ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2025 р. Справа № 520/4995/25Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Катунова В.В.
суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г.
за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 (суддя Мельников Р.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/4995/25
за позовом ОСОБА_1
до Лозівської міської ради Харківської області
про визнання протиправною та скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лозівської міської ради Харківської області, в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень, Лозівської міської ради Харківської області, код ЄДРПОУ 06716633, в ухиленні від перевірки використання земельної ділянки згідно умов договору і вимог щодо негайного усунення виявлених порушень, передбачених п.7.1.4 договору, у невжитті заходів щодо повернення самовільно зайнятої земельної ділянки кадастровий номер 6323981103:02:003:0016, площею 0,3940 га, фізичній особі ОСОБА_1 , її користувачу відповідно до договору оренди земельної ділянки від 23 жовтня 2012 року;
- зобов`язати Лозівську міську раду Харківської області усунути порушення законодавства про використання та охорону земель шляхом проведення перевірки та повернення фізичній особі ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 6323981103:02:003:0016, площею 0,3940 га.
Також, позивачем разом із позовом до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд:
- забезпечити його позов фізичної особи ОСОБА_1 до суб`єкта владних повноважень, Лозівської міської ради Харківської області, код ЄДРПОУ 06716633, датований 27.02.2025 року, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, який він подав суду до цієї заяви, шляхом заборони іншій особі, Товариству з обмеженою відповідальністю «УМБР-Бровари», код ЄДРПОУ 39643304, юридична адреса головного підприємства: 07400, місто Бровари Київської області вул.П.Полуботка, 22; по Лозівській філії яка розташована за адресою: 64602, місто Лозова Харківської області, вул.Степова, 1 «а», здійснювати виробництво тротуарної плитки і залізобетонних виробів.
В обґрунтування заяви зазначає, що уся без винятку земельна ділянка, кадастровий номер 6323981103:02:003:0016, площею 0,3940 га, продовжує використовуватися у промисловій діяльності підприємця ОСОБА_2 , є заскладованою виготовленою продукцією, залишками неякісної та битої, сипучими матеріалами, як то пісок і гран висів, а також що його частина будівлі зерносховища використовується уповноваженою ОСОБА_2 особою ОСОБА_3 як гараж для зберігання автомобіля Фольксваген, що йому належить, та як складське приміщення для зберігання оснастки, фарб і інших матеріалів виробництва. Вказані обставини, на переконання позивача, з огляду на обставини порушення його прав та допущення відповідачем протиправної бездіяльності є свідченням того, що з метою запобігання подальшого погіршення стану земельної ділянки кадастровий номер 6323981103:02:003:0016, площею 0,3940 га, її засмічення промисловими відходами залізобетонного виробництва, на даний час ТОВ «УМБР-Бровари», код ЄДРПОУ 39643304, юридична адреса головного підприємства: 07400, місто Бровари Київської області вул. П. Полуботка, 22; філії: 64602, місто Лозова Харківської області вул. Степова, 1 «а», доцільним є застосування заходу забезпечення позову, передбаченого п.4 ч.1 ст.151 КАС України, шляхом заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 по справі № 520/4995/25 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, що подається одночасно із позовною заявою, у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Лозівської міської ради Харківської області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовлено.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 р. у справі №520/4995/25 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову передбаченим законом видом заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, наданими суду доказами позивач довів обставини протиправності дій іншої особи, зокрема наданими електронними доказами у вигляді фотосвітлин стану земельної ділянки, витягу з ЄРДР про реєстрацію кримінального провадження за фактом заволодіння чужим майном, розрахунку розміру шкоди заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, додаткову угоди № 1 до Договору оренди обладнання. Наполягає, що за справедливого і обґрунтованого рішення суду щодо забезпечення позову видом заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору можна запобігти завданню подальшої шкоди як земельній ділянці, так і нежитловій споруді зерносховища, яка пристосована та пристосовується під технологічне обладнання рейдерів з метою збільшення об`ємів випуску промислової продукції.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Залишаючи без задоволення заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведено наявності підстав, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов`язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову, у зв`язку з чим заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Частинами 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини другої статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
У зв`язку з цим суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20 травня 2021 року у справі №640/29749/20, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
Аналогічні висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі №826/16911/18, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 26 червня 2019 року у справі №826/13396/18, від 30 вересня 2019 року у справах №420/5553/18, №640/868/19, №1840/3517/18, від 29 січня 2020 року у справі №640/9167/19, від 20 травня 2021 року у справі №640/29749/20 та від 11 січня 2022 року у справі №640/18852/21.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами, зокрема співмірними між негативними наслідками від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У контексті співмірності суди також повинні перевіряти не тільки співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, а й надавати оцінку порушеному праву позивача, про захист якого він просить.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
У постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18, від 06 лютого 2019 року у справі №826/13306/18, від 20 травня 2020 року у справі № 640/11330/19, від 13 жовтня 2021 року у справі №640/9082/21 Верховний Суд дійшов висновку, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії.
Предметом оскарження у межах спірних правовідносин є бездіяльність суб`єкта владних повноважень, Лозівської міської ради Харківської області, в ухиленні від перевірки використання земельної ділянки згідно умов договору і вимог щодо негайного усунення виявлених порушень, передбачених п.7.1.4 договору, у невжитті заходів щодо повернення самовільно зайнятої земельної ділянки кадастровий номер 6323981103:02:003:0016, площею 0,3940 га, фізичній особі ОСОБА_1 , її користувачу відповідно до договору оренди земельної ділянки від 23 жовтня 2012 року.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач пов`язував із тим, що оскаржувана у цій справі бездіяльність відповідача порушує його прав як орендаря земельної ділянки кадастровий номер 6323981103:02:003:0016, площею 0,3940 га, яка в свою чергу самовільно була зайнята фізичною особою ОСОБА_2 , який у одному випадку діючи як підприємець, у іншому надаючи право управління майном виробництва окремим особам, ще у іншому, як керівник ТОВ «УМБР-Бровари» порушує його права.
При цьому, позивач посилається на очевидність протиправності оскаржуваної бездіяльності відповідача, однак, вказане може бути виявлено судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
При цьому, суд враховує, що позивачем оскаржується бездіяльність відповідача, яка на його думку, стосується саме ухилення від перевірки використання земельної ділянки згідно умов договору і вимог щодо негайного усунення виявлених порушень, передбачених п.7.1.4 договору, а також у невжитті заходів щодо повернення самовільно зайнятої земельної ділянки кадастровий номер 6323981103:02:003:0016, площею 0,3940 га, фізичній особі ОСОБА_1 , її користувачу відповідно до договору оренди земельної ділянки від 23 жовтня 2012 року.
Позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
Таким чином, при позитивному вирішенні заяви про забезпечення позову судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Сама ж лише незгода позивача із бездіяльністю суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
На переконання колегії суддів, надання правової оцінки оскаржуваній бездіяльності відповідача має здійснюватися судом у межах процедури судового розгляду, з дотриманням усіх процесуальних гарантій учасників справи, передбачених процесуальним законом, а тому вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб фактично призводить до вирішення спору по суті.
Враховуючи вказане, посилання позивача протиправність діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «УМБР-Бровари» щодо виробництво тротуарної плитки і залізобетонних виробів із посиланням, зокрема, на фотосвітлини, витяги з Прозорро, тощо не є беззаперечною обставиною, наявність якої є підставою для вжиття заходів до забезпечення адміністративного позову.
За наведених обставин та враховуючи, що позивач не навів обґрунтованих підстав для вжиття відповідних заходів з урахуванням приписів статті 150 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачем.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив правильне рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання позивача про залучення до матеріалів справи Рішення Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області №226 від 25.02.2025 з огляду на наступне.
Згідно з ч. 4 ст. 296 КАС України, якщо в апеляційній скарзі наводяться нові докази, які не були надані суду першої інстанції, то у ній зазначається причина, з якої ці докази не були надані.
Відповідно до ч. 4 ст. 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Позивач в обґрунтування поважності підстав пропуску строку подачі доказів зазначає, що про вказане рішення він дізнався 21.04.2025, що на думку колегії суддів в силу ч. 4 ст. 308 КАС України не може вважатися винятковою підставою для прийняття нових доказів.
Оскільки позивач не надав суду апеляційної інстанції доказів неможливості подання до суду першої інстанції зазначеного документу, суд апеляційної інстанції їх не досліджує та не приймає.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 по справі № 520/4995/25 залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.В. Катунов Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло Постанова складена в повному обсязі 25.04.25.
Суд | Другий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 22.04.2025 |
Оприлюднено | 28.04.2025 |
Номер документу | 126882821 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них з питань здійснення публічно-владних управлінських функцій з розпорядження земельними ділянками |
Адміністративне
Другий апеляційний адміністративний суд
Катунов В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні