Ухвала

від 24.04.2025 по справі 761/15079/25

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/15079/25

Провадження № 1-кс/761/10600/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 72025001220000004 від 22.01.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 72025001220000004 від 22.01.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України. Просили накласти арешт на майно, вилучене 11.04.2025 у період часу з 13.44 год. до 15.11 год. в ході обшуку квартири АДРЕСА_1 , з метою забезпечення збереження речових доказів, а саме: моноблоку Lenovo s\n CS00031177.

В обґрунтування клопотання вказано, що Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72025001220000004 від 22.01.2025, за фактом умисного ухилення від сплати податків, що призвели до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Згідно обставин службові особи ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ» (код ЄДРПОУ 42634661), ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМТ» (код ЄДРПОУ 42822115), ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» (код ЄДРПОУ 44830259) в період з 01.01.2022 по 10.09.2024 шляхом документального відображення по документам податкового обліку проведення безтоварних операцій по купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей між собою ухилились від сплати податку на додану вартість в загальній сумі 193 484 678 грн, у т.ч. ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ» в сумі 67 995 364 грн, ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМТ» в сумі 82 366 044 грн, ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» в сумі 43 123 270 грн. Крім того, службові особи ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ» (код ЄДРПОУ 42634661) в період з 01.01.2022 по 10.09.2024, використовуючи рахунки ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ), в результаті фактичного постачання ТМЦ в адресу кінцевого споживача - фізичних осіб ухились від сплати податку на додану вартість в сумі 217 841 007 грн..

Зазначили, що 11.04.2025 у період часу з 13.44 год. до 15.11 год. проведено обшук за місцем проживання директора ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМТ» ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , під час проведення якого виявлено та вилучено моноблок Lenovo s\n CS00031177, що має значення для досудового розслідування як доказ протиправної діяльності.

Виявлені та вилучені предмети, речі, документи постановою детектива від 11.04.2025 визнано у кримінальному провадженні речовим доказом та долучено до кримінального провадження як речові докази.

Вказали, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Прокурор, підтримав клопотання з підстав наведених у ньому, та просив задовольнити клопотання.

Представник власника майна адвокат ОСОБА_6 на адресу суду направив заперечення, просив відмовити в задоволенні клопотання, оскільки вилучене майно не відповідає ознакам речових доказів, не має відношення до вказаного кримінального провадження.

Вивчивши клопотання й додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов такого висновку.

Так, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст.170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні прокурора, та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а тому суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

За змістом ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з п. 1,3 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

У свою чергу, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 132 КПК України, передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Зі змісту клопотання прокурора та долучених до нього матеріалів убачається, що Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72025001220000004 від 22.01.2025, за фактом умисного ухилення від сплати податків, що призвели до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Як убачається з матеріалів клопотання, 11.04.2025 у період часу з 13.44 год. до 15.11 год. проведено обшук за місцем проживання директора ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМТ» ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , під час проведення якого виявлено та вилучено моноблок Lenovo s\n CS00031177, що має значення для досудового розслідування як доказ протиправної діяльності.

11.04.2025 року вилучений моноблок, визнаний у кримінальному провадженні речовими доказами та долучений до кримінального провадження як речовий доказ.

На переконання слідчого судді, у клопотанні належним чином не доведено той факт, що вилучений моноблок, про арешт якого наполягає прокурор, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та має значення речових доказів для кримінального провадження №72025001220000004 від 22.01.2025. Матеріали клопотання не містять жодних початкових даних про те, що вилучене майно, може бути використане для доказування обставин, визначеним ч.3 ст. 212 КК України. В ході досудового розслідування огляд вилученого майна не проводився, експертиза не призначена. Таким чином, відсутні підстави уважати, що таке майно відповідає ознакам, визначеним в ухвалі про обшук, є доказом в межах даного кримінального провадження, доводи є необґрунтованими припущеннями.

Також слідчий суддя звертає увагу на суто формальний характер постанови слідчого від 11.04.2025 року, копія якої долучена до матеріалів клопотання, яка також не містить посилання на конкретні критерії, визначені статтею 98 КПК України, яким нібито відповідає майно.

Клопотання прокурора не містить жодних доказів того, що завдання кримінального провадження виправдовують такий обсяг втручання у власність.

Враховуючи викладене, аналіз наявних в розпорядженні слідчого судді матеріалів свідчить про відсутність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт переліку майна, а також недоведеність прокурором можливості використання вказаного майна як доказу фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в межах якого здійснюється досудове розслідування, оскільки не може свідчити про вчинення кримінального правопорушення, та не може бути підставою для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, у зв`язку із чим викликає сумнів в розумності і співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

З урахуванням обсягу даних в підтвердження події злочину, які не можна уважати достатньо вагомими, арешт майна, моноблоку, про який прокурор ставить питання в клопотанні, буде свідчити про довільність дій в ході забезпечення кримінального провадження, не буде співмірним завданням кримінального провадження на даній стадії.

Враховуючи наведене, клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №72025001220000006 від 10.02.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 204 КК України, вилученого 11.04.2025 у період часу з 13.44 год. до 15.11 год. в ході обшуку квартири АДРЕСА_1 , не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 170-174, 376 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №72025001220000006 від 10.02.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 204 КК України, а саме: на майно, яке вилучене 11.04.2025 у період часу з 13.44 год. до 15.11 год. в ході обшуку квартири АДРЕСА_1 .

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.

Слідчий суддя ОСОБА_1