Ухвала

від 24.04.2025 по справі 916/1559/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"24" квітня 2025 р. Справа № 916/1559/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову у справі за заявою

позивача: Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" (код ЄДРПОУ 00206539, 65481, Одеська область, м.Южне, вул.Заводська, буд.3)

до відповідача-1: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (код ЄДРПОУ 19480600, 04080, м.Київ, вул.Кирилівська, 85)

до відповідача-2: Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" (код ЄДРПОУ 00131713, 65031, м.Одеса, вул.Миколи Боровського, 28Б)

про визнання недійсними правочинів

в с т а н о в и в:

Позивач Акціонерне товариство "Одеський припортовий завод" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідачів Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" та Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі", відповідно до якого просить:

- визнати недійсним односторонній правочин Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" з відмови виконувати умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" №03/25 від 13.03.2025;

- визнати недійсним односторонній правочин Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" з відмови виконувати умови публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №1, до якого Акціонерне товариство "Одеський припортовий завод" приєдналось за заявою-приєднанням від 01.01.2019 в порядку, визначеному п.8 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312.

Одночасно з поданням позову позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, відповідно до якої просить заборонити Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" та Акціонерному товариству "ДТЕК Одеські Електромережі" вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" №03/25 від 13.03.2025 та договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №1 від 27.11.2018 до вирішення спору по суті.

Обґрунтовуючи заяву товариство зазначає, що 13.03.2025 року між Акціонерним товариством "Одеський припортовий завод" та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" №03/25.

За умовами вказаного договору відповідач зобов`язався продавати електричну енергію споживачу, а позивач зобов`язався оплачувати вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.

17.03.2025 року (через чотири календарних дні після укладання договору електропостачання) на адресу АТ "Одеський припортовий завод" було надіслано попередження Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про припинення постачання електричної енергії з 09:00 години 22.04.2025 року через порушення строків оплати за договором на загальну суму 69336644,67 грн. (період, за який виник борг: грудень 2024 року - січень 2025року).

26.03.2025 року на адресу АТ "Одеський припортовий завод" було надіслано попередження Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" про припинення (обмеження) споживання електричної енергії споживачу, яким споживача було повідомлено, що за заявкою електропостачальника ДПЗД "Укрінтеренерго" від 17.03.2025 року у зв`язку з наявною заборгованістю з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником споживачу буде припинено (обмежено) постачання електричної енергії відповідно до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ) та Кодексу систем розподілу (КСР) з 09:00 годин 22.04.2025 року.

При цьому заявник наполягає, що станом на сьогоднішній день не існує правових підстав для вчинення заходів щодо припинення, відключення та/або від`єднання точок комерційного обліку Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" від електричної мережі за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" №03/25 від 13.03.2025 року, станом на день отримання попередження про припинення постачання електроенергії споживач користувався електроенергією всього 4 календарних дні. Тобто, станом на день отримання попередження про припинення постачання електроенергії від постачальника "останньої надії" споживач не мав простроченої заборгованості за договором №03/25.

З наведеного слідує, що постачальник "останньої надії" має намір припинити постачання електроенергії за договором №03/25 від 13.03.2025 року з огляду на заборгованість Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод", що виникла перед постачальником "останньої надії" за попередніми договорами.

Втім, згідно приписів чинного національного законодавства, наявність заборгованості за попередніми договорами не впливає на обсяг та якість виконання зобов`язань за наступними договорами, укладеними між тими самим контрагентами.

Відтак, відмова постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго" від подальшого виконання умов договору про постачання електричної енергії №03/25 від 13.03.2025 року, з огляду на наявність заборгованості АТ "Одеський припортовий завод" у сумі 69336644,67 грн. за попередніми договорами про постачання електроенергії, є протиправним обмеженням Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" в його праві на отримання електричної енергії за договором про постачання електричної енері ії постачальником "останньої надії" №03/25 від 13.03.2025 року та договором про розподіл електричної енергії.

Протиправність дій постачальника "останньої надії" випливає не тільки з положень Господарського кодексу України, а й з положень Закону України "Про ринок електричної енергії". Так, відповідно до статті 64 вказаного закону, постачальник "останньої надії" зобов`язаний здійснювати постачання електричної енергії споживачам у випадках, визначених цією статтею, до обрання споживачами електропостачальника, але не більш як протягом 90 днів.

Втім, таке постачання електроенергії може бути припинено споживачу постачальником "останньої надії" за настання однієї з наступних умов: 1) здійснення постачання електричної енергії споживачу іншим електропостачальником на підставі укладеного ними договору постачання електричної енергії відповідно до правил роздрібного ринку; 2) закінчення встановленого цим Законом строку постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; 3) невиконання споживачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" щодо повної та своєчасної оплати споживачем вартості електричної енергії.

Проте, за твердженням товариства, станом на сьогоднішній день відсутня хоча б одна законодавча підстава для правомірного припинення постачання Акціонерному товариству "Одеський припортовий завод" електроенергії постачальником "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго".

Додатково заявник акцентує увагу суду на тому, що станом на сьогоднішній день між Акціонерним товариством "Одеський припортовий завод", як споживачем електричної енергії, та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", як постачальником електричної енергії, виник спір щодо правомірності дострокового припинення договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", внаслідок чого споживач звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про зобов`язання виконання умов договору.

Однак, до моменту вирішення судом питання щодо наявності у Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" правових підстав для припинення виконання умов договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", існує ризик такої зміни поточного стану дійсності, за якої буде зведено нанівець результат розгляду судом спору про зобов`язання виконання умов договору про постачання електричної енергії: станом на сьогоднішній день постачальник електричної енергії може вільно та безперешкодно у визначений ним день припинити виконувати взяті на себе зобов`язання за договором та протиправно від`єднати позивача від електропостачання.

У такому разі, навіть при наявності позитивного рішення про зобов`язання ДПЗД "Укрінтеренерго" виконувати умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", право Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" на безперевне отримання попередньо обумовленого сторонами обсягу електричної енергії вже буде порушеним; а для відновлення стану, який існує наразі, доведеться докласти значних зусиль. Більше того, така зміна status quo зумовить як порушення балансу інтересів сторін, так і несприятливі наслідки для всього Одеського регіону.

Реальність ризику настання викладених обставин (зокрема, ризику припинення виконання умов договору до вирішення спору між сторонами по суті) обгрунтовується тим, що станом на сьогоднішній день на адресу Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" вже двічі надходило попередження про намір електропостачальника "останньої надії" від`єднати підприємство від електроживлення.

З наведеного вбачається, що станом на сьогоднішній день електропостачальник "останньої надії", усупереч попередньо взятим на себе зобов`язанням за договором №03/25 від 13.03.2025, має намір припинити постачання електричної енергії Акціонерному товариству "Одеський припортовий завод" та вже визначив дату відключення підприємства від електроживлення.

При цьому позивач звертає увагу, що 31.10.2024 Державною службою України з надзвичайних ситуацій було прийнято Рішення №ОПН-15-24Ю-37 "Про реєстрацію об`єкта підвищеної небезпеки" про віднесення до об`єкта підвищеної небезпеки І класу АТ "Одеський припортовий завод" та включено його до Державного електронного реєстру об`єктів підвищеної небезпеки за № 15-2410-28.

Наразі на території заводу зберігаються небезпечні хімічні речовини; технологічні апарати у захисному середовищі; працює обладнання, яке забезпечує це збереження, здійснює прийом, переробку, обеззараження стічної води підприємств Аджаликського промислового вузла та прилеглих населених пунктів.

Також, в роботі АТ "Одеський припортовий завод" залишаються критично важливі об`єкти, що потребують витрат електричної енергії. В свою чергу, подальші обмеження в електроспоживанні є неможливими, оскільки призведуть до критичних наслідків техногенного та екологічною характеру. Повне припинення електроживлення призведе до контрольованого процесу повної зупинки та втрати обладнання унікального технологічного комплексу, що належить Державі, виробничих підрозділів заводу з тяжкими наслідками техногенного і екологічного характеру та соціальними негативними наслідками для значної частини густонаселеного району Одеської області.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає, що реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).

Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 14.08.2023 у справі №904/1329/23, від 11.07.2023 у справі № 917/322/23, від 28.07.2023 у справі №911/2797/22.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 01.05.2023 у справі №914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 та постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №925/1459/23, від 06.06.2024 у справі №910/17599/23, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №925/1459/23, від 06.06.2024 у справі №910/17599/23, від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 13.12.2023 у справі № 921/290/23.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

При цьому, під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Водночас суд зауважує, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 16.11.2023 у справі №921/333/23, від 13.07.2022 у справі № 904/4710/21.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Водночас у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Також слід ураховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №910/19506/20).

Так, предметом позовних вимог у цій справі є вимоги про визнання недійсними односторонніх правочинів відповідачів з відмови виконувати умови договору про постачання електричної енергії та про надання послуг з розподілу електричної енергії.

В свою чергу, згідно заяви про забезпечення позову товариство просить заборонити Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" та Акціонерному товариству "ДТЕК Одеські Електромережі" вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" №03/25 від 13.03.2025 та договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №1 від 27.11.2018 до вирішення спору по суті.

Суд зауважує, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.12.2023 у справі №921/290/23, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 24.05.2023 у справі №906/1162/22.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази, та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.10.2023 у справі № 922/1583/23, від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Суд враховує, що згідно із частиною одинадцятою статті 137 ГПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду .

Суд зауважує, що оскільки позов у цій справі поданий про виконання зобов`язань у договірних правовідносинах, то обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії з припинення договірних відносин не відповідає вимогам щодо адекватності та співмірності.

Як зазначено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2021 року у справі №916/3444/20, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 року у справі № 910/1200/20.

З огляду на вищезазначені обставини, суд дійшов висновку, що запропоновані позивачем заходи забезпечення позову не є адекватними та співмірними із заявленими вимогами.

Крім того, суд враховує позицію Верховного Суд, викладену у постановах від 27.07.2022 у справі № 904/6015/20, від 14.12.2022 у справі № 904/1513/22, від 01.04.2024 у справі № 922/5184/23, про те, що суд не може заборонити сторонам вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин з позивачем, адже право, зокрема, на припинення/розірвання відносин/договорів гарантоване Конституцією та законами України.

Застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачам вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин з постачання та/або розподілу електричної енергії призведе до втручання в господарську діяльність відповідачів, і за умови недоведеності наявності порушення прав заявника свідчитиме про його неспівмірність та порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи.

З огляду на вищевикладене, враховуючи недоведеність заявником підстав для вжиття заявлених заходів забезпечення позову, а також неспівмірність заходів забезпечення із заявленими позовними вимогами, суд, беручи до уваги положення ч.11 ст.137 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

За приписами частин 6, 8 ст.140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу; ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 73, 74, 86, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

1. У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Суддя М.Б. Сулімовська

Ухвала суду набрала законної сили 24.04.2025 та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст.254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 24.04.2025.