Рішення від 25.04.2025 по справі 280/212/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 квітня 2025 року Справа № 280/212/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до 1. ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

2. Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )

про визнання протиправними та скасування наказів,

ВСТАНОВИВ:

10.01.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до 1. ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі відповідач 1), 2. Військової частини НОМЕР_3 (далі відповідач 2), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.12.2024 в частині призову та направлення ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_3 в частині зарахування до списків особового складу військової частини ОСОБА_1 ;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваними наказами ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 . Разом із тим, позивач вважає такі накази протиправними, оскільки він згідно з п. 15 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягав мобілізації. Натомість, відповідач 1, всупереч своїм прямим обов`язкам, маючи можливість і відповідні повноваження, не перевірив наявність у позивача підстав для відстрочки з метою недопущення порушення його прав, відмовив у прийнятті від позивача відповідної заяви, тим самим позбавивши можливості реалізувати законне право. В свою чергу, наказ відповідача 2 про зарахування позивача до списків особового складу на посаду курсанта також є протиправним, оскільки виданий внаслідок незаконної мобілізації та ґрунтується на незаконному наказі. Зазначає, шо не лише у військовозобов`язаного громадянина є обов`язок щодо повідомлення органів ТЦК та СП про наявність підстав для відстрочки, а й органи ТЦК та СП зобов`язані перевіряти та володіти інформацією щодо статусу особи. Також відповідач 1, взявши позивача на облік, не дивлячись на те, що він вже перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , не вніс належним чином всі персональні дані відносно нього до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, включно із відомостями про сімейний стан та права на відстрочку. З урахуванням наведеного просить задовольнити позов.

Одночасно з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних наказів до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 10.01.2025 у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою суду від 10.01.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 14.01.2025 відкрито провадження в адміністративній справі № 280/212/25 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

23.01.2025 від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 23.01.2025 заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено Військовій частині НОМЕР_3 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 280/212/25 вчиняти дії щодо виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_1 .

Відповідач 2 позов не визнав, у поданому відзиві (вх. від 17.02.2025 № 7293) послався на те, що позивача зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 наказом командира від 20.12.2024 № 378. Зазначає, що з дня зарахування до списків особового складу військової частини військовозобов`язаний набуває статусу військовослужбовця. При цьому, оскаржуваний позивачем наказ командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 20.12.2024 є виконаним з моменту його зарахування до списків особового складу військової частини. Підстави звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану визначені пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Статтею 26 цього Закону не передбачено підстави для звільнення з військової служби, яка зазначена в ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та є підставою для відстрочки, а саме наявність дитини віком до 18 років і чоловіка (дружини), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Також, матеріали адміністративної справи не містять доказів звернення позивача до командування Військової частині НОМЕР_3 із рапортом про звільнення з військової служби. У задоволенні позовних вимог просить відмовити.

25.02.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечує проти доводів військової частини.

Відповідач 1 відзиву на позов не направив.

Частиною другою статті 175 КАС України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Позивачем пред`явлено вимогу, яка згідно пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_3 від 20.12.2024 № 378 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 20.12.2024 зараховано до списків особового складу військової частини на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки.

Незгода із наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.12.2024 в частині призову та направлення на військову службу під час мобілізації, на особливий період та наказом командира Військової частини НОМЕР_3 в частині зарахування до списків особового складу військової частини зумовила звернення ОСОБА_1 до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232-XII, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-XII).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною чотирнадцятою статті 2 Закону № 2232-XII установлено, що виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено:

ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб;

військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався згідно з Указами Президента від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, від 28.10.2024 № 740/2024, від 14.01.2025 № 26/2025, від 15.04.2025 № 235/2025.

У відповідності до пункту 15 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Позивач зауважує, що його призов на військову службу під час мобілізації є протиправним, оскільки він відповідає умовам, наведеним у пункті 15 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII, а саме має дитину віком до 18 років і дружину, яка проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

На підтвердження цих тверджень до матеріалів справи надано, крім іншого, свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про шлюб, довідку в/ч НОМЕР_5 Національної гвардії України про те, що солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі з 06.05.2019.

Разом із тим, частиною 7 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII установлено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Згідно пункту 11 цього Положення районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім іншого, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2024 у справі № 160/10728/23 звернув увагу на те, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Позивачем до матеріалів справи надано заяву про надання відстрочки від призову на строкову військову службу під час мобілізації, подану 26.05.2022 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому ОСОБА_1 перебував на військовому обліку.

Однак, сам лише факт подання такої заяви не свідчить про те, що на її підставі позивачу в установленому порядку оформлено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Натомість, будь-яких належних та достовірних доказів (зокрема, витягу із застосунку «Резерв+» або «ДІЯ», інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних і резервістів), які підтверджують, що уповноваженим органом оформлено ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, до суду не надано.

Також, суду не заявлено клопотань про витребування від уповноваженого органу такої інформації стосовно позивача.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення мобілізаційних процедур ОСОБА_1 надавав ІНФОРМАЦІЯ_2 документи для підтвердження наявності у нього підстав для відстрочки та оформлення права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Стосовно доводів позивача про те, що обов`язок перевірки наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації покладено на відповідача 1, суд зазначає, що право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації кореспондується з обов`язком військовозобов`язаного дотримуватися правил військового обліку. Натомість, фактичні обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин дозволяють суду дійти висновку, що ОСОБА_1 не скористався можливістю реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та оформлення його у відповідний спосіб.

Крім того, слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23 наголосив, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

На цій основі суд доходить висновку, що оскаржувані у цій справі накази прийняті відповідачами правомірно та підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними та скасування наказів відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складено та підписано 25.04.2025.

Суддя Ю.П. Бойченко