Ухвала

від 23.04.2025 по справі 296/3579/25

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/3579/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Номер провадження №11-сс/4805/288/25

Категорія в порядку КПК України

Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року Житомирський апеляційний суд

в складі: головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 (дистанційно), ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Житомирі судове провадження № 296/3579/25 за апеляційними скаргами прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 09.04.2025, якою продовжено підозрюваному ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 07.06.2025 року, із визначенням застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 454200 (чотириста п`ятдесят чотири тисячі двісті) гривень,

в с т а н о в и в :

В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати в частині визначення розміру застави та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити в повному обсязі : застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 без визначення розміру застави. Зазначає, що слідчім суддею не достатньо враховано наявність обгурнтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.189 КК України, які вчинено з погрозою застосування та застосуванням фізичного насильства. Вказує, що слідчім суддею встановлено наявність ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, але безпідставно зазначено про недоведеність ризиків, передбачених п.2, 4 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ще не всі докази вилучені та підозрюваний може вчиняти спроби спілкуватися із співучасниками для повідомлення про докази, які перебувають у розпорядження органу досудового розслідування.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить ухвалу слідчого судді скасувати в частині визначення розміру застави, та визначити розмір застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 гривень. Вважає, що розмір застави, який визначений слідчім суддею є непомірним, не враховано дані про особу підозрюваного та його сімейний стан. Зазначає, що ризики прокурором недоведені, а підозра, яка оголошена ОСОБА_7 за ч.2 ст.146, ч.4 ст.189 КК України є необгрунтованою.

В ухвалі слідчого судді зазначено, що слідчий відділу розслідування СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира із клопотанням, погодженим прокурором відділу Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_6 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 строком на 60 діб, без визначення розміру застави.

В обґрунтування поданого клопотання слідчий зазначив, що СУ ГУНП в Житомирській області перебувають матеріали кримінального провадження №12024060000000908 від 14.12.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.189 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що не пізніше 14.12.2024 у ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , під приводом вигаданого боргу, виник злочинний умисел, спрямований на незаконне позбавлення волі потерпілого ОСОБА_12 та вимагання в нього майна.

Так, 14 грудня 2024 року близько 16.30 год. ОСОБА_11 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , на автомобілі марки та моделі «Jaguar XJ» д.н.з. НОМЕР_1 , прибув до подвір`я будинку по вулиці Вільський шлях, 14-А в місті Житомирі.

Зустрівшись на вказаному місці із потерпілим ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , застосовуючи фізичну силу примусово, проти волі, помістив потерпілого до салону вказаного автомобіля марки та моделі «Jaguar XJ» д.н.з. НОМЕР_1 , та погрожуючи застосуванням фізичного насильства почав вимагати в ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 11000 доларів США вигаданого боргу.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_11 , керуючи автомобілем марки та моделі «Jaguar XJ» д.н.з. НОМЕР_1 , направився з потерпілим в напрямку Бердичівського шосе та перевіз потерпілого ОСОБА_12 , проти його волі, до території автомийки, за адресою: м. Житомир, вул. Жуйка, 43, де на них чекав ОСОБА_7 .

Перебуваючи у вказаному місці, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 застосовуючи погрози фізичного насильства та розправи, заштовхавши потерпілого ОСОБА_12 до приміщення автомийки, продовжили висловлювати вимоги останньому у поверненні вказаного вигаданого боргу, при цьому утримуючи потерпілого у вказаному гаражному приміщенні проти його волі.

Усвідомлюючи, що його життю та здоров`ю загрожує небезпека, з метою затягування часу, потерпілий ОСОБА_12 повідомив останнім, що виконання їхніх незаконних вимог неможливе, у зв`язку з тим, що він здав свій телефон до ломбарду в місті Києві.

В подальшому, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_11 , застосовуючи погрози фізичної розправи примусово, проти його волі, помістив потерпілого ОСОБА_12 до салону свого автомобіля марки та моделі «Hyundai Sonata» д.н.з. НОМЕР_2 , з метою направлення до міста Києва.

Не припиняючи своїх злочинних дій, реалізуючи свій спільний злочинний умисел, направлений на вимагання в потерпілого грошових коштів, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , на вказаному автомобілі марки та моделі «Hyundai Sonata» д.н.з. НОМЕР_2 , направилися до міста Києва, при цьому утримуючи потерпілого ОСОБА_12 в салоні даного автомобіля поза його волею, тим самим незаконно позбавляючи його волі. Під час руху на вказаному автомобілі, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 продовжували вчиняти вимагання грошових коштів в потерпілого ОСОБА_12 , при цьому застосовували до останнього насильницькі дії, а також погрожували подальшою фізичною розправою.

В свою чергу потерпілий ОСОБА_12 , усвідомлюючи, що його життю та здоров`ю загрожує небезпека, на вимогу ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , використовуючи телефон останнього, зателефонував до свого знайомого ОСОБА_13 , якого попросив здійснити переказ грошових коштів в сумі 42000 гривень на банківську карту названу ОСОБА_11 та ОСОБА_7 . Погодившись на прохання ОСОБА_12 , ОСОБА_13 о 20:00 год. 14.12.2024 здійснив перекази коштів з свого банківського рахунку AT КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 на банківську карту AT «Універсал Банк» № НОМЕР_4 в сумі 22000 грн та 20000 грн.

Продовжуючи свої злочинні дії направлені на вимагання в потерпілого грошових коштів, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , незаконно позбавляючи волі потерпілого ОСОБА_12 , разом з останнім, на автомобілі «Hyundai Sonata» д.н.з. НОМЕР_2 о 22 год. 13 хв. 14.12.2024 прибули в місто Київ, де на узбіччі проїзної частини по вулиці Берестейський проспект, поблизу будинку №84 були затримані працівниками Національної поліції України.

14.12.2024 ОСОБА_7 було затримано та 15.12.2024 останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.189 КК України.

Ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 16.12.2024 щодо підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 12.02.2025, в подальшому ухвалою слідчого судді цього ж суду від 11.02.2025 щодо підозрюваного ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, продовжено до 12.04.2025.

Проте, досудове розслідування неможливо завершити з об`єктивних причин до спливу вказаного строку дії запобіжного заходу, оскільки необхідно провести огляд відеозаписів із камер відеоспостереження та нагрудних камер працівників поліції, отримати висновки експертиз, отримати інформацію, яка становить банківську таємницю, розсекретити дані НСРД, провести інші слідчі дії.

Тому виникла необхідність продовження підозрюваному ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яка обґрунтована необхідністю запобігання ризикам, передбаченим п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які продовжують існувати, а саме : можливість переховування останнього від органу досудового розслідування чи суду, враховуючи, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років; можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки в ході досудового розслідування на даний час ще не вилучені всі речові докази; можливість незаконно впливати на учасників кримінального провадження з метою неможливості використання в суді в якості доказів показань останніх; можливість перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрюваний може вчиняти спроби спілкуватися із співучасниками та повідомляти останнім про докази, які перебувають у розпорядженні органів слідства, про необхідність знищити та приховати інші докази, про існування яких стороні обвинувачення наразі не відомо, а також орієнтувати інших співучасників про необхідність переховуватися з метою уникнення кримінальної відповідальності та ускладнити процес доказування вчинення кримінального правопорушення; можливість продовжити або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи обгрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.189 КК України, доведеність ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України та недоведеність ризиків, передбачених п.2, 4 ст.177 КПК України, слідчій суддя дійшов висновку про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою. Водночас, враховуючи дані про особу підозрюваного та його міцні соціальні зв`язки, слідчій суддя дійшов висновку про можливість застосування застави як альтернативного запобіжного заходу в розмірі, який зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Заслухавши доповідача, доводи прокурора ОСОБА_6 в підтримання своєї апеляційної скарги та в заперечення апеляційної скарги захисника, думку підозрюваного ОСОБА_7 та його захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в підтримання апеляційної скарги захисника та в заперечення апеляційної скарги прокурора, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали клопотання слідчого, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно доч.3ст.199КПК Україниклопотання про продовженнястроку триманняпід вартою,крім відомостей,зазначених устатті184цьогоКодексу,повинно містити: 1)виклад обставин,які свідчатьпро те,що заявленийризик незменшився абоз`явилися новіризики,які виправдовуютьтримання особипід вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Слідчий суддя, суд, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, згідно із ст.178 КПК України та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній особі у разі визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Крім цього, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи, завжди має бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено у разі засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя при продовженні щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дотримався вказаних вимог кримінально-процесуального закону.

Так, слідчій суддя вважав, що підозра, яка повідомлена ОСОБА_7 за ч.2 ст.146, ч.4 ст.189 КК України обгрунтована доказами, які містяться в матеріалах клопотання слідчого, а саме: протоколами заяв про вчинення кримінального правопорушення; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_12 ; протоколом слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_12 ; висновком судово-медичної експертизи №2033 від 16.12.2024; протоколом обшуку автомобіля «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_2 , та іншими протоколами обшуку; протоколами затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину ОСОБА_11 та ОСОБА_7 від 15.12.2024; протоколами допитів свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 та інших; протоколами огляду предметів (мобільних телефонів ОСОБА_14 , ОСОБА_13 ОСОБА_16 ); іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції,передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин»

Як убачається з матеріалів судового провадження №296/3579/25, в провадженні СУ ГУНП в Житомирській області знаходиться кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12024060000000908 від 14.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146, ч.4 ст.189 КК України.

14.12.2024 ОСОБА_7 було затримано в порядку ст.208 КПК України та 15.12.2024 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.189 КК України.

Ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 16.12.2025 до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк до 12.02.2025, в подальшому строк дії запобіжного заходу продовжено до 12.04.2025.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги захисника щодо необгрунтованості підозри є безпідставними.

Також, слідчим суддею враховано особу підозрюваного ОСОБА_7 , який раніше не судимий, має постійне місце проживання, оружений, має на утриманні двох малолітніх дітей 2017 та 2023 року народження, а також доведеність прокурором високого ступеню ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків та інших учасників цього кримінального провадження; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Наявність ризику щодо можливості переховування від органів досудового розслідування та/або суду обгрунтований тим, що ОСОБА_7 бажаючи уникнути негативних наслідків кримінально-правового характеру, може ухилятися від органу досудового розслідування та суду;

Можливість незаконно впливати на потерпілого та свідків обгрунтовується тим, що ОСОБА_7 з метою уникнення кримінальної відповідальності, перебуваючи на волі, може чинити тиск на вказаних осіб з метою зміни останніми показань.

Можливість вчинити інше кримінальне правопорушення обгрунтовується тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні двох кримінальних правопорушень, одне з яких є особливо тяжким.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

За таких обставин, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи захисника щодо недоведеності ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Водночас, слідчій суддя дійшов висновку про недоведеність ризиків, передбачених п.2, 4 ч.1 ст.177 КПК України, належним чином змотивувавши своє рішення в цій частині, з чим погоджується і колегія суддів.

Посилання захисника на те, що судом не враховано дані про особу ОСОБА_7 , колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такі дані слідчім суддею враховано. Та такі дані на думку колегії суддів не спростовують висновків слідчого судді щодо можливості продовження ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки останьому інкримінуються кримінальні правопорушення, які є не тяжким та особливо тяжким злочинами.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до неодноразових рішень Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Також, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Доводи апеляційної скарги захисника щодо непомірного розміру застави, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки розмір застави визначено в межах, передбачених п.3 ч.5 ст.182 КПК України, з урахуванням обставин вчинених кримінальних правопорушень та стадії кримінального провадження.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що слідчим суддею необгрунтовано застосовано заставу до підозрюваного ОСОБА_7 , колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчим суддею було обґрунтовано враховано, що ОСОБА_7 має міцні соціальні зв`язки, позитивно характеризується, має двох малолітніх дітей на утриманні.

Апеляційним судом також встановлено, що підозрюваний ОСОБА_7 працює офіційно, має постійне місце проживання, де проживає разом з дружиною та двома дітьми.

Вирішуючи питання про визначення розміру застави, за умови сплати якої підозрюваний ОСОБА_7 підлягає звільненню з під варти з покладенням відповідних обов`язків, слідчий суддя дотримався вимог ч. 5ст. 182 КПК Українита належним чином обґрунтував своє рішення.

Більш того, відповідно до положень ч.4 ст.183 КПК України питання щодо визначення розміру застави в даному випадку є правом слідчого судді, суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що враховуючи положення ч.4 ст.182 КПК України, з огляду на обставини кримінальних правопорушень, майнового та сімейного стану підозрюваного, ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України та стадію кримінального провадження, визначений слідчим суддею розмір застави 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, не може бути визнаний завідомо непомірним, про що свідчить і те, що останній на час апеляційного розгляду вже звільнений з-під варти у зв`язку із внесенням застави.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді відповідає вимогам кримінального процесуального закону, а тому підстав для її скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 09.04.2025, якою продовжено підозрюваному ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 07.06.2025 року, із визначенням застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 454200 (чотириста п`ятдесят чотири тисячі двісті) гривень без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді :