Рішення від 22.04.2025 по справі 440/10514/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/10514/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Головка А.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Гаврильєва С.С.,

представника позивача Ульянова Р.А.,

представника відповідача Андрієвського І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремікс" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення № 00075050704 від 23 травня 2024 року в частині донарахування 2739501 грн. податку на прибуток приватних підприємств та 537688,30 грн. фінансових санкцій та податкового повідомлення - рішення № 00075060704 від 23 травня 2024 року в частині донарахування 2258456 грн. ПДВ та 564614 грн. фінансових санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що не згоден з висновками акту документальної позапланової виїзної перевірки № 5144/16-31-07-04-02/30748505 від 18.04.2024 року про заниження податку на прибуток на загальну суму 2739501,00 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 2258456,00 грн., оскільки спірні господарські операції з ФГ "Золото Ниви", ФГ "Смарагд", ТОВ "Гуд Аграріан", ПП "ФГ Мрія Холдинг", ТОВ "Ярило дар" підтверджені первинними бухгалтерським документами, за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують право позивача на формування податкового кредиту. Господарські операції позивача у перевіряємий період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку та в повному обсязі відображені в податковому обліку.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/10514/24. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження.

01.10.2024 року від Головного управління ДПС у Полтавській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування відзиву зазначав, що в ході перевірки встановлено, що фінансово-господарська діяльність ФГ "Золото Ниви", ФГ "Смарагд", ТОВ "Гуд Аграріан", ПП "ФГ Мрія Холдинг", ТОВ "Ярило дар" по постачанню сої здійснювалась поза межами правового поля без досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а лише з метою укладання цивільно-правових відносин та проведення операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту. Укладені між вищезазначеними постачальниками та ТОВ "Кремікс" договори не опосередковувались реальним виконанням операцій, які становить його предмет. Фактичний зміст операції, з`ясований перевіркою це формування активу за рахунок надходження товарів, робіт, послуг з джерела невідомого походження (або з такого, що не відповідає документально оформленому), з його легалізацією за рахунок використання документів сумнівних контрагентів, що фактично не міг і не здійснював постачання товарно - матеріальних цінностей, а отже, здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операції з придбання товарів на користь ТОВ "Кремікс" при здійсненні поставки за невідомим напрямком і складено первинні документи (видаткові накладні) всупереч норм частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, а представник відповідача проти позову заперечував з підстав, зазначених у заявах по суті справи.

Заслухавши вступне слово учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремікс" зареєстроване як юридична особа (код 30748505) та є платником податку на додану вартість.

У період з 19.03.2024 року по 18.04.2024 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс" з питань податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за результатами якої складений акт № 5144/16-31-07-04-02/30748505 від 18.04.2024 року.

Перевіркою встановлено порушення:

1. п.п. 14.1.231 п.14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139, п.п. 140.4.3 п. 140.4 ст. 140, пп.140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (із змінами та доповненнями), п. 3 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, п.6 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, п. 4. наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (із змінами та доповненнями) "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 739 501 грн., в т.ч. за 2020 рік - 588 748грн., за 2021 рік - 2 126 690 грн., за 2022 рік - 8 514 грн., за 2023 рік - 15 549 грн.

2. пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, пп.14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. 192.1.1, пп. 192.1.2, п.192.1, ст.192, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 .№ 2755-VI (із змінами та доповненнями), результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 2258454 грн., в т.ч. за січень 2020 року - 488 грн., за липень 2020 року 195 грн., за жовтень 2020 року 280771 грн., грудень 2020 року 410340 грн., за січень 2021 року 12388 грн., за лютий 2021 року 353183 грн., за березень 2021 року 95345 грн., за квітень 2021 року 189027 грн., за травень 2021 року 85831 грн., за червень 2021 року 311605 грн., за липень 2021 року 109871 грн., за серпень 2021 року 85242грн., вересень 2021 року 116053 грн., листопад 2021 року 101199 грн., за травень 2022 року 4104 грн., за червень 2022 року 86971 грн., за серпень 2022 року 144 грн., вересень 2022 року 2809 грн., листопад 2022 року 1840 грн., грудень 2022 року 2210 грн., за лютий 2023 року 4420 грн., за березень 2023 року 4420 грн.

3. п. 198.5 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України п. 11 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Мінфіну від 31.12.2015 р. № 1307, а саме не зареєстровано зведену податкову накладну на загальну на суму постачання 463450 грн., а саме за грудень 2023р. на суму 386208,4 грн., крім того ПДВ 77241,67 грн.

4. порушено п. 201.1 ст. 201, п. 201.7 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме не зареєстровано податкові накладні по операціям на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою на суму ПДВ 2271,45 грн., у т.ч. за лютий 2021 у сумі 1947,25 грн., за вересень 2023 у сумі 324,2 грн.

На підставі акту перевірки № 5144/16-31-07-04-02/30748505 від 18.04.2024 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області 23.05.2024 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 00075050704 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3277189,30 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 2739501 грн., за штрафними санкціями в сумі 537688,30 грн.;

- № 00075060704 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2823070,00 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 2258456,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 564614,00 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначено нормами Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14.1 ПК України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.179, 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту а) пункту 185.1. статті 185 розділу V ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Водночас пунктом 201.1. статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами пункту 200.1. статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4. статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У свою чергу статтею 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) передбачено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на таких принципах: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

За приписами частин 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Зі змісту акту перевірки слідує, що відповідачем встановлено заниження грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням в сумі 2 106 137,00 грн. та з податку на прибуток за податковим зобов`язанням в сумі 2 703 223,15 грн.

Вказані висновки ґрунтуються на доводах відповідача щодо нереальності господарських операцій з ФГ "Золото Ниви", ФГ "Смарагд", ТОВ "Гуд Аграріан", ПП "ФГ Мрія Холдинг", ТОВ "Ярило дар" у зв`язку з реалізацію вищевказаними контрагентами товару невідомого походження, введеного в обіг шляхом оформлення недостовірних документів.

Із матеріалів справи судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Кремікс" (покупець) було укладено ряд договорів на поставку сої з ФГ "Золото Ниви", ФГ "Смарагд", ТОВ "Гуд Аграріан", ПП "ФГ Мрія Холдинг", ТОВ "Ярило дар" (постачальники).

Поставка товару здійснювалась на умовах -СРТ, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Піщане.

На підтвердження виконання умов договорів позивач надав суду копії договорів, видаткових накладних, податкових накладних, товарно - транспортних накладних.

Розрахунок ТОВ "Кремікс" з ФГ "Золото Ниви", ФГ "Смарагд", ТОВ "Гуд Аграріан", ПП "ФГ Мрія Холдинг", ТОВ "Ярило дар" проводився в безготівковій формі.

Суми ПДВ за податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту звітних періодів.

Дослідивши копії податкових накладних, суд встановив, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Зауваження відповідача щодо змісту та форми видаткових та податкових накладних в акті перевірки відсутні.

Також, контролюючим органом не спростовано того, що на момент складення згаданих вище податкових накладних контрагенти позивача мали статус платників податку на додану вартість та були зареєстрованими як юридичні особи у встановленому законодавством порядку.

Надані суду первинні документи підтверджують факт придбання позивачем у ФГ "Золото Ниви", ФГ "Смарагд", ТОВ "Гуд Аграріан", ПП "ФГ Мрія Холдинг", ТОВ "Ярило дар" товару та є підставою для віднесення спірних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Згідно висновку експертів Полтавського відділення Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса" № 742 від 16.08.2024 року підтверджується документально оприбуткування та подальше використання в господарській діяльності ТОВ "Кремікс" сировини, яка придбана цим підприємством у: - ФГ "Золото Ниви", код ЄДРПОУ в жовтні 2020 року на суму без ПДВ 1217687,00 грн., та в листопаді 2020 року на суму без ПДВ 380539,80 грн.; - ФГ "Смарагд", код ЄДРПОУ 13945110 в грудні 2020 року на суму 1664833,00 грн. без ПДВ, в січні 2021 року на суму 2286080,48 грн. без ПДВ, в лютому 2021 року на суму 2352250,48 грн. без ПДВ; -ТОВ "Гуд Аграріан", код ЄДРПОУ 41119638 в квітні 2021 року на суму 1350189,69 грн. без ПДВ, травні 2021 року на суму 612486,06 грн. без ПДВ, червні 2021 року на суму 2225747,47 без ПДВ, липні 2021 року 784789,49 грн. без ПДВ, серпні 2021 року на суму 591610,55 грн. без ПДВ; - ПП "ФГ Мрія Холдинг", код ЄДРПОУ 30255686 у вересні 2021 року на суму 828947,18 грн. без ПДВ; - ТОВ "Ярило дар", код ЄДРПОУ 43499113 у листопаді 2021 року на суму 722646,03 грн.

Крім того, документально підтверджується відправлення придбаної сировини (сої) у переробку та виготовлення з неї макухи соєвої, соєвої олії, соєвого борошна та реалізація ТОВ "Кремікс" олії соєвої як на митній території України так і за межі митної території України (експорт).

Отже, товар використано у господарській діяльності ТОВ "Кремікс".

Враховуючи викладені обставини, з наданих позивачем первинних документів встановлено, що діяльність позивача відповідає умовам укладених договорів, свідчить про наявність господарських цілей при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Таким чином, на підставі наведених доказів, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та іншими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану підприємства, що підтверджує наявність руху його активів.

Контрагенти позивача під час здійснення господарської операції та складення первинних документів були зареєстровані як юридичні особи, на момент проведення фінансово-господарських операцій були платниками податків, а тому мали право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів.

Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Зважаючи на підтвердження позивачем фактів отримання товарів, їх оприбуткування та використання у власній господарській діяльності, суд вважає доведеною реальність спірних господарських операцій.

Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об`єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Суд зазначає, що платник податків, в даному випадку позивач не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни своїх контрагентів, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.

При цьому суд відмічає, що обов`язок контролю за правильністю нарахування та сплати податків покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальником товарів (послуг) по ланцюгу.

Аналізуючи доводи податкового органу щодо відсутності у контрагентів позивача, на думку податкового органу, необхідної кількості штатних та найманих працівників та власного та/або орендованого спеціального обладнання та техніки для виконання такого роду поставок, суд враховує, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (замовником).

Суд відхиляє посилання представника відповідача на кримінальне провадження №72024171020000017, відкрите за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212 КК України, як на підставу для винесення спірних рішень, оскільки на даний час відсутній вирок суду відносно посадових осіб позивача, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб позивача, не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Щодо наданої відповідачем в ході розгляду справи копії вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 13.07.2022 у справі № 554/5046/22 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 статті 205-1 Кримінального кодексу України, суд зазначає, що вказаним вироком, який згідно відомостей на сайті «Судова влада України» набрав законної сили 13.08.2022, затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 17 червня 2022 року між прокурором Полтавської обласної прокуратури Попком О.В., підозрюваним ОСОБА_1 та захисником Волковим Д.В., ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України.

Відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд зазначає, що вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 13.07.2022 у справі №554/5046/22 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 статті 205-1 Кримінального кодексу України, не містить жодних обставин, що стосуються дій або бездіяльності позивача, у тому числі у взаємовідносинах з ФГ "Смарагд" та його керівником Полозюковим В.І.

При цьому, з огляду на наявні у матеріалах справи первинні та інші документи, які складені під час здійснення господарських операцій позивача із ФГ "Смарагд", не вбачає підстав вважати, що операції не мали реального характеру.

Стосовно посилання відповідача в акті перевірки на Указ Президента України від 03.04.2021 № 140/2021, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02.04.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до ФГ "Смарагд", суд зазначає, що такий указ прийнято після здійснення господарських операцій позивача із ФГ "Смарагд" у лютому 2021 року, тому не може впливати на правову оцінку таких господарських операцій.

В постанові від 12.06.2024 року у справі № 440/12571/21 Верховний Суд зазначив з приводу первинних документів, підписаних посадовими особами контрагента, які заперечують свою участь у створенні та діяльності підприємства, що відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19, будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

У таких висновках Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що підтвердженням господарської операції з огляду на визначення Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самий собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість, контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. Це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

У зв`язку з цим, суд зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок фіскального органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям позивача з контрагентами ФГ "Золото Ниви", ФГ "Смарагд", ТОВ "Гуд Аграріан", ПП "ФГ Мрія Холдинг", ТОВ "Ярило дар" здійснено при помилковому розумінні норм діючого законодавства України та фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування, не довів правомірності власних рішень у вказаній частині, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог у вказаній частині.

Враховуючи вищевикладене суду вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 23.05.2024 року № 00075060704 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням в сумі 2 106 137,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 526 534,00 грн. та податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 23.05.2024 року № 00075050704 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток за податковим зобов`язанням в сумі 2 703 223,15 грн., за штрафними санкціями в сумі 528 972,64 грн.

З приводу іншої частини позовних вимог, суд зазначає, що під час перевірки податковим органом було встановлено, що ТОВ "Кремікс" у серпні, вересні, 2022 року згідно даних додатків 1, 5 декларації по податку на додану вартість включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, по яким відсутні зареєстровані податкові накладні в ЄРПН на загальну суму податку на додану вартість 152 320 грн.

Крім того, перевіркою повноти визначення задекларованих ТОВ "Кремікс" показників у рядку декларації "Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (+,-), встановлено їх заниження в загальній сумі 201546,64 грн., в тому числі за 2020 - 7862,52 грн., за 2021 - 60000,00 грн., за 2022 - 47301,92 грн., за 2023 - 86382,2 грн.

Суд зазначає, що позовна заява позивача з приводу вказаних порушень не містить жодних обґрунтувань, а також не надано доказів, які б доводили правомірність декларування платником показників податкової звітності, а тому у задоволенні позову ТОВ "Кремікс" у вказаній частині позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги ТОВ "Кремікс" підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс" (вул. Польовий стан, 1, с. Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область; код ЄДРПОУ 30748505) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014; код ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 23.05.2024 року № 00075060704 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням в сумі 2 106 137,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 526 534,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 23.05.2024 року № 00075050704 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток за податковим зобов`язанням в сумі 2 703 223,15 грн., за штрафними санкціями в сумі 528 972,64 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 29 111,58 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25 квітня 2025 року.

Головуючий суддя А.Б. Головко