Рішення

від 28.04.2025 по справі 367/404/25

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/404/25

Провадження №2/367/2377/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

28 квітня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого - судді Одарюка М.П.

за участю секретарясудового засідання Бобриш М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Ірпені цивільну справу № 367/404/25 за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно сплачених коштів,

У С Т А Н О В И В:

Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів, мотивуючи свої вимоги тим, що 26 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до відділу обслуговування громадян № 7 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління УПФ у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку,, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як потерпілій внаслідок аварії на ЧАЕС IVкатегорії. Рішенням Головного управління ПФУ в Івано Франківській області від 13.03.2024 року № 104450011392 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 25.01.2024 року. Суму призначеної пенсії і доплату за період з 25.01.2024 по 31.03.2024 включено до основної та додаткової виплатної відомості квітня 2024 року. Після проведення додаткової перевірки вірності прийнятого рішення було встановлено наступне. Згідно наданої довідки №75/15-28 від 17.01.2022 заявниця була зареєстрована та проживала у зоні послиненого радіологічного контролю в Бородянка з 06.01.1995 по 02.07.2021, станом на 01.01.1993 проживала. Також відповідно до вказаної довідки, ОСОБА_1 проживала на території Бородянка з січня 1998 по липень 1994 (акт від 16.01.2022), а саме: працювала завідувачем гуртожитку тресту «Полісьсільбуд», однак, документів, що підтверджують працевлаштування не предоставлено. За результатами додаткової перевірки вірності прийнятого рішення Головним управлінням ПФУ у Івано Франківській області 27.02.2024 винесено відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 796. 05.03.2024 ОСОБА_1 повторно звернулась до відділу обслуговування громадян № 7 сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління ПФУ у Київській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, встановлено, що наданими документами не підтверджено проживання (роботу) в зоні посиленого радіологічного контролю. 08.07.2024 рішенням № 104450011392 Головним управління ПФУ у Київській області відмовлено в призначені пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки не підтверджено період проживання в зоні посиленого радіологічного контролю. 30.05.2024 ОСОБА_1 повторно звернулась до відділу обслуговування громадян № 7 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління ПФУ у Київській області із заявою про поновлення виплати пенсії з 01.05.2024 відповідно до наданої довідки про проживання в зоні. За результатом розгляду повторно наданих документі Головному управлінням ПФУ у Хмельницькій області прийнято рішення від 27.06.2024 № 104450011392 про відмову у поновленні виплати пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки не підтверджено період проживання в зоні посиленого радіологічного контролю. 12.07.2024 відділ опрацювання документації № 2 службовою запискою № 14131/05-16 повідомив про виникнення переплати пенсії, у зв`язку з відмовою у поновленні виплати, за період з 25.01.2024 по 30.04.2024 в сумі 42905,25 грн.08.07.2024 направлено лист № 1000-0502-8/120596 до ПАТ КБ « Приватбанк» з проханням повернути пенсійні кошти за період з 01.04.2024 по 30.04.2024 в сумі 49831,84 грн. ПАТ КБ «Приватбанк» кошти повернуто в межах наявного залишку в сумі 6926,59 грн, про що повідомлено листом від 10.07.2024 № 20.1.0.0.0/7-240709/58683. Листом від 17.07.2024 № 1000-0504-8/125929 ОСОБА_1 повідомлено про суму виниклої переплати та запропоновано в добровільному порядку вирішити питання про повернення коштів. Сума отриманих коштів ОСОБА_1 за період з 25.01.2024 по 30.04.2024 становить 42905,25 грн.

У відзиві на позовну заяву, наданому 31 березня 2025 року через систему «Електронний суд» представником відповідача, остання просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вказує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що кошти в сумі 42905,25 грн виплачені пенсійним органом внаслідок зловживань ОСОБА_1 . Позивач не повідомив суд про те, що рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 оскаржені до адміністративного суду. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 у справі № 320/43062/24 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Отже, рішення пенсійного органу, якими відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 оскаржені до Київського окружного адміністративного суду, а тому позовні вимоги про стягнення переплати пенсії є передчасними. Також, механізм повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку,якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме через його зловживання. Зазначене узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду: від 31 січня 2019 (справа № 554/6495/17-ц) від 31.10.2019 (справа № 607/657/17), від 20.03.2019 (справа № 345/1493/174-ц). Зобов`язання з повернення надміру виплачених пенсій виникають лише при наявності однієї з трьох умов, а саме: рахункової помилки з боку платника пенсії, недобросовісності з боку набувача, подання страхувальником недостовірних даних.

23 квітня 2025 року представник відповідача через систему « Електронний суд» надала клопотання про зупинення розгляду справи, в якому просила суд зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Іваново Франківській області від 27.0.2024, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 08.07.2024 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до трудового стажу періоди роботи з 14.06.1983 по 12.08.1983 та з 04.06.1984 по 06.08.1984, призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 ЗУ « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 25.01.2024 року.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що на підставі п. 6 ч. 1ст. 251 ЦПК України, суд зупиняє провадження у справі, лише у тому випадку, коли її неможливо розглянути у зв`язку з тим, що питання про наявність певних фактів, від яких залежить її вирішення, відповідно до чинного законодавства вирішується в іншій цивільній, господарській або кримінальній справі чи у справі, що розглядається в адміністративному порядку. Сам по собі розгляд питання іншим органом, не пов`язаний із встановленням наявності чи відсутності таких фактів, не є підставою для зупинення провадження. Зупинення провадження в цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, яка розглядається в порядку цивільного, кримінального, господарського чи адміністративного судочинства, може мати місце тільки в тому разі, коли в цій, іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у цивільній справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Отже, підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення у ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи.

Відповідно до пункту 33постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», визначаючи наявність передбачених статтею 251 ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 6 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

У постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. У справі, яка переглядається, суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності звільнення з роботи позивача. Проте, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, яка переглядається, суд на порушення вимог пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України не вказав конкретну іншу справу та обставину, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, у чому саме полягає взаємозв`язок предметів розгляду інших справ, а також у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи до розгляду іншої справи, та зупинив провадження у справі усупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи. При цьому суди взагалі не аналізували та не встановлювали у визначеному законом порядку, чи дійсно від наслідку розгляду іншої справи залежить прийняття рішення у зазначеній цивільній справі».

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року у справі № 6-1957цс16.

Відповідно до висновків, зазначених у постанові Верховного Суду України № 6-1957цс16 від 01 лютого 2017 року, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд повинен враховувати, що зупинення провадження у цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з`ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної цивільної справи залежить прийняття рішення у цій цивільній справі.

Правові висновки щодо необхідності зазначення обґрунтування зупинення провадження у справі та необхідності дотримання розумних строків розгляду справи зазначені у Постанові Верховного Суду у справі № 308/5006/16-ц від 27.02.2019 та у Постанові Верховного Суду у справі № 1522/27468/12 від 07.11.2018.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) вказано, що: «метою зупинення провадження у справі згідно з п. 6 ч. 1ст. 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до п. 6 ч. 1ст. 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Ознайомившись із мотивами викладеними в клопотанні про зупинення провадження в справі, суд вважає, що підстави для обов`язкового зупинення провадження у справі, передбачені положеннями ч.1 ст. 251 ЦПК України, відсутні, оскільки зазначені у заяві мотиви неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, про визнання протиправними та скасування рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Іваново Франківській області від 27.0.2024, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 08.07.2024 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до трудового стажу періоди роботи з 14.06.1983 по 12.08.1983 та з 04.06.1984 по 06.08.1984, призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 ЗУ « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 25.01.2024 року не свідчать про об`єктивну неможливість розгляду справи за позовом про стягнення надмірно сплачених коштів.

Суд вважає, що зупинення провадження у даній справі без обґрунтованого доведення обставин такого зупинення призведе до порушення законних прав позивача.

Згідно із статтею 210 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, який із дня відкриття провадження у справі не може перевищувати 60 днів для підготовчого провадження і 30 днів для розгляду по суті. Розумність строків розгляду справи згідно статті 2 ЦПК України належить до основних засад (принципів) цивільного судочинства і є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, та про що неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідллендер проти Франції»).

Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Враховуючи викладені обставини, суд не вбачає правових підстав для зупинення провадження у справі, а тому у задоволенні клопотання представника відповідача слід відмовити.

Представник позивача в судове засідання не прибув, через канцелярію суду надав письмову заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач та її представник в судове засідання не прибули, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності суду не надавали.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ГУ ПФУ у м. Києві задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до вимогст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимогстатей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» право на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, встановлено статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», мають особи потерпілі від Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали або постійно проживають, чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання, роботи в зазначеній зоні, але не більше п`яти років, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Початкова величина зниження пенсійного віку 2 роки встановлюється лише особам, які проживали чи працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Відповідно до підпункту 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, при призначенні пенсії за віком потерпілим від Чорнобильської катастрофи необхідно надати документи про періоди проживання ( роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування ( підприємствами, установами, організаціями), посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи ( для осіб, які належать до 4 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи за наявності).

Судом встановлено, що 26 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до відділу обслуговування громадян № 7 ( сервісний центр) з заявою про призначення їй пенсії за віком по 4 категорії потерпілій від ЧАЕС, як такій, що постійно проживає та працювала в зоні посиленого радіологічного контролю ( а.с.29-30).

Рішенням про відмову в призначенні пенсії № 104450011392 від 02 лютого 2024 року

у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону № 796 відмовлено ( а.с.32-33).

Рішенням про відмову в призначені пенсії № 104450011392 ( на заміну рішення від 02 лютого 2024 року № 104450011392) у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону № 796 відмовлено ( а.с.12).

05 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до відділу обслуговування громадян № 7 ( сервісний центр) з заявою про призначення їй пенсії за віком по 4 категорії потерпілій від ЧАЕС, як такій, що постійно проживає та працювала в зоні посиленого радіологічного контролю ( а.с.26,27).

Рішенням № 104450011392 від 08.07.2024 року ОСОБА_1 відмовлено у призначені пенсії, оскільки не підтверджено період проживання в зоні посиленого радіологічного контролю ( а.с.22-23).

30 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до відділу обслуговування громадян № 7 ( сервісний центр) з заявою про призначення їй пенсії за віком по 4 категорії потерпілій від ЧАЕС, як такій, що постійно проживає та працювала в зоні посиленого радіологічного контролю ( а.с.19-20).

Рішенням № 104450011392 від 27.06.2024 року ОСОБА_1 відмовлено у призначені пенсії, оскільки не підтверджено період проживання в зоні посиленого радіологічного контролю ( а.с.25).

Із службової записки заступника начальника управління з питань виплат Головного управління ПФУ у Київській області вбачається, що 12.07.2024 відділ опрацювання документації №2 службовою запискою № 14131/05-16 повідомив про виникнення переплати пенсії, у зв`язку з відмовою у поновлені виплати, за період з 25.01.2024 по 30.04.2024 в сумі 42905,25 грн.

08.07.2024 направлено лист № 1000-0502-8/120596 до ПАТ КБ Приватбанк з проханням повернути пенсійні кошти за період з 01,04.2024 по 30.04.2024 в сумі 49831,84 грн.

ПАТ КБ Приватбанк кошти повернуто в межах наявного залишку в сумі 6926,59 грн, про що повідомлено листом від 10.07.2024 № 20.1.0.0.0/7-240709/58683 (вхід №22152/8).

Листом від 17.07.2024 № 1000-0504-8/125929 ОСОБА_1 повідомлено про суму виниклої переплати та запропоновано в добровільному порядку вирішити питання щодо повернення коштів.

На дату складання службової записки кошти пенсіонером не повернуто. Сума отриманих коштів ОСОБА_1 за період з 25.01.2024 по 30.04.2024 становить 42905,25грн. (а.с.7-10).

За змістом ч. 1ст. 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Згідно з п. 27постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Прозастосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Відповідно дост. 1215 ЦК Українине підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тобто, згідно з даною нормою закону поверненню підлягають лише кошти,якщо їх виплата є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату, та в разі недобросовісності з боку набувача.

За відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, і факту недобросовісності набувача, такі кошти поверненню не підлягають.

Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 22.01.2014 року у справі №6-151цс13 та від 02.07.2014 року у справі № 6-91цс 14, яка, з точки зору ч. 4ст. 263 ЦПК України, має враховуватися судом.

Виходячи з аналізуст. 1215 ЦК України, безпідставно набуте майно не підлягає поверненню за відсутності рахункової помилки при виплаті коштів, а також добросовісності з боку набувача. Обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч. 1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Крім того, порядок та підстави повернення суми пенсій, виплачених пенсіонеру, визначеноЗаконами України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»та «Про пенсійне забезпечення».

Так, відповідно до ч. 1ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Згідно з ч.1ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення»суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до списання, визначений Порядком повернення сум пенсії, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсії, що є безнадійними до стягнення затвердженогопостановою правління Пенсійного фонду України № 6-4 від 21.03.2003 р., зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 15.05.2003 р. № 374/7695 (із змінами, внесеними згідно зПостановою Пенсійного фонду № 25-3 від 25.11.2014).

Зі змісту п. 3 цієїПостановивбачається, що для відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе тільки за двох умов: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних. Даний перелік є вичерпаний і розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме через зловживання, зокрема, у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації.

При цьому, правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються (постанова Верховного Суду України від 02.07.2014 р. № 6-91цс14).

Будь-яких доказів, які б свідчили про рахункову помилку з боку Управління, так і надання відповідачемзавідомо неправдивих даних, які стали підставою для призначення пенсії, а також зловживань з боку відповідача при отриманні приведеної в позові суми, позивач суду не надав.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ізст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтями 10-13 ЦПК України, визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцієюта законами України.

Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 р. і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимогст. 76-83 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства та встановлені у справі докази та обставини, суд вважає, що позивачем не наведено достатньо доказів на підтвердження підстав для стягнення з відповідача зазначеної у позові грошової суми, а тому суд вважає позов ГУ ПФУ у Київській області безпідставним та необґрунтованим, а тому таким, що не підлягає задоволенню.

Суд розподіляє судові витрати, відповідно до положеньст. 141 ЦПК України, та у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати на відповідача не покладаються.

На підставі викладеного та керуючись ст.15,16,1212,1215 ЦК України, ч.1ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ч.1ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.4,12-13,76-81,259,263-265,268,273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно сплачених коштів - відмовити.

Судовий збір покласти на позивача.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5ст.265 ЦПК України:

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, код ЄДРПОУ 22933548, юридична адреса: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія,10, поштова адреса: 08001, Київська область, с-ще Макарів, вул. Варшавська,3 Б;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: М.П. Одарюк