Рішення

від 24.04.2025 по справі 490/6731/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2/490/586/2025 Справа № 490/6731/24

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Черенкової Н.П.,

при секретарі - Романової К.Т.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Шумілової Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів, третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради,-

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обгрунтування позову позивачка посилається на наступне.

ОСОБА_2 , донька Позивача по справі, народила ІНФОРМАЦІЯ_2 доньку - ОСОБА_3 , яка є онукою Позивача. При реєстрації народження дитини Відповідач не перебувала у зареєстрованому шлюбі і ПІБ батька дитини у свідоцтві про народження було записано на підставі ст. 135 Сімейного кодексу України, з слів матері. ОСОБА_1 є рідною бабусею ОСОБА_4 , проживала та проживає разом з нею з її народження і дотепер. Проте, слід зазначити, що Відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, а також допустив жорстоке поводження з дитиною з огляду на наступне. З самого народження, Відповідач не слідкувала за донькою їй було байдуже на неї, завжди віддавала доньку бабусі ОСОБА_5 , або прадіду ОСОБА_6 , весь час сиділа в телефоні,ставилася дуже погано до доньки, не дбала про неї, бажання доглядати за дитиною в неї не було. Досить часто ОСОБА_7 залишала доньку з Позивачем, йшла гуляти з кимось та поверталась вже під ранок з запахом алкоголю. Відповідач все життя жила з батьками до серпня 2022 року. 28.08.2022 року, саме в цей день Відповідач покинула дитину своїй матері та батьку на виховання та утримання, а саме зникла з чоловіком на ім`я ОСОБА_8 в невідомому напрямку. Позивач намагалася неодноразово додзвонитися до Відповідача, але остання ігнорує дзвінки навіть дотепер. Після того, як Відповідач покинула дитину в будинку Позивача, у зв`язку з стресом дитини через тривалу відсутність грудного виготовлення (різке припинення), дитина тяжко захворіла та потрапила в реанімацію у супроводі Позивача. Позивач намагалась неодноразово повідомити Відповідачці про те, що сталось з дитиною, проте, остання навіть слухати нічого не хотіла та всі листи Позивача з благанням повернутись до дитини проігнорувала. З того моменту Позивач та її чоловік доглядають, виховують, годують, лікують, та утримують дитину по теперішній час. Відповідач жодного разу з 2022 року не відвідала свою доньку та не цікавиться про неї в загалі, навіть не телефонує. Разом з Позивачем дитина щаслива, доглянута, розвивається, в домі панує затишна родинна атмосфера, що забезпечує нормальний психологічний та духовний стан дитини. Крім того, Позивачу також відомо, що Відповідач народила ще одну дитину у 2023 році від свого чоловіка, з яким перебуває у зареєстрованому шлюбі, яку у віці 1 року, нажаль, також покинула на виховання та утримання батьку з його батьками, а сама зараз перебуває в Херсонській області. Необхідність встановлення опіки обумовлена тим, що дитина має найближчим часом пройти курс лікування у медичному закладі, проте, без безпосередньої участі матері працівники закладу відмовляють бабусі у лікуванні дівчинки, роз`яснюють, що провести курс лікування з бабусею можливо при наявності документу, що встановлює опіку над дитиною та надає можливість позивачу бути законним представником у медичному закладі.

Хід справи та процесуальні дії суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2024 року дану справу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.

Після виконання вимог ст. 187 ЦПК України, ухвалою судді від 12.08.2024 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання, витребувано від Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

22.11.2024 року від Органу опіки та піклування, на виконання вимог ухвали від 12.08.2024 року надійшло висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та подання про доцільність встановлення опіки на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та призначення її опікуном ОСОБА_1 .Ухвалою суду від 17.08.2021 року закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 20.01.2025 року підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті.

Позивач та її представник в судовому засідання вимоги позовної заяви підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про час та місце слухання справи повідомлялася належним чином, шляхом шляхом надання оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Відзив, заперечення, клопотання по суті спору не надала.

Представник органу опіки та піклування Батовська Ю.В. підтримала висновок щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав, та просила слухання справи проводити за її відсутності.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (Постанова ВС від 24.10.2024 у справі №752/8103/13-ц).

За такого, суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, які не з`явилися, на підставі наявних у справі письмових доказів, що відповідає приписам ст. 223 ЦПК України.

Обставини справи, встановлені судом.

ОСОБА_1 та ОСОБА_9 є батьками ОСОБА_10 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 народила доньку ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 від 15.09.2021 року.

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 15.09.2021 року №00032585759, відомості про батька ОСОБА_3 в свідоцтві про народження записані відповідно ч.1 ст.135 СК України.

14.10.2022 року ОСОБА_10 змінено прізвище на « ОСОБА_11 », в зв`язку з укладенням шлюбу з ОСОБА_12 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 14.10.2022 року.

Малолітня ОСОБА_4 проживає з позивачкою та її чоловіком ОСОБА_9 , які є її бабусею та дідусем, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується поясненнями ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , відібраними адвокатом Шуміловою Н.І.

ОСОБА_16 є власницею будинку АДРЕСА_2 , що підтверджується копіями Договору №10589 купівлі-продажу нерухомого майна від 24.05.2000 р. та технічним паспортом вказаного будинку.

Як вбачається з постанови старшого слідчого відділення поліції №1 Миколаївського РУП в Миколаївській області від 17.04.2024 року, 15.04.2024 року до відділення поліції звернулася ОСОБА_1 , яка просила встановити місцезнаходження своє доньки ОСОБА_10 , яка в ході сварки 22.08.2022 року покинула адресу проживання в АДРЕСА_1 та по теперешній час місцезнаходження останньої невідомо. В ході проведення досудового розслідування встановлене місце знаходження ОСОБА_2 встановлено, відносно останньої правопорушень не скоєно, з матір`ю спілкуватись не бажає.

Відповідно до довідки від 08.07.2024 року Державної реабілітаційної установи «центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю «Мрія», ОСОБА_17 відвідує установу та отримує реабілітаційні послуги з 21.05.2024 р. по теперішній час.

Як вбачається з листа КНП ММР «ЦПМСД №5» від 22.07.2024 №10-Л, мати ОСОБА_18 з дитиною прийоми у лікаря не відвідувала, щодо стану здоров`я доньки особисто або у телефонному режимі не зверталался. ОСОБА_19 опікується бабуся ОСОБА_1 , яка приводить дитину на прийом до лікаря, цікавиться її станом здоров`я, забезпечує проведення щеплень та необхідне медикаментозне лікування згідно призначень.

31.07.2024 року ДОП СП ВП №1 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області надано довідки-характеристики ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , згідно яких за час мешкання за адресою: АДРЕСА_1 останні характеризуються з позитивної сторони, ведуть нормальний спосіб життя, спиртними напоями не зловживають, наркотичні речовини не вживають. Громадський порядок не порушують, з особами які ведуть антисоціальний спосіб життя стосунків не підтримують. Скарг та заяв від сусідів до поліції не надходило.

Згідно довідок Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України ВР-004310788 та №ВР-004310264, ОСОБА_1 та ОСОБА_9 на території України станом на 02.07.2024 року до кримінальної відповідальності не притягувалися, не знятої чи не погашеної судимості не мають та в розшуку не перебувають.

Відповідно до Висновку про стан здоров`я особи від 10.07.2024 року, виданого «Центром первинної медико - санітарної допомоги №5», за станом здоров`я ОСОБА_1 може бути опікуном неповнолітньої дитини.

21.11.2024 року виконавчим комітетом Миколаївської міської ради винесено подання за №21860/02.02.01-22/06/14/24 про доцільність встановлення опіки над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначення її опікуном ОСОБА_1 , згідно якого, керуючись рекомендаціями комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 24.10.2024 року, орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради вважає за доцільне встановити опіку над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначити її опікуном ОСОБА_1 , у разі прийняття судом рішення про позбавлення матері дитини ОСОБА_2 батьківських прав.

21.11.2024 року Органом опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради за №21859/02.02.01-22/06/14/24 складено Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно вищевказаного висновку, бабуся ОСОБА_1 проживає з чоловіком ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 . Внаслідок того, що донька покинула дитину, ОСОБА_1 вимушена була звільнитися, щоб доглядати за дитиною. ОСОБА_9 є інвалідом ІІ групи, є ветераном війни, отримує пенсію по інвалідності. Для дитини бабусею та дідусем створені належні умови для нормальної життєдіяльності та розвитку, малолітня ОСОБА_4 забезпечена необхідним одягом, взуттям за сезоном, речами для розвитку та харчуванням. Спеціалісти служби у справах дітей адміністрації намагалися зв`язатися з ОСОБА_2 , але на телефонні дзвінки вона не відповідає або перебуває поза зоною доступу. Згідно з викладеним, керуючись ч.5 ст.19, п.2 ч.1 ст. 164, ст. 165 Сімейного кодексу України, рекомендаціями комісії з питань захисту прав дитини, орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІІ. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Відповідно до статті 165 Сімейного кодексу України, з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Згідно зі статями 18, 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, чинної для України з 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 27 Конвенції, передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини (справа «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року) свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.

У рішенні «Хант проти України» (Заява №31111/04, Страсбург, 7 грудня 2006 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що позбавлення батьківських прав є втручанням у право на повагу до сімейного життя (п. 49); аналіз того, що має найкраще задовольняти інтереси дитини, є дуже важливим у таких справах (п. 53); між інтересами дитини та інтересами батьків повинні існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (п. 54).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати, дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п. 100 рішення Європейського суду з прав людини «Мамчур проти України», Заява №10383/09, 16 липня 2015 року, остаточне - 16 жовтня 2015 року).

Разом з тим Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими («Мамчур проти України», № 10383/09 від 16 липня 2015 року, п. 100).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально й морально заохочує, підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Статтею 7 СК України передбачено, що жінка та чоловік мають рівні права та обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина перша статті 151 СК України).

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь в її вихованні та має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. (стаття 153, частини перша-третя статті 157 СК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Аналогічні положення щодо виховання дітей та спілкування з їх батьками містяться у розділах 8, 11, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства».

Згідно ст.157 СК України той з батьків, що проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Згідно з ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до керівних роз`яснень, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати може бути позбавлена судом батьківських прав, якщо вона ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Зазначені умови, як кожну окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, тобто свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно із статтею 18 Закону України "Про охорону дитинства" держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Суд виходить з того, що судом на перше місце ставляться "якнайкращі інтереси дитини", оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Водночас позбавлення батьківських прав батька щодо неповнолітньої дитини є крайнім заходом впливу.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Згідно п. 16 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Стаття 171 СК України закріплює, що дитина має право бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Суд зазначає, що батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому виникнення між дитиною і батьками конфлікту чи погіршення їх особистих стосунків, що може мати тимчасовий характер, не є підставою для позбавлення цих прав.

При вирішенні судом питання позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав також може свідчити про інтерес до дитини («Хант проти України», № 31111/04 від 07 грудня 2006 року, п.п. 57-58).

Та обставина, що на час розгляду справи, матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням і розвитком мати не займається, а також її небажання спілкуватися з батьками та своєю донькою, свідчить про те, що мати дитини не бажає приймати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо, умисно нехтує батьківськими обов`язками.

Беручи до уваги те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, достовірно встановивши факт свідомого ухилення відповідачки ОСОБА_2 , від виконання своїх батьківських обов`язків, її відмову від обов`язку батьківського піклування, виховання, утримання доньки, що свідчить про відсутність інтересу, любові до дитини, будь-яких дій, які б свідчили про намір змінити обставини свого життя та вчинити дії, спрямовані на виховання дитини та належне виконання батьківських обов`язків, виходячи з якнайкращих інтересів дитини, суд приходить до висновку про доцільність позбавлення відповідачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно її доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 169 Сімейного кодексу України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення досуду з позовом про поновлення батьківських прав. Відповідно до ч. 4 зазначеної статті суд при поновленні батьківських прав перевіряє наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Щодо призначення опікуна малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Положеннями ст. 58 ЦК України, ст. 243 СК України передбачено, що опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування.

Відповідно ст. 244 СК України, опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.

Позивач ОСОБА_1 має задовільний стан здоров`я, до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Суд вважає, що позивачка може забезпечити необхідні умови утримання та виховання дитини, а тому може бути призначена опікуном малолітньої ОСОБА_3 , що відповідатиме інтересам дитини.

Щодо стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з вимогами ч. ч. 2, 3 ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, платника аліментів, наявність у останнього інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини та ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, культурного, морального і соціального розвитку. Також, згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСУ № 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилається позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду (постанова Верховного Суду України N 6-143цс13 від 05 лютого 2014 року).

Згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 273 ЦПК України передбачено, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Таким чином, відповідачка ОСОБА_2 має конституційний обов`язок утримувати свою малолітню дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами 1, 5 ст.183 Сімейного кодексу України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину однієї чверті, на двох дітей однієї третини, на трьох і більше дітей половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Враховуючи всі вищевикладені обставини, з урахуванням потреб дитини, стану здоров`я, а також враховуючи те, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини, дотримуючись принципу розумності та справедливості, суд вважає необхідним встановити розмір аліментів на утримання малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

На думку суду, вказаний розмір аліментів є співмірним із тими відомостями та доказами, які були надані та повідомлені суду, при цьому такий розмір аліментів забезпечить матеріальні потреби дитини з урахуванням її віку і стану здоров`я та відповідатиме сталій судовій практиці щодо розміру частки доходу платника аліментів на утримання однієї дитини за звичайних умов.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини його доходу відповідатиме інтересам дитини, платника аліментів та принципу справедливості.

Згідно положень ст.430 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Щодо судових витрат.

В силу ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивачки слід стягнути судовий збір у сумі 1211,20 грн та на користь Держави судовий збір у сумі 1211,20 грн за вимогу про стягнення аліментів, оскільки позивачка в цій частині вимог звільнена від сплати судового збору відповідно до ЗУ «Про судовий збір».

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 148, 150, 157, 159, 164, 165, 166 СК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів, третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради - задовольнити.

1. Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно її доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2. Встановити опіку над малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначити опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянку України, уродженку м. Миколаєва, РНОКПП: НОМЕР_3 , з наданням їй прав та встановлення обов`язків опікуна, передбачених ст.ст.67,68 ЦК України.

3. Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 серпня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

4. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , судовий збір в сумі 1211,20 грн.

5. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь Держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення виготовлений 24 квітня 2025 року.

Суддя Н.П. Черенкова