Рішення

від 24.04.2025 по справі 320/11465/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2025 року м. Київ справа №320/11465/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СІ.ТІ»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІ.ТІ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач/ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2023 №00517900901.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за результатами фактичної перевірки ГУ ДПС у м. Києві було складено акт від 19 червня 2023 року № 45049/Ж5/26-15-09-01/40569601, відповідно до якого податковий орган дійшов до висновків про порушення з боку ТОВ «СІ.ТІ». ГУ ДПС у м. Києві на підставі висновків фактичної перевірки прийнято податкове-повідомлення рішення форми «С» №00517900901 від 02 серпня 2023 року в сумі 305 112,09 грн. Вважаючи вказане податкове повідомленні-рішення протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом. Просить суд задовольнити позов.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року відкрито провадження у справі №320/11465/24, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребуваних документів.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного провадження без проведення судового засідання» від 19 березня 2024 року по справі №320/11465/24 доставлено до електронного кабінету ГУ ДПС у м. Києві 19 березня 2024 року.

23 квітня 2024 року до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від ГУ ДПС у м. Києві надійшов відзив на позов.

Відповідач із позовом не погоджується та вважає його необґрунтованим та такими, що не підлягає задоволенню. Вказує, що за результатами перевірки складено акт від 19.06.2023 року №45049/ж5/26-15-09-01/40569601, яким встановлено порушення вимог статті 11-1 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячною і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі Закон № 481 /95-ВР).

В ході перевірки було встановлено факт реалізації тютюнових виробів, а саме: сигарет «HEETS purple wave» за ціною 89,00 грн, що підтверджується фіскальним чеком РРО від 07.06.2023 №0000004433, в якому сума акцизного податку складає 6%. Проте максимальна роздрібна ціна зазначена на пачці складав 80,95 грн, тобто ціна з урахуванням 5% місцевого акцизного податку становить 84,99 грн, а отже максимальна роздрібна ціна однієї пачки складає 84,99 грн. Під час перевірки продавець ТОВ «СІ.ТІ» відмовилась надавати письмове пояснення з приводу реалізації сигарет «HEETS purple wave» за ціною 89,00 грн, що перевищує максимальну роздрібну ціну.

Таким чином було встановлено роздрібну торгівлю тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін і тютюнові вироби, встановлені виробником або імпортером таких тютюнових виробів, чим порушено вимоги статті 11 Закону № 481/95-ВР. Відповідальність за роздрібну торгівлю тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлені виробником або імпортером таких тютюнових виробів, збільшеними на суми акцизного податку з реалізації через роздрібну торговельну мережу тютюнових виробів, передбачена статтею 17 Закону № 481/95- ВР, а саме 100% вартості наявних у суб`єкта господарювання тютюнових виробів, але не менше 10 000 гривень. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

05 червня 2024 року до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від ТОВ «СІ.ТІ» надійшла відповідь на відзив.

Позивач в своїй відповіді зазначає, що відповідач не спростовує всі викладені позивачем порушення при проведенні перевірки та складання спірного податкового повідомлення-рішення. Просить суд задовольнити позов.

Правом надання заперечень відповідно до вимог статті 164 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач не скористався.

З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у м. Києві, керуючись підпунктами 20.1.4-20.1.13 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, на підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, згідно з наказом №2626-п від 29.05.2023, провело фактичну перевірку ТОВ «СІ.ТІ».

За підсумками перевірки складено акт №45049/ж5/2-15-09-01/40569601 від 19.06.2023, який передано представнику позивачу.

Під час перевірки виявлено порушення пункту статті 11-1 Закону № 481 /95-ВР, а саме факт реалізації тютюнових виробів, а саме: сигарет «HEETS purple wave» за ціною 89,00 грн, що підтверджуйтеся фіскальним чеком РРО від 07.06.2023 №0000004433, в якому сума акцизного податку складає 6%. Проте максимальна роздрібна ціна зазначена на пачці складав 80,95 грн, тобто ціна з урахуванням 5% місцевого акцизного податку становить 84,99 грн, а отже максимальна роздрібна ціна однієї пачки складає 84,99 грн. Під час перевірки продавець ТОВ «СІ.ТІ» відмовилась надавати письмове пояснення з приводу реалізації сигарет «HEETS purple wave» за ціною 89,00 грн, що перевищує максимальну роздрібну ціну.

12 липня 2023 року позивачем подано заперечення на акт фактичної перевірки №45049/ж5/2-15-09-01/40569601 від 19.06.2023.

Листом ГУ ДПС у м. Києві від 26.07.2023 №27637/І/26-15-09-01-07 висновки акта фактичної перевірки №45049/ж5/2-15-09-01/40569601 від 19.06.2023 залишено без змін, а заперечення залишено без задоволення.

За результатами перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» від 02 серпня 2023 року №00517900901, яким до ТОВ «СІ.ТІ» застосовано штраф у розмірі 305 112,09 грн.

Позивач скориставшись правом адміністративного оскарження, подав скаргу до ДПС України на податкове повідомлення-рішення від 02 серпня 2023 року №00517900901.

Рішенням ДПС України від 13.10.2023 №30701/6/99-00-06-03-02-06 про результати розгляду скарги, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 02 серпня 2023 року №00517900901 залишено без змін, а рішення без задоволення.

Не погодившись із вказаним податковим-повідомленням рішенням позивач звернувся до суду із цим позовом. В той же час позивач вважає, що фактична перевірка проведена поза межами закону внаслідок чого й було прийнято протравне податкове повідомлення-рішення, оскільки приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства та доповідну записку, в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. Але, при цьому відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього підприємства, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав чітку мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент проведення перевірки).

Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (пункт 75.1 статті 75 ПК України).

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статті 80 ПК України, пунктами 80.1, 80.5, 80.7 якої передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

За приписами пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Таким чином, за змістом абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України умовою допуску посадової особи контролюючого органу до проведення фактичних перевірок за наявності підстав для її проведення є пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються: дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта та, у разі проведення перевірки в іншому місці, - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Судом встановлено, що згідно наказу №2626-п від 29.05.2023 проводилась фактична перевірка ТОВ «СІ.ТІ».

Так, відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Викладене, у свою чергу, свідчить, що право на призначення та проведення фактичної перевірки за підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України виникає у контролюючого органу у випадку отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині, зокрема, обліку та зберігання алкогольних напоїв.

Тобто, саме за вказаною підставою контролюючий орган, окрім посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України , у наказі має зазначити конкретну інформацію, яка була наявна у контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить про порушення платником податків відповідного законодавства.

Разом з цим наказ № 2626-п від 29.05.2023 не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії.

Так, в наказі відповідачем не зазначено, яка саме інформація стала підставою для проведення перевірки, як і відсутнє посилання на фактичні підстави для її призначення.

Крім того, відповідачем не зазначено, в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, відсутні посилання на конкретні відомості або документи, на підставі яких було прийнято рішення про перевірку (дата, номер, підпис уповноваженої особи).

Таким чином, відповідач обмежився лише посиланням на загальні норми податкового законодавства України, внаслідок чого позивач перебуває у стані невизначеності та не має змоги чітко визначити підставу для призначення перевірки, що обмежує можливість оскарження правомірності такого наказу у випадку незгоди. Відповідачем не надано жодних доказів того, що контролюючим органом отримано інформацію, яка зумовлює виникнення обґрунтованої та законодавчо встановленої необхідності для контролюючого органу із здійснення належного податкового контролю.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 5 липня 2023 року у справі №460/2663/22, від 20 липня 2023 року у справі№ 160/9720/22, від 11 липня 2023 року у справі №240/959/20, від 16 вересня 2021 року у справі №120/1431/20-а, від 12 жовтня 2021 року у справі №120/5229/20-а, від 28 жовтня 2021 року у справі №520/10214/2020 та постанові ШААС від 29.07.2022 у справі №580/8964/21.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтвердили, наявність підстав для проведення фактичної перевірки позивача, а саме наявність інформації про порушення платником податків вимог законодавства у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, яка зумовлює виникнення обґрунтованої та законодавчо встановленої необхідності для контролюючого органу зі здійснення належного податкового контролю, а саме, право на проведення фактичної перевірки згідно з підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, у наказі на проведення фактичної перевірки відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено, в рамках яких заходів контролюючого органу, встановлено невідповідність діяльності товариства вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти порушення позивачем вимог законодавства.

Суд зауважує, що приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми ПК України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. Але при цьому відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки позивача, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, що свідчить про суто формальний підхід контролюючого органу до оформлення наказу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для здійснення фактичної перевірки (податкового контролю) позивача на підставі наказу, у якому відсутні посилання на конкретні фактичні підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення такої.

Крім того, суд зауважує, що для призначення та проведення фактичної перевірки платника податків недостатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України, особливо якщо такий пункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки.

Суд зазначає, що реалізація відповідних функцій у визначеній сфері щодо призначення перевірок не є безмежною. Такими функціями контролюючий орган наділений законодавчо на постійній основі, однак реалізація таких функцій певним чином обмежена законодавством. Тобто, не у будь-якому випадку за наявності компетенції на проведення перевірки, перевірка може бути призначена.

Верховний Суд у постанові від 18.04.2022 року у справі № 440/6887/20 визнав протиправними наслідки аналогічним чином проведеної фактичної перевірки платника, зазначивши (п.п. 41- 43), що «...відповідачем не надано жодних доказів того, що контролюючим органом отримано інформацію, яка зумовлює виникнення обґрунтованої та законодавчо встановленої необхідності для контролюючого органу зі здійснення належного податкового контролю, а саме право на проведення фактичної перевірки згідно з підпунктом 80.2.5 пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Так, відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувала інформація про порушення підприємством вимог законодавства. У самому наказі про призначення перевірки, податковий орган не конкретизує суть порушення.

Окрім того, у спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності підприємства вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом».

Ці ж висновки Верховний Суд також застосував у постановах від 10.11.2022 року в справі № 440/1074/21, від 11.05.2023 року в справі №500/5559/21, та інших.

На підставі вищезазначеного суд дійшов висновку, що відповідач не дотримався вимог пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, відповідно до якого посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому, окрім іншого, зазначаються підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, а тому наказ ГУ ДПС у м. Києві № 2626-п від 29.05.2023 не відповідає положенням Податкового кодексу України щодо його змісту.

Варто зазначити, що у випадку незаконності перевірки, прийнятий за результатами такої перевірки акт індивідуальної дії автоматично підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.06.2015 у справі № K/800/1926/15.

Також суд наголошує, що у постанові від 22.09.2020 у справі №520/8836/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, окрім наведених вище висновків, зазначив, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової, планової, фактичної перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень частини другої статті 74 КАС України щодо допустимості доказів, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Встановлені судом обставини щодо протиправності призначення та проведення контролюючим органом перевірки, за наслідками якої й було прийняте спірне податкове повідомлення- рішення, є достатніми для висновку про протиправність останнього.

Крім того, суд звертає увагу що матеріали справи не містять відповідних доказів які б підтвердили виявлене під час проведеної перевірки порушення, щодо реалізації тютюнових виробів, а саме: сигарет «HEETS purple wave» за ціною 89,00 грн, що підтверджуйтеся фіскальним чеком РРО від 07.06.2023 №0000004433, в якому сума акцизного податку складає 6%. Проте максимальна роздрібна ціна зазначена на пачці складав 80,95 грн, тобто ціна з урахуванням 5% місцевого акцизного податку становить 84,99 грн, а отже максимальна роздрібна ціна однієї пачки складає 84,99 грн. Під час перевірки продавець ТОВ «СІ.ТІ» відмовилась надавати письмове пояснення з приводу реалізації сигарет «HEETS purple wave» за ціною 89,00 грн, що перевищує максимальну роздрібну ціну.

Так, в якості доказу реалізації сигарет «HEETS purple wave» за ціною 89,00 грн відповідачем до матеріалів перевірки долучено фіскальний чек від 07.06.2023.

Проте, суд не може прийняти вказаний чек в якості належного доказу, оскільки в акті перевірки не відображено дії контролюючих осіб щодо здійснення контрольної закупки 07.06.2023. Крім того, з фіскального чеку від 07.06.2023 вбачається, що продаж сигарет «HEETS purple wave» за ціною 89,00 грн відбувся 07.06.2023 о 12 год 21 хв, тоді як фактична перевірка розпочалася 07.06.2023 о 13 год 46 хв.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так у пункті 23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 02.08.2023 №00517900901, є таким, що не відповідає положенням частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та є неправомірним, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

З урахуванням встановлених судом обставин, оцінивши докази у справі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 4 576,69 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції від 23.11.2023 №1772.

Таким чином, судовий збір у розмірі 4 576,69 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою «СІ.ТІ» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві форми «С» від 02.08.2023 №00517900901, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІ.ТІ» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 305 112,09 гривень.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІ.ТІ» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судові витрати по сплаті судового збору у сумі 4 576 (чотири тисячі п`ятсот сімдесят шість) гривень 69 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.