Постанова

від 24.04.2025 по справі 200/1808/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 200/1808/22

адміністративне провадження № К/990/27210/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,

суддів: Кашпур О.В., Смоковича М.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні, як суд касаційної інстанції

касаційну скаргу Поляцько Олени Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1

на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року (головуючий суддя - Бабаш Г.П.)

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2023 року (суддя-доповідач - Геращенко І.В., судді: Блохін А.А., Казначеєв Е.Г.)

у справі № 200/1808/22

за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Донецької обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

1. Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі- відповідач 1), Донецької обласної прокуратури (далі - відповідач 2), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора № 56ш від 29 грудня 2021 року;

- визнати протиправною бездіяльність Донецької обласної прокуратури щодо неознайомлення його з наказом Генерального прокурора № 56ш від 29 грудня 2021 року та пропонування аналогічної посади начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України, органами, які ведуть боротьбу з організованою і транснаціональною злочинністю, та координації діяльності правоохоронних органів;

- зобов`язати ознайомити з наказом Генерального прокурора № 56ш від 29 грудня 2021 року та запропонувати посаду начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України, органами, які ведуть боротьбу з організованою і транснаціональною злочинністю, та координації діяльності правоохоронних органів.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що наказом Генерального прокурора № 56ш від 29 грудня 2021 року з метою вдосконалення організації роботи обласних прокуратур ліквідовано у структурі та штатному розписі Донецької обласної прокуратури управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою і транснаціональною злочинністю. Пунктом 2 зазначеного наказу визначено утворити у структурі та штатному розписі Донецької обласної прокуратури управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України, органами, які ведуть боротьбу з організованою і транснаціональною злочинністю, та координації діяльності правоохоронних органів.

Позивач вважає, що вказаним наказом порушені його права, оскільки ліквідована його та інші посади, і для працівників настають негативні наслідки переведення, припинення повноважень, звільнення.

Також позивач вказує на порушення Регламенту Донецької обласної прокуратури, відповідно до якого зміни у структурі та штатній чисельності обласної прокуратури готуються на підставі пропозицій керівників самостійних структурних підрозділів, до яких належить і управління, очолюване позивачем. Однак позивач, як керівник структурного підрозділу, не надавав жодних пропозицій щодо зміни структури управління.

Крім того позивач вважає безпідставним скорочення однієї з двох посад заступників начальника управління, об`єднання в один двох відділів управління, скорочення посад в управлінні, тощо.

Позивач зазначає також, що після ліквідації управління відповідач не виконав обов`язку щодо працевлаштування позивача, ним не надано доказів неможливості переведення позивача на ту саму посаду, на якій він працював, у новоствореному підрозділі.

Стосовно бездіяльності відповідача позивач зазначає, що він в порушення чинного законодавства не був ознайомлений зі спірним наказом та йому не запропоновано подати заяву про переведення до перейменованого управління.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що до Офісу Генерального прокурора надійшло подання керівника Донецької обласної прокуратури про внесення змін до структури і штатного розпису Донецької обласної прокуратури від 07 грудня 2021 року.

Департаментом нагляду за додержанням законів Національною поліцією та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора зазначене подання про внесення змін до структури і штатного розпису Донецької обласної прокуратури розглянуто та погоджено.

Таким чином, спірний наказ Генерального прокурора прийнято на підставі подання керівника Донецької обласної прокуратури за погодженням відповідного Департаменту.

Посилання позивача на те, що він, як керівник структурного підрозділу, не надавав жодних пропозицій щодо зміни структури управління, яке очолював, суди попередніх інстанцій відхилили з тих підстав, що спірний наказ виданий Генеральним прокурором, і він в своїй діяльності керується Законом України «Про прокуратуру», а також Положенням про організаційно-штатну роботу в органах прокуратури, затвердженим наказом Генерального прокурора 06 квітня 2021 року №82, а не зобов`язаний дотримуватися приписів Регламенту Донецької обласної прокуратури, який визначає організацію та порядок діяльності саме обласної прокуратури. Тобто дотримання приписів Регламенту Донецької обласної прокуратури можливо лише при оцінці правомірності дій чи рішень посадових осіб саме даної прокуратури.

Стосовно інших доводів позивача в обґрунтування протиправності наказу від 29 грудня 2021 року № 56ш суди встановили, що фактично вони стосуються не порушень з боку відповідача при його прийнятті, а доцільності та професійності його прийняття.

Своєю чергою, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС Українни, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за наявними критеріями.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вимога позивача про визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора № 56ш від 29 грудня 2021 року задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Донецької обласної прокуратури щодо непропонування йому аналогічної посади начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України, органами, які ведуть боротьбу з організованою і транснаціональною злочинністю, та координації діяльності правоохоронних органів та зобов`язання відповідача це зробити, суди зазначили таке.

Наказом Генерального прокурора № 56ш від 29 грудня 2021 року ліквідовано у структурі та штатному розписі Донецької обласної прокуратури управління та створено інше, також встановлено штатний розпис новоствореного управління.

Таким чином, сам цей наказ не зумовив обов`язку Донецької обласної прокуратури пропонувати позивачу аналогічну посаду в новоствореному управлінні.

Також суди зазначили, що питання пропонування позивачу аналогічної посади може бути розглянуто лише в межах розгляду справи про порушення трудових прав позивача, зокрема, в разі його незаконного звільнення, переведення на іншу посаду тощо.

Також суди попередніх інстанцій відмовили позивачу у задоволенні вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо ознайомлення його з наказом Генерального прокурора № 56 ш від 29 грудня 2021 року та зобов`язання ознайомити, з наступних підстав.

Суди встановили, що відповідно до вимог Тимчасової інструкції з діловодства в органах прокуратури, затвердженої наказом Генерального прокурора від 12 лютого 2019 року № 27, наказ № 56ш зареєстрований в інформаційній системі «Система електронного документообігу органів прокуратури України».

Керівник Донецької обласної прокуратури довів вищезазначений наказ першому заступнику керівника, який безпосередньо курує управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю.

Суди зауважили, що жодним нормативним актом не визначено строку, протягом якого керівник має ознайомити підлеглих з таким наказом, не визначено способу цього ознайомлення (тобто шляхом оголошення, розміщення в системі електронного документообігу, під підпис, тощо).

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про відсутність протиправної бездіяльності Донецької обласної прокуратури.

Крім того, як зауважили суди попередніх інстанцій, позивач зазначив, що з 05 січня 2022 року по 18 січня 2022 року він перебував на лікарняному, а з 20 січня 2022 року по 27 лютого 2022 року перебував у відпустці.

При цьому 25 січня 2022 року позивач вже уклав договір з адвокатом, який представляє його інтереси у цій справі, а 31 січня 2022 року звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з цим позовом. До позову долучена копія спірного наказу № 56ш та сам позов має обґрунтування неправомірності цього наказу, що свідчить про ознайомлення позивача з ним.

Зазначеними обставинами, як зауважили суди попередніх інстанцій, спростовуються доводи позивача щодо неознайомлення зі спірним наказом.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Так, скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08 травня 2018 року у справі № 9901/427/18, від 21 серпня 2019 року у справі №826/7069/16, від 04 квітня 2018 року у справі № 814/3934/15, від 30 листопада 2020 року у справі № 815/7055/16, від 07 травня 2019 року у справі №803/1157/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №800/538/17 щодо застосування пункту 9 частини першої статті 51 та статті 60 Закону України «Про прокуратуру», а також статей 36, 28, 40,49-2 КЗпП України щодо переважного права залишення на посаді з урахуванням кваліфікації, продуктивності праці.

Також у касаційній скарзі скаржник зазначає про відсутність висновоку Верховного Суду щодо питання застосування приписів статей 1, 7-9 Закону України «Про прокуратуру» та абз. 2 п. 4.4, абз. 2 п. 5.3 Положення про організаційно-штатну роботу в органах прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора від 06 квітня 2021 року №82, п.п. 6, 6.1, 8, 9, 10, 14, 14.2 наказу Генерального прокурора від 07 серпня 2020 року №365 «Про загальні засади організації роботи в органах прокуратури України».

Скаржник зазначає, що наказом Генерального прокурора № 82 від 06 квітня 2021 року затверджено Положення про організаційно-штатну роботу в органах прокуратури.

Проте, суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що відповідно до абз. 2 п. 4.4 наказу № 82 від 06 квітня 2021 року внесення змін до структур і штатних розписів обласних та прирівняних до них прокуратур проводиться на підставі подань керівників цих прокуратур, вивчення та аналіз яких здійснюється відповідними структурними підрозділами Офісу Генерального прокурора.

Окрім того, подання керівника Донецької обласної прокуратури від 07 грудня 2021 року має назву «про внесення змін до структури та штатного розпису Донецької обласної прокуратури», натомість резолютивна частина закінчується проханням про ліквідацію, а з аналізу тексту подання виокремлюються пропозиції, які є надуманими та необгрунтованими.

Позивач звертає увагу, що посада, яку він займав, не скорочена, не ліквідована, а зміна однієї лише назви посади (у штатному розписі), без зміни її правового статусу у структурі органу (категорії, рангу) та обсягу функціональних обов`язків, не може вважатися її скороченням.

Наразі скаржник працює прокурором у відділі кадрів, хоча майже 25 років віддав службі в прокуратурі, зокрема, з 2003 року працював на керівних посадах, а з 2017 року займав посаду начальника управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронних органів Прокуратури Донецької області (назва управління зазнавала змін), має відзнаки та високий рівень оцінки управління, яке він очолював. Наведене, на думку скаржника, свідчить про переважне право останнього на залишення на посаді, яку обіймав.

Також позивач вказує про те, що попередження про вивільнення та перелік вакантних посад він не отримував.

До Верховного Суду від Офісу Генерального прокурора та Донецької обласної прокуратури надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких останні просять касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Відповідачі зазначають, що скаржник, як на підставу скасування спірного наказу, вказує на зміст подання обласної прокуратури, мотиви, наведені в ньому, відсутність в ньому будь-яких посилань, визначених нормативно-правовими актами, для необхідності зміни організації діяльності органу прокуратури, як-то стан злочинності в регіоні, обсяг роботи підрозділу прокуратури, навантаження на його працівників, раціональне співвідношення між посадами керівників, прокурорів та працівників інших категорій, відсутність посилань на статистичні дані, тощо.

Втім, оцінка необхідності його прийняття проведена Департаментом кадрової роботи державної служби, підготовлено проєкт відповідного наказу Генерального прокурора, який підписано Генеральним прокурором 29 грудня 2021 року.

Наведене, на думку відповідачів, свідчить, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що наказ Генерального прокурора від 29 грудня 2021 року № 56ш видано в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, відповідно до ст.ст. 9, 10, 17 Закону України «Про прокуратуру» саме Генеральний прокурор самостійно визначає структуру та штатний розпис органів прокуратури, що свідчить про дискреційність таких повноважень.

Також відповідачі вказують, що суди першої та апеляційної інстанцій, аналізуючи доводи позивача на обґрунтування протиправності наказу від 29 грудня 2021 року №-56 ш, дійшли правильного висновку, що вони фактично стосуються не порушень з боку відповідача процедури його прийняття, а доцільності та професійності його прийняття.

Окрім того, оскаржуваний наказ Генерального прокурора від 29 грудня 2021 року № 56ш стосувався визначення структури та штатного розпису Донецької обласної прокуратури. Жодних кадрових питань, зокрема, щодо звільнення, переведення позивача та інших працівників прокуратури вищезазначеним наказом не вирішувалось. Цей наказ не зумовив обов`язку Донецької обласної прокуратури пропонувати позивачу аналогічну посаду в новоствореному управлінні.

Окрім того, позивач вказує на порушення норм трудового законодавства стосовно припинення трудових договорів з працівниками управління, при цьому жодних доводів стосовно його звільнення з посади не наводить, як і посилання на законодавчі приписи про обов`язок пропонування позивачу аналогічної посади.

У межах цієї справи позивачем не ставилось питання про порушення його трудових прав, зокрема, у разі його незаконного звільнення, переведення на іншу посаду тощо.

Більш того, визначення структури та штатного розпису прокуратури є виключним правом Генерального прокурора. У даному випадку релевантне значення має лише його бачення структури та штату прокуратури. Інші особи неправомочні у таких відносинах, а їх думка не має правового значення.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності в частині неознайомлення останнього з оскарженим наказом, Донецька обласна прокуратура зазначила таке.

Положенням про організацію кадрової роботи в органах прокуратури не встановлено обов`язку ознайомлення всіх працівників, у тому числі ОСОБА_1 , з такого роду наказом та не визначено строк, протягом якого таке ознайомлення має бути здійснено.

Наведене, на думку відповідача, свідчить про відсутність протиправної бездіяльності останнього щодо неознайомлення ОСОБА_1 з наказом від 29 грудня 2021 року № 56ш.

Ураховуючи, що до позову долучена копія оскаржуваного наказу від 29 грудня 2021 року № 56ш, а сам позов має обґрунтування неправомірності останнього, наведене, на думку відповідача, свідчить про безпідставність позовної вимоги щодо зобов`язання Донецької обласної прокуратури ознайомити ОСОБА_1 з оскаржуваним наказом.

Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Поляцько Олени Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2023 року з підстав, визначених пунктами 1,3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2025 року закінчено підготовчі дії та призначено розгляд цієї справи в попередньому судовому засіданні на 24 квітня 2025 року.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, Наказом в.о. керівника Донецької обласної прокуратури від 16 листопада 2020 року № 1628-к ОСОБА_1 призначений на посаду начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Донецької обласної прокуратури.

07 грудня 2021 року керівник Донецької обласної прокуратури скерував подання № 07-1879вих-21 на адресу Генерального прокурора, в якому запропоновано змінити найменування управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, на управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України, органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, та координації діяльності правоохоронних органів, з метою актуалізації та визначення пріоритетності напрямку роботи з координації діяльності.

Також в поданні з метою забезпечення рівномірного навантаження на працівників та ефективного виконання службових обов`язків запропоновано внести зміни до структури та штатного розпису управління.

Вказане подання підготовлено на підставі пропозицій першого заступника керівника Донецької обласної прокуратури.

Наказом Генерального прокурора від 29 грудня 2021 року № 56ш ліквідовано у структурі та штатному розписі Донецької обласної прокуратури управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю.

Його штатну чисельність 72 одиниці зараховано до резерву Офісу Генерального прокурора з відповідним фондом заробітної плати.

Утворено у структурі та штатному розписі Донецької обласної прокуратури управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України, органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, та координації діяльності правоохоронних органів у складі:

- відділ нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя;

- відділ нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування, дізнання та підтримання публічного обвинувачення;

- відділ процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення;

- відділ організаційно-методичної роботи та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності;

- відділ нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності;

- відділ приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації;

- відділ нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю.

Установлено у штатному розписі новоутвореного управління за рахунок резерву Офісу Генерального прокурора 68 одиниць із відповідним фондом заробітної плати.

Установлено у штатному розписі відділу організаційного та правового забезпечення Донецької обласної прокуратури за рахунок резерву Офісу Генерального прокурора 2 посади головного спеціаліста з відповідним фондом заробітної плати.

Не погоджуючись з наказом Генерального прокурора № 56ш від 29 грудня 2021 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, регламентує Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).

Статтею 9 Закону № 1697-VII визначені повноваження Генерального прокурора, зокрема, пунктом 7 визначено, що Генеральний прокурор затверджує акти з питань щодо внутрішньої організації діяльності органів прокуратури, у тому числі щодо електронного документообігу.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону № 1697-VII Генеральний прокурор видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України.

Відповідно до частини четвертої статті 10 Закону № 1697-VII утворення, перелік, територіальна юрисдикція, реорганізація та ліквідація обласних прокуратур, визначення їхньої компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором.

Наказом Генерального прокурора № 82 від 06 квітня 2021 року затверджено Положення про організаційно-штатну роботу в органах прокуратури (далі - Положення).

Відповідно до п. 3.1 розд. 3 Положення організаційно-штатні заходи здійснюються в органах прокуратури на виконання законодавчих та нормативно-правових актів, а також організаційно-розпорядчих документів Генерального прокурора та передбачають утворення або ліквідацію та перейменування органів прокуратури чи їх структурних підрозділів у структурах і штатних розписах, включення до структури та штатного розпису або виключення з них, а також встановлення та скорочення окремих посад.

Згідно з п. 4.2 розд. 4 Положення структури та штатна чисельність обласних і прирівняних до них прокуратур розробляються кадровим підрозділом Офісу Генерального прокурора на підставі подань керівників цих прокуратур, погоджених із керівниками відповідних самостійних структурних підрозділів Офісу Генерального прокурора, і затверджуються наказами Генерального прокурора.

Відповідно до пункту 4.3 Положення штатні розписи обласних та прирівняних до них прокуратур розробляються бухгалтерськими службами цих прокуратур у двох примірниках на підставі затверджених Генеральним прокурором структур і штатної чисельності, погоджуються з кадровими підрозділами таких прокуратур, бухгалтерською службою Офісу Генерального прокурора та затверджуються Генеральним прокурором. Перші примірники затверджених штатних розписів зберігаються в обласних та прирівняних до них прокуратурах, а другі - у бухгалтерській службі Офісу Генерального прокурора. Штатний розпис розробляється згідно з вимогами нормативно-правових актів з цих питань.

Внесення змін до структур і штатних розписів обласних та прирівняних до них прокуратур проводиться на підставі подань керівників цих прокуратур, вивчення та аналіз яких здійснюється відповідними структурними підрозділами Офісу Генерального прокурора (абз. 2 п. 4.4 розд. 4 Положення).

Виходячи з викладеного, Суд доходить висновку, що Генеральний прокурор вправі самостійно визначати організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис обласних прокуратур.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 07 грудня 2021 року керівник Донецької обласної прокуратури скерував подання № 07-1879вих-21 на адресу Генерального прокурора, в якому запропоновано змінити найменування управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, на управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України, органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, та координації діяльності правоохоронних органів, з метою актуалізації та визначення пріоритетності напрямку роботи з координації діяльності.

Також в поданні з метою забезпечення рівномірного навантаження на працівників та ефективного виконання службових обов`язків запропоновано внести зміни до структури та штатного розпису управління.

Вказане подання підготовлено на підставі пропозицій першого заступника керівника Донецької обласної прокуратури.

Оцінка необхідності його прийняття проведена Департаментом нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, який вважав за можливе реалізацію вищезазначеного подання, Департаментом кадрової роботи та державної служби підготовлено проєкт відповідного наказу Генерального прокурора, який підписано Генеральним прокурором 29 грудня 2021 року.

Своєю чергою, питання доцільності скорочення чисельності або штату працівників, лежить поза межами компетенції суду, оскільки саме Генеральний прокурор у межах своїх дискреційних повноважень може приймати рішення щодо затвердження структури і штатної чисельності органів прокуратури.

Подібний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 05 грудня 2019 року у справі № 804/7399/16.

Посилання скаржника на положення наказу Генерального прокурора від 07 серпня 2020 року №365 «Про загальні засади організації роботи в органах прокуратури України», зокрема пункти 6, 6.1, 8, 9, 10, 14, 14.2, є безпідставними, оскільки цей наказ прийнятий відповідно до статтей 1, 7-9 Закону України «Про прокуратуру» для визначення загальних засад організації діяльності органів прокуратури щодо забезпечення ефективного виконання покладених на них функцій з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства і держави. Визначені загальні засади організації діяльності органів прокуратури не обмежують право Генерального прокурора, надане йому нормами Закону України «Про прокуратуру», приймати рішення щодо затвердження структури і штатного розпису органів прокуратури.

Суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення штату або чисельності працівників), однак не вправі перевіряти, зокрема, доцільність вчинення власником чи роботодавцем дій по формуванню нової структури органу, визначення чисельності її штату. Власник чи уповноважений ним орган на свій розсуд має право визначати чисельність працівників певної спеціальності та кваліфікації, чисельність одних посад зменшити, здійснити звільнення працівників, одночасно приймаючи рішення про прийняття на роботу працівників іншої спеціальності та кваліфікації, збільшити чисельність інших посад.

Оспорюваний у цій справі Наказ №56ш від 29 грудня 2021 року є актом індивідуальної дії, сторонами якого є лише Генеральний прокурор (уповноважена особа) та Донецька обласна прокуратура (юридична особа, структура та штат якої визначається).

Наказ не містить жодних положень, які б прямо стосувалися ОСОБА_1 , визначали його права чи обов`язки.

Після прийняття оспорюваного Наказу ОСОБА_1 не звільняли з посади начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, під час розгляду справи доказів іншого позивач не надав.

У свою чергу, доводи касаційної скарги у цій частині зводяться до аргументів стосовно доцільності прийняття такого Наказу та особистої оцінки ситуації позивачем, але жодними чином не спростовують дотримання порядку, вимог законодавства та процедури при його прийнятті.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що захист порушених трудових прав позивача щодо непереведення на ту саму посаду, на якій він працював, у новоствореному підрозділи здійснюється не у спосіб оскарження рішень та дій державного органу щодо змін в структурі та штатній чисельності такого органу, а у спосіб оскарження дій/бездіяльності щодо дотримання державним органом порядку переведення працівника на іншу посаду; оскарження дій щодо незаконного звільнення, переведення на іншу посаду, тощо.

Відтак сам Наказ №56ш від 29 грудня 2021 року не зумовив обов`язку Донецької обласної прокуратури пропонувати позивачу аналогічну посаду в новоствореному управлінні.

Інші доводи касаційної скарги ОСОБА_1 стосовно незаконності Наказу №56ш від 29 грудня 2021 року зводяться лише до його незгоди зі змінами в організації роботи щодо: перейменування управління; скорочення посади заступника начальника управління; відсутності потреби в об`єднанні двох відділів; скорочення посад прокурорів відділів та головних спеціалістів.

Однак, вказані доводи є лише особистим баченням скаржника та знаходяться поза межами гарантованих йому прав, свобод та інтересів.

З огляду на викладені Судом мотиви вбачається, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушених його трудових прав, а тому колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстацій, що вимога ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора №56ш від 29 грудня 2021 року задоволенню не підлягає.

Стосовно вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо неознайомлення його з наказом Генерального прокурора № 56ш від 29 грудня 2021 року та зобов`язання ознайомити, колегія суддів зазначає таке.

Наказом Генерального прокурора України від 18 грудня 2017 року № 351 затверджено Положення про організацію кадрової роботи в органах прокуратури (було діючим на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 11 розділу V звільнення прокурора у зв`язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості посад прокурорів органу прокуратури здійснюється у визначеному Законом порядку за поданням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів з дотриманням гарантій, передбачених законодавством про працю.

Наказ Генерального прокурора про внесення змін до структури та штатного розпису або про скорочення кількості посад прокурорів органу прокуратури не пізніше наступного дня після його видання надсилається керівнику прокуратури (самостійного структурного підрозділу) для виконання та ознайомлення з ним підпорядкованих працівників.

Згідно пункту 1.10 Регламенту Донецької обласної прокуратури, затвердженому наказом керівника № 124 від 15 листопада 2021 року, відділ кадрової роботи та державної служби обласної прокуратури невідкладно доводить до відома керівників самостійних структурних підрозділів та окружних прокуратур про зміни у структурі обласної прокуратури, призначення на адміністративні посади, а за дорученням керівника обласної прокуратури - також інші накази з кадрових питань.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до вимог Тимчасової інструкції з діловодства в органах прокуратури, затвердженої наказом Генерального прокурора від 12 лютого 2019 року №27, наказ №56ш від 29 грудня 2021 року зареєстрований в інформаційній системі «Система електронного документообігу органів прокуратури України».

Також керівник обласної прокуратури довів вищезазначений наказ першому заступнику керівника, який безпосередньо курує управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю.

Обов`язковим чинником для встановлення бездіяльності протиправною є визначення терміну, протягом якого дія мала бути вчинена.

Разом з цим, жодним нормативним актом, на які посилаються сторони, не визначено строку, протягом якого керівник має ознайомити підлеглих з такого роду наказом, а також не визначено способу цього ознайомлення (тобто шляхом оголошення, розміщення в системі електронного документообігу, під підпис тощо).

Також судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з 05 січня 2022 року по 18 січня 2022 року перебував на лікарняному, а з 20 січня 2022 року по 27 лютого 2022 року ОСОБА_1 перебував у відпустці (наказ від 19 січня 2022 року № 77).

25 січня 2022 року ОСОБА_1 уклав договір з адвокатом, який представляє його інтереси у цій справі, і 31 січня 2022 року звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з цим позовом. При цьому до позову долучена копія спірного наказу № 56ш від 29 грудня 2021 року, а сам позов має обґрунтування його неправомірності.

Зазначеними обставинами спростовуються доводи позивача щодо неознайомлення зі спірним наказом.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Щодо доводів касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08 травня 2018 року у справі № 9901/427/18, від 21 серпня 2019 року у справі № 826/7069/16, від 04 квітня 2018 року у справі № 814/3934/15, від 30 листопада 2020 року у справі № 815/7055/16, від 07 травня 2019 року у справі №803/1157/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 щодо застосування пункту 9 частини першої статті 51 та статті 60 Закону № 1697-VII, а також статей 36, 28, 40,49-2 КЗпП України щодо переважного права залишення на посаді з урахуванням кваліфікації, продуктивності праці, колегія суддів зазначає таке.

Предметом розгляду цієї справи є наказ Генерального прокурора щодо змін в структурі та штатній чисельності Донецької обласної прокуратури, а у наведених скаржником справах предметом судового розгляду було вирішення питання законності звільнення прокурора у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається позивач, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у цій справі.

В решті наведені у касаційній скарзі аргументи, зокрема щодо порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, неповне встановлення обставин у справі, ненадання неналежної оцінки процедурним порушенням, не потребують перевірки касаційним судом, оскільки мають формальний характер, є загальними та фактично зводяться до переоцінки доказів, при цьому не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та зумовлені суто незгодою з їх правовою позицією щодо оцінки обставин цієї справи, встановлених під час її розгляду.

Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування норм права.

Підсумовуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновків, що суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржуване рішення, не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права та дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Відповідно до частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, переглянувши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження, Верховний Суд констатує, що рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

ІV. Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного перегляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Поляцько Олени Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2023 року залишити без змін.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.Е. Мацедонська

Судді О.В. Кашпур

М.І. Смокович