Рішення

від 25.09.2024 по справі 589/4273/23

ШОСТКИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 589/4273/23

Провадження № 2/589/562/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Прачук О. В.,

за участю секретаря судового засідання Степаненко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Шосткинський ВДВС у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

-про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання малолітньої дитини. Свої вимоги мотивує тим, що згідно рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 07 травня 2018 року з нього на користь відповідачки стягуються аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з всіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

З 08 вересня 2020 року позивач перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , з якою виховує малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дружина та донька перебувають на його утриманні, тому відповідно і виросли щомісячні витрати. Посилаючись на зміну свого матеріального та сімейного стану, позивач просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь відповідача на утримання сина ОСОБА_5 з 1/4 на 1/6 частину від його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

21 вересня 2023 року до суду надійшов відзив від відповідача на позовну заяву. Не погоджуючись з позовними вимогами, ОСОБА_2 зазначила, що твердження позивача щодо матеріального утримання доньки та нової дружини не доводять факту погіршення його матеріального стану. Крім того, відповідачка сама займається вихованням та навчанням сина, позивач, окрім аліментів, не переймається потребами дитини, його хворобами та навчанням. Тому просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовної заяви.

В судове засідання позивач не з`явився, надав суду заяву, в якій просив проводити судове засідання без його участі, оскільки є військовослужбовцем та не має можливості бути присутнім в судовому засіданні.

Відповідач в судове засідання також не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги не визнає.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву, в якій просила справу слухати без її участі.

Представник Шосткинського ВДВС в судове засідання не з`явився, заяв та клопотань до суду не надав.

Суд, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, приходить до наступного:

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 09 червня 2015 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини зі всіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Шлюб між сторонами розірвано. (а.с.18-19)

Відповідно до рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 07 травня 2018 року змінено розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. (а.с.16-17)

З довідки № 94 від 23.02.2023 року, виданої командиром ВЧ НОМЕР_1 , вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у ВЧ НОМЕР_1 . (а.с.7)

Із свідоцтва про шлюб вбачається, що 08.09.2020 року виконкомом Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області, за актовим записом № 9 був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , після чого ОСОБА_6 змінила прізвище на « ОСОБА_7 ». (а.с.9)

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначені: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . (а.с.8)

З довідки про склад сім`ї, виданої ТОВ «Жилкомсервіс» за № 7 від 13 березня 2018 року, вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 разом із сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який знаходиться на її утриманні (а.с.10)

Відповідно до акту Святогірської міської ради, складеного депутатом Святогірської міської ради на підставі сусідів від 01 березня 2021 року, ОСОБА_1 фактично проживає з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.11)

Ч. 1 ст. 141 СК України визначено, що мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Ч. 2 ст. 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Позивач просить зменшити визначений судом розмір аліментів, посилаючись на ст. 192 СК України.

Відповідно до статті 192 Сімейного кодексу України та пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них, та у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Отже, зменшення розміру аліментів можливе при настанні певних умов, доведення яких є підставою для перегляду визначеного судом розміру аліментів.

Під час розгляду справи достатніх підстав суд для перегляду розміру аліментів не встановив.

При вирішенні заявленого позову суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19, відповідно до якого зміна сімейного стану позивача, а саме: народження дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Слід зазначити, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з укладенням шлюбу та народженням іншої дитини. Разом з тим, позивач працездатний, офіційно працює, отримує регулярний дохід (а.с.60, 94), має задовільний стан здоров`я, дружина ОСОБА_3 також є особою працездатного віку, будь-яких інших доказів про погіршення його матеріального стану з моменту стягнення аліментів на утримання дитини позивач не надав. Загальний розмір стягнутих з нього аліментів не перевищує граничний розмір (70 відсотків згідно ч.3ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження», а також обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні вищезазначених норм матеріального закону (ст. 192 СК України) та позиції Верховного Суду, на думку суду, не є істотними та достатніми для зменшення визначеного за рішенням суду розміру аліментів.

Суд також враховує, що виховання дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв`язку з чим, певним чином, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку матір, яка самостійно піклується про фізичний, духовний розвиток сина, робить все можливе для створення належних умов для його життя. Значну увагу відповідачка приділяє здобуттю сином освіти, що також потребує значних коштів. Так, ОСОБА_4 відвідує заняття в англомовному клубі «Smart Kids», навчання в якому становить 560 грн щомісяця (а.с.49). Відповідачка офіційно працює, однак, розмір її доходу не покриває всіх витрат, оскільки остання має значно менший дохід за дохід позивача (а.с.48).

Зважаючи на вищевикладене, на інтереси дитини, яка має право на достойний рівень матеріального забезпечення, суд не вбачає правових підстав для зменшення розміру аліментів, які стягуються з позивача на користь відповідача на утримання дитини,.

На підставі вищевказаного, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позову .

Керуючись ст.ст. 4, 6, 12, 13, 76-81, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження. У разі оскарження рішення, якщо воно не було скасовано, воно набирає законної сили після перегляду справи апеляційним судом.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області О.В.Прачук