Рішення

від 25.04.2025 по справі 380/25856/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2025 рокусправа № 380/25856/24

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Мартинюка В.Я., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 07.06.2024 по 26.11.2024 (включно);

зобов`язати нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 07.06.2024 по 26.11.2024, але не більше як за шість місяців.

В обґрунтування позову зазначає, що вже як на момент звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу (06.06.2024) так і на дату звернення до суду з цим позовом стаття 117 КЗпП України діє в редакції, викладеній згідно із Законом Закону № 2352-ІХ, і така підлягає застосуванню. відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу середнє грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 07.06.2024 по 25.11.2024 (включно) обрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Відповідач у відзиві зазначив, що період нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, з урахуванням положень статті 117 КЗпП України в редакції, яка діє з 19 липня 2022 року, складає період з 07.06.2024 (наступний день після виключення зі списків особового складу) по 25.11.2024 (включно) та становить 171 календарний день. Середній заробіток, який підлягає виплаті позивачу у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні з 07.06.2024 по 25.11.2024 становить 166 988,34 грн ( 976,54 грн * 171 календарний день). Виплачена Позивачу сума грошового забезпечення за рішенням суду, яка стала предметом спору, становить 116 724,24 грн., є меншою ніж середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 166 988,34 грн., тому до даних правовідносин можливо застосувати принцип співмірності.

Ухвалою суду від 17.03.2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Дослідивши наявні у справі докази та давши їм оцінку, суд встановив наступні обставини справи.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №251-ос від 05.06.2024 року позивача з 06.06.2024 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, що не заперечується сторонами.

26.11.2024 року відповідачем на виконання рішення суду у справі №380/16520/24 від 24.10.2024 року виплачено позивачу 116674 грн. 24 коп. (підйомна та матеріальна допомога), що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку наявною в матеріалах справи.

Змістом спірних правовідносин є відповідність дій відповідача щодо невиплати середнього заробітку за час затримки виплати сум належних позивачу при звільненні, критеріям правомірності, передбачених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV, з наступними змінами та доповненнями (далі - КАС України).

При цьому, ключовим у даному спорі є:

- період затримки виплати (початок та завершення);

- порядок обрахунку середнього заробітку.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя працівників, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини, регулюються Кодексом законів про працю України (далі КЗпП України).

При визначенні періоду затримки виплати всіх сум, що належали позивачу суд виходив з наступного.

За частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Положеннями статті 116 КЗпП України, у редакція як до 19.07.2022 так і у чинній редакції, встановлено обов`язок роботодавця щодо виплати всіх сум, які належать працівнику у день його звільнення.

Згідно із ч.1 ст.117 КЗпП України у редакції до 19 липня 2022 року, в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частиною першою статті 117 КЗпП України у чинній редакції передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

У постанові від 01.05.2024 у справі № 140/16184/23 Верховний Суд зазначив, що, незважаючи на визначення приписами статті 117 Кодексу законів про працю України невиплачених працівнику сум як оспорюваних та неоспорюваних, ця обставина не впливає на дату виникнення спірних правовідносин, оскільки вони прямо пов`язані з обов`язком роботодавця розрахуватися з працівником у строк, встановлений приписами статті 116 Кодексу законів про працю України, яким переважно є день звільнення.

06.06.2024 року позивача виключено зі писків особового складу та всіх видів забезпечення, а грошове забезпечення у повному розмірі виплачено 26.11.2024 року.

Як наслідок, відповідач у порушення вимог ст.116 КЗпП України, здійснив виплату наведених сум не у день звільнення позивача.

Визначаючи суму середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку суд зазначає таке.

В силу положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Так, у п.42 постанови Верховного Суду від 06 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22 зазначено: «Водночас, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 117 Кодексу законів про працю України, у редакції Закону № 3248-IV, та були припинені на момент чинності дії статті 117 Кодексу законів про працю України, в редакції Закону № 2352-IX, то в такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 117 Кодексу законів про працю України (у попередній редакції № 3248-IV); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 117 Кодексу законів про працю України (у новій редакції Закону № 2352-IX).».

Крім того, у п.73 постанови Верховного Суду від 06 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22 зазначено: «Водночас Суд зауважує, що у межах цієї справи належить враховувати норми статті 117 Кодексу законів про працю Україниу редакції, яка діяла до 19.07.2022 із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються норм статті 117 Кодексу законів про працю Україниу редакції, яка діяла до 19.07.2022, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. Належить також враховувати приписи чинної редакції статті 117 Кодексу законів про працю України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.».

Спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі охоплюється періодом з 07.06.2024 по 25.11.2024, тобто, період після набрання чинності новою редакцією ст.117 КЗпП України - 19.07.2022 року

Тобто, вказаний період обмежується строком виплати у шість місяців.

Суми, які підлягали виплаті позивачу при звільнені надійшли на його рахунок, на виконання рішень суду з періодом затримки менше шести місяців.

Зважаючи на приписи частини 2 статті 116 Кодексу законів про працю України, відповідач зобов`язаний був виплатити позивачу грошове забезпечення у повному обсязі у день виключення його зі списків особового складу частини, проте виконав свій обов`язок у повній мірі лише 26.11.2024 року.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими.

Згідно зі статтею 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі Порядок №100).

Згідно з абзацом першим п.2 розділу ІІ Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Абзацом третім п.2 розділу ІІ Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п.8 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд звертає увагу, що, з урахуванням викладеного, за період з 07.06.2024 по 25.11.2024 року строк затримки розрахунку з позивачем складає 122 робочих днів.

Визначаючи розмір грошового забезпечення для обрахунку середнього заробітку, судом враховано правові висновки Верховного Суду, згідно яких:

- «…додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, запроваджена на період дії воєнного стану має компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни та не має регулярного характеру й виплачується на підставі наказів командирів (начальників), за певних умов, за змістом Порядку № 100, не враховується при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.» (п.71 постанови Верховного Суду від 31 січня 2025 року справа № 460/2645/24).

Згідно із архівною відомістю №1, яка наявна в матеріалах справи, розмір грошового забезпечення позивача у квітні 2024 року склав 32324 грн. 01 коп., у травні 2024 року 32812 грн. 40 коп., з урахуванням наведених висновків Верховного Суду.

Відтак, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 1447 грн. 47 коп. (65136 грн. 40 коп. (розмір грошового забезпечення у квітні-травні 2024 року / 45 (кількість робочих днів у квітні-травні 2024 року).

Таким чином, середній заробіток який підлягає виплаті позивачу у зв`язку з затримкою розрахунку за цей період становить 176591 грн. 34 коп. (1447 грн. 47 коп. * 122 робочих днів).

Підсумовуючи викладене, суд уважає, що відповідач в порушення п.1 ч.2 ст.2 КАС України протиправно не виплатив позивачу середній заробіток за час затримки виплати всіх сум, які належать при звільненні.

При цьому, суд звертає увагу, що середнє грошове забезпечення визначається у рішенні суду в сталій сумі, а тому у задоволенні позову в частині вимог спонукального характері належить відмовити.

Поряд з цим, суд, у відповідності до ч.2 ст.9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки виплати всіх сум, що належать позивачу при звільненні, а саме з 07.06.2024 по 25.11.2024 у розмірі 176591 грн. 34 коп.

Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі не підлягають стягненню зі сторін.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 07.06.2024 по 25.11.2024.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 07.06.2024 по 25.11.2024 у розмірі 176591 грн. 34 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМартинюк Віталій Ярославович