Постанова

від 24.04.2025 по справі 420/39254/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/39254/24

Категорія:108020000 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.

Місце ухвалення: .м Одеса

Дата складання повного тексту:03.02.2025р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Бітова А.І.

суддів Лук`янчук О.В.

Ступакової І.Г.

у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглянута згідно п.1 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ТРАНСАВТОМАТИКА" на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ТРАНСАВТОМАТИКА" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Науково-виробниче об`єднання "ТРАНСАВТОМАТИКА" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення корегування митної вартості задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500530/2024/000023/2 від 26 листопада 2024 pоку.

Визнано протиправною та скасовано Картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500530/2024/000131.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "ТРАНСАВТОМАТИКА" суму сплаченого судового збору в розмірі 3 534 грн. 61 коп. (три тисячі п`ятсот тридцять чотири гривні шістдесят одна копійка).

Питання розподілу судових витрат на правничу допомогу в рішенні суду від 03 лютого 2025 року не вирішено.

24 лютого 2025 року від представника позивача адвоката Беринди Д.О. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вхід. №16578/25), в якій заявник просить ухвалити додаткове рішення у справі №420/39254/24 та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "ТРАНСАВТОМАТИКА" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року у задоволенні заяви представника позивача адвоката Беринди Д.О. про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "ТРАНСАВТОМАТИКА" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення коригування митної вартості відмовлено

В апеляційній скарзі ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "ТРАНСАВТОМАТИКА" ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що у позовній заяви у прохальній частині була вимога про стягнення витрат на правничу допомогу та додано відповідні докази на підтвердження таких витрат, а саме: копія договору про надання правничої (правової) допомоги №12/12/24 від 13 грудня 2024 року, а також копія платіжної інструкції №478 від 17 грудня 2024 року на підтвердження здійснення оплати, передбаченої договором.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "ТРАНСАВТОМАТИКА", перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що рішення у даній справі ухвалено судом 03 лютого 2025 року. Проте заяву про ухвалення додаткового рішення подано лише 24 лютого 2025 року, тобто з порушенням строку встановленого ч.7 ст. 139 КАС України. Представником позивача не надано належних та достатніх доказів на підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу у строки передбачені ч.7 ст.139 КАС України, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача адвоката Беринди Д.О. про ухвалення додаткового рішення по справі №420/39254/24. Будь-яких обґрунтувань поважності причин, які перешкоджали до закінчення судового розгляду надати докази понесених судових витрат представником позивача не зазначено.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 132, 134, 139 КАС України.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно ч.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень ч.5 ст. 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно ч.6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог ч.5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).

За правилами ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.9 ст. 139 КАС України).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У п.154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі ст. 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналогічні правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №2040/6747/18, суд зокрема зазначив, що при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, суд враховує критерії реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Колегія суддів зазначає, що склад та розмір судових витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу та/або проведенням експертизи, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, документи, що свідчать про оплату експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2023 року у справі №540/2505/19.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з позовної заяви, апелянтом було заявлено вимогу щодо стягнення з Одеської митниці на користь ТОВ "ТРАНСАВТОМАТИКА" на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Колегія суддів вказує, що зазначені витрати мали б бути документально підтверджені та доведені.

Разом з тим колегія суддів акцентує увагу на тому, що на підтвердження судових витрат на правничу допомогу позивачем не надано розрахунку таких витрат, а тому є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, відповідно до ч.7 ст. 139 КАС України.

Крім того, колегія суддів акцентує увагу на тому, що апелянтом повторно подано заяву про відшкодування судових витрат на правничу допомогу лише 24 лютого 2025 року, тоді як рішення у даній справі ухвалено судом 03 лютого 2025 року, тобто з порушенням строку встановленого ч.7 ст. 139 КАС України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а відтак підстави для ухвалення додаткового рішення відсутні.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ТРАНСАВТОМАТИКА" залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 24 квітня 2025 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.