Постанова від 24.04.2025 по справі 420/15036/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/15036/24

Суддя першої інстанції: Потоцька Н.В.

Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса

Повний текст судового рішення складений 09.10.2024

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Альфа Люкс» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

В С Т А Н О В И В:

17.05.2024 приватне підприємство (надалі - ПП) «Альфа Люкс» звернулося до суду з позовом до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості №UA500050/2024/000020/2 від 23.04.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA500050/2024/000213.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки розбіжності, які стали підставою для витребування додаткових документів, є необґрунтованими та не можуть впливати на числові значення заявленої митної вартості товару. На думку позивача, до митного оформлення було надано всі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та дозволяли митному органу застосувати основний метод визначення митної вартості імпортованих товарів у відповідності до п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 позов задоволений з підстав того, що позивачем, для оформлення товару за першим методом, надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано оскаржуваним рішенням метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів для визначення митної вартості товару та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає про правомірність дій Одеської митниці щодо прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, оскільки документи, які надані позивачем до митного органу на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Апелянт вказує, що зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 МК України, стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.10.2024 між ПП «Альфа Люкс» (покупець) та компанією «GHADAN COMPANY» (Єгипет; продавець) укладено Контракт №31/1.1, за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити товар - харчову сіль.

Відповідно до п.3 Контракту від 31.01.2024 ціна товару визначається в попередньому рахунку. Остаточна вартість партії поставленого товару визначається в комерційному рахунку та може відрізнятися від попереднього рахунку. У вартість входить: вартість повної упаковки та маркування: слінг-пакети, крафт-пакети, позначки на пакетах. Умови оплати: 100% попередня оплата товару після отримання покупцем попереднього рахунку від продавця, якщо інші умови оплати не вказані в попередньому інвойсі.

Пунктом 4.1 Контракту від 31.01.2024 визначено, що товари поставляються окремими паріями згідно інвойсів. Умови поставки CIF або FOB згідно Інкотермс-2010 (конкретні умови поставки вказуються в інвойсі та/або в інших товаросупровідних документах).

З метою митного оформлення імпортованого товару, 19.04.2024 позивачем подано до Одеської митниці митну декларацію №24UA500050005176U9 на імпортований товар, а саме: «сіль харчова, придатна до споживання людьми, загальною вагою нетто 3999 тонн, 2667 слінг-беги по 1500кг. +/-2%кг., додатково упаковано в поліпропіленові мішки по 25кг. (160000 мішків): Refined salt 0.2-0.8 grind 0, fine salt - 999,7 тонн (667 слінг-бегів); Refined salt 0.2-1.2 grind 1 - 1499,7 тонн (1000 слінг-бегів); Refined salt 0.8-1.2 grind 1 - 1499,6 тонн (1000 слінг-бегів); торговельна марка GHADAN COMPANY; виробник: GHADAN COMPANY».

На підтвердження заявленої митної вартості товару, було подано наступні документи: пакувальний лист (Packing list) №20240331PL від 31.03.2024; рахунок-проформу (Proforma Invoice) №GH20240102 від 04.02.2024; рахунок-фактуру (інвойс) (Commeral invoice) №20240331 від 31.03.2024; коносамент (Bill of lading) №3 від 02.04.2024; вантажну відомість (Cargo Manifest) №7352464 від 02.04.2024; навантажувальний документ (Bordereau) №1498/3 від 12.04.2024; сертифікат про походження товару форми А (Certificate of origin form A) №А1119435 від 04.04.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару №258 від 06.02.2024; №283 від 02.04.2024; страховий поліс №МАСР003270024А від 03.04.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) №31/1.1 від 31.01.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 22.03.2024; договір про надання послуг митного брокера №2310/20-01 від 01.10.2020.

Митну вартість поставлених товарів, позивач визначив за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються.

Однак, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого позивачем по зазначеній митній декларації, Одеська митниця встановила, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

у зовнішньо-економічному договорі (контракту) купівлі-продажу товарів №31/1.1 від 31.01.2024 від імені продавця наявні два різних підписи;

сума в платіжних інструкціях відрізняється від даних комерційного інвойса від 31.03.2024 №20240331;

не підтверджено документально виконання пункту 3.6 контракту, хоча наявні платіжні інструкції;

в наданому комерційному інвойсі відсутнє посилання на контракт.

На підставі зазначеного, відповідно до ч.3 ст. 53 МК України, Одеською митницею було зобов`язано декларанта протягом 10 днів (за наявності) надати додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

23.04.2024 декларантом позивача було надано лист №108/24 з роз`ясненням щодо виявлених розбіжностей, а також: прайс-лист виробника від 21.03.2024, довідку про ціну №0183-inf від 17.04.2024, експортну декларацію країни відправлення та оборотно-сальдову відомість по рахунку 632.

23.04.2024 Одеською митницею було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA500050/2024/000020/2, відповідно до якого здійснено коригування заявленої позивачем митної вартості товару та застосовано резервний метод, яким митну вартість товару №1 скориговано до рівня 0,13 дол.США/кг.

Також, Одеська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500050/2024/000213.

Не погоджуючись із прийнятими Одеською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Так, за визначенням, наведеним в п.24 ч.1 ст.4 Митного кодексу України (надалі МК України), митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Згідно з ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст.51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту визначені в ст.57 МК України.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 9.

Стаття 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частина 2 вищезазначеної статті містить перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими, зокрема, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 1 ст.54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.5 ст.58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Так, предметом спору у даній справі є перевірка правомірності рішення про коригування митної вартості товарів №UA500050/2024/000020/2 від 23.04.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500050/2024/000213 від 23.04.2024.

В даному випадку, із оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару вбачається, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано за основним методом з тих підстав, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з наведеним, Одеською митницею для визначення митної вартості товару застосовано резервний метод.

При цьому, за наслідком проведення митних процедур, відповідачем встановлено, що, у наданих до митного оформлення документах, відсутні дані щодо упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, як складової митної вартості товару. Разом з тим, відповідач зауважив, що у контракті №31/1.1 від 31.01.2024 від імені продавця наявні два різних підписи; сума в платіжних інструкціях відрізняється від даних комерційного інвойса; в комерційному інвойсі відсутнє посилання на контракт; не підтверджено умови оплати товару.

В свою чергу, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані при декларуванні товару відомості та подані документи не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Перевіривши матеріали справи та надаючи оцінку обставинам, які викликали у відповідача сумнів щодо заявленої позивачем митної вартості товару, судова колегія зазначає наступне.

Так, згідно ч.10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

У рішенні про коригування митної вартості товару, митним органом визначено, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Разом з тим, відповідно до п.3.3 Контракту №31/1.1 від 31.01.2024, укладеного між ПП «Альфа Люкс» та компанією «GHADAN COMPANY», у вартість товару входить: вартість повної упаковки та маркування.

Таким чином, враховуючи, що згідно зовнішньоекономічного договору, ціна товару вже включає в себе вартість упаковки та маркування, імпортером жодних витрат на пакування понесено не було, а тому за приписами ч.10 ст. 58 МК України ці складові не підлягають додаванню імпортером з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення імпортером та декларантом митної вартості товару.

Крім того, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі « 37. Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації, поданої позивачем, зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором. Тобто, товар надійшов позивачу у безповоротній упаковці та її вартість входить у ціну товару.

Також, митний орган посилався, що декларантом документально не підтверджено виконання пункту 3.6 контракту (100% оплата товару), хоча наявні платіжні інструкції.

Вказані доводи є необґрунтованими, оскільки 04.02.2024 продавець виставив покупцю проформу інвойс №GH20240102 на товар на загальну суму 255936 дол.США, первісний платіж 52800 дол.США, який сплачено позивачем та підтверджується платіжною інструкцією №258 від 06.02.2024. Разом з тим, 31.03.2024 продавцем виставлено остаточний комерційний інвойс №20240331 на загальну вартість товару 255936 дол.США. Відповідно до платіжної інструкції в №283 від 02.04.2024 позивачем сплачено 203094,50 дол. США. Тобто, загальна сума, яка була сплачена за товар становить 255894,5 дол.США., що є меншою на 41,5 дол.США від суми, вказаної у фінальному інвойсі.

Надаючи оцінку вказаним обставинам, колегія суддів враховує пояснення позивача, що недоплата у розмірі 41,5 дол.США могла бути спричинена різницею в курсі валют, помилкою в фінансових розрахунках чи додатковими банківськими зборами за проведення операції. Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, вказані факти не відносяться до повноважень митного органу, а вирішуються господарюючими суб`єктами в договірному чи судовому порядку.

Більш того, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

З цих же мотивів безпідставними є посилання митниці, що сума в платіжних інструкціях відрізняється від даних комерційного інвойсу від 31.03.2024 №20240331.

Також, митним орган не доведено яким чином відсутність посилання на контракт від 31.01.2024 в наданому комерційному інвойсі впливає на заявлену митну вартість товару, оскільки відсутність в інвойсі вказівки на реквізити зовнішньоекономічного контракту сама по собі не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікації інвойсу з поставкою товару, якщо така ідентифікація може бути проведена на основі інших документів, доданих на підтвердження митної вартості товару.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що надані позивачем до митного органу документи, у сукупності, надають можливість ідентифікувати поставлений товар, не містять розбіжностей у їх співставленні та не ставлять під сумнів імпортування товару за контрактом від 31.03.2024.

Не заслуговують на увагу також і твердження Одеської митниці, що у зовнішньо-економічному договорі №31/1.1 від 31.01.2024 від імені продавця наявні два різних підписи, що може свідчити про ознаки підробки.

Так, сам факт підробки договору можуть бути визначені лише шляхом проведення відповідної експертизи документів. Враховуючи, що така експертиза відсутня, доказів зворотнього матеріали справи не містять, тому такі доводи митного органу є виключно припущеннями бездоказового характеру.

При цьому, відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що контракт №31/1.1 від 31.01.2024, укладений між ПП «Альфа Люкс» та компанією «GHADAN COMPANY», містить підписи уповноважених осіб покупця та продавця та скріплений печатками підприємств. Доказів щодо недійсності вказаного договору Одеською митницею до суду не надано, а тому, відсутні підстави вважати, що зазначений договір є нечинним або містить ознаки підробки.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи містили розбіжності, є необґрунтованими.

Позивачем, при здійсненні імпортування товару на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту, було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України.

При цьому, ст.53 МК України врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, яка не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 20.03.2024 у справі № 815/762/18.

Щодо застосування відповідачем при коригуванні заявленої позивачем митної вартості застосування резервного методу, колегія суддів зазначає наступне.

Так, митним органом визначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби та встановлено, що рівень митної вартості митного оформлення є більшим та становить по товару №1 - 0,13 дол. США/за кг. (митні декларації від 05.03.2024 №UA500110/2024/001310, від 07.03.2024 №UA500110/2024/001391, від 19.03.2024 №UA500110/2024/001633) ніж заявлено декларантом за 1кг. ваги нетто.

Положеннями п.2.1 розділу ІІ Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, встановлено про необхідність у рішенні при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст.59, 60 та 64 МК України, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, робити пояснення щодо зроблених коригувань.

Діюче законодавство з питань державної митної політики не передбачає іншого документа, в якому митний орган зобов`язаний давати свої висновки щодо причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, аніж рішення про коригування митної вартості товарів.

Таким чином, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Однак, рішення про коригування митної вартості товару №UA500050/2024/000020/2 від 23.04.2024 не містить інформації, який саме товар було використано в якості джерела інформації, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.

Також, при прийнятті рішення про коригування митної вартості товару митний орган обмежився лише посиланням на митні декларації від 05.03.2024 №UA500110/2024/001310, від 07.03.2024 №UA500110/2024/001391, від 19.03.2024 №UA500110/2024/001633 в якості інформації щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Зазначене свідчить, що при коригуванні митної вартості товарів, декларант не має змоги перевірити серед яких митних декларацій контролюючий орган обирає саме ту, що слугує джерелом для коригування митної вартості товарів у конкретному випадку, оскільки доступу до баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України позивач немає, що є позбавленням його права доступу до митної декларації, яку використовував митний орган при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, та порушенням принципу змагальних процесів.

Крім того, наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, не відповідає вартості, заявленій ПП «Альфа Люкс», не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

За таких обставин, оскаржуване рішення митного органу є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товарів, що ввозяться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.

Разом з цим, враховуючи, що саме прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару слугувало підставою для прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500050/2024/000213 від 23.04.2024, вказана картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню, як документ, що має похідний характер від рішення про коригування митної вартості.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду апеляційної інстанції, при розгляді справи суд першої інстанції правильно встановив обставини, які мають значення для справи, а тому рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Одеську митницю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. КрусянСудді О.В. Єщенко О.В. Яковлєв