Рішення

від 25.04.2025 по справі 240/3476/25

НЕ ВКАЗАНО

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/3476/25

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шувалової Т.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу в електронній формі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» звернулось Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі ПАТ «Промінвестбанк») із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №000246780409 від 23.10.2024 Головного управління ДПС у Житомирській області.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення суперечить діючому законодавству України і не підлягає виконанню, оскільки було сформоване під час здійснення ліквідації ПАТ «Промінвестбанк», тому законні підстави для формування грошової вимоги у Головного управління ДПС у Житомирській області були відсутні.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС України в Житомирській області про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Відповідач надав до суду відзив, в якому проти позову заперечує в повному обсязі. Зазначає про наявність правових підстав для формування спірного рішення, оскільки підставою для припинення податкового обов`язку є лише ліквідація юридичної особи, а процедура ліквідації не звільняє платника податків від сплати поточних обов`язкових платежів.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

23.09.2024 Головним управлінням ДПС у Житомирській області складено Акт про результати камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, позивачем № 19444/06-30-04-09-14/00039002 (далі - Акт перевірки). Актом перевірки встановлено, що по податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 11.02.2022 граничним терміном сплати була дата 30.11.2022, однак фактична сплата мала місце лише 28.08.2024 (прострочення для суми 2503,95 грн склало 637 днів).

23.10.2024 Головним управлінням ДПС у Житомирській області на підставі Акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №000246780409.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач подав до Державної податкової служби України скаргу, за результатом розгляду якої, Державна податкова служба України листом від 15.01.2025 № 1172/6/99-00-06-03-02-06 повідомила, що скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 67 Конституції України, закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини врегульовані положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пунктів 49.1 та 49.2 статті 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Статтею 31 ПК України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 38. 1 статті 38 ПК України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. (пункт 54.1 статті 54 ПК України)

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 288 ПК України визначено орендну плату, пунктами 288.2 - 288.5 якої зазначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди.

Пунктом 288.7 статті 288 ПК України визначено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Згідно пункту 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до пункту 124.1 статті 124 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 №2121-III (далі - Закон №2121-III), банк може бути ліквідований у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (частини 5, 6 статті 77 Закону №2121-III).

Суд встановив, що Правлінням Національного банку України прийнято рішення від 25.02.2022 № 90-рш/БТ "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідаціюПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"". (Повний та офіційний текст рішення публічно доступний на сайті НБУ (https://bank.gov.ua/ua/legislation/Decision_25022022_90_rsh_bt ).

Так, керуючись вимогами статті 15 Закону України "Про Національний банк України", пунктом 1 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №19 "Про особливості припинення діяльності банків в умовах воєнного стану", Правлінням Національного банку України прийнято рішення №90-рш/БТ від 25.02.2022 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідаціюПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

Відповідно до зазначеного рішення Правління Національного банку України з 25.02.2022 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочав ліквідацію Банку строком на три роки з 25.02.2022 до 24.02.2025 включно. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора Банку, визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, призначено ОСОБА_1 строком на три роки з 25.02.2022 до 24.02.2025 включно.

Суд зазначає, що для банківських установ, які визнано неплатоспроможними чинним в Україні законодавством встановлено особливий порядок погашення податкового боргу.

Так, пунктом 1.3 статті 1 ПК України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 №4452-VI (далі - Закон №4452-VI).

Згідно зі статтею 1 Закону №4452-VI, цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Пунктом 16 статті 2 Закону №4452-VI встановлено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Згідно з частиною першою статті 36 Закону №4452-VI, з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Під час тимчасової адміністрації не здійснюється: нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку (пункт 3 частини п`ятої статті 36 Закону №4452-VI).

Частиною п`ятою статті 45 Закону №4452-VI визначено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 46 Закону №4452-VI, з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав. Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов`язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону (частина третя статті 46 цього Закону).

Системний аналіз викладених положень дає підстави для висновку про те, що ліквідаційна процедура банку за рішенням Національного банку України розпочинається з моменту отримання такого рішення Фондом. З дня початку процедури ліквідації банку строк виконання усіх грошових зобов`язань останнього вважається таким, що настав. Зобов`язання банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Передбачений Податковим кодексом України загальний порядок стягнення податкового боргу не поширюється на стягнення податкового боргу, який виник після порушення процедури ліквідації банку. Стягнення такого податкового боргу здійснюється шляхом пред`явлення до банку в особі уповноваженої особи позову про акцептування вимог і віднесення їх до належної черги погашення (пункт 1 частини другої, частина четверта статті 49 Закону №4452-VI

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2019 у справі №804/3813/16(провадження №11-1409апп18) та у постанові Верховного Суду від 23.02.2024 у справі №818/1202/17.

Таким чином, строки погашення податкового боргу, встановлені ПК України, не поширюється на відносини пов`язані з ліквідацією банку; погашення податкового боргу банку здійснюється у порядку та строки передбачені саме Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно з вимогами частини третьої статті 46 Закону №4452-VI під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, пред`являються тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Таким чином під час вирішення спірних правовідносин визначальним є саме період під час якого не виникає жодних додаткових зобов`язань, а відтак не може бути застосовано штрафні та фінансові санкції.

Ліквідацію банку позивача розпочата з 25.02.2022, а граничний термін сплати податкових зобов`язань ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" за податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2022 рік від 11.02.2022 №9025688414 30.11.2022.

Тобто, податковий борг виник у позивача вже після початку процедури ліквідації банку.

А тому, положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" мало бути враховано контролюючим органом під час вирішення питання про застосування до позивача штрафних санкцій та пені на підставі оскаржуваного рішення.

Визначальним в даній справі є саме період під час якого не виникає жодних додаткових зобов`язань, а відтак не може бути застосовано штрафні та фінансові санкції, і відповідно до норм Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (абзац 1 частина третя статті 46) таким періодом є строк проведення ліквідації банківської установи.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №826/11017/16, від 17.12.2020 у справі №825/2771/15-а.

Зазначені вище обставини вказують на відсутність у контролюючого органу правових підстав для нарахування суб`єкту господарювання - ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" штрафних санкцій у період здійснення ліквідаційної процедури.

На обґрунтування правомірності прийняття рішень, що є предметом оскарження відповідач посилається виключно на норми Податкового кодексу України, що є необґрунтованим в межах даних правовідносин з урахування особливого статусу позивача.

Так, при прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем не враховано вимоги Закону №4452-VI , який є пріоритетним в даних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.09.2018 року у справі №808/3046/16.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частинами першою-третьою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2024 №000246780409.

Відповідно до частини першоїстатті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, тому судові витрати, які сплачені позивачем у розмірі 3028,00 грн, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області.

Керуючись статтями9,14,73,74,75,76,77,78,90,143,242- 246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (вул. Малопідвальна, 8, м. Київ, 01001, ЄДРПОУ: 00039002) доГоловного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, Житомирська область, 10003, ЄДРПОУ: 44096781)про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 23.10.2024 №000246780409.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 25 квітня 2025 р.

Суддя Т.О. Шувалова