Ухвала

від 28.04.2025 по справі 760/10100/25

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/10100/25 Провадження №2-з/760/166/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«28» квітня 2025 року м. Київ

Суддя Солом`янського районного суду міста Києва Тесленко І. О., розглянувши матеріали заяви представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чоколівський 18» -Драган Яни Сергіївни, про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

До Солом`янського районного суду м. Києва звернувся представник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чоколівський 18» - Драган Яна Сергіївна з заявою про забезпечення позову, відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Політех».

21 квітня 2025 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 квітня 2025 року заяву разом з доданими документами передано судді Солом`янського районного суду м. Києва Тесленко І.О.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Представник заявника у поданій заяві зазначає, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чоколівський 18» (далі по тексту - Заявник, Позивач або ОСББ «Чоколівський 18») звернулось до Солом`янського районного суду м. Києва з позовною заявою про усунення перешкод у користуванні власністю та зобов`язання приведення в первісний стан спільного сумісного майна співвласників до ОСОБА_1 (далі по тексту Відповідач).

Позов було обґрунтовано наступним: 16 грудня 2016 року в установленому законом порядку в будинку за адресою: АДРЕСА_1 було створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чоколівський 18» (далі по тексту - Позивач або ОСББ «Чоколівський 18»), що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Власником квартири АДРЕСА_2 у відповідності до Інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру нерухомого майна є ОСОБА_1 (далі по тексту - Відповідач). У будинку АДРЕСА_1 , самовільно, без надання дозволу загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку, власником квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , була проведена реконструкція квартири 74 , яка належить йому на праві приватної власності, а саме: змінено фасад багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , шляхом руйнування несучої стіни багатоквартирного будинку та незаконного встановлення метало-пластикових конструкцій, які містили окремі двері на фасад будинку з квартири 74 , що підтверджуються Актом обстеження житлового будинку №1 від 03.04.2025 року; Актом обстеження №2 від 04.04.2025 року. 07 квітня 2025 року Об`єднанням на адресу ОСОБА_1 була направлена претензія (вих. 06) щодо негайного усунення порушення та приведення в первісний стан (відновити всі пошкоджені несучі та допоміжні стіни квартири АДРЕСА_2 , відновити пошкоджений газон та паркан під вікнами квартири, усунути шкоду завдану руйнуванням несучих конструкцій. В рамках Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, ТОВ «УК «Політех» також була направлена претензія (вих. 19 від 07.04.2025 року) щодо негайного усунення порушення та приведення в первісний стан. Даними незаконними діями Відповідач порушив права всіх співвласників багатоквартирного будинку на володіння спільним сумісним майном (ч. 2 ст. 382, ч. 1 ст. 386, ч.2 ст.369 Цивільного кодексу України) і несе загрозу пошкодження будинку його руйнуванню або частковому руйнуванню. 07 квітня 2025 року ОСББ «Чоколівський 18» звернувся до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Київської міської державної адміністрації з листом (вих. №02) в якому було повідомлено Департамент що за відсутності погодження від ОСББ/Управителя багатоквартирного будинку, відсутності проекту реконструкції, вчинив протиправне діяння, демонтувавши несучі конструкції багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , зруйнував фасадну частину стіни квартири №74 з метою влаштування окремого виходу на Чоколівський бульвар. (Додаток 8 до позовної заяви, оригінал у Позивача). 07 квітня 2025 року ОСББ «Чоколівський 18» листом вих. №5 звернувся до Державної інспекції архітектури та містобудування України. 07 квітня 2025 року ТОВ «УК «Політех» звернулось з листом до Департаменту територіального контролю міста Києва КМДА з проханням притягнути до адміністративної відповідальності власника квартири АДРЕСА_3 . По при звернення Позивача та Третьої особи до Відповідача - припинити незаконні дій, Відповідач продовжив незаконне руйнування спільної сумісної власності та незаконно розмістив сходи, здійснив знищення зеленого насадження на прибудинковій території, шляхом встановлення доріжки. Навіть після подання позовної заяви Відповідач продовжує роботи по незаконному знищенню спільного сумісного майна. Дані порушення підтверджуються фотодоказами (Додаток 1 до позовної заяви, оригінал у Позивача). Звертає особливу увагу суду, що Відповідач розмістив на сайті OLX оголошення наступного змісту: Здам комерційне Фасадне приміщення на Червоній лінії, по АДРЕСА_1 30 м2 - всі комунікації заведені -окремий вхід. Поруч велике АТБ ,школа, садик, Сільпо - 400 метрів Новус 400 метрів - через дорогу, ринок 500 мерів, 39999 грн /місяць. Під будь-який вид діяльності. Завжди є проходні локації зняти або купити для вас. Також с радістю допоможемо продати / здати ваші приміщення» ІНФОРМАЦІЯ_1 Слід також, зазначити, що статус приміщення вказано - нежитлове, по при те, що приміщення згідно реєстру має статус «житлове», квартира!!! Саме тому дуже важливе значення має вид забезпечення - арешт нерухомого майна! У зв`язку із грубим порушенням прав співвласників багатоквартирного будинку, що мають продовжувану дію та не припиняються навіть після подання позовної заяви до суду, для належного виконання Рішення у випадку задоволення позову та захисту прав всіх співвласників необхідне забезпечення позову.

З врахуванням наведеного, просив винести ухвалу про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: квартиру 74 (загальна площа (кв.м): 28.5, житлова площа (кв.м): 14.9) у будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 298343080000); винести ухвалу про забезпечення позову, шляхом заборони ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам здійснювати будівництво у квартирі АДРЕСА_2 на фасаді будинку АДРЕСА_1 та прилеглій прибудинковій території.

Розглянувши заяву та додані до неї документи суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Таким чином, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи подальше вчинення дій, що можуть порушити права та інтереси позивача, поновлення яких є предметом судового розгляду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Згідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1 - 1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Разом із тим, передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 10 ст. 150 ЦПК України).

На підтвердження обставин, викладених у заяві, позивачем надано суду фотознімки. При цьому, суддя зважає на те, що з вказаних зображень неможливо встановити їх адресу, а також дотичність відповідача ОСОБА_1 , до проведення будь - яких робіт.

Позивач у заяві зазначає, що предметом позову з яким він звернувся до суду про усунення перешкод у користуванні власністю та зобов`язання приведення в первісний стан спільного сумісного майна співвласників.

При цьому, просить вжити заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно та заборони ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам здійснювати будівництво у квартирі на фасаді будинку АДРЕСА_1 та прилеглій прибудинковій території.

Крім того, до заяви надані фотографії та роздруківка з сайту ОЛХ, інформація в яких протирічать одна одній щодо проведення або завершення ймовірних будівельних робіт.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, пошкодити, знищити чи знецінити його.

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.

Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.

Отже, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів інших осіб. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Подібний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 7 вересня 2020 року у справі № 522/3471/20 (провадження № 61-9451св20) та від 08.10.2020 у справі № 465/4985/18 (провадження № 61-6066св19).

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Європейської конвенції з прав людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті частини другої статі 1 Протоколу №1, має забезпечити «справедливу рівновагу» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються і поставленою метою. (Рішення ЄСПЛ у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28.07.1999 року, заява №22774\93).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Заява про забезпечення позову має бути обґрунтованою, зокрема у частині співмірності виду забезпечення позову та заявлених позовних вимог (або майбутніх позовних вимог), їх взаємозв`язку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Крім цього, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову має бути домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Між тим, питання обґрунтованості позовних вимог перевіряються судом під час розгляду справи по суті і не мають розглядатися при забезпеченні позову, оскільки дана процесуальна дія є оперативним заходом, що вживається для забезпечення виконання рішення суду у разі його потенційного задоволення.

При цьому суду не надано належних та допустимих доказів, які б вказували на можливість недобросовісних дій з боку відповідача, а також на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду.

Таким чином заявником не обґрунтовано підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, необхідності забезпечення позову; заходу забезпечення з обґрунтуванням його необхідності, не наведено достатніх підстав вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також зазначена заява не містить належного мотивування необхідності застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: квартиру 74 (загальна площа (кв.м): 28.5, житлова площа (кв.м): 14.9) у будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 298343080000 та заборони ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам здійснювати будівництво у квартирі АДРЕСА_2 на фасаді будинку АДРЕСА_1 та прилеглій прибудинковій території.

Більше того, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб - власника майна.

Однак, подана представником позивача заява про забезпечення позову не містить у собі будь якого обґрунтування доцільності вжиття відповідних заходів, до неї не додані належні та допустимі докази на підтвердження викладених у ній обставин.

Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заяви про забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149 - 153, 260 - 261, 353 - 355 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні заяви представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чоколівський 18» - Драган Яни Сергіївни, про забезпечення позову, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя І. О. Тесленко