Рішення

від 25.04.2025 по справі 420/28890/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/28890/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1056177-2411-1518-UA51120090000035170 від 27.06.2024 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він є власником об`єкта нежитлового нерухомого майна сільськогосподарського призначення майнового комплексу «Зерновий тік», який розташований за адресою: Одеська область Подільський район, територіальна громада Кодимська, комплекс будівель та споруд №1 (Колишня Грабівська сільську рада), буд. 1. Водночас, Головним управлінням ДПС в Одеській області було винесено податкове повідомлення-рішення (далі ППР) №1056177-2411-1518-UA51120090000035170 від 27.06.2024 року, яким позивачу визначено до сплати суму податкового зобов?язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2023 року в сумі 39 082,44 грн.

Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, а тому протиправним та таким, що підлягає скасуванню, через що він звернувся до суду з адміністративним позовом про його скасування.

Ухвалою суду від 25.09.2024 року по справі №420/28890/24 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Відповідачу було запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.

09.10.2024 року від Головного управління ДПС в Одеській області до суду надійшов відзив по справі (а.с.51-64), в якому відповідач позовні вимоги не визнає та зазначає, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення є правомірним та обґрунтованим, а тому позовні вимоги про його скасування задоволенню не підлягають.

Ухвалою суду від 25.11.2024 року було вирішено подальший розгляд справи №420/2889024 проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання по справі.

12.02.2025 року та 18.03.2025 були проведені підготовчі судові засідання по справі, в яких приймали участь представники Головного управління ДПС в Одеській області Нестеренко А.М. та Зарудна А.І., які надавали пояснення по суті спірних правовідносин та додаткові письмові докази по справі (а.с. 98-136). Позивач до підготовчих судових засідань не з`являвся, надсилав до суду клопотання про розгляд справи без його участі (а.с.80-81, 96-97).

12.02.2025 року ухвалою суду провадження по справі №420/28890/24 було зупинено на підставі п.6 ч.2 ст.236 КАС України та поновлено в подальшому ухвалою суду від 18.03.2025 року.

18.03.2025 року підготовче провадження у справі №420/28890/24 було закрито та призначено розгляд справи по суті.

07.04.2025 року було проведено судове засідання, в якому представник відповідача виступила із вступним словом та заперечувала проти задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі. Позивач до судового засідання повторно не з`явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги позивачем були підтримані в повному обсязі.

Враховуючи положення п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 9 ст. 205 КАС України, а також те, що сторонами було викладено власну правову позицію по суті заявлених позовних вимог та фактичних обставин справи в заявах по суті справи, а відповідачем також у судових засіданнях; відсутність потреби заслуховування свідка чи експерта, суд ухвалив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження, проти чого представник відповідача не заперечувала.

Суд у справі встановив наступне.

ОСОБА_1 є власником земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Кодимської міської ради Подільського району Одеської області (колишня Грабівська сільська рада), а саме:

- для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (вид цільового призначення земельної ділянки - 01.03), кадастровий номер 5122581600:01:002:0649, площею 1,8671 га, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 30);

- для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (вид цільового призначення земельної ділянки - 01.03), кадастровий номер 5122581600:01:002:0650, площею 1,9201 га, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.31).

Також позивач є власником наступного об`єкту нежитлового майна - майнового комплексу «Зерновий тік», який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , площею 2 916,6 кв.м., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.12).

Вказаний майновий комплекс розташований на земельній ділянці із кадастровим номером 5122581600:01:002:0816, вид цільового призначення земельної ділянки - 01.03 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.27-28).

Згідно довідки Кодимської міською радою №13-15/435 від 22.08.2024 року позивач у 2022-2024 році належний йому майновий комплекс «Зерновий тік» загальною площею, 2 916,6 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , використовував для виробництва та зберігання самостійно вирощених ним сільськогосподарських зернових культур (а.с. 44).

Починаючи з 13.07.2023 року позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, з одним із видів економічної діяльності (КВЕД) 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (а.с.29).

Майновий комплекс «Зерновий тік» відноситься до підкласу 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші» класу 1271 ДК 018-2000 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», на підтвердження чого надано Витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, реєстраційний номер документу ТІ01:6402:7340:3517:5205 (а.с.21-26).

Водночас, 27.06.2024 року податковим органом було сформовано податкове повідомлення-рішення №1056177-2411-1518-UA51120090000035170 по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за період 2023 року по об`єкту нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у розмірі 39 082,44 грн. (а.с.11).

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомлення-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у справі №420/28890/24.

Дослідивши адміністративний позов, відзив та надані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, заслухавши пояснення представників відповідача у судових засіданнях, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульована Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України) (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Особливості справляння податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, закріплені в статті 266 ПК України.

Згідно п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до п.п.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

За п.п. ж) п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

За п.п.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Пунктом 266.4 статті 266 Податкового кодексу України визначено пільги із сплати цього податку.

Згідно підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Згідно підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.

За п.п.266.4.3 п.266.4 ст.266 ПК України пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до:

об`єкта/об`єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об`єкта/об`єктів перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту;

об`єкта/об`єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

Згідно п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.п.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України).

Згідно п.п.а) п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

За п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Отже, аналізуючи вищевказані приписи Податкового кодексу України слід дійти висновку, що згідно положень підпункту «ж» підпункту 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, об`єкти нежитлової нерухомості, а саме будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), що віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку, не є об`єктами, що підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінним від земельної ділянки.

Верховний Суд у постановах від 22.04.2020 року у справі №540/2206/19, від 21.10.2020 року у справі № 806/2686/18, від 17.02.2021 року у справі №820/3707/17 зазначав, що правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Верховним Судом у постанові від 17.02.2021 року у справі №820/3707/17 було також зазначено, що положення пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України є застосовними в тому числі й для фізичних осіб, оскільки законодавець уточнив з 1 січня 2019 року, що сільськогосподарським товаровиробником є як юридичні, так і фізичні особи.

За ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наказом Держстандарту України від 17.08.2000 року №507 було затверджено Державний класифікатор будівель і споруд НК 018:2020 (далі НК 018:2020).

Згідно розділу 2 ДК 018:2020 до класу із кодом 127 «Будівлі нежитлові інші» відноситься клас із кодом 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», який включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін.

Цей клас не включає: споруди зоологічних та ботанічних садів (2412).

Наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 року №3573 було затверджено Національний класифікатор будівель і споруд НК 018:2023 (на заміну ДК 018 2000 Державний класифікатор будівель та споруд) (далі НК 018:2023), який призначений для застосування органами державної влади та місцевого самоврядування, а також та іншими користувачами для вирішення таких завдань, зокрема, проведення робіт із перепису, оцінки та переоцінки вартості і стану будівель та споруд.

Згідно розділу 5 НК 018:2023 до класу із кодом 127 «Інші нежитлові будівлі» відноситься клас із кодом 1271 «Нежитлові сільськогосподарські будівлі», який включає: будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, конюшні, розплідники, промислові курники, зерносховища, ангари та фермерські господарські будівлі, погреби, виноробні заводи, винні чани, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Цей клас не включає: споруди зоологічних парків та ботанічних садів (2412).

Аналізуючи приписи ДК 018:2020 та НК 018:2023, до нежитлових сільськогосподарських будівель відносяться будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності.

Судом за час розгляду справи було встановлено, що майновий комплекс «Зерновий тік» загальною площею, 2 916,6 кв.м., який розташований за адресою: Одеська область Подільський район, територіальна громада Кодимська, комплекс будівель та споруд №1, та належить на праві власності позивачу, відноситься до нежитлових сільськогосподарських будівель, що підтверджується витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, реєстраційний номер документу ТІ01:6402:7340:3517:5205. Відомості, зазначені у вищевказаному реєстрі, стороною відповідача спростовані не були.

Також відповідачем за час розгляду справи не було доведено, що вищевказаний майновий комплекс «Зерновий тік» здавався у період 2023 року позивачем як власником в оренду, лізинг або позичку.

Факт використання майнового комплексу за призначенням у власній господарській діяльності позивача також підтверджується довідкою Кодимської міської ради за №13-15/435 від 22.08.2024 року, в якій зазначено, що позивач у 2023 році використовував вищезгадану нежитлову сільськогосподарську будівлю для виробництва та зберігання самостійно вирощених ним сільськогосподарських зернових культур.

Тобто, на думку суду, майновий комплекс «Зерновий тік», який розташований за адресою: Одеська область Подільський район, територіальна громада Кодимська, комплекс будівель та споруд №1, за приписами статті 266 ПК України не відноситься до об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінним від земельної ділянки.

При цьому суд не враховує в якості доводу правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вілповілдача посилання ГУ ДПС в Одеській області на неможливість застосування до позивача податкових пільг, встановлених п.п.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України через розмір площі майнового комплексу «Зерновий тік» (загальна площа 2 916,6 кв.м.) та використання цього обєкту позивачем у підприємницькій діяльності, оскільки такі пільги застосовуються виключно для об`єктів оподаткування, але з урахуванням встановлдених судом обставин майновий комплекс «Зерновий тік», розташований за адресою: Одеська область Подільський район, територіальна громада Кодимська, комплекс будівель та споруд №1, до об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінним від земельної ділянки, не належить.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевказане, суд доходить висновку, що податковий орган за час розгляду справи не довів обґрунтованості та правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення №1056177-2411-1518-UA51120090000035170 від 27.06.2024 року, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання його протиправним та скасування підлягають задоволенню.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог позвиача суд вважає за необхідне стягнути на його користь з Головного управління ДПС в Одеській області суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1 211,20 грн.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 90, 241-246, 251, 255, 257-258, 262, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення Головного управління ДПС в Одеській області №1056177-2411-1518-UA51120090000035170 від 27.06.2024 року.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1 211,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький