Рішення

від 28.04.2025 по справі 211/4804/24

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 211/4804/24

Провадження № 2/211/205/25

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 квітня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання Данилової О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Криворізької міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення коштів за користування земельною ділянкою, -

встановив:

позивач Криворізька міська рада звернувся до суду з позовом до відповідачів фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та просить стягнути на свою користь з відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:03:206:0002 за період з 01.01.2022 до 31.12.2022 у розмірі 39813,78грн., пеню у розмірі 16819,34грн., а також судовий збір у розмірі 757,00грн.;з відповідача ОСОБА_2 заборгованість з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:03:206:0002 за період з 01.01.2022 до 31.12.2022 у розмірі 20222,02 грн., пеню у розмірі 3681,18грн., а також судовий збір у розмірі 757,00грн.;з відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заборгованість з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:03:206:0002 за період з 01.01.2022 до 31.12.2022 у розмірі 79592,33грн., пеню у розмірі 33623,72 грн., а також судовий збір у розмірі 1514,00 грн.

Ухвалою суду від 31.07.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

21.10.2024 відповідачами фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , кожним окремо, до суду подано відзив на позов.

Ухвалою суду від 04.02.2025 підготовче судове засідання закрито та справу призначено до розгляду.

03.03.2025 від повноважного представника позивача надійшла заява про відмову від позову в частині пред`явлення вимог до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:03:206:0002 за період з 01.01.2022 до 31.12.2022 у розмірі 39813,78 грн.; до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:03:206:0002 за період з 01.01.2022 до 31.12.2022 у розмірі 20222,02грн.;до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:03:206:0002 за період з 01.01.2022 до 31.12.2022 у розмірі 79592,33грн. У цій частині представник просить провадження у справі закрити, так як відповідачі у добровільному порядку сплатили орендну плату за земельну ділянку. В іншій частині представник просить стягнути з відповідачів заявлену до стягнення пеню за неналежне виконання зобов`язань за договором та сплачену за подання позову суму судового збору. Судове засідання призначене на 12.03.2025 провести без участі представника Криворізької міської ради.

Ухвалою суду 12.03.2025 клопотання представника позивача Скляр Наталії Михайлівни про закриття провадження у справі в частині вимог задоволено, провадження у справі за позовом Криворізької міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення коштів за користування земельною ділянкою у частині пред`явлення вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку закрите.

У судове засідання сторони у справі не з`явилися.

Повноважний представник позивача ОСОБА_4 звернулася до суду з заявою про розгляд справи за відсутності представника позивача, заявлені позовні вимоги підтримала в частині стягнення пені, з підстав викладених у позові, та просила суд їх задовольнити.

Відповідачі до суду не з`явились, в матеріалах справи наявний відзив.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення,невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Конституційним Судом України у Рішенні від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 року надано тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, земельна ділянка за кадастровим номером 1211000000:03:206:0002, категорія земель: нежитлові будівлі; вид цільового призначення земельної ділянки: 11.02. для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; площа земельної ділянки 0,3665 гектарів; форма власності: комунальна; дата державної реєстрації земельної ділянки: 19.08.2008 (а.с. 19-21 інформація з Державного реєстру).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 29.03.2024 за №372088777 відповідачі на підставі договору купівлі-продажу від 15.05.2020 є співвласниками нерухомого майна загальною площею 1674,80 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 19-21 інформація з Державного реєстру).

29.01.2021 між Криворізькою міською радою в особі міського голови Павлова Костянтина Юрійовича, з одного боку, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , з другого боку, було укладено Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:206:0002, загальною площею 0,3665 гектарів (а.с. 22-26 копія договору оренди земельної ділянки).

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З огляду на постановлення судом ухвали 12.03.2025 про закриття провадження у справі за позовом Криворізької міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення коштів за користування земельною ділянкою у частині пред`явлення вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку, судом розглядається лише вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів на користь позивача пені, яка нарахована за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за договором.

Згідно з положеннями статті 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Позивачем пред`явлена вимога про стягнення пені до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 31.07.2022 по 31.05.2024 в сумі 16819,34 грн., до ОСОБА_2 за період з 13.07.2023 по 31.05.2024 в сумі 3681,18 грн., фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за період з 31.07.2022 по 31.05.2024 в сумі 33623,72 грн.

Указом ПрезидентаУкраїни від24.02.2022№64/2022«Провведення воєнногостану вУкраїні» введено воєнний стан з 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Пунктами 18, 19 Прикінцевих таперехідних положеньЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу,а такожвід обов`язкусплати накористь кредитодавця(позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, пеня за прострочення грошового зобов`язання, передбачена ст. 549 ЦК України, з 24 лютого 2022 року не підлягає стягненню на період дії військового стану.

Наразі військовий стан у країні Указом Президента України вчергове був подовжений.

З огляду на викладене, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимоги позивача в цій частині, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення судового збору.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно з ч.1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: з відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судового збору в розмірі 757,00 грн.; з відповідача ОСОБА_2 судового збору в розмірі 757,00 грн.; з відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судового збору у розмірі 1514,00 грн.

Загальний розмір судового збору, сплаченого позивачем при подання позову до суду, становить 3028,00 грн. Суд при розрахунку судового збору буде виходити з того, що позивач звернувся до суду з двома вимогами майнового характеру: 3028,00 грн. / 2 = 1514,00 грн., хоча й розмір судового збору, сплачений позивачем у даній справі, є мінімальним.

Ураховуючи, що відповідачі до початку слухання справи по суті частково визнали позовні вимоги позивача, внаслідок чого ухвалою суду 12.03.2025 провадження усправі за позовом Криворізької міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення коштів за користування земельною ділянкою у частині пред`явлення вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку було закрите (1514,00 грн.); беручи до уваги те, що в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачів на користь позивача пені, яка нарахована за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за договором судом відмовлено; суд вважає за можливе стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір у сумі 757,00 грн. Інші 50% (757,00 грн.) мають бути повернуті позивачу з державного бюджету. При цьому, відповідно до позовних вимог позивача, судовий збір має бути стягнутий у такий спосіб: з ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 189,25 грн. з кожної, та з ФОП ОСОБА_3 - 378,50 грн.

На підставі викладеного вище та керуючись статтями 10, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 142, 247, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд-

ухвалив:

у задоволенні позову Криворізької міськоїради в частині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 пені, яка нарахована за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за договором - відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,місце проживаннязареєстроване заадресою: АДРЕСА_2 ) на користь Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1, код ЄДРПОУ 33874388) в рахунок відшкодування витрат на сплату судового збору 189 (сто вісімдесят дев`ять) гривень 25 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 ,місце проживаннязареєстроване заадресою: АДРЕСА_3 ) на користь Криворізької міської ради в рахунок відшкодування витрат на сплату судового збору 189 (сто вісімдесят дев`ять) гривень 25 копійок.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП НОМЕР_3 ,місце проживаннязареєстроване заадресою: АДРЕСА_4 ) на користь Криворізької міської ради в рахунок відшкодування витрат на сплату судового збору 378 (триста сімдесят вісім) гривень 50 копійок.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37988155, місцезнаходження за адресою: місто Дніпро, вулиця Челюскіна, 1) повернути Криворізькій міській раді (50101, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1, код ЄДРПОУ 33874388) з державного бюджету 50% сплаченого позивачем судового збору в сумі 757 (сімсот п`ятдесят сім) гривень 00 копійок, що внесений згідно з платіжною інструкцією №169 від 03 липня 2024 року в сумі 3028 гривень 00 копійок на розрахунковий рахунок ГУК у Дніпропетровській області/Довгинцівський район/22030101.

Оригінал платіжного доручення про сплату судового збору знаходиться в матеріалах цивільної справи №211/4804/24.

Роз`яснити позивачу, що повернення судового збору відповідно до цього рішення проводиться Головним Управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області за особистою заявою про повернення судового збору із зазначенням реквізитів рахунку отримувача коштів, оригіналом платіжного доручення, що підтверджує сплату судового збору до бюджету.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 28 квітня 2025 р.

Суддя Д.М. Ніколенко