Рішення

від 23.04.2025 по справі 175/10674/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/10674/24

Провадження № 2/175/1709/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області

в складі:головуючого судді Бойко О.М.

за участі:

секретаря судового засідання Кальченко Ю.О.

відповідача - ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Комінбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізований Технічний центр «Охорона»», про солідарне стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом Акціонерного товариства «Комінбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізований Технічний центр «Охорона»», про солідарне стягнення заборгованості.

В липні 2024 року до суду надійшла вищевказана позовна заява.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2024 року дану справу прийнято до розгляду судді Бойка О.М. та відкрито провадження по справі.

В уточнених позовних вимогах позивач просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізований Технічний центр «Охорона»» на користь Акціонерного товариства «Комінбанк» суму заборгованості у розмірі 401992,88 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 16 квітня 2021 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «КОМІНБАНК» (стара назва - Акціонерне товариством «Комерційний Індустріальний Банк», та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 50/21.

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору, Позивач надав Відповідачу 1 Кредит у розмірі 350 000,00 грн., до 15 квітня 2026 року включно, а Відповідач 1 прийняла на себе зобов`язався повернути Позивачу суму отриманого Кредиту, а також сплатити нараховані проценти за користування Кредитом та інші платежі в порядку, в строку та на умовах, передбачених Кредитним договором, а також виконати інші умови, передбачені Кредитним договором.

Відповідач 1 відповідно до Кредитного договору сплачує Банку проценти за користування Кредитом щомісячно, із розрахунку 18,00% (вісімнадцять процентів) річних. У випадку порушення строків погашення Кредиту (в т.ч. щомісячних платежів), на період, в якому існує факт наявності простроченої заборгованості по Кредитному договору діє відсоткова ставка підвищена на 10,0 (десять) процентів річних на прострочені платежі, починаючи з першого дня прострочки і на весь період прострочення.

У відповідності до п. 1.5.1. Кредитного договору, повернення частини Кредиту здійснюється Позичальником не пізніше дати погашення заборгованості у відповідності до Графіку погашення кредиту (Додаток 1 до цього Договору), шляхом зарахування коштів у розмірі обов`язкового щомісячного платежу на Транзитний рахунок (№ НОМЕР_1 ), відкритий в Банку. Якщо цей день не є Банківським днем, то платіж повинен бути здійснений не пізніше наступного Банківського дня. День виникнення простроченої заборгованості починається з наступного дня після настання Строку сплати обов`язкового платежу згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 1.9.1. Кредитного договору, Банк має право вимагати дострокового виконання Боргових зобов`язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадках та на умовах передбачених п. 3.2.8 Розділу ІІ цього Договору.

Для забезпечення виконання Відповідачем 1 зобов`язань за Кредитним договором 16 квітня 2021 року між Позивачем та ОСОБА_1 , було укладено Договір поруки № 50/21-П1.

За умовами п. 1.1 Договору поруки № 50/21-П1, Відповідач 2 поручився перед Позивачем солідарно відповідати за виконання Відповідачем 1 зобов`язань за Кредитним договором.

Для забезпечення виконання Відповідачем 1 зобов`язань за Кредитним договором, 16 квітня 2021 року між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР «ОХОРОНА», було укладено Договір поруки № 50/21-П2.

За умовами п. 1.1 Договору поруки № 50/21-П, Відповідач 2 поручився перед Позивачем солідарно відповідати за виконання Відповідачем 1 зобов`язань за Кредитним договором.

Відповідач 1 порушив зобов`язання щодо сплати кредиту, у зв`язку з чим в останнього виникла прострочена заборгованість.

02 квітня 2024 року Позивачем рекомендованим листом з повідомленням про вручення (штрих код 0600905140555) на адресу Відповідача 1 було надіслано повідомлення-вимогу №09.2.1/2125 щодо погашення заборгованості.

Вказана Вимога була отримана Відповідачем 1, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 0600905140555 та роздруківка з сайту ДП «УКРПОШТА» щодо відстеження поштового відправлення рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (штрих код 0600905140555.

02 квітня 2023 року Позивачем рекомендованим листом з повідомленням про вручення (штрих код 0600905130924), на адресу Відповідачу 2 було надіслано повідомлення-вимогу №09.2.1/2126 щодо погашення заборгованості.

Вказана Вимога була отримана Відповідачем 1, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 0600905130924 та роздруківка з сайту ДП «УКРПОШТА» щодо відстеження поштового відправлення рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (штрих код 0600905130924).

02 квітня 2023 року Позивачем рекомендованим листом з повідомленням про вручення (штрих код 0600905137007), на адресу Відповідачу 3 було надіслано повідомлення-вимогу №09.2.1/2127 щодо погашення заборгованості.

Вказана Вимога була отримана Відповідачем 3, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 0600905137007 та роздруківка з сайту ДП «УКРПОШТА» щодо відстеження поштового відправлення рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (штрих код 0600905137007.

Загальний розмір заборгованості Відповідача 1 за кредитом складає 401992,88 грн., з яких: Сума строкової заборгованість по основному боргу кредиту 120520,00 грн.; Сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту 172098,68 грн.; Сума простроченої заборгованості по відсоткам 109374,20 грн.

Вищезазначена заборгованість підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором № 50/21 від 16.04.2021 року, позичальник ОСОБА_2 та Виписками по особовим рахункам Відповідача 1.

Позивач зазначає про те, що Відповідач 1 прийняті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів не виконує, в обумовлені строки кредитні кошти за вказаним договором не повертає, у зв`язку з чим, у Відповідача 1 виникла заборгованість перед Позивачем з погашення отриманого кредиту в розмірі 401992,88 грн., що й стало підставою для звернення до суду із вказаною позовною заявою.

Відповідачі ознайомившись із позовною заявою надали до суду відзив, в якому позовні вимоги заперечують у повному обсязі та просять суд відмовити в їх задоволенні.

Обґрунтували свою позицію тим, що визнали, що укладали кредитні відносини, а саме, що ОСОБА_2 є отримувачем коштів, а ОСОБА_1 та ТОВ «Спеціалізований Технічний центр «Охорона»» - є поручителями за цим кредитним договором.

Вказали, що сплачували зобов`язання за кредитом, проте у зв`язку із початком повномасштабного вторгнення рф на територію України, діяльність спільного підприємства ТОВ «Спеціалізований Технічний центр «Охорона»» була призупинена, а тому й не мали можливості сплачувати кредитне зобов`язання у подальшому.

Вказали, що нарахування додаткових 10 відсотків на кредитне зобов`язання є незаконним, у зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив в якому заперечував доводи наведенні відповідачами у відзиві та звернув увагу суду на факт визнання відповідачами існування кредитних зобов`язань.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідачі вказали, що не заперечують проти виконання зобов`язань, проте вважають, що сума, яку просить стягнути позивач надвірна та необґрунтована.

У судове засідання представник позивача не з`явився, згідно клопотання просив справу розглянути без його присутності та повністю задовольнити позовні вимоги, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання з`явились, просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог через необґрунтованість розміру заборгованості.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

16 квітня 2021 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «КОМІНБАНК» (стара назва - Акціонерне товариством «Комерційний Індустріальний Банк», та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 50/21.

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору, Позивач надав Відповідачу 1 Кредит у розмірі 350 000,00 грн., до 15 квітня 2026 року включно, а Відповідач 1 прийняла на себе зобов`язався повернути Позивачу суму отриманого Кредиту, а також сплатити нараховані проценти за користування Кредитом та інші платежі в порядку, в строку та на умовах, передбачених Кредитним договором, а також виконати інші умови, передбачені Кредитним договором.

Відповідач 1 відповідно до Кредитного договору сплачує Банку проценти за користування Кредитом щомісячно, із розрахунку 18,00% (вісімнадцять процентів) річних. У випадку порушення строків погашення Кредиту (в т.ч. щомісячних платежів), на період, в якому існує факт наявності простроченої заборгованості по Кредитному договору діє відсоткова ставка підвищена на 10,0 (десять) процентів річних на прострочені платежі, починаючи з першого дня прострочки і на весь період прострочення.

У відповідності до п. 1.5.1. Кредитного договору, повернення частини Кредиту здійснюється Позичальником не пізніше дати погашення заборгованості у відповідності до Графіку погашення кредиту (Додаток 1 до цього Договору), шляхом зарахування коштів у розмірі обов`язкового щомісячного платежу на Транзитний рахунок (№ НОМЕР_1 ), відкритий в Банку. Якщо цей день не є Банківським днем, то платіж повинен бути здійснений не пізніше наступного Банківського дня. День виникнення простроченої заборгованості починається з наступного дня після настання Строку сплати обов`язкового платежу згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 1.9.1. Кредитного договору, Банк має право вимагати дострокового виконання Боргових зобов`язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадках та на умовах передбачених п. 3.2.8 Розділу ІІ цього Договору.

Для забезпечення виконання Відповідачем 1 зобов`язань за Кредитним договором 16 квітня 2021 року між Позивачем та ОСОБА_1 , було укладено Договір поруки № 50/21-П1.

За умовами п. 1.1 Договору поруки № 50/21-П1, Відповідач 2 поручився перед Позивачем солідарно відповідати за виконання Відповідачем 1 зобов`язань за Кредитним договором.

Для забезпечення виконання Відповідачем 1 зобов`язань за Кредитним договором, 16 квітня 2021 року між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР «ОХОРОНА», було укладено Договір поруки № 50/21-П2.

За умовами п. 1.1 Договору поруки № 50/21-П, Відповідач 2 поручився перед Позивачем солідарно відповідати за виконання Відповідачем 1 зобов`язань за Кредитним договором.

Відповідач 1 порушив зобов`язання щодо сплати кредиту, у зв`язку з чим в останнього виникла прострочена заборгованість.

02 квітня 2024 року Позивачем рекомендованим листом з повідомленням про вручення (штрих код 0600905140555) на адресу Відповідача 1 було надіслано повідомлення-вимогу №09.2.1/2125 щодо погашення заборгованості.

Вказана Вимога була отримана Відповідачем 1, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 0600905140555 та роздруківка з сайту ДП «УКРПОШТА» щодо відстеження поштового відправлення рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (штрих код 0600905140555.

02 квітня 2023 року Позивачем рекомендованим листом з повідомленням про вручення (штрих код 0600905130924), на адресу Відповідачу 2 було надіслано повідомлення-вимогу №09.2.1/2126 щодо погашення заборгованості.

Вказана Вимога була отримана Відповідачем 1, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 0600905130924 та роздруківка з сайту ДП «УКРПОШТА» щодо відстеження поштового відправлення рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (штрих код 0600905130924).

02 квітня 2023 року Позивачем рекомендованим листом з повідомленням про вручення (штрих код 0600905137007), на адресу Відповідачу 3 було надіслано повідомлення-вимогу №09.2.1/2127 щодо погашення заборгованості.

Вказана Вимога була отримана Відповідачем 3, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 0600905137007 та роздруківка з сайту ДП «УКРПОШТА» щодо відстеження поштового відправлення рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (штрих код 0600905137007.

Загальний розмір заборгованості Відповідача 1 за кредитом складає 401992,88 грн., з яких: Сума строкової заборгованість по основному боргу кредиту 120520,00 грн.; Сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту 172098,68 грн.; Сума простроченої заборгованості по відсоткам 109374,20 грн.

Вищезазначена заборгованість підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором № 50/21 від 16.04.2021 року, позичальник ОСОБА_2 та Виписками по особовим рахункам Відповідача 1.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до ст. 1050 Цивільного кодексу України, Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативноправовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позивач зазначає про те, що Відповідач 1 прийняті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів не виконує, в обумовлені строки кредитні кошти за вказаним договором не повертає, у зв`язку з чим, у Відповідача 1 виникла заборгованість перед Позивачем з погашення отриманого кредиту.

Також, як було зазначено вище, 16 квітня 2021 року між Позивачем та Відповідачем 2, Відповідачем 3 було укладено договір поруки. Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

У відповідності до пункту 4 частини 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Поняття і види доказів викладені у ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно з ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 2 ст. 78 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 79 Цивільного процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 80 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про Національний банк України», національний банк встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 68 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до пункту 42 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №75 від 04.07.2018, первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та можуть складатися у паперовій формі та/або у вигляді електронних записів (у формі, яка доступна для читання та виключає можливість внесення будь-яких змін). У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Також, вказаним Положенням, визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції. Пунктом 57 Положення визначено, що, інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Приписами п. 60 Положення, що особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. При цьому, п. 62 Положення регламентовано, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц та від 17 грудня 2021 року у справі № 278/2177/15-ц.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у Постановах від 11 грудня 2019 року у справі № 539/3885/15-ц, від 09 грудня 2020 року у справі № 754/6172/16-ц, від 25 березня 2020 року у справі № 552/6476/16-ц, від 14 червня 2021 року у справі № 760/15275/19-ц.

Щодо посилань відповідачів на лист торгово-промислової палати, що на час введення військового стану в Україні громадяни країни можуть уникнути відповідальності за невиконання умов домовленостей, а саме таких, які виникли між позивачем та відповідачем, суд зазначає наступне.

Ст.617 ЦК Українипередбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У п.1 ч.1ст.263 ЦК Українинаведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Так, 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти УкраїниУказом Президента України № 64/2022введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютою 2022 року строком на 30 діб та в подальшому неодноразово продовжено режим воєнного стану.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями30,34,38,39,41,44, Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч.1ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

З листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року вбачається, що Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст.14,14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно доУказу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Існування обставин форс-мажору щодо порушення/невиконання зобов`язань може доводитися будь-якими доказами (постанова Верховного Суду у справі № 912 3323/20 від 21 липня 2021 року).

Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідне яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до абз.3 ч.3ст.14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з ч.1ст.14-1 зазначеного Закону, ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Статтею 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 № 44(5), передбачено, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до ст. 6.2 Регламенту, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідно до рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1ст. 617 ЦК України).

Доводи відповідачів про звільнення їх від відповідальності за порушення зобов`язання у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України судом не приймаються, оскільки відповідачами під час судового розгляду не доведено причинно-наслідкового зв`язку невиконання зобов`язання з необхідності погашення кредитної заборгованості та введенням воєнного стану на території України.

Щодо стверджень відповідачів, щодо ненадання позивачем обґрунтувань щодо значень понять «сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту» та «сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту», суд зауважує наступне.

Сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту це сума, яка складається з часток, які повинні бути сплаченні у певні дати відповідно до умов договору.

Сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту це загальна сума несплачених часток за кредитним договором.

Як вбачається із розрахунку заборгованості наданого позивачем, відповідачі сплачували кредитні кошти в останнє 10.02.2022 року. З цього часу сплата за кредитним договором саме сумі строкової заборгованості припинилась, та почала нараховуватись сума простроченої заборгованості.

Сума коштів надана у кредит дорівнює 350000,00 грн. Відповідачами сплачено 57381,32 грн.

Якщо вирахувати 350000,00 грн. (кошти, які відповідачі отримали у кредит) 57381,32 грн. (сума фактичного погашення, сплачених відповідачами) = 292618,68 грн.(сума залишку кредиту, без урахування відсотків, які повинні бути поверненні відповідачами позивачу).

Якщо скласти суму строкової заборгованості по основному боргу кредиту (120520,00 грн.) та суму простроченої заборгованості по основному боргу кредиту (172098,68 грн.), яку просить стягнути банк, то вийде наступне: 120520,00 грн. + 172098,68 грн. = 292618,68 грн. Тобто сума заборгованості відповідачів за основним боргом (тілом кредиту).

Вказані розмежування понять введенні банком для виконання умови договору, яка викладена в пункті 1.5.5. в якій вказано, що існує певний порядок погашення заборгованості «… у першу чергу сплачується прострочена до повернення сума кредиту та простроченні проценти за користування кредитом; у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу сплачується неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит…».

Тому, судом встановлено, що сума боргу у розмірі 292618,68 грн., яка складається з суми строкової заборгованості по основному боргу кредиту (120520,00 грн.) та суми простроченої заборгованості по основному боргу кредиту (172098,68 грн.) є обґрунтованою та підлягає задоволенню в цій частині.

Щодо розміру відсотків за кредитним зобов`язанням, суд зауважує наступне.

В п. 54 Постанови Великої Палати від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12, Верховний Суд вказує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Тобто, відповідно до практики Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду до закінчення строку умов кредитного договору (03 липня 2024 року), а тому відсотки за кредитним договором слід рахувати до червня 2024 року включно (дати звернення представника позивача до суду).

Як вбачається з розрахунку наданого позивачем, відсотки за користування кредитом нараховувались, як строкова заборгованість, а лише з червня 2022 року сума строкової заборгованості перейшла до простроченої заборгованості, яка почала накопичуватись.

Банк нараховував проценти у відповідності до умов договору та не порушуючи вимог законодавства. Банк, під час введення воєнного стану продовжив нараховувати відсотки за стандартним розміром 18%, без штрафних додаткових 10%, передбачених умовами договору.

Тобто, за умовами договору діяла відсоткова ставка 18% річних від залишкової суми заборгованості за тілом кредиту. Відповідно до цього кожного місяця нараховувались 1,5% на суму залишкової заборгованості, що підтверджується наданим розрахунками позивача.

Надмірного нарахування відсотків за кредитними зобов`язаннями судом не встановлено. Як вбачається з розрахунку відсоткових платежів, строкова заборгованість продовжила нараховуватись у тих самих розмірах, проте, яка вже встановлювалось судом вище в обґрунтуванні розміру тіла кредиту відповідні розмежування термінів «сума строкової заборгованості по відсоткам» та «сума простроченої заборгованості по відсоткам» існує за спірним кредитним договором у відповідності до умов пункту 1.5.5. в якому вказано, що існує певний порядок погашення заборгованості «… у першу чергу сплачується прострочена до повернення сума кредиту та простроченні проценти за користування кредитом; у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу сплачується неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит…».

Суд зауважує, що при проведенні калькуляцій за нарахуванням відсотків за кредитом, не встановлено надмірного нарахування відсотків або штрафних санкцій.

Згідно із чч.1 і 2 ст.1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 ЦК).

Зі змісту наведених норм випливає висновок, що зобов`язання з кредитного договору передбачає єдиний обов`язок боржника повернути кредит у повному розмірі та сплатити проценти за користування кредитом.

При цьому однією з істотних умов укладення кредитного договору, яка повинна бути узгоджена в договорі, є сплата процентів на грошову суму, отриману в кредит.

За своєю економічною сутністю проценти є платою позичальника за надані йому грошові кошти та не можуть вважатись штрафними санкціями за невиконання умов договору або в якості забезпечення умов договору.

Таким чином, надані банком виписки за рахунком позичальника, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача, лише їх запереченнями.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК України, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст.43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що сторона по справі в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, могла би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, сума заборгованості за відсотками у розмірі 109374,20 грн. є обґрунтованою та не спростованою відповідачами.

На підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, суд установив, що позивач свої зобов?язання за кредитним договором виконав, надав відповідачу кредит в обумовленій сумі, тому дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог до позичальника про стягнення заборгованості по тілу кредиту та відсотків. Також вищевказане кореспондується з позицією Верховного Суду, яка записана у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року по справі №200/5647/18, провадження №61-9618св19, виписка по рахунку, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму, встановлено на 01 січня поточного року.

Отже з урахуванням задоволення позову в повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 6029,89 грн.

Керуючись ст.ст. 526, 634, 1049, 1054 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 128, 141, 142, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Комінбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізований Технічний центр «Охорона»», про солідарне стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізований Технічний центр «Охорона»» (код ЄДРПОУ 37944170) на користь Акціонерного товариства «Комінбанк» (код ЄДРПОУ 21580639) суму заборгованості у розмірі 401992,88 грн.

Стягнути пропорційнодо задоволенихпозовних вимогз ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 )та Товаристваз обмеженоювідповідальністю «СпеціалізованийТехнічний центр«Охорона»» (кодЄДРПОУ 37944170)на користьАкціонерного товариства«Комінбанк» (кодЄДРПОУ 21580639)сплачений судовийзбір урозмірі 6029,89 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду з дня складання повного судового рішення.

Суддя Бойко О.М.