Постанова

від 25.04.2025 по справі 497/717/25

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2025

Справа № 497/717/25

Провадження № 3/497/291/25

25.04.2025 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Раца В.А.,

при секретарі Божевої І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Болграді адміністративний матеріал, який надійшов від Державної прикордонної служби, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Саф`яни Ізмаїльського району Одеської області, громадянина України, який не працює, місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України (ID-картка) № НОМЕР_1 , виданий 29.01.2021 року Ізмаїльським відділом ГУ ДМС України в Одеській області,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 001338Е від 14 березня 2025 року, 14.03.2025 року о 17 годині 10 хвилин прикордонним нарядом "Контрольний Пост" на автомобільній дорозі "Кирнички-Баннівка" було зупинено рейсовий автобус, в якому було виявлено громадянина України ОСОБА_1 , який рухався в Болградський район з метою незаконно перетнути державний кордон з України в Республіку Молдова.

За даним фактом помічником начальника відділу - начальником групи АЮД ОСОБА_2 у відношенні ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 204-1 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду адміністративного матеріалу повідомлявся у встановленому законом порядку, а саме шляхом надіслання СМС повідомлення на мобільний телефон, зазначений в заявці про отримання судової повістки в електронній формі, надав прикордонникам заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності, з викладеним в протоколі не погодився. Суду ніяких пояснень не надав, судовий виклик проігнорував, про причини своєї неявки суд письмово не повідомив. В матеріалах справи є його письмове пояснення, в якому він вказує, що дійсно рухався з населеного п.Кирнички в бік населеного пункту Болград, при цьому не мав при собі документів, що посвідчують особу. Перетинати державний кордон незаконним шляхом він не хотів.

Дослідивши матеріали справи, надані суду докази, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що особа вчинила будь-які дії,що можутьбути розцінені як спроба незаконного перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску - без відповідних документів, чи з використанням підробленого документа або таких, що містять недостовірні відомості про його особу, чи без дозволу відповідних органів влади, - адже з наданих суду матеріалів суд не може визнати жодний письмовий документ доказом на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, за яке він може бути притягнений до відповідальності, а саме за ст. 204-1 ч.1 КУпАП.

Відповідно до положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч.2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Підставою притягнення особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, до юридичної відповідальності, є наявність у діях цієї особи складу правопорушення визначеного статтею КУпАП.

Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують його як правопорушення (об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона).

Об`єктивна сторона правопорушення визначається сукупністю ознак, які характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об`єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об`єктивних умов його здійснення.

При цьому обов`язковими ознаками об`єктивної сторони є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв`язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння, та місце і час його вчинення.

У справі, що розглядається дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст. 204-1 КУпАП.

Частиною 1 ст. 204-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України.

Суб`єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю у винної особи прямого умислу на незаконний перетин державного кордону в групі осіб.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення полягає в діях щодо перетинання або спроби перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску.

Дослідивши та проаналізувавши докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає, що вони не доводять винуватість ОСОБА_1 за ч.1 ст. 204-1 КУпАП.

З дослідженого судом протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №001338Е від 14.03.2025 вбачається, що цього ж дня о 17 годині 10 хвилин на автомобільній дорозі "Кирнички-Баннівка" було зупинено громадський транспорт - рейсовий автобус, в якому в якості пасажира виявлено ОСОБА_1 , який в письмових поясненнях пояснив, що він дійсно був пасажиром рейсового автобусу, але він їхав до дому, при цьому він не мав при собі документів, що посвідчують особу.

Згідно з ч.1 ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, що засвідчує факт неправомірних дій, складається за встановленою формою і повинен містити дані про місце, час вчинення, суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Невідповідність протоколу вимогам ст. 256 КУпАП є слушними, оскільки у ньому не зафіксовано конкретні дії ОСОБА_1 , які були вчинені з метою незаконного перетину кордону, а сам по собі факт його виявлення в рейсовому автобусі, що рухався по автодорозі, не свідчить про намір вчинити правопорушення, передбачене ч.1 ст. 204-1 КУпАП.

До протоколу про адміністративне правопорушення додано схему місцевості, нібито із прив`язкою до місця спроби незаконного перетину державного кордону, але навіть зі схеми вбачається, що рейсовий автобус рухався автомобільною дорогою між с.Кирнички та с.Баннівка, що не може бути доказом наміру перетнути державний кордон.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути належним доказом винуватості ОСОБА_1 , оскільки зазначені в ньому обставини не підтверджуються іншими доказами.

Слід зауважити, що у матеріалах справи відсутній протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення документів, а отже, у ОСОБА_1 не було виявлено речей чи документів, які б могли свідчити про намір перетину державного кордону. Навпаки, ОСОБА_1 не мав при собі жодного документу, що посвідчує особу.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що належних доказів того, що ОСОБА_1 мав намір (здійснив спробу) незаконного перетину кордону, посадовими особами ДПСУ надано не було і у матеріалах справи не міситься.

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинуватості обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Згідно зі ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності.

Ураховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зі ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Підсумовуючи наведене, очевидним є висновок, що органом, який склав протокол не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ч.1 ст. 204-1 КУпАП, яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, викладеного в фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З наданих суду матеріалів вбачається, що вина ОСОБА_1 не доведена належними, допустимими і достатніми доказами і ґрунтується лише на його власних свідченнях, наданих за відсутністю захисника, а тому, оскільки усі сумніви, виявлені в ході розгляду справи розцінюються на користь особи, що притягується до відповідальності (ст.62 Конституції України), враховуючи презумпцію невинуватості, згідно якої особа не має доводити свою невинуватість, - суд дійшов висновку про відсутність достатніх доказів на підтвердження існування складу правопорушення, передбаченого ст. 204 ч.1 КУпАП в діях ОСОБА_1 , у скоєнні якого 14.03.2025 він обвинувачується, та, навіть не вбачається достатніх доказів на підтвердження існування самої події правопорушення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п.1.ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу правопорушення за ст. 204-1 ч.1 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 55 і 62 Конституції України, ст.ст. 204-1 ,247, 268, 278, 280, 287-289, 294 КУпАП, ст.6 ч.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Болградський районний суд Одеської області.

Суддя В.А.Раца