Постанова

від 23.04.2025 по справі 340/4436/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 340/4436/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Коршуна А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 в адміністративній справі №340/4436/24 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Кіровоградській області, Державної судової адміністрація України Державна казначейська служба України про визнання протиправної бездіяльності та дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із позовною заявою в якій просить:

-визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 за період з 01.04.2024 по 30.06.2024 (включно), виходячи з встановленого на 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 3028 грн.;

-зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 за період з 01.04.2024 по 30.06.2024 (включно), виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 3028 грн.;

-визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області щодо нарахування та виплати судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.04.2024 по 30.06.2024 (включно), виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн.;

-зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградської області провести нарахування та виплату судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.04.2024 по 30.06.2024 (включно) виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року - 3028 грн., з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Також просить допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення грошової винагороди в межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування вимог позивач зазначила, що починаючи з квітня по червень 2024 року розмір її суддівської винагороди обчислено, виходячи із спеціального розміру прожиткового мінімуму, що застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, установленого статтею 7 Закону України ''Про Державний бюджет на 2024 рік''. Проте положеннями частин другої, третьої статті 135 Закону України ''Про судоустрій і статус суддів'' від 02 червня 2016 року №1402-VIII передбачено інший порядок для визначення розміру прожиткового мінімуму, що застосовується під час розрахунку суддівської винагороди. Ці норми мають пріоритет і не можуть бути обмежені іншими законодавчими актами. Посилаючись на те, що під час прийняття нових законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та Законом №1402-VIII гарантій незалежності судді, а статтею 7 Закону України ''Про Державний бюджет 2024 рік'' визначено іншу розрахункову величину, через що розмір його суддівської винагороди безпідставно зменшено, позивач просив суд позов задовольнити.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 в адміністративній справі №340/4436/24 адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Територільне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, подало апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Указом Президента України від 16.07.2020 року №278/2020 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Першотравневого районного суду Донецької області.

Наказом в.о. голови Волноваського районного суду Донецької області №10-к від 03.08.2020 зараховано до штату Першотравневого районного суду Донецької області та встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 20 відсотків посадового окладу.

Рішенням Голови Верховного Суду від 06.06.2022 року № 206/0/149/22 відряджена до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області.

Наказом голови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області №93-к/к від 13.06.2022 року зараховано до штату Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області у зв`язку з тимчасовим переведенням шляхом відрядження із Першотравневого районного суду Донецької області для здійснення правосуддя з 14.06.2022 року.

Виходячи з приписів, установлених статтею 7 Закону України ''Про Державний бюджет на 2024 рік'' у період з 01 квітня по 30 червня 2024 року ТУ ДСА України у Кіровоградській області нарахувало та виплатило позивачу суддівську винагороду, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2024 року, у розмірі 2102 грн.

Позивач вважає, що суддівська винагорода у спірному періоді підлягає нарахуванню, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2024 року величиною 3028,00 грн.

Не погоджуючись з розміром виплаченої йому суми суддівської винагороди, позивач звернулась до суду з цим позовом за захистом порушеного права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, а розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Суд вказав, що Законом України №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом № 1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11 -р/2018.

Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом № 1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

У преамбулі Закону № 1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 1402-VIII зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів.

Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.

30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, унесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII Про несення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (далі - Закон № 1401-VIII).

Законом №1401-VIII, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій.

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.

Пунктом 1 частини третьої та пунктом 1 частини четвертої статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом № 966-XIV, відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Згідно зі ст.7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік (далі Закон № 3460-IX) встановлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: зокрема, працездатних осіб - 3028 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2 102 гривні.

Варто зазначити, що зміни до Закону № 1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.

Водночас Закон № 3460-IX фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.

Однак, Закон № 3460-IX не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Колегія суддів враховує, що згідно із позицією Верховного Суду, у цій категорії спорів Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII (постанови Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі № 360/503/21, від 02 червня 2023 року у справі № 400/4904/21, від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22, від 24 липня 2023 року у справі № 280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі № 120/2006/22-а, від 26 липня 2023 року у справі № 240/2978/22, від 27 липня 2023 року у справі № 240/3795/22).

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі ст. 7 Закону№ 3460-IX була неправомірною.

Подібний висновок вказано Верховним Судом у постанові від 20 листопада 2023 року у справі № 120/709/22-а.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області -залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 в адміністративній справі №340/4436/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддяС.В. Сафронова

суддяД.В. Чепурнов

суддяА.О. Коршун