Рішення

від 22.04.2025 по справі 640/11638/22

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2025 року Справа№640/11638/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніспорт» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.01.2022 № 00010890702,

встановив:

В провадженні Донецького окружного адміністративного суду (також далі - суд), перебуває позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніспорт" (далі - позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 12.01.2022 № 00010890702.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Юніспорт» п. 44. 1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України· від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд.21 Декларації) в сумі 1753617 грн., у тому числі за вересень 2021 в сумі 1753617 гривень.

За результатами перевірки складено акт від 07.12.2021 №90403/26-15-07-02-0217/43380577.

Позивачем, не погоджуючись висновками, викладеними в акті перевірки, подано до ГУ ДПС у м. Києві заперечення на акт.

Листом від 05.01.2022 №68/1/26-15-07-02-02-09 відповідач повідомив ТОВ «Юніспорт», що висновки акта документальної виїзної позапланової перевірки залишаються незмінними, а заперечення без задоволення.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.01.2022 №00010890702 за формою «В4», відповідно до якого позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2021 року на суму 1753617 грн.

26.01.2022, позивач, не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся із скаргою до ДПС України.

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 28.06.2022 № 6259/6/99-00-06-01-05-06 податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 12.01.2022 №00010890702 залишено без змін.

Позивач вважає, що висновки щодо порушення позивачем податкового законодавства, відображені в акті перевірки, ґрунтуються на непідтверджених даних відповідача про нереальність здійснених позивачем господарських операцій. Таким чином, на думку позивача, висновки акта перевірки не можна вважати достовірними, всебічними і об`єктивними, а податкове повідомлення-рішення законним.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його такими, що порушують його законні права та інтереси, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України №2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі Закон №2825-ІХ), який набрав чинності 15 грудня 2022 року.

Відповідно до статті 1 Закону №2825-ІХ Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідований.

За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа №640/11638/22 передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.

27 лютого 2025 року проведений автоматизований розподіл судової справи між суддями Донецького окружного адміністративного суду, за результатами якого адміністративна справа №640/11638/22 передана на розгляд судді Молочній І. С.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.03.2025 року адміністративну справу №640/11638/22 прийнято до провадження та вирішено розглядати спочатку за правилами спрощеного позовного провадження одноособово суддею Донецького окружного адміністративного суду Молочною І. С., без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Представник Головного управління Державної податкової служби у м. Києві подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

Надаючи правову оцінку обставинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України). Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Відповідно до ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, іншим визначеним законодавством обов`язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.

Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

З метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на додану вартість дослідженню підлягає реальність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентом. Крім того, оцінці суду підлягають наявність належним чином оформлених первинних документів, які стали підставою для формування показників податкової звітності, використання платником податків придбаних товарів (робіт, послуг) в межах господарської діяльності.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 №375/11/14-14 зазначено універсальний принцип розгляду податкових спорів, а саме: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила судам варто застосовувати не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків тощо.

Так, перевіркою встановлено порушення ТОВ «Юніспорт» п. 44. 1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України· від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд.21 Декларації) в сумі 1753617 грн., и тому числі за вересень 2021 в сумі 1753617 гривень.

За змістом частини другої ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Податковим органом встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства через нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Інтер Гейт», ТОВ «Октаєдр Сімпл», ТОВ «Айлендер Груп», ТОВ «Преміум Рітейл Груп», у зв`язку з чим завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Судом встановлено, що між ТОВ «Юніспорт» (Покупець) і ТОВ «Інтер Гейт»(Продавець) укладено Договір купівлі-продажу товарів від 02.06.2021 №ІГ-02/06.

На виконання умов договору ТОВ «Інтер Гейт» поставило 14.06.2021 на користь ТОВ «Юніспорт» одяг на суму 3509103,60 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 584850,51 грн.

За фактом постачання товару сторонами складено видаткові накладні №36 від 09.06.2021, №37 від 10.06.2021, № 38 від 11.06.2021, № 39 та № 40 від 14.06.2021.

На підтвердження перевезення товару від Продавця до Покупця складено товарно-транспортну накладну №1717 від 14.06.2021.

За наслідками вказаної фінансово-господарської операції податковому органу складено та подано податкові накладні від 09.06.2021, 10.06.2021, 11.06.2021, 14.06.2021 та 14.06.2021 за № 11,12, 13, 14, 15, відповідно.

Разом з тим, позивачем надано суду митні декларації на походження зазначеної вище продукції.

17.08.2021 між ТОВ «Юніспорт» (Покупець) і ТОВ «Октаєдр Сімпл» (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу товарів №17/08/21-1.

На виконання умов договору ТОВ «Октаєдр Сімпл» поставило 23.08.2021 на користь ТОВ «Юніспорт» одяг на суму 412757,62 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 68792,94 грн.

За фактом постачання товару сторонами складено видаткову накладну №58 від 23.08.2021.

На підтвердження перевезення товару від Продавця до Покупця складено товарно-транспортну накладну №2308 від 23.08.2021.

За наслідками вказаної фінансово-господарської операції податковому органу складено та подано податкову накладну від 23.08.2021 № 20.

Разом з тим, позивачем надано суду митні декларації на походження зазначеної вище продукції.

11.03.2021 між ТОВ «Юніспорт» (Покупець) і ТОВ «Айлендер Груп» (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу товарів №11032021.

На виконання умов договору ТОВ «Айлендер Груп» поставило:

-13.05.2021 на користь ТОВ «Юніспорт» одяг на суму 1089275,23 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 181545,87 грн.;

-14.05.2021 на користь ТОВ «Юніспорт» одяг на 486686,75 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 81114,46 грн.;

-17.05.2021 на користь ТОВ «Юніспорт» одяг на суму486842,40 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 81140,40 грн.

За фактом постачання товарів сторонами складено видаткові накладні № № 71, 72, 73, 74, 75 від 13.05.2021.

На підтвердження перевезення товару від Продавця до Покупця складено товарно-транспортну накладні № 33 від 13.05.2021, № 34 від 14.05.2021 та №35 від 17.05.2021.

За наслідками вказаної фінансово-господарської операції податковому органу складено та подано податкові накладні від 13.05.2021 № № 79, 80, 81, 82 та 83.

Разом з тим, позивачем надано суду митні декларації на походження зазначеної вище продукції.

04.02.2020 між ТОВ «Юніспорт» (Покупець) і ТОВ «Преміум Рітейл Груп» (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу товарів №04/02.

На виконання умов договору ТОВ «Преміум Рітейл Груп» поставило:

-07.05.2021 на користь ТОВ «Юніспорт» одяг на суму 159588 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 26598 грн.;

-03.09.2021 на користь ТОВ «Юніспорт» одяг на 2677751,90 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 446296,98 грн.;

-24.09.2021 на користь ТОВ «Юніспорт» одяг на суму 1699695,40 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 283282,57 грн.

За фактом постачання товарів сторонами складено видаткові накладні № УТ-000172 від 07.05.2021, № 25 та № 94 від 03.09.2021, № 111 та № 149 від 24.09.2021,

На підтвердження перевезення товару від Продавця до Покупця складено товарно-транспортні накладні № РУТ-000172 від 07.05.2021, № P00ER-000025, 00ER-000094 від 03.09.2021 та № P00ER-000111, 00ER-0000149 від 24.09.2021.

За наслідками вказаної фінансово-господарської операції податковому органу складено та подано податкові накладні № 1 від 07.05.2021, № 2 від 02.09.2021, № 3 від 03.09.2021, № 7 від 03.09.2021, № 34 від 24.09.2021 та № 35 від 24.09.2021.

В акті перевірки відповідач посилається на недоліки складених товарно-транспортних накладних, які на думку відповідача є суттєвим доказом нереальності господарських операцій.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Надані на перевірку первинні документи мають всі передбачені обов`язкові реквізити, що підтверджується копіями первинних документів, наявними в матеріалах справи.

Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд. Так, в своїх постановах від 31.01.2018 у справі № 2а/1270/7925/12 та від 31.02.2018 у справі № 2а-865/12/2170 суд зазначає наступне:«… сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю. Слід враховувати, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, у тому числі товарно-транспортних накладних, на що на обґрунтування своєї позиції посилається відповідач, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте, як у спірному випадку, містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичність здійснення таких операцій».

Водночас, Верховний Суд у своїй постанові від 24.05.2019 у справі №826/7423/16 вказав,«що відсутність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення..».Дану позицію підтримав Верховний Суд і у постанові від 21.01.2021 у справі №813/2204/17, від 19.04.2023 у справі № 420/20757/21.

Крім того, відповідно до абз. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Таким чином, надані позивачем документи підтверджують господарські операції, дають змогу ідентифікувати господарські операції та факт їх здійснення, що призводить до зміни активів позивача.

Посилання відповідача на те, що у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних не в достатньому обсязі визначено основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати вантаж, не відповідає дійсності, так як у товарно-транспортних накладних чітко вказано, що вантажем є одяг, речі та взуття, які зазначені у видаткових накладних які є супровідними документами до вантажу, які були надані під час перевірки працівнику контролюючого органу.

В описовій частині акта відповідач припускає, що ТОВ «Айлендер Груп», ТОВ «Октаєдр Сімпл та ТОВ «Преміум Рітейл Груп» не могли поставити придбаний позивачем товар так як мають мало трудових ресурсів, виробничих потужностей, не декларують основних фондів, а також через те, що з 08.12.2021 органами ДПС встановлено відповідність ТОВ «Айлендер Груп» п.8. Критеріїв ризиковості платника податків.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. На момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи, зареєстровані платниками податку на додану вартість, перебували на обліку в податкових органах, їх реєстрація не була визнана нечинною у судовому порядку, що було перевірено відповідальними особами Позивача. Тобто, контрагенти були наділені правосуб`єктністю та могли здійснювати господарські операції. Також контрагенти мали товари, необхідні позивачу для здійснення його господарської діяльності.

Вказане узгоджується із рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес АД проти Болгарії» (2009 рік. заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії» (2010 рік, заява № 6689/03), які у відповідності до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди використовують як джерело права при розгляді справ.

Крім того, згідно із ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади забезпечують системний контроль за додержанням у рамках відомчого підпорядкування адміністративної практики, що відповідає Конвенції та практиці Суду.

Так, Європейським судом з прав людини у п. 71 рішення по справі «Булвес АД проти Болгарії» сформовано висновок, відповідно до якого компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності

Також, аналогічна позиція відображена в постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 804/9072/16, в якій суд зазначив, що «Посилання податкового органу як на підставу для відмови в позові, на аналіз податкової інформації отриманої відносно контрагентів позивача, зокрема, на відсутність у останніх умов необхідних для здійснення такого роду господарської діяльності, відсутність достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів (складів) необхідних для здійснення спірних господарських операцій з поставки вищевказаного товару, обґрунтовано відхилено судами, оскільки чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

Суд звертає увагу, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено, скільки працівників необхідно для здійснення господарських операцій певного виду, а тому, твердження відповідача про недостатність персоналу є лише припущенням, не підтвердженим допустимими доказами.

Крім того, у своєму відзиві податковий орган зазначає про неможливість дослідження ланцюга походження товарів.

Як зазначалося раніше, що під час проведення перевірки мають досліджуватися безпосередньо господарські операції, на підставі яких сформовані дані податкового обліку, а платники податків не повинні нести негативні наслідки за дії свої контрагентів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.04.2021 по справі №808/8600/15, в якій суд зазначив наступне: «Колегія суддів Верховного Суду також наголошує, що судами під час дослідження факту здійснення господарської операції мають оцінюватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Визнання недійсними (у тому числі, і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку не може бути обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань. Оскільки позивачем було виконано усі передбачені законом умови, необхідні для формування податкового кредиту та наявні усі документальні підтвердження його розміру, тому він не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства, вчинені його контрагентами.».

Водночас, необхідно зазначити, що відповідно до п. 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №1165 від 11.12.2019 (надалі Порядок), платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Згідно п. 7 Порядку, у разі, коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Водночас, одним із критеріїв ризиковості здійснення операцій є відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Щодо посилання відповідача на кримінальне провадження №12018100000000339 від 12.04.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого за ч.3 ст. 191 КК України та в якому фігурує ТОВ «Айлендер Груп», то в силу вимог ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Суд звертає увагу на той факт, що позиція податкового органу про нереальність господарських операцій ґрунтується, в тому числі, на підставі наявних та триваючих кримінальних проваджень на стадії досудового розслідування, в яких фігурує контрагент позивача.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 24.04.2018 у справі №2а/0370/205/12 зазначив наступне: «… посилання контролюючого органу на постанову від 26 жовтня 2011 року старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення ФОП «ОСОБА_4» та ФОП «ОСОБА_3», з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину передбаченогостаттею 205 частиною 2 Кримінального кодексу України, обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки вказані не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагента своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності. Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача».

Крім того, Верховний Суд у постанові від 31.07.2018 у справі №826/2358/14 вказав наступне: «Суд не погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій про можливість використання висновків результатів перевірки проведеної в межах кримінального провадження, до набрання законної сили відповідним рішення у кримінальній справі».

Водночас, в акті контролюючий орган вказує, що ТОВ «Айлендер Груп» згідно з Єдиного реєстру судових рішень фігурує у кримінальному провадженні №12018100000000339 від 12.04.2018. При цьому необхідно зазначити, що ТОВ «Айлендер Груп» зареєстрована як юридична особа лише 23.01.2019, тобто майже через рік після того, як було відкрито кримінальне провадження. А остання постанова суду по даному провадженню датується 09.06.2020, що свідчить про те, що по даній справі відсутній вирок, а саме провадження тривало більше 4 років. До того ж, провадження відкрито за ознаками правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 191 КК України, тобто привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, тобто не за кримінальним правопорушенням у сфері господарської діяльності (ст. 205 КК України яка діяла на момент відкриття провадження, ст. 212 КК України, тощо), а за кримінальним правопорушенням проти власності.

Враховуючи те, що в ході перевірки не встановлено порушення оформлення первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законодавством, по господарських операцій між ТОВ «Юніспорт» з його контрагентами, суд дійшов висновку, що ТОВ «Юніспорт» не було допущено порушення п.44.1. ст. 44 Податкового кодексу при веденні обліку витрат, та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань по відображенню господарських операцій з зазначеними в акті контрагентами.

Вказані операції були об`єктом оподаткування для підприємств постачальників і саме вони визначали базу оподаткування вказаних операцій, а ТОВ «Юніспорт», у відповідності до п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України було віднесено до податкового кредиту суми податку, сплачені та нараховані при здійсненні операцій з придбання товарів у вказаних в акті контрагентів.

На думку суду, відповідачем помилково вказано про порушення ТОВ «Юніспорт» п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПКУ, так як підприємством до податкового кредиту віднесено лише суми, визначені, виходячи з договірної вартості товарів у зв`язку з придбанням товарів, сплаченого та нарахованого у зв`язку з придбанням товарів, що підтверджено видатковими накладними.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що доводи, покладені ГУ ДПС у м. Києві в основу висновків акта перевірки та оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.01.2022 року, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом та спростовуються викладеними вище висновками.

Висновки відповідача по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, з огляду на що, висновки акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеним контрагентом та підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом.

Таким чином, в акті перевірки не наведено обставин та не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій із вказаними вище контрагентами цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

У той же час, позивачем надано сукупність первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання такого роду операцій, у т.ч. договори, первинні документи, акти приймання-передачі, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

У даному випадку у суду відсутні правові підстави для висновку про юридичну дефектність наданих під час розгляду справи документів.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, а тому адміністративний позов слід задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 24810,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 26.07.2022 №101.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 24810,00 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст.72-77, 90, 132, 134, 137, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніспорт» (місцезнаходження: 04201, м. Київ, вул. Сім`ї Кульженків, 35; код ЄДРПОУ 43380577) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 44116011), - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 12.01.2022 № 00010890702.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніспорт» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України, понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 24810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) грн. 00 коп.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 22 квітня 2025 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна