Рішення від 24.04.2025 по справі 620/1744/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/1744/25

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Радікал» до Чернігівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Радікал» (далі ТОВ «Радікал», позивач) 10.02.2025 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернулось до суду з адміністративним позовом до Чернігівської митниці (далі Митниця, відповідач), у якому просить визнати протиправними та скасувати:

- рішення про коригування митної вартості товарів від 06.01.2025 №UA102000/2025/000001/2 за митною декларацією №25UA102020000023U5;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідача №UA102020/2025/000002.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що всупереч наявності всього переліку документів на підтвердження вартості задекларованого товару йому було відмовлено у прийнятті митної декларації та винесено рішення про коригування митної вартості.

Ухвалою судді від 27.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також установлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 17.03.2025 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, у встановлений судом строк надав відзив на позов та пояснив, що під час митного контролю товарів за поданою ТОВ «Радікал» декларацією програмним комплексом АСУР сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості. Під час здійснення митного контролю інспектором було встановлено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з наведеним, митну вартість товару скориговано відповідно до статті 64 Митного кодексу України за резервним методом, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами відомостях щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, наполягаючи на обґрунтованості позову.

Представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив, у яких свою правову позицію підтримав, у задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини.

ТОВ «Радікал» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому чинним законодавством порядку, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис (а.с. 28-29).

10.07.2024 між «Аннекс Полімерс» (продавець) та ТОВ Фірма «Радікал» (покупець) укладено контракт №10/07-RA, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець приймає та сплачує на умовах цього контракту мішки поліпропіленові, номенклатура, асортимент та кількість якого визначається в додатках (а.с. 47-52).

Відповідно до інвойсу від 23.10.2024 №АР/206, на виконання умов контракту постачальником відправлено товар загальною вартістю 36505,55 дол. США (а.с. 121-123).

З метою здійснення митного оформлення товару, що ввозиться на митну територію України, позивач до Чернігівської митниці подав митну декларацію №25UA102020000023U5 та такі документи: сертифікат якості (Certificate of quality) б/н від 23.10.2024; пакувальний лист (Packing list) б/н від 23.10.2024; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №АР/206 від 23.10.2024; автотранспортну накладну (Road consignment note) №00016019 від 03.01.2025; транспортний документ мультимодального/комбінованого перевезення (Multimodal/combined transport document (generic)) №MCC/GDPL/24/246 від 29.10.2024; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №316255 (бланк №26597) від 03.11.2024; накладну ЦІМ/УМВС №06628 від 28.12.2024; платіжні інструкції №7 від 03.10.2024 та №8 від 11.10.2024; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №3960 від 31.12.2024; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 18.09.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаток №3 від 18.09.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №10/07-RA від 10.07.2024; договір про надання послуг митного брокера №29/2024 від 29.10.2024; договір (контракт) про перевезення №00665/24 від 16.08.2024; фото від 06.01.2025 (а.с. 32-52, 68-69, 92-106).

Для здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, у відповідності до положень статті 53 Митного кодексу України, контролюючим органом представнику позивача надіслано повідомлення про надання товариством додаткових документів, а саме: копії митної декларації країни відправлення; виписки з бухгалтерської документації, зокрема, видатково-прибуткові накладні стосовно попередніх поставок товару;

заявки на організацію транспортно-експедиційних послуг; документів про оплату транспортно-експедиційних послуг; висновку про вартісні характеристики ідентичних та/або подібних товарів, підготовленого спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством. Також декларанта повідомлено про те, що він має право за власним бажанням подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару (а.с. 169).

На вказаний запит товариством додатково надані: копія митної декларації країни відправлення від 24.10.2024 №5086337; заявка на транспортно-експедиторські послуги від 15.10.2024 №3; платіжна інструкція від 06.01.2025 №620 про оплату транспортно-експедиційних послуг; висновок експерта цінова довідка СПД ОСОБА_1 від

31.12.2024; прибуткова накладна від 23.12.2024 №4 (а.с. 154-157, 162-165, 167, 171, 175-176).

За результатом опрацювання наданих товариством документів 06.01.2025 Митницею прийнято рішення №/2025/00001/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якого митним органом митну оцінку товарів здійснено із застосуванням резервного методу з розрахунку 2,55 USD/кг (а.с. 62-63).

У графі 33 рішення зазначено обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості, а саме:

- згідно з платіжними інструкціями від 03.10.2024 №7 та від 11.10.2024 №8 сплата коштів за товар у розмірі 36505,55 USD здійснена лише на підставі контракту від 10.07.2024 №10/07-RA без конкретики щодо інвойсу та/або додатку до контракту, відповідно до яких відбувається поставка товару. Враховуючи, що за цим контрактом товар вже ввозився на митну територію України (грудень, листопад 2024 року), то неможливо однозначно виокремити, що сплата коштів за товар згідно вказаних платіжних доручень стосується саме цієї поставки товару. Відповідно митний орган не може перевірити заявлену вартість товару. Крім того, в наданих платіжних інструкціях від 03.10.2024 №7 та від 11.10.2024 №8 відсутні відмітки банку в таких полях, як «Відмітка про надходження», «Підрозділ валютного контролю», «Відмітка про виконання», які свідчили б про зарахування коштів на рахунок отримувача;

- відповідно до п. 6 «Упаковка і маркування» контракту від 10.07.2024 №10/07-RA товар упакований у баули, що забезпечує його збереження при транспортуванні. Але, жодним пунктом контракту не визначено чи включені витрати на пакування в ціну товару. З огляду на зазначене, такі витрати (вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням) до митної вартості товару включено не було, чим порушено вимоги п. їв ч. 10 ст. 58 Кодексу;

- доставка товару з Польщі здійснювалась на підставі митної декларації ТІ №24PL322080NS4NSXM9, яка зазначена в з/д накладній (дорожній відомості) від 28.12.2024 №06628, але в жодному документі не вказано вартість її оформлення. Так як її оформлення пов`язане з перевезенням товару, то як наслідок, такі витрати до митної вартості включено не було;

- відповідно до договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 16.08.2024 №00665/24 послуги з перевезення вантажу з Індії до України надавалися на підставі заявки на організацію транспортно-експедиторських послуг та/або додаткової угоди до цього договору, в якій конкретизуються деталі доставки вантажу. Цей документ належить до транспортних (перевізних) документів і відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ є одним із документів, які підтверджують митну вартість товарів. Але, до митного оформлення цей документ надано не було. Таким чином, у митного органу відсутня можливість перевірити дійсність понесених транспортних витрат і вартість супутніх послуг, пов`язаних з таким перевезенням, та повноту їх включення до митної вартості;

- відповідно до п.п. 4.1 п. 4 «Порядок розрахунків» договору про транспортно- експедиторське обслуговування від 16.08.2024 №00665/24 оплата за надані послуги з перевезення здійснюється на умовах 100% передоплати, якщо інше не передбачено погодженою заявкою. З огляду на зазначене, платіжні документи, які підтверджували б сплату коштів за транспортно-експедиторське обслуговування, до митного оформлення надано не було, чим порушено вимоги п. 5 і 6 ч. 2 ст. 53 МКУ;

- серед документів, вказаних в гр. 44 митної декларації №25UA102020000023U5, зазначено митну декларацію країни відправлення, але до митного оформлення їх подано не було.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 та ч. 4 ст. 57 МКУ проведена консультація з особою, уповноваженою на декларування, з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товару на підставі інформації, яка наявна у митного органу, визначення основи вартості та обміну наявною інформацією. Враховуючи вимоги ч. 6 ст. 54 МКУ, підстави для визнання заявленої митної вартості товару відсутні.

Проаналізувавши митні оформлення товарів встановлено, що згідно з ціновою базою даних ЄАІС Держмитслужби за митними декларацією від 18.11.202 №24UA110020004569U0 митне оформлення товару «мішки пакувальні полотняного переплетіння зі стрічок з поліпропілену, без вкладинки: розмірами... Низ мішка прошитий двонитковим ланцюговим швом, спосіб обробки швів-зигзагоподібний термозріз. Колір - молочний. Загально- цивільного призначення. Виробник: VEDHAA POLYPACK LLP Країна виробництва: IN, вагою 28329,5 кг здійснено за рівнем митної вартості, визначеним за резервним методом, з розрахунку 2,55 USD/кг на умовах FOB при їх поставці з Індії. Тому митну вартість товару скориговано відповідно до ст. 64 МКУ за резервним методом відповідно до наявної у митного органу цінової інформації ЄАІС Держмитслужби щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено, - митна декларація від 18.11.202 №24UA110020004569U0.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання Картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102020/2025/000002 (а.с. 64-67).

Не погоджуючись із проведеними Митницею коригуваннями митної вартості товару, ТОВ «Радікал» звернулось до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на такі норми права.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підписдекларанта або уповноваженої ним особи. (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу Українивизначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу Українимитна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленомурозділом VIIIцього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частини перша та другастатті 52 Митного кодексу України).

Частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостійстатті 52цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу частин першої та другоїстатті 53 Митного кодексу Українивбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до вимог частини п`ятоїстатті 53 Митного кодексу Українизабороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Також це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме: наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Між тим, витребувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Отже єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методом (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Відповідно до матеріалів справи позивач до митного оформлення спірного товару надав: сертифікат якості (Certificate of quality) б/н від 23.10.2024; пакувальний лист (Packing list) б/н від 23.10.2024; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №АР/206 від 23.10.2024; автотранспортну накладну (Road consignment note) №00016019 від 03.01.2025; транспортний документ мультимодального/комбінованого перевезення (Multimodal/combined transport document (generic)) №MCC/GDPL/24/246 від 29.10.2024; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №316255 (бланк №26597) від 03.11.2024; накладну ЦІМ/УМВС №06628 від 28.12.2024; платіжні інструкції №7 від 03.10.2024 та №8 від 11.10.2024; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №3960 від 31.12.2024; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 18.09.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаток №3 від 18.09.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №10/07-RA від 10.07.2024; договір про надання послуг митного брокера №29/2024 від 29.10.2024; договір (контракт) про перевезення №00665/24 від 16.08.2024; фото від 06.01.2025; копію митної декларації країни відправлення від 24.10.2024 №5086337; заявку на транспортно-експедиторські послуги від 15.10.2024 №3; платіжну інструкцію від 06.01.2025 №620 про оплату транспортно-експедиційних послуг; висновок експерта цінова довідка СПД ОСОБА_1 від 31.12.2024; прибуткову накладну від 23.12.2024 №4.

Тобто позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Водночас суд зауважує, що відповідно до частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2)у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувативід декларанта абоуповноваженої ним особивстановленістаттею 53 цього Кодексудодаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеномустаттями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначеннямитної вартостітоварів післяїх випуску; 5) звертатися домитних органівінших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6)застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шостастатті 54 Митного кодексу України).

Частинами першою та другою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбаченихчастиною шостою статті 54цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно доглави 4цього Кодексу або до суду.

У силу вимог частин першої та другої статті 57 Митного кодексу Українивизначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннямистатей 59і60цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частини третя-четвертастатті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженихнаказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 та зареєстрованих в Міністерствіюстиції України 01.06.2012 за №883/21195, у Графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених устатті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимогстатей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Щодо посилання відповідача на те, що в наданих до митного рахунку платіжних інструкціях не зазначено відповідно якого інвойсу та/або додатку до контракту здійснюється оплата за товар, суд зазначає, що відповідно до підпункту 10 пункту 14 розділу II Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити, як призначення платежу.

Згідно з пунктом 15 розділу II Положення платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.

Разом з тим, надані позивачем платіжні інструкції у графі «Призначення платежу» мають посилання на контракт від 10.07.2024 №10/07-RA, а тому їх можливо ідентифікувати зі спірною поставкою товару.

Щодо доводів відповідача, що до митної вартості товару не було включено комісійні витрати за переказ коштів за товар, вартості оформлення митної декларації Т1, а також те, що жодним пунктом контракту не визначено чи включені витрати на пакування в ціну товару, суд вказує, що Митницею не доведено, що позивач поніс інші витрати на доставку товару, ніж ті, що заявлені до митного оформлення.

Щодо ненадання платіжних документів, які підтверджували б сплату коштів за транспортно-експедиторське обслуговування, суд зазначає, що положенням пункту 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України та Правил заповнення декларації митної вартості, затвердженихнаказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів. З огляду на викладене, на переконання суду, надані позивачем договір (контракт) про перевезення №00665/24 від 16.08.2024, заявка на транспортно-експедиторські послуги від 15.10.2024 №3, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №3960 від 31.12.2024 є допустимими доказами розміру таких витрат.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача про не надання до митного оформлення митної декларації країни відправлення, яку не подано митному органу одночасно з митною декларацією, оскільки вказаний документ був наданий товариством на повідомлення Митниці про надання додаткових документів, що підтверджується у відзиві та наданими відповідачем документами (а.с. 135, 154-157).

Крім того, митна декларація країни відправлення, зазначена в картці відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102020/2025/000002 (а.с. 64-67).

Суд звертає увагу, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно положень статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

В обґрунтування правомірності прийнятого рішення про коригування митної вартості відповідач зазначає, що проводив консультації з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у митного органу, визначення основи вартості та обміну наявною інформацією щодо застосування другорядного методу визначення митної вартості.

Однак, доводи Митниці про проведення консультацій є необґрунтованими, оскільки право вимоги документів, передбачене у частині третій статті 53 Митного кодексу України, не може вважатися частиною процедури консультацій, передбачених частиною четвертою статті 57 Митного кодексу України.

Таким чином, вимога Митниці про надання декларантом додаткових документів з посиланням на частину третю статті 53 Митного кодексу України не може свідчити про проведення процедури консультацій при митному оформленні товарів, оскільки вони врегульовані різними нормами Митного кодексу України, які передбачають вчинення сторонами різного роду дій: надання документів в одному випадку та обмін інформацією в іншому.

Отже, відповідачем не дотримано процедури при обранні методу визначення митної вартості товару, що є порушенням прав декларанта.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Водночас, судом не встановлено, а відповідачем не зазначено конкретних обставин, що стали підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростовано.

Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушеннястатті 58 Митного кодексу України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів та Картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними, а тому мають бути скасованими.

Стосовно інших посилань відповідача, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року №6-рп/2013.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до положень пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті Кодексу суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Також, за змістом частини дев`ятої 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п.268).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду надано: договір про надання правової допомоги від 27.11.2024 №27/11 (з додатковою угодою від 05.02.2025), ордер, платіжну інструкцію від 06.02.2025, акт про надання правової допомоги із розрахунком витраченого часу від 16.04.2025 (а.с. 78-84, 125). Відповідно до наданих доказів сума гонорару адвоката є фіксованою та становить 12000,00 грн.

Відповідач подав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю (а.с. 217-222).

Суд, вирішуючи питання співмірності витрат адвоката, заявлених до стягнення, зазначає, що стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України не позбавляє суд права перевіряти дотримання позивачем вимог частини п`ятої статті 134 Кодексу щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи наведене, суд звертає увагу, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 (справа №810/3806/18) та від 10.12.2019 (справа №10.12.2019).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду цієї справи, не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 7000,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджується понесення позивачем витрат на сплату судового збору в розмірі 3834,19 грн. Таким чином, з урахуванням наведеного, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача мають бути стягнуті судові витрати в загальній сумі 10834,19 грн.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Радікал» до Чернігівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Чернігівської митниці про коригування митної вартості товарів від 06.01.2025 №UA102000/2025/000001/2.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102020/2025/000002.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Радікал» судові витрати в сумі 10834 (десять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 19 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 24 квітня 2025 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Радікал» (код ЄДРПОУ 22817032, вул. Алєксєєва, 45, м. Чернігів, 14033).

Відповідач: Чернігівська митниця (код ЄДРПОУ ВП 43985581, просп. Перемоги, 6, м. Чернігів, 14017).

Суддя С.В. Бородавкіна