Постанова

від 01.04.2025 по справі 501/1997/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/241/25

Справа № 501/1997/19

Головуючий у першій інстанції Смирнов В. В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2025 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Сєвєрової Є.С.

за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа Банк» (після зміни назви АТ «Сенс Банк»), третя особа: ОСОБА_2 про визнання зобов`язань за договором іпотеки припиненим, на рішення Іллічівського міського суду Одеської області, постановлене під головуванням судді Смирнова В.В. 10 січня 2022 року у м. Чорноморськ Одеської області,

встановила:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Укрсоцбанк» про визнання зобов`язань за договором іпотеки припиненим.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_2 уклав з АТ «Укрсоцбанк» договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 665/Ф03.14/04, зі сплатою 13,5% річних та комісії, в межах максимального ліміту заборгованості 137000,00 доларів США. В якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 18.01.2008 року між ОСОБА_1 та Банком укладено іпотечний договір, згідно якого передано в іпотеку житловий двоповерховий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності іпотекодавцю, та земельну ділянку під спорудою.

ОСОБА_1 вважав, що зобов`язання за Іпотечним договором є такими, що припинилися, однак у зв`язку із наявністю в Державному реєстрі прав на нерухоме майно записів про іпотеку та заборону, позивач позбавлений можливості в повному обсязі розпоряджатися своїм нерухомим майном, що порушує його права та законні інтереси.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом, згідно якого просив суд:

Визнати зобов`язання за Іпотечним договором від 18.01.2008 року, укладеним між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (змінив назву на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк») та ОСОБА_1 , посвідченим нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Стрижак З.І., зареєстрованим в реєстрі за № 63, - припиненим.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 10 січня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, на думку апелянта, судом першої інстанції не було враховано, що оскільки на момент подання позову Банк втратив право звернути стягнення на предмет іпотеки, то відповідно, зобов`язання за Іпотечним договором від 18 січня 2008 року припинилися з моменту втрати права вимоги, а саме з 12.07.2016 року.

Сторони про розгляд справи на 01.04.2025 рокубули сповіщені належним чином, у судове засідання з`явився представник ОСОБА_1 .

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №665/Ф03.14/04 від 18.01.2008 року, АКБСР «Укрсоцбанк» надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 137000,00 доларів США (т.1 а.с. 6-11).

Згідно іпотечного договору (з майновим поручителем) 18.01.2008 року, АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 уклали договір за зобов`язанням ОСОБА_2 на нерухоме майно - житловий двоповерховий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності іпотекодавця, та земельну ділянку під спорудою (т.1 а.с. 12-20).

Згідно рішення № 5/2019 від 15.10.2019 року АТ «Укрсоцбанк», загальними зборами затверджено передавальний акт, яким визначено його правонаступником АТ «Альфа Банк» (після зміни назви АТ «Сенс Банк») (т. 1 а.с. 78-95).

Згідно ст. ст. 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором, який укладається у письмовій формі, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною першою ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 ЦК України).

За загальним правилом, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч. 1 та 2 ст. 598 ЦК України).

Підстави припинення зобов`язань визначені в ст. ст. 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання припиняється: виконанням проведеним належним чином; переданням відступного; зарахуванням; за домовленістю сторін; прощенням боргу; поєднанням боржника і кредитора в одній особі; неможливістю його виконання; смертю фізичної особи та ліквідацією юридичної особи.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Системний аналіз ст. ст. 599, 1049, 1054 ЦК України свідчить, що належним виконанням кредитного договору є зарахування на узгоджений сторонами рахунок кредитора суми кредиту, передбачених договором процентів та можливих штрафних санкцій, у разі їх нарахування.

Між тим, суд погодився із доводами представника позивача з приводу того, що, звернувшись з вимогами про виконання кредитних зобов`язань за кредитним договором у достроковому порядку, банк змінив строки повернення кредиту та плати за кредит.

Однак, такі дії банку не свідчать про закінчення строку дії кредитного договору, оскільки у даному випадку припиняється лише право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за умовами кредиту, та залишається право вимагати сплати передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України грошових сум.

Тому, вказані доводи представника позивача не можуть бути правовою підставою для визнання кредитного зобов`язання припиненим.

Крім того, ж наявність рішення суду по справі про задоволення позовних вимог банку та стягнення з позивача боргу за вказаним кредитним договору не свідчить про повне та належне виконання позичальником своїх кредитних зобов`язань, так і наявність рішення про відмову у позовних вимогах за спливом позовної давності не є підставою для припинення іпотеки.

Згідно з ч.1 ст. 593 ЦК України, право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) іпотека вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.

Згідно ч. 5 ст. 3 Закону У країни «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в ст. 17 зазначеного Закону. Зміст цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.

Статтею 17 3акону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону: набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Іпотека є дійсною до припинення основного зобов`язання, іпотека не припинається, якщо основне зобов`язання, забезпечене іпотекою, є невиконаним.

Таким чином, за загальним правилом ЦК України, зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється.

Вказана правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2017 року у справі № 6-78бцс17.

Таким чином, вказаною нормою не передбачено такої підстави для припинення застави, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимоги кредитора за основним зобов`язанням.

Зазначена правова позиція також викладена у Постанові Верховного суду від 06.03.2019 у справі № 757/32377/15-ц

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши справу № 727/7775/18, у постанові від 11.03.2021 року дійшов висновку, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ст. 3 Закону «Про іпотеку»).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.03.2019 року у справі № 520/17304/15-ц, у ЦК України та в Законі «Про іпотеку» відсутня така підстава для припинення іпотеки як сплив позовної давності за вимогами кредитора за основним зобов`язанням. У цій справі Велика Палата Верховного Суду відхилила довід позивачки про відсутність у кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з пропуском позовної давності.

Аналогічні правові висновки також викладені Верховним судом у постановах від 29.03.2021 року у справі № 638/12564/17, від 10.10.2018 року у справі № 639/6817/16-ц, від 15.05.2017 року у справі № 6-786цс17, від 05.07.2017 року у справі № 6-1840цс17.

Позивачем у даній справі не надано належних доказів виконання позичальником грошових зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку із чим зобов`язання за кредитним договором не може бути визнано судом припиненим та, відповідно, не можуть бути припиненими зобов`язання за Іпотечним договором від 18.01.2008 року.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Що стосується доводів апеляційної скарги представника ОСОБА_1 , то колегія суддів зазначає, що її доводи є повністю аналогічним доводам позовної заяви, які суд першої інстанції належним чином перевірив та, ухвалюючи рішення, спростував з наведенням відповідних обґрунтованих мотивів.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 10 січня 2022 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 10 січня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 25 квітня 2025 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді Є.С. Сєвєрова

О.М. Таварткіладзе