Постанова

від 25.04.2025 по справі 140/7363/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2025 рокуСправа № 140/7363/24 пров. № А/857/33384/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року (суддя Валюх В.М., м.Луцьк), -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі ПАТ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі Головне управління) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління форми «Ш» від 15.04.2024 № 0085270405 (далі ППР).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі з покликанням на обставини справи вказує, що відповідач діяв виключно на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України (далі ПК).

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду законними та обґрунтованими, просить залишити його без змін, а апеляційну скарги - без задоволення.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки камеральна перевірка була проведена, а застосування штрафних санкцій відбулося уже після запровадження тимчасової адміністрації в банку та під час проведення ліквідаційної процедури, тому у контролюючого органу були відсутні правові підстави для нарахування позивачу штрафних санкцій у період здійснення ліквідаційної процедури.

Такі висновки суду першої інстанції, відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що Головне управління провело камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з плати на землю (18010500), податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010400) ПАТ, про що складено акт камеральної перевірки від 28.03.2024 №7311/03-20-04-05/0039002 (далі Акт).

Перевіркою встановлено, що ПАТ протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобов`язань, зокрема за січень-травень 2022 року з плати на землю (18010500), відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) грошових зобов`язань передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК (а.с.15-16).

На підставі вказаного Акту прийнято ППР, яким враховуючи додаток до цього ППР, до позивача за порушення правил сплати грошового зобов`язання із земельного податку з юридичних осіб застосовано штраф в розмірі 1549,49 грн (а.с.17 зворот, 18, 18 зворот).

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно із пунктом 124.1 статті 124 ПК у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас, як встановлено судом першої інстанції, Правлінням Національного банку України прийнято рішення від 25.02.2022 року № 90-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (повний та офіційний текст рішення публічно доступний на сайті НБУ (https://bank.gov.ua/ua/legislation/Decision_25022022_90_rsh_bt). Згідно з цим рішенням Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочав ліквідацію Банку строком на три роки з 25.02.2022 до 24.02.2025 включно. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора Банку, призначено Караченцева А.Ю. строком на три роки з 25.02.2022 до 24.02.2025.

Пунктом 1.3 статті 1 ПК визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

За приписами частин першої, третьої статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі Закон № 4452-VI) цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Відповідно частини першої статті 2 Закону № 4452-VI у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом (пункт 16); ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства (пункт 6).

Згідно з частиною першою статті 36 Закону №4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Пунктом 3 частини п`ятої статті 36 Закону №4452-VI передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється: нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 46 Закону №4452-VI з дня початку процедури ліквідації банку: строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав.

Частиною третьої статті 46 Закону №4452-VI встановлено, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2018 у справі №826/11017/16 вказав, що з аналізу частини другої статті 46 Закону №4452-VI вбачається, що такою врегульовано виключно дату з якої припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій, а саме з дня призначення уповноваженої особи Фонду (особа яка виконує функції з ліквідації банку). Натомість частиною третьою (абзац 1) статті 46 Закону №4452-VI врегульовано саме період, під час якого у банківської установи не виникає жодних додаткових зобов`язань, зокрема зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), і таким періодом є строк проведення ліквідації банківської установи, який визначений, зокрема частиною п`ятою статті 44 зазначено Закону. Таким чином, під час вирішення спірних правовідносин визначальним є саме період, під час якого не виникає жодних додаткових зобов`язань, а відтак не може бути застосовано штрафні та фінансові санкції.

Отже, оскільки камеральна перевірка була проведена, а застосування штрафних санкцій відбулося уже після запровадження тимчасової адміністрації в банку та під час проведення ліквідаційної процедури, тому у контролюючого органу були відсутні правові підстави для нарахування позивачу штрафних санкцій у період здійснення ліквідаційної процедури. При цьому, є необґрунтованими посилання відповідача в акті камеральної перевірки на ПК, позаяк у питанні здійснення ліквідації банку застосовуються норми Закону №4452-VI. А ПК (стаття 1) вказує на те, що Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на які поширюються норми Закону №4452-VI.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ППР є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції в повній мірі встановив фактичні обставини справи, надав об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як позивачем так і відповідачем, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.

Відповідно до положень частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим С. М. Кузьмич