Постанова

від 24.04.2025 по справі 308/7243/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 рокуСправа № 308/7243/24 пров. № А/857/6729/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,

при секретарі судового засідання Гладкій С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про скасування постанови, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 2 серпня 2024 року (суддя Деметрадзе Т.Р., м.Ужгород), -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі в/ч) в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 13.04.2024 серії ЗхРУ №017722 (далі Постанова).

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 2 серпня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В доводах апеляційної скарги вказує, що жодних доказів скоєння ним адміністративного правопорушення надано не було. Зазначає, що е-паспорт і е-паспорт для виїзду за кордон пред`являються особою замість та без додаткового пред`явлення паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, документів (відомостей, даних) про реєстраційний номер облікової картки платника податків, про місце проживання. Також вказує, що до прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час перебування у прикордонній смузі, позивач повинен був мати при собі документ, який посвідчує його особу та відповідний дозвіл, натомість останній пред`явив е-паспорт, який не є належним документом.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 12.04.2024 о 16 год. 40 хв. позивача було виявлено та затримано працівниками відділення прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на околиці дачного масиву, на відстані 1000 метрів до інженерних споруд та загороджень, 1600 метрів до державного кордону України, на напрямку 286 прикордонного знаку, поза межами населеного пункту, в межах прикордонної смуги.

На вимогу працівників прикордонної служби надати на перевірку документи, позивач показав e-паспорт у застосунку «Дія».

13.04.2024 на позивача було накладено адміністративне стягнення Постановою у виді штрафу в розмірі 1700 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 202 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті Закону України «Про державний кордон України», з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.

Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

У межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а вздовж лінії державного кордону України з Російською Федерацією і Республікою Білорусь - шириною до 2 кілометрів. У цих межах Кабінетом Міністрів України встановлюється спеціальний прикордонний режим щодо заборони вільного в`їзду, перебування, проживання, пересування осіб і провадження робіт, не пов`язаних з обороною чи охороною державного кордону України.

За приписами статті 23 Закону України «Про державний кордон України» у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, використання повітряних суден, обліку та тримання на пристанях, причалах, базах для стоянки малих і спортивних суден і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Стаття 24 вказаного Закону передбачає, що дозвіл на в`їзд, перебування, проживання, провадження робіт і пропуск у прикордонну смугу надає і здійснює у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку відповідний орган Державної прикордонної служби України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 затверджено «Положення про прикордонний режим» (далі Положення)

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Положення, прикордонна смуга - ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм, завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

Згідно з пунктом 7 Положення, громадяни України, іноземці та особи без громадянства в`їжджають, перебувають, проживають, проваджують роботи і пропускаються у прикордонну смугу з дозволу відповідного органу Державної прикордонної служби, який безпосередньо виконує завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону у визначеній зоні відповідальності, за наявності документів, що посвідчують їх особу.

У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).

Згідно з пунктом 10 Положення, особи, зазначені у пунктах 7 та 8 цього Положення, на вимогу уповноважених осіб Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону зобов`язані пред`являти відповідні документи, передбачені цими пунктами.

Згідно з частиною першою статті 202 КУпАП порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду-виїзду тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від ста до ста п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок оформлення, розгляду та обліку матеріалів справ про адміністративні правопорушення, протидію яким відповідно до статті 222-1, пункту 1 частини першої та пункту 16 частини другої статті 255 КУпАП віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України (далі Держприкордонслужба), визначений «Інструкцією з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.09.2013 №898 (далі Інструкція).

Згідно із пунктом 1 розділу ІV Інструкції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення особа, уповноважена її розглядати, зобов`язана дотримуватися вимог статті 38 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення може бути накладено за вчинення правопорушень, передбачених: статтями 202, 203-1, 204-4 КУпАП не пізніше ніж через два місяці з дня вчинення правопорушення.

Відповідно до оскаржуваної Постанови, позивач був виявлений на відстані 1000 м. до інженерних споруд та загороджень, 1600 м. до державного кордону України на напрямку 286 прикордонного знаку на ділянці відповідальності відділу інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », чим порушив прикордонний режим, а саме перебував у прикордонній смузі без документів, що посвідчують особу. Своїми діями позивач порушив вимоги пункт 7 Положення та вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 202 КУпАП.

Вказані обставини підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення від 13.04.2024 ЗхРУ №014864 (далі Протокол).

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи позивача про перебування в межах населеного пункту, оскільки перебування останнього в межах прикордонної смуги підтверджується схемою місця затримання правопорушника, складеною на ділянці відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а також фототаблицею до неї. Зі змісту вказаних матеріалів вбачається, що позивач був виявлений на відстані 1600 м. до державного кордону України поза адміністративними межами населеного пункту Оноківці Закарпатської області.

Крім того, апеляційний суд вважає безпідставними твердження позивача про не роз`яснення відповідачем прав та обов`язків, передбачених статтею 268 КУпАП, чим порушено права позивача як особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, що є підставою для скасування постанов у справі про адміністративне правопорушення.

Матеріалами справи підтверджується, що під час складання Протоколу, особі було роз`яснено зміст статті 268 КУпАП «Права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності», в тому числі право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Позивач зазначив, що послуг захисника не потребує, про що зроблено відповідний запис у протоколі про адміністративне затримання та засвідчено підписом уповноваженої посадової особи, що склала протокол.

Крім того, позивач засвідчив своїм підписом ознайомлення зі змістом Протоколу та відсутність доповнень чи зауважень до нього.

Стосовно доводів позивача про те, що е-паспорт є належним документом, що посвідчує особу, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 3 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» е-паспорт для виїзду за кордон - паспорт громадянина України для виїзду за кордон у формі електронного відображення інформації, що міститься у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, оформленому засобами Реєстру, разом з унікальним електронним ідентифікатором (QR-кодом, штрих-кодом, цифровим кодом), а також інформації про місце проживання та податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) (за наявності).

Згідно з положеннями частини першої, третьої статті 14-1 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» е-паспорт і е-паспорт для виїзду за кордон формуються за бажанням особи, на ім`я якої оформлено паспорт громадянина України у формі картки або паспорт громадянина України для виїзду за кордон, оформлені із застосуванням засобів Реєстру, та використовуються на території України для посвідчення особи та підтвердження громадянства, надання адміністративних та інших послуг, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Е-паспорт і е-паспорт для виїзду за кордон пред`являються особою замість та без додаткового пред`явлення паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, документів (відомостей, даних) про реєстраційний номер облікової картки платника податків, про місце проживання.

Е-паспорт і е-паспорт для виїзду за кордон не використовується у разі:

1) перетинання державного кордону України, крім випадків необхідності підтвердження особи громадянина України при в`їзді в Україну;

2) в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї;

3) в`їзду, перебування, проживання або пересування у межах прикордонної смуги, виходу у територіальне море та внутрішні води України.

Таким чином, аналізуючи наведені правові норми у контексті встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що е-паспорт та е-паспорт для виїзду за кордон не можуть використовуватись як посвідчення особи під час в`їзду, перебування, проживання або пересування в межах прикордонної смуги України. У таких випадках необхідним є пред`явлення оригіналу паспорта або іншого фізичного документа, що посвідчує особу.

Враховуючи викладене, під час перебування у прикордонній смузі позивач повинен був мати при собі фізичний документ, який посвідчує його особу, відповідний дозвіл на перебування у зазначеній зоні, а також військово-обліковий документ з огляду на дію правового режиму воєнного стану та проведення мобілізаційних заходів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 2 серпня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим Т. В. Онишкевич

Повне судове рішення складено 25 квітня 2025 року.