованого позивачем товару.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що по суті вказані відповідачем зауваження в оскаржуваному рішенні носять формальний характер, які у їх сукупності не вказують на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товарів.

Також вимога митниці про надання виписки з бухгалтерської документації продавця є безпідставною, оскільки така документація відсутня у покупця товару. У письмових поясненнях вих. №21/01-ДМС від 21.01.2025 позивач повідомив митний орган про те, що виписка з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару це документи, які належать і формуються експортером (продавцем товару). Оскільки чинним законодавством, а також умовами договору не передбачено обов`язку надання цих документів, а також враховуючи, що вони можуть містити ознаки комерційної таємниці, дана документація не була надана експортером.

На думку суду, сама по собі виписка з бухгалтерської документації не є документом, по якому здійснюється оплата та доставка товару, оскільки підтверджуючим документом про вартість товару в даному випадку є рахунок-фактура (інвойс). Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості. При цьому, ненадання такої документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару.

Суд ще раз наголошує на тому, що у даному випадку ціну товару та в підсумку митну вартість визначає рахунок-фактура (інвойс) №FS/2025/01/4 від 14.01.2025, де визначено задекларовану митну вартість у сумі 13500,00 євро

У свою чергу, відповідно до частини другої статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, ними є, зокрема, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). У спірному ж випадку задекларований товар є об`єктом купівлі-продажу, а тому документом, що безпосередньо підтверджує митну вартість у даному випадку є рахунок-фактура (інвойс), а не рахунок-проформа.

Відтак, жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни транспортного засобу подані позивачем документи не містили.

Відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованих товарів за ціною договору (інвойсу), а його сумніви ґрунтуються виключно на припущеннях.

При вирішенні спору суд також враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.

Натомість у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації (МД від 05.12.2024 №UA400040/2024/030453), на основі якої було здійснено коригування митної вартості товарів, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

На переконання суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Таким чином, підстави вважати, що рішення відповідача від 21.01.2025 №UA204140/2025/000001/1 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення підлягає скасуванню як протиправне. Відтак, позов підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позову на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2422,40 грн, який сплачений відповідно до платіжної інструкції №516 від 31.01.2025 (а.с. 12а).

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3500,00 грн суд зазначає наступне.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справах № 640/3098/20 та №160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі № 540/2307/21.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа №815/1479/18), від 15.07.2020 (справа №640/10548/19), від 21.01.2021 (справа №280/2635/20), від 03.08.2022 (справа № 280/4264/21).

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено договір про надання правничої допомоги від 31.01.2025 №31/01-25 (а.с.36-37), детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським об`єднанням Бона Фіде, та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги за договором про надання правової допомоги №31/01-25 від 31.01.2025 станом на 31.01.2025 (а.с. 38).

При цьому, пунктом 3.1 вказаного договору визначено фіксовану суму гонорару - 3500,00 грн.

Із наведеного детального опису робіт (наданих послуг) слідує, що Адвокатське об`єднання Бона Фіде надало позивачу наступні послуги: 1. Підписання договору правової допомоги, в т. ч. (1,5 год): консультація клієнта, вивчення наданих документів та їхній аналіз (1 год); формування договору та адвокатського досьє (0,5 год); 2. Підготовка позовної заяви (10 год): аналіз актуальної судової практики (1 год); написання позовної заяви (7 год.); належне оформлення позовної заяви та додатків до неї (2 год.); 3. Підготовка детального опису робіт (0,5 год), всього 12 год.

Суд зазначає, що окремі види послуг, наведені у детальному описі робіт (наданих послуг) за договором від 31.01.2025 №31/01-25 станом на 31.01.2025, не є видами правової допомоги та не можуть бути відшкодовані (підписання договору, формування договору та адвокатського досьє).

Суд, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження), значення справи для сторін, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Рівненської митниці необхідно стягнути 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судові витрати в загальному розмірі 5422,40 грн (з них: судовий збір в сумі 2422,40грн; витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн).

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів від 21.01.2025 №UA204140/2025/000001/1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці на користь Приватного підприємства Свіптрейд судові витрати у сумі 5422,40 грн (п`ять тисяч чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Приватне підприємство Свіптрейд (43020, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Рівненська, 76а, код ЄДРПОУ 45273800).

Відповідач: Рівненська митниця (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна, 104, код ЄДРПОУ 43958370).

Суддя Р.С. Денисюк